Урок "Пісенна нива України"

              КЛАСИКА УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ

                                                        Урок у 7 класі

    Мета:  – розкрити сутність українських авторських пісень;

                   – розширити  свої знання про життя та творчість виконавців українських пісень;

                 – розвивати образне сприйняття українських пісень;

                  – розвивати музичні здібності (чуття ритму, музично-слухові уявлення, музична пам'ять), вокально-хорові навики (артикуляція, тверда атака, дикція, дихання), навики художнього виконання музичного твору (фразування, динаміка), психічні процеси (мислення, пам'ять, уява, мовлення);

                  – виховання естетичних смаків через один із видів мистецтва – пісню.

    Обладнання: музичний центр,  мультимедійний пристрій, записи музичних творів, слайди матеріалу по слуханню музики, баян; фонограми пісень «Пісня на добро» (І. Карабиць),  «Київський вальс» (П. Майборода), «Пісня про рушник» (П. Майборода), «Києве мій» (І. Шамо), «На калині мене мати колихала» (В. Верменич), «Чорнобривці» (В. Верменич), «Мамина вишня» (А. Пашкевич), «Червона рута» (В. Івасюк).

                                                         Хід уроку

   І. Організаційна частина

   Діти входять до класу під музику пісні «Пісня на добро» (сл. Ю.Рибчинського, муз. І. Карабиця).

   Музичне привітання.

   ІІ. Оголошення теми уроку

   Учитель.  Хто і навіщо придумав пісню? Чому люди співають, радіють і сумують разом з нею? Чому старовинні пісні що прийшли до нас із глибини віків, і досі живуть у народі? Чи уявляєте ви хоча б один свій день без пісні, що звучить на вулиці, вдома, на улюбленій радіохвилі? Пісні живуть поруч з людиною вже багато століть. Вони – барвисті та різноликі: лагідні, урочисті, спокійні й запальні, сумні й жартівливі.

       Радіо, кіно, телебачення розкрили двері перед великим пісенним потоком, який проник у школи, дитячі садки, хорові колективи. Пісні сягнули у життя із кінофільмів, мультфільмів, театральних постанов. Вони залучають юних співаків, слухачів до світу прекрасного, розширюють наш кругозір, роблять наше життя цікавим і різноманітним. І тому сьогодні тема нашого уроку-альманаху: «Класика української пісні».

   Слайд 1.  Класика української пісні

   ІІІ. Активізація опорних знань.

   Учитель.  На уроці присутня дослідницька група, яка збирала і вивчала матеріал по цій темі. То ж надамо їй слово.

    Слайд 2.     Пісня для України – все:і поезія, й

                       історія, і батьківська могила…  М. Гоголь

   Учень.  Пісня – один із найцінніших скарбів українського народу. Народжена на щедрій пісенній ниві, уквітчана красою щирої української душі, вона стала невіддільною часткою життя кожної людини. Видатний письменник Микола Гоголь писав: «Пісня для України – все : і поезія, й історія, і батьківська могила. Хто не прийнявся ними глибоко, той нічого не дізнається з минулого цієї квітучої країни».

   Учень. Народна пісня має для українців таке значення, як для італійців – музика, для англійців – бізнес, для німців – порядок. За словами українського композитора Олександра Кошиця, «як один, і при тому найяскравіший, прояв духовного життя нації українська пісня тісно зв’язана з історією українського народу».

    Учень.  Нині пісня вийшла за межі хати, вулиці й залунала в клубах, палацах Культури, концертних залах, на олімпіадах, оглядах, багатотисячних пісенних соборах і фестивалях, її транслюють по радіо, телебаченню для мільйонів. У пісні живе шляхетна душа народу, який її склав. Вона сягає корінням у глибину життя і завжди виправдовує своє дійсне призначення у вихованні почуттів і формуванні характеру кожного нового покоління.

    Слайд 3.   Пісня – найбільш поширена

                        форма вокальної музики

   Учитель.  Чи можна із впевненістю визначити, що в пісні є важливішим – її текст чи музика? У більшості пісень музика і слова нерозривні, тому що складалися вони як цілісні музично-поетичні твори – пісні. Зробимо визначення: що таке пісня?

       (Пісня – найбільш поширена форма вокальної музики, в якій поєднуються поетичний та музичний образи.)

