Урок-подорож "М. Вороний «Євшан-зілля»

Урок-подорож

 

Клас: 6

Тема. М. Вороний «Євшан-зілля»

 

Мета : Перевірити знання учнів з біографічних відомостей М.Вороного; дати аналіз змісту твору « Євшан-зілля»; визначити його головну думку; дати характеристику образу половецького сина; ознайомити учнів з поняттями теорії літератури( « ліро-епічний твір» , « поема») через дослідницьку роботу; вчити співвідносити події минулого із сьогоденням; розвивати культуру мовлення, логічне мислення, навички виразного читання,  вміння аргументувати власну думку; виховувати почуття гідності  та відповідальності за рідний край, утверджувати усвідомлення важливості історичної пам’яті.

Тип уроку: комбінований.

Форми роботи: « Квітка» , гра «Вірю-не вірю», 2міжпредметні зв’язки», інсценування, художній опис, гра « Реставратор2, робота у парах.

Теорія літератури: ліро-епічний твір , поема.

 

 

                                   Хід уроку

 

 І. Організаційний момент .

 

 ІІ.   Бесіда за питаннями:

1.          Чому ми повинні знати історію рідного краю?
2.          Якими історичними особами пишається наш народ?
3.          Чи правильне твердження:

            «Народ творець історії»

 

 ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

     Тема уроку : Микола вороний  «Євшан-зілля»

     Мета уроку : Перевірити знання учнів з біографічних відомостей М.Вороного; дати аналіз змісту твору « Євшан-зілля»; визначити його головну думку; дати характеристику образу половецького сина; ознайомити учнів з поняттями теорії літератури( « ліро-епічний твір» , « поема») через дослідницьку роботу; вчити співвідносити події минулого із сьогоденням; розвивати культуру мовлення, логічне мислення, навички виразного читання,  вміння аргументувати власну думку; виховувати почуття гідності  та відповідальності за рідний край, утверджувати усвідомлення важливості історичної пам’яті.

 

     Мотивація навчання:

     Шановні діти! Сьогодні урок незвичайний. Ми помандруємо  у давні часи нашої історії, а допоможуть нам у цьому різноманітні інноваційні методи6 «Квітка», гра « Вірю – не вірю», використаємо допомогу біолога, стане у пригоді інсценування, художні описи, наші фантазії та багато цікавого.

     Але перед нашою мандрівкою хочу поставити вам запитання:

• Чому саме цей матеріал потрібно вивчати?
• У чому полягає важливість цього матеріалу для вас особисто?
• Що ви зможете після вивчення цієї теми?

      Що ж  до мандрівки ви готові. Тож у добру путь!

 

 ІV. Актуалізація опорних знань учнів.

 

1.            Слово вчителя.

 

 Вивчаючи будь-який твір , ми обов’язково знайомимося з його автором.

      Сьогодні ми розглянемо біографічні відомості Миколи Кіндратовича Вороного. У вас було випереджене домашнє завдання з цієї теми.

      А перевіримо ваші знання за допомогою гри «Вірю – не вірю» .

      ( Вчитель  читає питання і навмисно допускає помилку , а учні повинні знайти неточність  у змісті і піднести вгору потрібну картку:

       Білу – «вірю»                            кольорову – « не вірю» )

 

                              Питання до гри « Вірю – не вірю».

1.            Народився М  Вороний  у 1872 році на Львівщині.

                                 (1871р. на Дніпропетровщині)

2.            Національний дух у сім’ї підтримував дід Павло Денисович .
3.            У дитинстві захоплювався творчістю Фенімора Купера ,Жуля Верна ,Лесі Українки.

                                                                                           ( Т. Г. Шевченка)

4.            У Києві гімназист організував гурток « Українська громада»           

                                                                                     (Ростові-на-Дону)

5.            Навчався у Віденському університеті.
6.            М.Вороний закінчує своє життя від хвороби у 1940 році.

                                                                     (1938р. вирок – «Розстріл»)

 

 

2.            Підсумки знань.

 

Для підсумка знань звернемось до метода «Квітки», і додамо до неї пелюстки, продовжуючи речення.

Д.   М. Вороний – це …

 

 ( Діти на кольорових папірцях пишуть слово , яке б продовжувало думку).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Опрацювання навчального матеріалу.

