Додаток 1
Американська Програма миру («14 пунктів» В. Вільсона) (подається у скороченому викладі):
1. Відкриті мирні договори, відкрито обговорені, після яких не буде жодних таємних міжнародних угод будь-якого виду, а дипломатія буде діяти відверто і на виду у всіх.
2. Абсолютна свобода торгового судноплавства у мирний час і під час війни.
3. Знищення перешкод для міжнародної торгівлі.
4. Справедливі гарантії того, що національні озброєння будуть скорочені до крайнього мінімуму, що відповідає державній безпеці.
5. Вільне, щире і абсолютно неупереджене вирішення всіх колоніальних питань, суперечок, з суворим дотриманням принципу: при вирішенні всіх питань, що стосуються суверенітету, інтереси населення відповідають вимогам уряду, права якого мають бути визначені. Право націй на самовизначення.
6. Звільнення Німеччиною всіх російських територій. Врегулювання «російського питання», що гарантує найповніше й вільне сприяння з боку інших націй в отриманні нової, без перешкод, можливості приймати незалежні рішення щодо власного політичного розвитку Росії та її національної політики й прийняття у співтовариство вільних націй...
7. Визволення і відновлення Бельгії.
8. Повернення Франції Ельзас-Лотарингії.
9. Визначення кордонів Італії провести на основі чітко визначених національних кордонів.
10. Автономія народів, які входять до складу Австро-Угорщини.
11. Евакуація німецьких військ з Румунії, Сербії та Чорногорії, забезпечення Сербії вільного й надійного доступу до моря.
12. Автономія народам, які населяють Туреччину; відкриття Дарданелл для кораблів усіх країн.
13. Створення незалежної Польщі з виходом до моря і приєднання до Польщі територій, заселених поляками.
14. Повинно бути організоване спільне об'єднання націй на основі особливих статусів з метою створення взаємогарантій політичної незалежності й територіальної цілісності як великих, так і малих держав.
10 клас
Тема: Паризька мирна конференція. «14 пунктів» В. Вільсона. Версальський договір.
Очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть: описувати хід Паризької конференції; характеризувати та аналізувати основні положення Версальського договору та мирних договорів з союзниками Німеччини; оцінювати переваги і недоліки Ліги Націй; використовувати історичну карту для розкриття умов Версальського договору; давати характеристику Д. Ллойд-Джорджу, Ж. Клемансо, В. Вільсону; узагальнювати значення повоєнного врегулювання міжнародного становища.
Основні поняття: «14 пунктів» В. Вільсона, Ліга Націй, Версальська система, ратифікація, репарація.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник Всесвітні історія, 10 клас (автор – Полянський П.), атлас з новітньої історії для 10 класу (карта «Територіальні зміни в Європі в 1919-1923 рр. Нові незалежні держави»), додаток «14 пунктів В. Вільсона».
Хід уроку.
Етап уроку |
Діяльність вчителя |
Діяльність учнів |
||||||||||||||||||||||||
Організаційний момент (3 хв) |
Привітання, перевірка присутніх учнів. |
|||||||||||||||||||||||||
Актуалізація опорних знань (5 хв) |
Бесіда за запитаннями:
На сьогоднішньому уроці ми розглянемо повоєнне облаштування світу, поговоримо про систему міжнародних договорів, яка отримала назву Версальської, і закріплювала поділ світу на переможців і переможених. На прикладі Ліги Націй розглянемо спробу створення першої міжнародної організації для підтримання миру в усьому світі. |
Відповідають:
|
||||||||||||||||||||||||
Вивчення нового матеріалу (30 хв) |
План
Мирна конференція відкрилася у Парижі 18 січня 1919 року. В ній брали участь 27 держав, які належали до табору переможців. Радянський уряд був позбавлений можливості бути представленим на конференції, бо країни Антанти вважали, що більшовики прийшли до влади незаконним шляхом, внаслідок державного перевороту. Керівництво Паризькою конференцією офіційно здійснювали 5 держав-переможниць: США, Франція, Англія, Італія та Японія. По два представники від кожної з цих країн увійшли до Ради десяти, яка на своїх засіданнях вирішувала головні проблеми післявоєнного устрою світу. Її заступила рада чотирьох», до якої входили прем’єр-міністр Англії Д. Ллойд-Джордж, французький прем’єр Ж. Клемансо (його було обрано головою конференції), президент США В. Вільсон та прем’єр-міністр Італії В. Орландо.
- Які питання міждержавних економічних стосунків зазначені у «14 пунктах»?
Сенат США відмовився від ратифікації Версальського договору через небажання Сполучених Штатів зв’язувати себе участю у Лізі Націй.
Натомість США в серпні 1921 р. уклали з Німеччиною особливий мирний договір, майже ідентичний з Версальським, але він не включав статті про Лігу Націй. Версальський договір набрав чинності 10 січня 1920 р. після ратифікації його Німеччиною та чотирма головними союзними державами: Англією, Францією, Італією та Японією.
