Урок. Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди.

 

Перший похід монголів на Русь. Вторгнення хана Батия на українські землі. Утворення Золотої Орди.

 

Мета:  формувати в учнів уявлення про монголо-татар та їхню навалу на українські землі; виявляти ха­рактер залежності Русі від Золотої Орди, вплив монголо-татар на соціально—економічний розви­ток українських земель; розвивати в учнів уміння знаходити необхідну інформацію в писемних джерелах та під час роботи з наочністю для пояснення історичних явищ і подій; показати героїзм народу в боротьбі проти загарбників; виховувати в учнів почуття любові до Батьківщини і готовність захищати її в тяжку годину.

 

Очікувані  результати:  після цього уроку учні зможуть: показувати на карті напрямки походів монголо-татар на руські землі та місця головних битв; називати факти героїчного опору русичів монголь­ській навалі; визнати характер залежності руських земель у складі Золотої Орди; розвинути вміння знаходити необхідну інформа­цію в різних джерелах для пояснення історичних явищ та подій, пояснювати нові поняття: “монголо-татари”, “Золота Орда”, “ярлик”, “баскак”, “золотоординське ярмо”.

 

 Основні поняття: “монголо-татари”, “Золота Орда”, “ярлик”, “баскак”, “золотоординське ярмо”.

 

 Запам’ятайте дати

31 травня 1223 р.— битва на річці Калка.

1237—1241 рр.— монголо-татарська навала на Русь.

1239 р.— спустошення монголами Переяславської і Чернігівської земель.

Кінець листопада — початок грудня 1240 р.— оборона Києва.

1240—1241 рр.— спустошення монголо-татарами Київського і Галицько-Волинського князівств. 

 

Обладнання:  карта, підручник, зошит, словник.

 

Тип уроку:  комбінований.

                                         

ХІД УРОКУ

 

I Організаційний  момент

 

 

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. 

1.   Які князівства існували на українських землях напередодні монголо-татарської навали?

2.   Яке з князівств було наймогутнішим?

3.   Якими землями на 1239 р. володів Данило Романович?

 

Робота з хронологією і з ілюстраціями.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План.

1. Перший похід монголів на Русь. Трагедія на річці Калка.

2.Монголо-татарська навала на українські землі.

А) Падіння Переяславського та Чернігівського князівств.

Б) Велич і трагедія оборони Києва.

В) Похід монголів на Захід.

3. Утворення Золотої Орди.

 

 

Розповідь учителя.

1. Перший похід монголів на Русь. Трагедія на річці Калка.

 

На кінець XII — початок XIII ст. у Центральній Азії утворюється могутня військово-феодальна Монгольська держава. У 1206 р. її очолив Темучин, проголошений Чипгісханом. Вона вела політику широкомасштабних завоювань, як в Азії, так і в Європі. Було підкорено Північний Китай, Середню Азію. Захопивши Закавказзя, монголо-татари переслідували половців та витіснили їх у степи Приазов'я. Половецький князь Котян намагався найти союзника для спільної боротьби проти небезпечного ворога і звер­нувся до свого зятя, галицького князя Мстислава, з такою пропози­цию: «Сьогодні нас переб'ють, а завтра вас, якщо нам не допоможете». У Києві був скликаний з'їзд руських князів, на якому було вирішено об'єднатися з половцями для боротьби з монголами й вирушити їм назустріч.

У середині квітня 1223 р. об’єднане військо руських князів і половців, що складало 50—60 тис. воїнів, зібралося на острові Хортиця, що на Дніпрі. Монголи, дізнавшись про це, направили до руських князів послів із пропозицією відмовитися від походу, оскільки їм були потрібні лише половці. Але князі відхилили їхню пропозицію, до того ж убивши монгольських послів.

23 травня 1223 р. об’єднане військо рушило назустріч монголам. Уже перша сутичка, що відбувалася з невеликим монгольським загоном, який переганяв худобу, показала досвідченість ворога і нелегкість подальшої боротьби з ним. Але осліплені успіхом руські князі втратили пильність.

31 травня (за іншими відомостями — 16 червня) 1223 р. головні сили русько-половецького війська і монголів зустрілися на річці Калка (зараз Кальчик, притока річки Кальміус, що впадає в Азовське море).

