Урок ПЧ "Образ людства та його майбутнього в оповіданні Рея Бредбері «Усе літо в один день»

Урок  позакласного читання. 6 кл.

Тема:

Образ людства та його майбутнього в оповіданні Рея Бредбері  «Усе літо в один день».

Мета:

Поглибити знання про творчість Р.Бредбері, з’ясувати морально-філософський зміст новели «Все літо в одному дні», розвивати навички зв’язного мовлення, удосконалювати  вміння висловлювати та належно аргументувати власну точку зору, виховувати бережне ставлення до оточення та активну життєву позицію.

Хід уроку:

Оголошення  теми та мети уроку.

Робота над темою уроку.

У нас один обов’язок – бути щасливими.

Р.Бредбері

Висловіть свої думки з приводу  епіграфа уроку.

(Висловлювання учнів).

Ми з вами бачили майбутнє очима Бредбері в оповіданні «Усмішка».  Ви самостійно  прочитали оповідання  «Усе літо в один день».  Думаю, воно вас вразило, а, можливо, принесло багато запитань. Тож поговоримо, яке майбутнє зображує Р.Бредбері в цій новелі.

Як живе людство  в оповіданні «Усе літо в один день»?

Спробуємо створити цитатний, графічний, малюнковий  постер.

Ми підпишемо  аркуш назвою місця подій. (Відповіді учнів. Венера, дощовий світ. Гучний сірий світ за склом. Тунелі підземного міста. Підземний будинок…)

Природа приносить сльози, розпач   людям. Чи звинувачувати її?

(Ні! Вплив людини на природу довгі роки нищівний, науково-технічний прогрес має і негативні результати).

Венера, яку знаємо ми:  друга планета Сонячної системи. Період обертання навколо Сонця — 224,7 земних діб. Названа на честь Венери, богині кохання з римського пантеону. За розміром майже така сама, як Земля. Венера — внутрішня планета, і на земному небосхилі не віддаляється від Сонця далі 48°. Венера — третій за яскравістю об'єкт на небі; її блиск поступається лише блиску Сонця та Місяця. Належить до планет, відомих людству з найдавніших часів. Слабке магнітне поле. Хмари ускладнювали спостереження за Венерою. На зображеннях із космосу добре видно кратери, пасма, височини, великі розлами, гірські хребти.).

Венера у творі: дощовий світ, гучний сірий світ за склом, тунелі підземного міста, підземний будинок, сонце на годину раз на сім років.

 Між ким відбувається діалог

- Готові?

- Готові.

- Уже?

- Скоро.

(Відповіді учнів. Діалог між дітьми і вчителькою. (На постері  кріпляться ключові слова «вчителька», «діти».

Із ким порівнюються діти? («Діти тулилися одне до одного, як бур’яни до квітів у саду, перепліталися…»).

На постері зображення дощу, бур’яни, квіти.

Скільки років тривають дощі? («Дощило сім років; тисячі тисяч днів повнилися дощем, потоками води і її стукотом, солодким та чистим падінням зливи, бурями, сильними настільки, що час від часу вода затоплювала острови. Стихія всоте знищувала ліси, а вони виростали знову, щоб загинути ще раз»).

Скільки років було дітям? (9, але вони все одно не пам’ятають)

«- Вчені знають напевно? Це трапиться сьогодні?

- Не сумнівайтеся».

Про яку подію йдеться? (Діти запитують про появу сонця, вона  з’являється раз  через сім років на  годину-дві)

Яка суперечка  трапилася між Вільямом і Марго?  (Відповіді учнів. Марго написала:

Мабуть, сонце подібне на квітку

І цвіте годинку влітку.

А Вільям стверджував, що ці рядки написала не  дівчинка.

Опишіть Марго.

Словесне малювання. (Текст «Вона була такою кволою!.. Здавалося, наче багато років тому дівчинку загубили під час зливи, що вимила блакить з її очей, рожевий квіт з уст, золото з волосся. Марго була схожа на бліду фотографію, яка припала пилом у старому альбомі. Навіть коли вона старалася кричати, її голос звучав ледь чутно. Зараз дівчинка стояла осторонь, вдивляючись  у гучний сірий світ за склом.»)

Чому Марго була такою кволою, засмученою?

(«Марго, на відміну від решти, покинула рідну планету всього лише п’ять років тому і прекрасно пам’ятала гаряче сонце та блакитне небо над Огайо»).

Марго: - Сонце подібне на монетку.

- І на вогонь… на вогонь у пічці

(Текст «Якось минулого місяця дівчинка відмовилася приймати душ у школі. Затуливши руками вуха та, вона кричала. «Вода не повинна мене торкатися! Не повинна!» Після того випадку Марго тьмяно, невиразно відчула, що вона не така, як інші. Інші теж помітили цю різницю і не воліли мати з дівчинкою нічого спільного. Ходили чутки, що батько з матір’ю заберуть її на Землю наступного року».)

Марго мріяла про сонце, тепло, бо пам’ятала його. Вона не любила дощ, злилася, мабуть, на нього, бо дощ був занадто довго, забирав у неї сили (як чорний камінь В.Короленко «Діти підземелля»).

Яке ставлення дітей до Марго? Поясніть. (Ненавиділи, адже вона пам’ятала сонце, а вони ні. Заздрість, злість). (Текст «…Вільям, міцно її схопивши. – Гей, анумо закриємо її у комірчині, поки немає вчительки!

- Ні, - ледь мовила Марго, падаючи на підлогу.

Діти напали на дівчинку, впіймали і понесли, галасуючи, в тунель, у клас, врешті, у комірчину, де вони її і закрили. Злорадці стояли і дивилися на двері, які тряслися, - Марго гупала в них руками і ногами. До дітей долинав її приглушений крик. Усміхнені, вони повернулися у клас, куди саме зайшла вчителька».)

