урок «Питання національної безпеки України» (АТО, ООС, інформаційна війна, практика допомоги НАТО Україні)

ІПГ «Питання національної безпеки України»

(АТО, ООС, інформаційна війна, практика допомоги НАТО Україні)

Мета. Ознайомити учнів з поняттям «національна безпека держави», «інформаційна війна», «АТО і ООС», розглянути основні елементи міжнародної і національної безпеки, зазначити важливість міжнародних зв’язків і отримання допомоги від інших країн в період військових дій  в державі, виховувати патріотизм, бажання захищати свою державу.

Вступне слово. На сучасному етапі людство стоїть перед можливістю самознищення. Для відвернення катастрофи необхідна розробка і реалізація загальнопланетної стратегії збереження досягнень цивілізації і входження суспільства в нову епоху розвитку - в епоху ноосфери, коли людство дістане можливість розумно розпоряджатися своєю могутністю з метою гармонійного розвитку всіх соціальних формацій. Позитивне завершення процесу можливо лише за умови надійного забезпечення безпеки існування і розвитку людства та його соціальних структур.

Національна безпека держави — це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Національна безпека України визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз і є необхідною умовою збереження та примноження духовних та матеріальних цінностей.

Національна безпека України досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у політичній, економічній, соціальній, екологічній, науково – технологічній, інформаційній і воєнній сфері.

Основні категорії національної безпеки України

• Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності народу України як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

• Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України;

• Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем із боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх та внутрішніх загроз;

• Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Головними об'єктами національної безпеки є:

• громадянин — його права й свободи;

• суспільство — його духовні та матеріальні цінності;

• держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість кордонів.

Головними суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про основи національної безпеки України», суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

• Президент України;
• Верховна Рада України;
• Кабінет Міністрів України;
• Рада національної безпеки і оборони України;
• Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
• Національний банк України;
• Суди загальної юрисдикції;
• Прокуратура України;
• Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
• Збройні Сили України,Служба безпеки України,Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;
• Громадяни України, об'єднання громадян.

Забезпечення національної безпеки здійснюється за умови пріоритетності національних інтересів, необхідності своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтується на засадах правової демократичної держави.

        Нажаль вже протягом п’яти років Українська держава знаходиться в стані війни на сході України (війна на Донбасі) – це військовий конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення Росією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державних суверенітетів» ДНР та ЛНР. Конфлікт має характер міжнародного і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України.

Згідно заяв української влади, для відсічі російської агресії навесні 2014 року був обраний саме правовий режим антитерористичної операції через термінову потребу провести вибори президента і парламенту. Вибори були б неможливі в умовах введення воєнного стану.

Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Операція тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018.

(відео «Історія війни»)

Зміна правового режиму

Влітку 2017 року почали звучати обговорення щодо ймовірної зміни формату операції. 13 червня 2017 року секретар РНБО Олександр Турчинов зробив заяву, що в Україні потрібно завершити антитерористичну операцію і перейти до нового формату захисту, на законодавчому рівні визначивши засади державної політики щодо звільнення окупованих територій. Як приклад він навів законодавче надання президенту права застосовувати ЗСУ та інші військові формування проти гібридної агресії з боку РФ.^[8] З нововведень реформи, згідно слів Дмитра Тимчука, підпорядкування керівництва — замість СБУ, операцією керуватиме оперштаб на чолі з президентом та Генштабом. Також, саму «антитерористичну» операцію замінять на військову у відповідності до специфіки застосування в умовах гібридної війни

30 квітня, на п'ятому році війни на Донбасі завершилася АТО. Про це офіційно оголосив Петро Порошенко, підписавши відповідний указ. Замість неї почалася Операція Об'єднаних сил (ООС). Відтепер суто військовою операцією керує не СБУ, а створений Міноборони Об’єднаний оперативний штаб. Із російськими окупантами та місцевими бойовиками воюватиме і військо, і поліція, і прикордонники під керівництвом армійців.

Усю територію Донбасу розбили на три зони. Найнебезпечніша – червона, туди пускатимуть лише за наявності спецдозволів, які видав штаб. 

Очільник об’єднаних сил також пообіцяв удосконалити мережу укріплень на передовій та збільшити кількість камер спостереження. Крім того, відтепер на збройні провокації наші бійці зможуть відповідати адекватно – зазвичай, при обстрілі українські вояки ховаються, перечікують та чекають на рішення, давати відсіч чи ні.

Тепер буде по-іншому, пообіцяли у штабі, бо найцінніше – це життя солдата.