      (Нескладна мелодія і ритміка тексту сприяють запам’ятовуванню і відтворенню.)

      На відміну від інших музичних жанрів, виконання пісні не вимагає ні особливої ситуації, ні спеціальної аудиторії: пісню можна співати тільки «для себе», вона може й згуртувати великі колективи.)

      (Коли у стародавні часи в печері мама заколисувала свого малюка, вона й гадки не мала, що започаткує дуже важливий і популярний вид музичного мистецтва.)

   Учитель. Жанровий діапазон пісні є дуже широким. Що ми про це знаємо?

       (Існують народні і композиторські пісні. Їх жанрова класифікація визначається за різними означеннями:

• За словесним і музичним змістом (революційні, патріотичні, ліричні, сатиричні, маршові, танцювальні).
• За соціальним функціонуванням (селянські, міські, побутові,воєнно-строєві).
• За фактурою і виконавчим складом (одноголосні, багатоголосні).
• За способом виконання (сольні, ансамблеві, хорові, з супроводом, А капела (без супроводу).  

  ІV. Вивчення нового матеріалу.

    Учитель. Українська пісенна культура – явище унікальне та яскраве. Українську пісню легко виділити в загальному музичному звучанні. Її мелодійність і краса, щирість і задушевність зворушують до глибини душі.

                   Які українські пісні ви полюбляєте співати і слухати – народні чи створені композитором?

                                                         (Відповіді дітей)

                   Пісні яких українських композиторів вам запам’яталися? Чим вони вам сподобалися?

                                                         (Відповіді дітей)

   Учитель. Наче з бездонного джерела народної пісенності черпають українські митці свої прекрасні задушевні мелодії. ХХ століття подарувало українській культурі цілу плеяду талановитих композиторів-піснярів, майстрів ліричної пісні: Платон Майборода, Ігор Шамо, Олександр Білаш, Володимир Верменич, Анатолій Пашкевич, Володимир Івасюк.

    Музика їх пісень таїть в собі владну силу, незважаючи на зміну поколінь і на те, що у кожного свої смаки, свої уподобання. Створені цими авторами музичні твори об`єднали в одне ціле виконавця і слухача – патріотів сучасної української пісні. От така непідробна життєва краса музики цих композиторів.

    А що ми знаємо про цих людей, які подарували нам музику свого серця? Охопити всю творчість композиторів-піснярів за урок неможливо. Тому ми перегорнемо декілька сторінок з їхнього життєвого шляху. Отож, розпочинаємо.

    Слайд 4. Портрет П. Майбороди  

   Учень.  Платон Іларіонович Майборода.

    Вважається, що історія сучасної ліричної української пісні розпочалася з натхненої «Пісні про рушник» Платона Майбороди. Навіть якщо б композитор написав музику тільки до однієї цієї пісні, він увійшов би в історію української музики. Хоча чому тільки української? Він був визнаним і любимим у Радянському Союзі і далеко за його межами. За пісню «Рушник» автора музики нагородили орденом Леніна, а за цикл пісень про героїв Соцпраці він отримав Сталінську премію. Майборода був улюбленим композитором першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. Його пісні «Київський вальс», «Вчителько моя», «Стежина» співали по всій країні.

   Учень.  Музику Платон Майборода писав різнопланову – симфонічну, інструментальну, масові пісні та хори, музику до кінофільмів. Але більш за все визнання він отримав завдяки пісенній ліриці. Так, у 1956 році на схилах Дніпра за філармонією знімали художній фільм «Далеке й близьке» режисера Олексія Мішуріна. У ньому звучить пісня, яка стала улюбленою багатьох поколінь «Київський вальс».

                              (Звучить фрагмент «Київський вальс» у запису.)

   Учень. Більшість своїх пісень Платон Майборода написав у співавторстві з відомим українським поетом Андрієм Малишком.

     …У 1958 році на кіностудії ім. Довженка йшли зйомки фільму «Літа молоді». Режисер картини О. Мішурін сказав композитору» «Платоне, а чи не вкласти нам у вуста героя пісню?». На той час Андрій Малишко відпочивав у санаторії в Конче-Заспі. Майборода йому зателефонував, сказав, що терміново треба написати пісню, і продиктував риму:

                                              Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

                                              В тихім шелесті трав ти мене сповила.