За умовами договору винуватцями війни були оголошені Німеччина та її союзники. Їм було призначено виплату репарацій (тобто, відшкодування збитків). Також договір забороняв загальну військову повинність у Німеччині, не дозволяв їй мати підводний флот, військову і морську авіацію. Кількісний склад армії, який формувався на основі вільного найму, не міг перевищувати 100 тисяч осіб. Версальська система мала як сильні, так і слабкі сторони, аналіз яких і буде вашим домашнім завданням.
Керівними органами Ліги були Асамблея, Рада та постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем Ліги Націй. Спочатку Рада Ліги Націй складалася із 4-х постійних членів: Великобританії, Франції, Італії та Японії. На певний термін обиралися чотири непостійні члени Ради Ліги Націй. Усі ухвали Асамблеї і Ради Ліги Націй, за винятком чисто процедурних рішень, приймалися одноголосно. У структурі Ліги Націй були міжнародні організації, постійні та тимчасові комісії, що мали статус допоміжних органів. Деякі з них, зокрема Міжнародна організація праці (МОП) і Постійна палата міжнародного правосуддя, мали статус автономних органів у структурі Ліги. Новоутворена Ліга, штаб-квартира якої розташовувалась у Женеві (Швейцарія), проіснувала до квітня 1946 року, хоча фактично вона припинила діяльність в 1939 році, напередодні Другої світової війни.
Проти держав-агресорів, у відповідності зі статутом, Ліга Націй мала право застосовувати дипломатичні, політичні та економічні санкції. Вона могла втручатися у суперечки між державами, які не були її членами. Ліга виробила також порядок управління колишніми колоніальними володіннями Німеччини, заселеними арабами, що були у складі колишньої Турецької імперії. Ліга Націй була ефективним знаряддям підтримки Версальської системи. Разом з тим її фундатори переслідували свої меркантильні інтереси у міжнародних справах. Так, Великобританія і Франція намагалися забезпечити для себе провідні позиції у світовій і європейській політиці. На конференції були пропозиції від Ж. Клемансо створити армію Ліги Націй, проте американська і британська делегації відразу заперечили проти цього. США у свою чергу змушені були відмовитись від ідеї створення Міжнародного арбітражу і Світового міжнародного суду. 14 лютого 1919 р. В. Вільсон представив Статут Ліги Націй пресі, журналісти відразу ж назвали документ «Євангелієм XX століття». Від самого початку існування міжнародної організації існували труднощі. Чимало неєвропейських учасників конференції були не задоволені тим, що у керуючій Раді Ліги Націй переважили європейські країни: Британія, Франція й Італія. (Мозковий штурм)
Можна сказати, що створення Ліги Націй в світі сприйняли по-різному: одні – з надією і сподіванням, що вона не допустить нової війни, інші ж вважали її плодом ідеалізму її творців, насамперед – Вільсона. Були в діяльності цієї організації як позитивні, так і негативні риси і про це ми будемо ще говорити на наступних уроках. Але беззаперечним фактом є те, що від самого початку діяльність Ліги Націй була ускладнена цілою низкою обставин, які ми з вами щойно визначили.
На Паризькій конференції було покладено початок вироблення мирних договорів із союзниками Німеччини – Австрією, Болгарією, Угорщиною й Туреччиною. У договорах було зафіксовано державні кордони, що з’явилися з утворенням нових національних держав у Центральній та Південно-Східній Євро пі: Австрії, Угорщини, Польщі, Чехо-Словаччини, Югославії та ін. Остаточно мирні договори були підписані на відповідних конференціях, що відбувалися у наступні роки.
|
Слухають розповідь вчителя.
Розмірковують, висловлюють свої думки, обґрунтовують відповідь.
Учні відповідають «ланцюжком». Таким чином, кожен учень по черзі характеризує плани однієї з країн.
Читають «14 пунктів» В. Вільсона. Відповідають на запитання.
Слухають розповідь вчителя, роблять нотатки.
Відповідають (або занотовують за вчителем): Ратифікація – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з моменту ратифікації набирає юридичної сили для даної держави.
Працюють з картою атласу (або картою в підручнику стор. 109)
Слухають, занотовують ключові моменти.
Відповідають:
Орієнтовні відповіді:
Відповідають:
Працюють з підручником і картою, заповнюють таблицю. |
||||||||||||||||||||||||
Підсумки уроку (5 хв) |
Система повоєнних договорів, або, як її назвали, Версальська система:
Але Версальська система мала як сильні, так і слабкі сторони, аналіз яких і буде вашим домашнім завданням.
(Виставлення оцінок активним учням.) |
Слухають, можуть задавати запитання. |
||||||||||||||||||||||||
Домашнє завдання (2 хв) |
§4 підручника; Заповнити таблицю «Сильні і слабкі сторони Версальської системи» |
Записують завдання у щоденники |