Спочатку русько-половецьке військо примусило монголів відійти на лівий берег річки. У вирішальний момент битви між князями спалахнула незгода. Мстислав Удатний не захотів ні з ким ділитися славою і вступив у бій без погодження з іншими князями. Так, його полки під проводом Данила Романовича (Галицького) і половці переправилися через Калку й атакували монголів, які під ударом важко озброєних дружинників почали відступати. Але половці не витримали монгольського контрудару й кинулися врозтіч, уносячи безлад у лави руських дружин. Під час бою Данило був поранений у груди, але все-таки продовжував керувати своїми полками. Князь зміг організовано вивести військо з бою, уникнувши монголів, які переслідували їх три дні, і з незначними втратами повернутися додому. 

Коли стало зрозуміло, що полки Мстислава Удатного й половці зазнали поразки, інші князі так і не рушили в бій, щоб переломити його на свою користь. Це дало монголам змогу розбити руські полки поодинці. Найзавзятіше чинив опір великий київський князь Мстислав, який устиг збудувати укріплений табір. Монголи три дні намагалися його захопити, але їхні спроби були невдалими. Тоді вони підступом зломили опір. Мстислав піддався обіцянці, що монголи відпустять обложених і не проллють їхньої крові в обмін за викуп. Але тільки-но руські князі склали зброю, монголи «людей посікли, а князів подавили, поклавши під дошки. А самі на верх сіли пирувати». 

Під час битви на Калці руські дружини зазнали значних утрат: загинули шість князів, лише кожен десятий воїн повернувся неушкодженим. Як пише багдадський урядовець Ібн-ал-Асиз писав:

«Це був один із найзапекліших боїв: він тривав кілька днів, але татари, нарешті, стали переможцями; половці і русичі зазнали цілко­витої поразки. Ті, які встигли врятуватись, дісталися Русі у найнещаснішому вигляді»

Крім утрат княжих дружин, перша зустріч із монголами ніяк не позначилася на внутрішньому розвитку Русі. Монгольське військо, зруйнувавши декілька невеликих подніпровських міст, повернулося у свої степи. Русь надалі продовжувала залишатися роздробленою, а князі — вести міжусобну боротьбу. 

Назвати причини поразки об'єднаних русько-половецьких військ битві з монголо – татарами.

 

 

2.Монголо-татарська навала на українські землі.

Робота з текстом підручника і заповнення таблиці.

Учні по черзі відшуковують події і записують їх у таблицю.

Після десятирічної перерви в 1235 р. монголи почали готуватися до завойовницького походу на Захід. Як свідчать іранські джерела, нащадки Чинґісхана, «досягши загальної згоди, пішли війною на руських». Очолив Великий західний похід хан Батий (Бату). Монгольська армія була добре навченою й дисциплінованою. Її основу складала важка кіннота. До армії також увійшли загони підкорених племен (одним із них були татари — саме тому руські літописці назвали це військо монголо-татарським). Монгольське військо також мало велику кількість різних метальних і стінобитних машин, якими опікувалися китайські інженери. 

Після розгрому Волзької Болгарії перший удар монголів на початку зими 1237 р. припав на Рязанське князівство. Батий, пославши до рязанських князів Юрія та Олега послів, вимагав, щоб йому дали «десятину» — десяту частину людей, майна і зброї. Князі відмовилися виконувати їхні умови. Не маючи підтримки, рязанські князі почали діяти самостійно. Княжа дружина у відчайдушному бою зустріла ворога на кордоні князівства, але була здолана. Після цього монголи взяли в облогу Рязань, яка чинила опір шість днів. Монгольське військо, увірвавшись до міста, учинило жорстоку різанину, нищачи все на своєму шляху. Унаслідок цього князі та їхні родини загинули, місто було знищено вщент. Проте рязанці не припинили опору. Загін воєводи Євпатія Коловрата ще довго завдавав відчутних ударів монголам, здійснюючи стрімкі набіги. 

Далі настала черга Володимиро-Суздальського князівства, що на той час мало найсильніше військо серед руських князівств. Але й воно не змогло вистояти перед монгольською навалою. П’ятнадцять міст князівства були захоплені й спалені, а значна частина їхніх жителів була знищена або взята в полон. Князь Юрій Всеволодович так і не зміг стати на заваді монгольського просування. Військо, яке зібрав князь, було зненацька захоплено монголами в таборі на річці Сита і знищено разом із великим князем.