                                              І в дорогу далеку  ти мене на зорі проводжала,

                                              І рушник вишиваний на щастя, на долю дала…

    Учень. Малишко змінив лише один рядок. Замість «В тихім шелесті трав» написав «І водила мене на поля край села…». Першим цю пісню записав Олександр Таранець, хоча гастролював по всьому світу з цією піснею співак Дмитро Гнатюк. Він жартував: «Я оповив всю планету рушником». З піснею взагалі пов’язано багато історій. Якось транслювався на Францію концерт із Москви. Французи були у захваті від співака Бориса Гмирі, Державної капели «Думка». Але більш за все їм сподобалася пісня про …полотенце. Так у Москві для французів переклали назву «Рушник».

            (Звучить «Пісня про рушник» (сл. А. Малишка, муз. П.Майбороди) у запису.)

    Учитель. Гортаємо сторінки нашого уроку-альманаху далі.

     Слайд 5. Портрет І. Шамо

    Учень. Ігор Наумович Шамо.

        Ігор Шамо – автор трьох симфоній, вокально-симфонічних творів, камерних ансамблів, семи квартетів, фортепіанного циклу «Тарасові думи», музики до 21 театрального спектаклю і до 40 художніх фільмів, Заслужений діяч мистецтв УРСР, Народний артист України, Лауреат «Пісні року 76». Але щоб назавжди ввійти у історію української музики, йому було достатньо скласти мелодію до знаменитих рядків «Як тебе не любити, Києве мій…».

    Учень. Майже всі свої пісні Ігор Шамо написав у співпраці з українським поетом Дмитром Луценком. Як правило, вони працювали на квартирі у Шамо. Ігор Наумович придумував музику, і під її ритми Луценко складав поетичні рядки. Або навпаки: поет приносив вірш, а Шамо підбирав під нього музику. Ось деякі подробиці написання пісні «Києве мій» цими авторами.

    Учень. У 1962 році столиці України – місту-герою Києву повинні були вручати черговий орден. Пісні про це місто до того часу були, але міністр культури Ростислав Бабійчук вирішив, що потрібна нова. Залишалось мало часу. Шамо запросили до міністерства і доли завдання написати нову пісню про Київ. Композитор по телефону викликав до себе Дмитра Луценка, і вони, зачинившись у кабінеті композитора, працювали всю ніч. На ранок пісня була готова. У Міністерстві культури почувши гру Ігоря Шамо і його вокальний дует з Луценком, Бабійчук пісню підтримав. Правда не вистачало одного куплету, і поет там же у кабінеті міністра його дописав. Першим виконавцем пісні був співак Юрій Гуляєв.

                   (Звучить пісня «Києве мій» (сл. Д. Луценка, муз. І. Шамо) у запису.)

    Слайд 6. Портрет Ю. Гуляєва

   Учитель.  Що вирізняє виконавську манеру співака Юрія Гуляєва?

      (Виконавську манеру співака вирізняє задушевність, щирість почуттів, емоційна схвильованість, які їй притаманні.)

   Учитель. А пісня звучить, несеться над рідною українською землею, заходячи в кожну оселю, розпалюючи вогонь у наших серцях. Ну а ми перегортаємо далі сторінки нашого уроку-альманаху. Композитор, пісні якого дійсно розпалили вогонь добра і ласки, вогонь материнської любові.

     Слайд 7.  Портрет В. Верменича

   Учень.  Володимир Миколайович Верменич.

       Відомий автор багатьох ліричних пісень сучасності, Володимир Верменич, своєю творчістю залишив нащадкам у спадок неймовірну силу української пісні. Пісні, на яких виросло не одне покоління українських людей, які воістину стали улюбленими.

       У творчому доробку автора – вокально-симфонічні та хорові твори, пісні. Пісенна лірика Верменича заставляє слухача переживати, будить найінтимніші струни душі. Сам композитор був людиною життєрадісною, невтомним затійником.

                            (Звучить пісня «На калині мене мати колихала» у запису.)

   Учень. На пісенній ниві Володимир Верменич співпрацював з такими відомими авторами української поезії, як В. Сосюра, М. Сингаївський, Д. Луценко, А. М`ястківський та ін. Це такі знанні українським слухачем пісні: «білі вітрила», «На калині мене мати колихала», «Кущ калини», «Квіт папороті», «Ромашки», «Вишиванка», «Заспівай мені, сину» і відома на весь світ «Чорнобривці». Цю пісню автор присвятив своїй матері. Він творив, як мовиться, серцем.