     Слово вчителя:   Доля України М. Вороного турбувала повсякчас . Поема «    Євшан-зілля» була написана у 1895р. а за основу автор взяв « Іпатський літопис».

     1.  Літописець (читає щойно написаний літопис).

     Великий київський князь Володимир мономах переміг половців, прогнав Отрока до обозів на Залізні ворота , а Сирчан залишився над Доном і жив рибою.

    А по смерті Володимира зостався у Сирчана один співець, що звався Ор.

    Він вислав його до обозів сказати:

    -   Володимир помер, а вернися , брате, до своєї землі . Співай йому половецьких пісень; а як не захоче дай йому понюхати євшан-зілля.

    2.Вчитель: Співець виконував половецькі пісні, розповідав про рідний край , та не хотів навіть слухати його молодий половець.  І тоді гудець  дістав  і дав ханському сину зілля; а коли той понюхав,заплакав і сказав:

 Девіз уроку:    « Та краще у своїй землі лягти головою, ніж у чужій бути славним»…       І повернувся до рідної оселі.

     Ці рядки не даремно являються девізом нашого уроку.

     А що ж вони означають?

    ( діти висловлюють свої думки).

    3.Слово вчителя.

    На сьогоднішньому уроці ми поринаємо у історичні часи, розкриємо таємниці минулого. Осторонь не залишаться питання національної свідомості, патріотизму, історичної пам’яті.

    І перед нами постає проблема, яку ми повинні розкрити по закінченню уроку:  « Чи є у світі приворотне зілля, яке  повертало б народ на Батьківщину ?»

  Я хотіла б звернути вашу увагу на назву твору « Євшан-зілля» . Євшан – це рослина , а яка саме нам пояснить юний біолог.

   4.  Довідкова інформація.     

    Юний біолог.

    Євшан -  різновид полину , що росте в південних степах, має сильний і водночас ніжний і приємний аромат.

   Символізує запах рідного краю, батьківщини.

    5.  Вчитель.

    Аромат цієї рослини нас буде супроводжувати весь урок.  Він розповсюджуватиметься  із чарівних мішечків, які знаходяться на  кожній парті.

6.Переказ учнями тексту.

5. Дослідження з теорії літератури .

 

 

 Діти  нам потрібно визначити , який це твір. Перед нами ознаки епічного та ліричного  творів. Розглянемо їх та зробимо висновок.

 

  Ознаки епічного твору                          Ознаки ліричного твору

1. Авторська розповідь.                         1. Переживання героїв.

2.Події минулого часу.                           2. Ставлення  автора

                                                                    до зображуваного.

                                                                  3. Найчастіше віршований.

 

  Висновок: це ліро-епічний твір, бо він має змішані ознаки.

   Давайте звернемося до матеріалів підручника  і підтвердимо свої висновки . і також ознайомимося з таким поняттям  як « поема». Зачитаємо

 

 8 . Робота   у парах. Гра « Реставратор» .

   Історичні джерела часом псуються, їх потрібно відновлювати, реставрувати . (Учитель читає текст і навмисно пропускає рядки. Учні повинні їх знайти і  відновити)

 

   9.  Взаємоопитування між парами

         Орієнтовні питання:

1. Хто головний герой твору?
2. Чому ханський син опинився в неволі?
3. Знайдіть у тексті рядки ,які б знайомили нас з життям ханського сина в неволі(ст..56, 7стовп.)
4. Через що князь вирішив залишити хлопця при собі?
5. Як прийняв хан звістку , що його дитина знаходиться на Русі?
6. Кого просить батько знайти сина?
7. Що допомогло юнаку згадати половецькі степи?
8. Яка головна думка твору?( Вірність рідній землі).

 

 10.Художнє малювання .

         (  звучить легка музика)

     Вчитель. Любі діти, давайте уявимо, які картини  побачив ханський син?       (Відповіді  учнів).

     А зараз я пропоную закрити очі , вдихнути аромат чарівних мішечків, і описати, що ви бачите? ( усне малювання)

       11. Хвилинка поезії.

     Читання напам’ять епілогу твору.

VI. Підсумок уроку.

     Учні, давайте повернемося до нашої проблеми, яка була визнана на початку уроку. Якого висновку ми дійшли7

VII. Рефлексія.

VIII. Самооцінка.

 

IX. Д/з. с. 59-62