Після цього монголи повернули на південь у степи. По дорозі наприкінці березня 1238 р. головні сили монголів підійшли до невеличкого чернігівського міста Козельськ. Протягом семи тижнів Батий намагався зламати опір його жителів. Лише тільки після того, як монголи підвезли облогові машини, їм удалося потрапити до Козельська. Останні захисники міста здійснили відчайдушно сміливий крок. Уночі вони вийшли з палаючого міста і, винищивши чотири тисячі монголів та облогові машини, усі полягли. За відчайдушний опір монголи назвали Козельськ «Злим містом», а все населення винищили.

У 1238 р. Батий завдав поразки й половецькому ханові Котяку, після чого той зі своєю ордою подався до Угорщини. 

 

Падіння Переяславського та Чернігівського князівств. Узимку 1239 р. монголи продовжили свій похід руськими князівствами. На цей раз він був спрямований проти Переяславського і Чернігівського князівств. Здолавши оборонну лінію проти кочовиків на кордоні Переяславського князівства, монголи підійшли до стольного міста. Переяслав мав сильні укріплення. Крім того, оборону міста зміцнювали водяні перешкоди, що оточували місто,— річки Трубіж і Альта та рів між ними. Очолив оборону міста єпископ Симеон. Незважаючи на відчайдушний опір, 3 березня 1239 р. місто впало. Як свідчить літопис, ворог узяв місто «списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив... І єпископа, преподобного Симеона, вони убили».

Восени 1239 р. монголи підступили до Чернігова. Чернігівський князь Мстислав Глібович дав бій монголам під стінами міста. У запеклій битві «переможений був Мстислав, і безліч із воїнів його побито було». Князь із рештою дружини був змушений рятуватися втечею. 18 жовтня вороги ввірвалися до міста, пограбували і спалили його. Далі монголи зруйнували Глухів, Путивль, Вир, Рильськ та інші міста.

Наприкінці року монгольське військо підійшло й до Києва, але не наважилося на його штурм і відійшло в степ.

Того ж року монголи здійснили вдалий похід у Крим, підкоривши його східну частину, обклали даниною велике місто Судак.

 

 Оборона Києва. Монголо-татарська навала на Галицько-Волинську державу.

Колективна робота за завданням.

Учитель пропонує прослухати уривок з художнього твору і відповісти на запитання.

«Рано в кінці листопада цього страшного року задзвонив вічовий дзвін. Він дзвонив уперто, наполегливо, своїм дзвоном піднімаючи горожан, закликаючи йти не гаючись на майдан перед собором св. Со­фії. Всі зібрались на пагорбі, з якого відкривався вид на дальні прос­тори степів. Там, у далечині, звідки виходить сонце, були видні чорні дими. – що це, очерет горить? – запитували одні. – Ні, це татари гріються біля вогнища, - відповідали інші».

Запитання:

Як ви думаєте, про які події розповідається в уривку?

Про яке місто говориться у цьому уривку?

 

Робота з історичним джерелом.

Учитель зачитує уривок з Літопису Руського:

У той же рік прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили своєї, і окружив город. І обступила [Київ] сила татарська,  був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...

 

І поставив Батий пороки від город коло воріт Лядських, - бо тут підступили були добрі, - і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися щити, [а] стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був. Вийшли татари на стіни і сиділи [там] того дня й ночі, а городяни зробили ще друге укріплення навколо [церкви] святої Богородиці [Десятинної]. А назавтра прийшли [татари] на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, [і] од тягаря повалилися з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте [татарськими] воями. Дмитра ж вивели [до Батия], пораненого, але вони не вбили його через мужність його.

 

Робота з підручником.

Прочитати текст підручника і дати відповідь на запитання.

 

Запитання.

1. Коли монголо – татари напали на Київ?
2. Як довго тривала оборона міста? Хто керував нею?
3. Як Батий повівся з воєводою, що керував обороною міста?

 

У 1240 р. Батиєва навала докотилася до Галицько-Волинського князівства, яке щойно було об’єднано під владою Данила Романовича (Галицького). Саме перед монгольським наступом до володінь Данила було приєднано Київ, управління яким було доручено тисяцькому Дмитру, талановитому і хороброму воєначальнику. 