               (Звучить пісня «Чорнобривці» (сл. Д. Луценка, муз. В. Верменича) у виконанні класу.)

   Учень. Особливо вдало Володимир Миколайович поєднував свій музичний талант з створенням ліричних пісень на основі української народної тематики. Ось тому у пісні «Чорнобривці» криється велика таїна перевтілення авторської пісні в народну. Його пісні – це інтерпретація українського духу. Цей дух ніби закодований в інтонації народної пісні, яку без відчуття генетичної цілісності з українським народом не можна співати.

     Слайд 7. Портрет А. Пашкевича

     Учень. Анатолій Максимович Пашкевич.

         Навряд чи є на Україні людина, яка б не чула пісень Анатолія Пашкевича: «Степом, степом», «А мати ходить на курган», «Мамина вишня», «Ой ти, річенька, чарівниченька», «Синові» та ін. Виконувати пісні цього автора мають за честь народні артисти України, дуже полюбляють їх хористи Державного заслуженого академічного українського народного хору ім. Григорія Верьовки.

      Учень. Композитор родом з Житомирщини. Як не дивно, але у цієї людини не було консерваторської освіти. Він закінчив курси баяністів. Першою потяг до музики у Анатолія помітила мама, бідна селянка. Маленький Толя любив брати в руки невеликий за розмірами картон, уявляв, що це гармошка і музицирував. Його рідні продали єдину корову і на виручені кошти купили синові гармонь. Так як сім`я ледве зводила кінці з кінцями, подарунок прийшлося «відпрацьовувати». З 9 років хлопчик грав на всіх місцевих заходах.

      Учень. Візитною карткою Анатолія Пашкевича була пісня «Мамина вишня». Вона стала відомою після того, як її виконала Раїса Кириченко. Співачка давно просила Анатолія Пашкевича і Дмитра Луценка написати для неї пісню про маму. Замовлення співачки митці не тільки здійснили, але й дали пісні нечувану популярність. 

             (Звучить пісня «Мамина вишня» (сл. Д. Луценка, муз. А. Пашкевича у виконані Раїси Кириченко у запису.)

   Учитель.  Які пісні у виконані Раїси Кириченко вам відомі?

        (Це такі пісні, як «Балада про синів», «Дорога до матері», «Душі криниця», «Журавка», «На калині мене мати колихала», «Пан полковник синьоокий», «Явір і яворина», «Я козачка твоя», Чураївна», «Тополина земля», «Стежина до мами», «Припадаю до коня», «Подорож до села», «Полин-трава», «Пісня чистого поля» та ін.)         

 Учитель.  А пісня лунає від серця до серця, від роду до роду, від краю до краю – крізь простір і час єднає нас оберегом. І ось ми перегортаємо останню сторінку нашого музичного альманаху.

    Слайд 8. Портрет В. Івасюка   

  Учень.  Володимир Михайлович Івасюк.

       Лірична пісня – провідний жанр у творчості Володимира Івасюка. Його пісні вже кілька десятиліть звучать на просторах України та за її межами. Саме з іменем Івасюка починається відлік сучасної української естрадної пісні. Глибоке проникнення у фольклорні джерела спричинило воістину всенародну любов до музики Володимира Івасюка. Сам композитор говорив, що для нього «український фольклор – це підручник, написаний геніальним автором».

   Учень.  Володимир Івасюк створив  107 пісень, музику до кількох спектаклів, багато інструментальних творів. Свої найкращі пісні композитор написав на власні вірші: «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Аvе Маrіa» та інші. Композитор був засновником та художнім керівником відомого на той час ансамблю «Смерічка». Орфеєм синіх гір називав Володимира Івасюка співак Назарій Яремчук.

    Слайд 9.   Ансамбль «СМЕРІЧКА»

   «Володимир Івасюк був одержимий піснею. Він був глибоко переконаний, що наш світ створений для того, аби в ньому лунала музика добра, миру, злагоди між людьми. Знав, що без тієї одержимості нічого значущого не звершити в мистецтві. «Крило стає крилом тільки під час лету» – це  був афоризм, який він часто повторював…», – сказала Софія Ротару.