Чи побачили діти сонце? (Так, крім Марго).

Скільки годин повинно було світити? (2, але світило десь годину)

(Текст «Виглянуло сонце. Бронзове, величезне, воно викотилося з-за обрію. Клапті неба налилися гарячо-синім кольором. Джунглі палали у сонячному світлі, а діти, наче звільнені від пут, кинулися у вир весни.

- Не йдіть надто далеко! – гукала їм навздогін вчителька. – У вас тільки дві години, пам’ятайте. Будьте обережні, щоб не довелося потім когось шукати»).

На аркуші, де відведено місце для Сонця записи :

Сонце

Бронзове, величезне

цілувало їх у щоки краще,

 ніж штучне світило

Діти порівнюються з «мов дикі тварини, що вирвалися з печер...»

Світ змінити вже не можна. Людина глибоко в космосі, заселяє планети. Земляни шукають щасливішу долю, мабуть, на своїй планеті вже зашкодили прогресом настільки, що жити стало складно. (Це ми бачили в новелі «Усмішка»). Тому центральна проблема твору пов’язана з відносинами між дітьми, моральними якостями людей, які втрачають людяність, турботу. У центрі на постері зобразимо дітей і Марго, адже  вони привертають головну увагу.

Головна проблема твору:  взаємини дітей, втрата любові. Роздратовані діти закрили в комірчині Марго. Вчинок ганебний: вони позбавили дівчинку її мрії за 5 років. Невідомо, чи побачить вона ще сонце через 7 років, чи заберуть батьки її на Землю, адже її стан здоров’я поганий. Вона буде сумувати  ще більше, злив вимиє останню блакить з її очей, рожевий квіт з уст, золото з волосся. Марго, яка  була схожа на бліду фотографію, що припала пилом у старому альбомі, стане сірою фотографією.

А діти?

Чи зрозуміли вони ганебність свого вчинку?

(Відповіді учнів. Так, не одразу. Одна дівчинка, коли сонце зникло знову за дощем, згадала про Марго. 

Текст «Діти застигли, мовби щось не давало їм поворухнутися. Вони позирали одне на одного та відводили погляд. Мимоволі гляділи на світ, у якому безнастанно, невгамовно падав і падав дощ. Школярі не могли зазирнути одне одному у вічі. Бліді та насуплені, вони схилили голови і придивлялися до власних рук і ніг.

- Марго…

- Ну...? – врешті спиталася одна з дівчаток.

Ніхто не рухався.

- Ходімо, - прошепотіла дівчинка.

Діти повільно йшли вниз по коридору, а дощ продовжував настирливо гатити по землі. Вони звернули і попрямували до комірчини. За вікном гриміло, а блискавка синім моторошним світлом спалахувала на дитячих обличчях. Дітлахи підійшли до схованки та скупчилися поблизу дверей.

За ними панувала тиша.

Повільно відчинивши двері, вони випустили Марго».

Як би ви пояснили символи в центрі постера?

(Відповіді учнів. Здається, символічні образи будяків та квітів, що уособлюють дітей, натякають на те, що ганебний вчинок скоєний найгіршими пориваннями дітей. Не достойними, принизливими. Дітям навіть самим стало соромно за свій вчинок, навіть Вільям промовчав, не сказав, що хай ще посидить в комірчині. Вони усвідомили свою помилку. Тому вони  водночас  і квіти, адже автор вказує на те, що «блискавка синім моторошним світлом спалахувала на дитячих обличчях», це не лише відблиск погоди, це каяття, сумління відбивається на обличчі. Їм шкода, соромно за себе і однолітків).

Яка ідея твору, як ви гадаєте?

(Відповіді учнів. Рей Бредбері говорить пр. те, що кожен може помилятися: батьки якимось чином залишили доньку, можливо, хотіли їй кращого життя, а, здається, кращого гіршого не може бути, як життя без рідних батьків далеко від дому. Помилятися можуть усі, і вчителька, яка не проконтролювала, не звернула увагу на те, яку завжди  ображали, не згадала і вона про Марго. І діти можуть помилятися, адже  вони  лише вчаться жити.)

Як ви думаєте, що могла думати, чи говорити Марго в комірчині?

(Відповіді учнів. Їй забракло, мабуть, сил говорити: образи, розпач, а й так сил мало було. Вона, здається могла лише думати. А думала… про сонце. Не бажала дітям зла, вона не така, як усі, це було сказано в тексті. Вона шкодувала про те, що не побачила сонце.)

Яке закінчення оповідання вам здається могло логічно завершити історію у нашій свідомості, адже Рей Бредбері її завершує словами «Повільно відчинивши двері, вони випустили Марго». (Відповіді учнів. Надіємося, що діти усвідомили свою провину і спокутують її, не будуть більше принижувати, ігнорувати Марго, стануть людяними і будуть піклуватися про дівчинку. А вона віддячить їм розповідями про Землю, сонце, вони «побачать» Землю, інший світ її очима).

Якими б квітами в могли замінити  образ квітів на постері?

Я б вибрала для постера квіти – маки – як символ пам’яті, в надії, що діти не забудуть свій вчинок все життя, і ця пам’ять не дасть більше  зробити боляче іншим людям.

Дитинство – не репетиція життя, а саме життя,  людина має право на помилку, але треба знаходити в собі сили їх виправляти і не повторювати, а вчитися краще на чужих помилках.

Як людині майбутнього бути щасливою? (Роздуми учнів).

Висновки. Не робити іншим того, чого не бажаєш для себе.