Кияни, відчуваючи, що їм доведеться чинити опір монголам, які вже хазяйнували в інших князівствах, готували місто до облоги. Вони відновлювали мури й вали міста, що були найбільшими серед міст Східної Європи.

На початку літа на лівому березі Дніпра з’явився великий розвідувальний загін, який направив посланців до міста з пропозицією здатися, проте кияни відхилили цю пропозицію. Тоді після ретельної підготовки наприкінці літа 1240 р. величезне монгольське військо з півдня вдерлося в межі Київського князівства. Першими прийняли на себе удар залоги міст-фортець уздовж річки Рось, що прикривали Київ від набігів кочовиків. Усі 23 фортеці після запеклого опору були вщент зруйновані монголами. Потім така ж доля спіткала міста, що безпосередньо прикривали Київ: Вітичів, Василів, Білгород та інші.

5 вересня 1240 р. Батий підійшов до стін міста і розпочав його облогу.

Боротьба за місто була надзвичайно жорстокою і кровопролитною. Лише після того, як Батий дізнався, що найслабше місце в обороні Києва перебуває в районі Лядських воріт, монголи змогли переломити хід подій на свою користь. У районі цих воріт було зосереджено основну масу стінобитних машин, які «безперестанно били день і ніч». Зрештою 19 листопада в мурах міста з’явилися проломи. Монголи пішли на штурм. У перший день вони змогли оволодіти стінами і валом міста Ярослава, але далі просунутися не змогли. Скориставшись перервою, кияни створили нову лінію оборони вздовж укріплень міста Володимира. 6 грудня монголи прорвали укріплення в районі Софіївських воріт (тому їх ще називають Батиєві) і підійшли до останнього рубежу оборони міста, що був зведений захисниками біля Десятинної церкви. Останні захисники чинили відчайдушний опір, але Батий знову застосував облогові машини. Під їхніми ударами кам’яні стіни Десятинної церкви не витримали і завалилися, поховавши під уламками останніх захисників. До рук монголів потрапив поранений тисяцький Дмитро, якому вони на знак поваги дарували життя.

 

Документи розповідають

Італійський мандрівник Плано де Карпіні про відвідання Києва в 1246 р.

«Коли ми їхали через їхню землю, ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, які лежали на полі, бо місто це було досить великим і дуже багатолюдним; а тепер воно зведено майже нанівець, ледве існує там 200 будинків, а людей там тримають вони в найтяжчому рабстві». (До навали місто мало 9 тис. дворів, і мешкало в ньому 50 тис. осіб).

Запитання до документа

1.    Через скільки років після монгольської навали посланець Папи Римського відвідав Київ?

2.    Яку картину спустошень він побачив?

3.    Якими були наслідки навали для Києва?

 

 

Здобуття Києва відкрило Батию шлях на Захід. Подолавши опір на лінії укріплень уздовж річок Верхній Тетерів, Горинь, Случ, на початку 1241 р. монголи вдерлися на Волинь, прямуючи до Володимира-Волинського. Несподівано для себе монголи зіткнулися із сильним опором міст-замків Данилів і Кременець. Зрозумівши, що облога затягнеться надовго, а приступ принесе великі втрати, Батий змінив тактику. Відступивши від неприступних замків, він розділив свою армію на декілька сильних загонів, які розійшлися по землях Галичини й Волині, нищачи все на своєму шляху. Основними силами Батий узяв в облогу Володимир-Волинський. Боротьба за місто була кривавою — воно боронилося до останнього. Останніми центрами опору стали муровані церкви, які після відходу ворога залишилися заповненими трупами, про що свідчать дані археологічних досліджень. Так само завзято захищалися й інші міста князівства — Звенигород, Галич, Райки, Ізяслав тощо. Лише новозбудований і сильно укріплений Холм та гірські фортеці відбили напади ворогів.

Тим часом як монголи знищували землі Галицько-Волинського князівства, князь Данило Галицький безуспішно намагався схилити до спільної боротьби проти монголів правителів Угорщини та Польщі. Останні сподівалися, що навала їх обмине, однак монголи, здолавши карпатські перевали, уступили в межі Угорщини і Польщі, де продовжили свій похід до Адріатичного моря, завдавши угорцям і полякам нищівної поразки.