"Відповідь на провокації буде жорсткою та невідворотною. Виконання Мінських домовленостей не позбавляє нас права на самозахист від вогню та реагування на дії терористів", – заявив Сергій Наєв, командувач Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ.

Проте звільняти Донбас силою не будуть, основний спосіб – політико-дипломатичний шлях.

Чи є насправді різниця між ООС і АТО? (відео «Різниця між АТО та ООС»)

Даний аспект зрозумілий але залишається ще один важливий компонент війни – це засоби масової інформації (ЗМІ) і сьогодні ми поговоримо про таке поняття, як «інформаційна війна»

Війна інформації на сьогодні стала одним з найнебезпечніших видів зброї. Користуватися компроматами, виливанням бруду, підкиданням неправдивої інформації, намагання за допомогою інформації ввести в оману стало для багатьох сенсом життя.

Інформація має вплив на маси, тобто за умови вдалого маніпулювання свідомістю мас можна досягти практично будь-якої мети: знищити опонента, прибрати з дороги конкурентів чи розпалити війну, як це було з Іраком.

Що ж, журналісти тримають у руках зброю, тільки не завжди використовують її за призначенням. На тлі останніх подій, які відбуваються в Україні можна зрозуміти, що основна боротьба між політичними силами відбувається за допомогою інформації, тобто в країні почалася інформаційна війна…

Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях.

Основні методи інформаційної війни - бокування або спотворення інформаційних потоків та процесів прийняття рішень супротивника.

Зрозуміло, що інформаційні війни частіше використовуються на міжнародному рівні. Україна і Росія вже не один рік ведуть саме таку війну. Росія постійно провокує гучними заявами український уряд та й просто зневажливо ставиться до українців у своїх інформаційних матеріалах.

(відео «інформаційна війна»)

Наші поради як не стати жертвою інформаційної війни:

1. Пошук інформації  (Слід уникати двох крайніх позицій. Перша – це постійне перебування в інформаційному просторі через невротичний страх пропустити щось важливе. Друга позиція – теж невротична – цілковите уникання будь-якої інформації про те, що коїться навколо).
2. Вибір джерел інформації (Орієнтуйтеся на джерела, інформацію з яких вам сприймати комфортно. Уникайте джерел, які провокують надто сильні емоції – і позитивні, і, тим паче, негативні)
3. Ставлення до інформації (Потрібно розрізняти інформацію вірогідну – та, що у майбутньому може отримати підтвердження або ж не отримати, інформацію як об'єктивний факт і ту, що полягає в інтерпретації подій).
4. Зараджування прикрій інформації (Отримуючи неприємну інформацію, реагуйте на неї адекватно – мається на увазі так, як хочеться реагувати, намагайтеся емоційно розрядитися. Не треба надмірно чи постійно стримувати емоції: хочете плакати – поплачте).

Функціонування системи забезпечення національної безпеки України повинно відбуватись відповідно до наступних принципів:

• Детермінованість елементів системи.
• Динамічність
• Централізоване управління
• Взаємозв'язки між елементами та суб'єктами
• Відповідність
• Законність
• Оперативність
• Безперервність
• Наукове підтвердження
• Прогресивність

У нинішніх умовах відносини України та НАТО відіграють важливу роль у забезпеченні обороноздатності України. Подальший рух України до повної взаємосумісності з Альянсом виглядає безальтернативним в умовах міжнародної та регіональної безпекової обстановки, що склалася на цей час.

На думку переважної більшості українців, саме вступ до НАТО гарантуватиме нам безпеку, адже це не лише військова, а й військово-технічна та інша підтримка країни з боку Альянсу.

Для реалізації життєво важливого завдання держави — захисту суверенітету і територіальної цілісності, економічних, соціальних та політичних інтересів країни створюються сили, засоби й органи, здатні спільними зусиллями виконати це завдання, їх діяльність, об'єднана загальними цілями, завданнями і способами реалізації, базується на єдиній нормативній правовій базі і загальних принципах забезпечення національної безпеки, здійснюється в єдиному стратегічному стилі управління.

Вищим національним інтересом України є розвиток її як впливової світової держави, яка здатна відігравати значну роль у забезпеченні міжнародної і європейської безпеки, політико-економічної стабільності у Європі, гарантування розвитку світового порядку на демократичних засадах, вирішенні глобальних проблем у сучасності.

Україна з об’єктивних обставин має перспективи стати однією з найбільш впливових держав Європи, що має не лише регіональні, але і власні глобальні інтереси, реалізація і захист яких є важливим завданням політики національної безпеки, відправною точкою аналізу взаємодії України з іншими державами як на регіональному так і на глобальному рівнях.