    Учень. Однією з кращих виконавиць пісень Володимира Івасюка, зокрема «Червоної рути» є безперечно, Софія Ротару – народна артистка СРСР, Молдови, України, лауреат численних премій та фестивалів, кавалер багатьох орденів, і врешті – Герой України.

   Народилася Софія у 1947 році в селі Маршинці Чернівецької області, музичну освіту здобула в Чернівецькому музичному училищі та Кишинівському інституті мистецтв у Молдові.

   «Соловейком з Буковини» називали її ще в дитинстві.

   Та справжній великий успіх до молодої співачки прийшов у 1971 році після показу музичного телефільму «Червона рута», в якому Ротару заспівала з уже знаменитою «Смерічкою».

      Слайд 10.      Софія Михайлівна

                                    РОТАРУ

                      «Червона рута» (В. Івасюк)

   Софія Ротару виконала понад 400 пісень різними мовами, знялася в багатьох музичних фільмах. У центрі Києва закладена іменна зірка співачки.

               (Звучить пісня «Червона рута» (сл. і музика В. Івасюка) у виконанні Софії Ротару у запису.)

    Учитель.  Доберіть слова, щоб схарактеризувати емоційний стан цієї пісні.

                                                            (Відповіді учнів.)

                     Які з усіх цих пісень близькі  вам за змістом і характером звучання?

                                                            (Відповіді учнів.)

   ІV. Вокально-хорова робота над піснею

    Учитель. Над якою піснею ми працюємо на останніх уроках? Назвіть її авторів слів і музики.

                                    (Пісня «Червона рута»(слова і музика В. Івасюка.)

     Учитель. Нагадаємо історію створення цієї пісні.

                                                         (Відповідь учнів.)

     Учень. Пісня «Червона рута» стала символом української естрадної музики, навіть символом України. Існує гуцульське повір`я, що раз на двадцять років рута зацвітає червоним цвітом і приносить щастя тому, хто її знайде. Першим задумом композитора було створення балади на ці вірші. Зрештою, після трирічних творчих пошуків «Червона рута» визріла у двокуплетній формі в жанрі ліричної пісні – основному жанрі творчості Володимира Івасюка.

     Слайд 11.              «Червона рута»

    Учитель.  Зробимо музичний аналіз пісні.

                 (Особливості мелодії пісні – проста, душевна, лірична, зворушлива.)

                                 (Спосіб звуковедення – легато, м`яка атака.)

                                 (Дихання перед початком фраз – повне, глибоке.)

        (В пісні зустрічається багато голосних (а,ї,у), які слід співати округлим звуком.)

    Учитель. Перед виконанням пісні – традиційна розcпівка.

                                                    (Учні виконують розcпівку.)

     (У процесі роботи над піснею змінюються способи її виконання (спів усього класу, вокальної групи, соло.)

    Учитель.  Яке враження справила на вас пісня «Червона рута»?

                                                            (Відповіді дітей.)

   V. Підсумки уроку

    Учитель.  Поміркуйте, що можна дізнатися про наш народ, познайомившись із піснями українських композиторів.

                                                           (Відповіді учнів.)

    Учитель.  Пісенна творчість українського народу формувалася і збагачувалася упродовж багатьох століть. Це усний літопис життя нашого народу, нашої Батьківщини, її історія, золотий фонд української музичної культури.

    Тому на останок хочеться додати, що українську пісню полюбили всюди за душевність і правдивість, за чистоту та яскравість, за мелодійність і за те, що вона допомагає людям. Біблійна істина говорить, що на батьківщині немає власних пророків. Неправда. Вони є! Нам потрібно лише вміти слухати і розуміти їхні голоси. Адже цими голосами співає і плаче Україна…

    Слайд 12.       Українська пісня об’єднує

                                 своєю душевністю,

                          правдивістю та мелодійністю…

                             (Звучить «Пісня буде поміж нас» (сл. і музика В. Івасюка.)

   VІ. Домашнє завдання

   Учитель.  Від почутого і побаченого на уроці, свої почуття  та враження передайте малюнком або невеликим оповіданням

   VІІ. Заключна частина

       1. Аргументація оцінювання роботи учнів на уроці.

       2. Вихід із класу під музику.