У 1242 р. монголи повернулися в Причорноморські та Прикаспійські степи, де заснували свою державу Золота Орда. Приводом до повернення стала смерть головного монгольського хана Угедея, проте причини були набагато серйознішими: Батий не мав достатніх сил, щоб тримати в покорі всі завойовані народи Східної та Центральної Європи.

Русь і народи Центральної Європи своїм героїчним опором урятували Західну Європу від монгольської навали.

 

Наслідки монголо-татарської навали. Навала Батия не була звичайним грабіжницьким набігом кочовиків, які раніше доводилося переживати Київській Русі. Правляча монгольська верхівка прагнула не лише збагатитися за рахунок пограбування й розорення, а поставити під свою залежність князівства, включити їх у свою імперію, що управлялася нащадками Чинґісхана, та отримувати з них постійний дохід.

Наслідки навали були катастрофічними для руських князівств. Із 74 міст колишньої Київської Русі було розорено 49. 14 із них уже не відродилися, а 15 із часом перетворилися на села. У перші 50 років монгольського панування не було побудовано жодного нового міста, а домонгольського рівня кам’яного будівництва було досягнуто лише через сто років. Занепав ряд ремісничих спеціальностей, було втрачено секрети виробництва ювелірних виробів (емаль, зернь, чернь). Деякі райони знелюдніли, скоротилися посівні площі, занепала торгівля. Монголо-татарська навала також призвела до значних демографічних утрат, було знищено багато представників руської еліти.

Незважаючи на такі наслідки, навала не зупинила розвитку розорених земель. Поступово населення відродило міста і господарство. Після розгрому монголо-татарських військ на Синіх Водах у 1363 р. українські землі були звільнені від їхнього панування.

 

3. Утворення Золотої Орди. Монгольське панування на українських землях.

 

Після Батиєвої навали українські землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Переяславщини потрапили під владу Золотої Орди. Початки цієї держави сягають 1242—1243 рр., коли, повернувшись із походу, Батий облаштувався в прикаспійських і причорноморських степах, де неподалік дельти річки Волга заснував столицю — місто Сарай (у перекладі — Палац). Спочатку Золота Орда була складовою частиною Монгольської імперії, що постала в результаті монгольських завоювань. Столицею імперії було місто Каракорум (на території сучасної Монголії), де перебував великий хан. У 60-ті рр. ХІІІ ст. Золота Орда звільнилася від влади каракорумських ханів.

На підкорених землях монголи вимагали, щоб народи «давали їм десяту частину від усього — як від людей, так і від майна». Крім того, монголи збирали плужне (податок із плуга), мито, подвірне (податок із двору), корм (перевезення й утримання ханських послів). Для визначення розмірів надходжень від податків і поборів на підкорених землях монголи здійснювали переписи населення і майна. Перший такий перепис відбувся в Південній Русі на зламі 1245—1246 рр. Крім того, починаючи з 50-х рр. ХІІІ ст., на територіях українських земель монголи запроваджують баскакську систему. Вона передбачала призначення баскаків (намісників) на певні території. Баскаки з воєнним загоном, об’їжджаючи свої володіння, збирали данину і здійснювали нагляд над своїми територіями. Для зміцнення влади баскаків створювалися спеціальні укріплені пункти. На землях, де монголи зберегли княжу владу, сам князь повинен був збирати данину і відправляти її в Орду. Також князь мав отримувати ярлик — дозвіл на княжіння у своїх володіннях.

Робота з історичним джерелом.

Охарактеризувати за уривком сутність монголо-татарського іга їв руських землях.

«...І ось чого вони (монголи) від них вимагають: ходити з ними, коли їм завгодно, на війну проти всіх і давати десятину від усього — як з людей, так і з речей. Відрахувавши десять, беруть одного. Те саме роблять з дівчатками, яких відводять у свою землю і тримають їх для послуг. Решту, переписавши, наказували, щоб кожен, як ма­лий, так і великий, навіть немовля одноденне, бідний, багатий, давав данину, а саме: по шкурі ведмедя, чорного бобра, соболя і якогось чорного звірка, що живе в норах, і по одній шкурі чорної лисиці. Хто не заплатить, того відводять до татар, де він лишається у рабстві...»

 

До особливостей золотоординського панування можна зарахувати те, що руські землі не були безпосередньо включені до складу Золотої Орди (за деяким винятком). Також на території Русі не існувало постійно діючого адміністративного апарату завойовників. До того ж, монголи толерантно ставилися до християнства і православного духовенства.

Панування монголів на українських землях крім значних людських і матеріальних утрат мало наслідком і «знекняження» окремих земель. Так, Переяславське князівство було ліквідовано, а його землі перейшли під безпосередню владу монголо-татар. Київське князівство майже всю другу половину ХІІІ — початок ХІV ст. теж залишалося без князя. Лише на початку 30-х рр. ХІV ст. в письмових джерелах з’являються згадки про київських князів. У чернігово-сіверських землях у перші роки після навали Ольговичі ще утримували владу. Після загибелі в Орді Михайла Всеволодовича, який відмовився шанувати монгольські язичницькі ідоли, вони теж утрачають владу. Постійні набіги, зловживання баскаків та інші негаразди призвели до значного знелюднення земель Переяславщини та Чернігівщини. Поступово центр Чернігівщини перемістився до міста Брянськ, яке наприкінці ХІІІ ст. потрапило під владу смоленських князів. Нащадки Ольговичів змогли лише закріпитися в невеличких удільних князівствах, що розташовувалися у верхів’ях річки Ока. Так постали чисельні княжі «верховські» роди: Новосильські, Одоївські, Воротинські, Масальські, Мезецькі, Оболенські тощо. 

Таким чином, монголи фактично знищили Київське, Переяславське і Чернігово-Сіверське князівства. У межах цих земель постали монголо-татарські округи — «тьми». Землі на південь від Києва стали називати Татарською землею, а згодом і Поділлям. На цих землях жило як монголо-татарське населення, так і підкорене.

 

 

ІV. Закріплення нових знань учнів.

Вправа: “Закінч речення”:

1. Войовничі племена, які прийшли з азійських степів на ук­раїнські землі в XIII ст.,— це ...
2. Військо монголо-татар — це ...
3. Правителі монголо-татарських племен мали титул ...
4. Могутній правитель монголо-татар, перший великий хан — це ...
5. Перша зустріч русичів із монголо-татарами відбулася ...
6. Онук Чингісхана, який розорив багато руських міст,— це ...
7. Держава, яка виникла внаслідок завойовницьких походів хана Батия,— це ...

8. Обороною Києва керував ...
9. Збирачі данини на українських землях — це ...
10.                      Документ на право управління підвладними землями, який видавали татари руським князям, — це ...

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Азія.
2.  Кочовики.
3.  Монголи.

 

 

4.  Татари.
5.  Чингізхан.
6.  Данина.
7.  Батий.
8.  Орда.
9.  Золота Орда.

10.  Сарай.
11.  Улус.
12.  Ярлик.
13.  Баскак.

14. Хан, який об'єднав монгольські племена в могутню державу.
15. Володіння хана Золотої Орди на Русі.
16. Найдавніша форма сплати населенням певної частини продуктів харчування і виробів ремісництва на користь князя чи нападника.
17. Частина світу, де жили монгольські племена.

 

18. Золотоординський намісник, який контролював місцеву владу, відав збиранням данини і обліком населення.

 

19. Племена, що ведуть кочове життя.
20. Столиця Золотої Орди.
21. Племена, що населяли великі про­стори Центральної Азії.
22. Грамота на княжіння, що видавалася руським князям монгольським ханом.
23. Монгольський хан.
24. Військо кочовиків монголо-татар.
25. Наймогутніше з монгольських пле­мен, яке ввійшло до держави Чингізхана.
26. Держава, заснована ханом Батиєм у пониззі Волги.

 

 

V. Підсумки уроку.

У 1237—1241 рр. руські князівства зазнали спустошливої навали монголо-татар. Руські князівства, що діяли нарізно, були приречені на загибель. Проте героїчний опір Русі підірвав завойовницький запал монголів. Оселившись у степах, монголи заснували державу Золота Орда, що стала складовою могутньої монгольської імперії. Руські князівства надовго потрапили під панування монголо-татар.

Монголо-татарська навала стала поворотним пунктом в історії руських князівств. Монгольське панування затримало і змінило їхній подальший розвиток. 

 

VI. Домашнє завдання.

Опрацювати текст підручника.

Заповнити таблицю: «Монголо – татарське лихоліття на Русі»

 

Дата	Подія	Суть Золотоординського іга