19 квітня о 18:00Вебінар: Як організувати якісний урок літератури для учнів із кліповим мисленням

Урок-подорож з літератури в 10 класі "Того великого вогню і смерть не погасила" Життєвий та творчий шлях Лесі Українки

Про матеріал
Урок - подорож про життєвий і творчий шлях Лесі Українки побудований на листах письменниці до рідних, друзів. Проходить урок в кімнаті імені Лесі Українки, яка розміщена в Харківській загальноосвітній школі № 97. До уроку додається презентація. Урок і презентаці. розробила Чернікова Алла Миколаївна вчитель вищої категорії старший учитель
Перегляд файлу

1

 

Тема уроку: «Того великого вогню і смерть не погасила»

                        Життєвий і творчий шлях Лесі Українки

Мета:                                                                                                                                                                збагатити знання учнів про Лесю Українку як людину, поета - лірика, письменницю

    патріота, співця людських ідеалів;                                                                                                                       - допомогти усвідомити велич її життєвого подвигу і творчої спадщини;                                                - формувати групи компетентностей саморозвитку й самоосвіти, інформаційну,

   продуктивну творчу діяльність;                                                                                                                     -  розвивати навички екскурсовода та потяг до пошукової діяльності; виразно читати

   твори  і висловлювати  свої думки;                                                                                                                

виховувати  в учнів любов до рідного слова, землі, України.

Обладнання: кімната імені Лесі Українки, де розташовані стенди з матеріалами про життєвий і творчий шлях поетеси, листи Лесі Українки, виставка книжок, відеозапис поезій.                        

Тип уроку:  урок-подорож

Методи та прийоми: робота у творчих групах, інсценізація листів Лесі Українки та її рідних, виконання  інтерактивних вправ: складання сенкану та асоціативного куща.

Випереджувальне завдання: заздалегідь учні отримують індивідуальні завдання                           (підготувати інформацію про життєвий і творчий шлях письменниці, що розміщена на стендах кімнати імені Лесі Українки, опрацювати листи Лесі Українки до рідних та друзів,  ознайомитися з літературною спадщиною письменниці, читання віршів).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

                                                              Так! Я буду крізь сльози сміятись,

                                                             Серед лиха співати пісні,

                                                             Без надії таки сподіватись.

                                                            Буду жити! Геть думи сумні.

                         Леся Українка

І. Мотивація навчання школярів.

   1. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

       Слово вчителя.

       У людського духу є вершина. Вона зветься ідеал. Творець спускається до ідеалу, людина підноситься. Кожного століття троє чи четверо геніїв одважувалися на таке сходження… Це велетні…

Слайд 2.

       Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу така людина-велетень. Це українська письменниця Леся Українка ( Лариса Петрівна Косач), якій 25 лютого виповнилося б  150 років. За словами літературознавця Бориса Степанишина - це «окраса і гордість української нації, одна з фундаторів нової української літератури. Наш патент на благородство перед Європою і світом».

Слайд 3.

       Урок-подорож ««Того великого вогню і смерть не погасила»  проведемо в кімнаті імені Лесі Українки, яка існує в нашій школі більше 30 років. Ми часто проводимо уроки-екскурсії як для учнів нашої школи, так і для учнів інших навчальних закладів.

        Цей урок збагатить ваші знання про письменницю, допоможе усвідомити велич її життєвого подвигу, творчої спадщини, скласти уявлення про неї  як людину, митця, громадянина. У цьому допоможуть нам творчі групи, які отримали заздалегідь завдання:

- група «Екскурсовод» - провести екскурсію для учнів у кімнаті імені Лесі Українки, озвучити інформацію, розміщену на стендах; знайти матеріал, який пов’язує поетесу з нашим містом;

- група «Літературознавець» - ознайомити учнів із творчою спадщиною Лесі Українки; охарактеризувати її твори; дізнатися, що вплинуло на формування таланту поетеси;

- група «Дослідник» - знайти в Інтернеті маловідомі факти про поетесу; опрацювати листи Лесі Українки, її рідних і друзів.

     Учні записують у зошити тему уроку.

Слайд 4.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (компетентність саморозвитку й самоосвіти)

     1. Інтелектуальна розминка.  Пригадайте назви вивчених  творів Лесі Українки.

1. «Мамо, іде вже зима,                         4. «Красо України, Подолля!

    Снігом травицю вкриває.                       Розкинулось мило, недбало!

    В гаю пташок вже нема.                        Здається, що зроду недоля,

 «Мамо, чи кожна пташина                       Що горе тебе не знавало!»

   В вирій на зиму літає?» -                       («Красо України, Подолля!»)

   В неньки спитала дитина.»                5. «Хотіла б я піснею стати

   («Мамо, іде вже зима…»)                     У сюю хвилину ясну,                                                            2. «Моя душа ніколи не забуде                  Щоб  вільно по світі літати,              

   Того дарунку, що весна дала;              Щоб вітер розносив луну.»

   Весни такої не було й не буде,              («Хотіла б я піснею стати…»)

   Як та була,  що за вікном цвіла»        6. «Не поет, хто забуває

   («Давня весна»)                                      Про страшні народні рани,

3. Безпощадній зброї  сміху                       Щоб собі на вільні руки,                                                                                                                                                                                   

   Я боюся піддаватись,                               Золоті надіть кайдани».

   І, забувши давню гордість,                     (Поема «Давня казка»)

   Плачу я, щоб не сміятись».

   («Як дитиною бувало…»)

Учитель. Лариса Петрівна Косач-Квітка - відома поетеса, гордість української літератури, знайома кожному змалку. Здавалося б, все, що потрібно, ми дізналися ще на уроках української літератури… Проте біографія Лесі Українки містить багато цікавих фактів, про які й піде далі мова. Отже, вирушаймо в подорож.

 

ІІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу (інформаційна

        компетентність)

Слайд 5.      

                                              План подорожі

      Подорож 1. «Десь, колись, в якійсь країні проживала поетеса…»

      Подорож 2. «На шлях я вийшла ранньою весною»

      Подорож 3. «До тебе, Україно, наша бездольная мати,

                             Струна моя перша озветься.»

      Подорож 4. «Хотіла б я піснею стати…»

      Подорож 5. «Хто вам сказав, що я слабка…»

      Подорож 6. «Ні! Я жива! Я вічно буду жити…»

Слайд 6.

Подорож 1.  «Десь, колись, в якійсь країні проживала поетеса…»

      Екскурсовод 1.  Волинська мальовнича природа… Це край, де свято шанують народні звичаї, традиції, що супроводжуються піснями, прислів’ями, легендами, приказками, повір’ями.

      25 лютого 1871 року в метричній книзі Новоград-Волинської Преображенської церкви з’явився запис про народження Лариси Петрівни Косач. Для рідних вона змалку була Лесею - це домашнє ім’я стало згодом частиною літературного псевдоніма.

      Батько - Петро Антонович Косач - службовий юрист, людина прогресивних поглядів. Леся була його улюбленицею, успадкувала його вдачу - спокійну, стриману і водночас вольову та наполегливу.

      Мати - Олена Драгоманова - відома українська  письменниця Олена Пчілка, прищепила доньці любов до віршування.

Екскурсовод 2. Дитинство Лариси Косач пройшло на Волині. Родина жила у Звягелі, Луцьку, у селі Колодяжному. Дівчинка  була допитливою та обдарованою, адже в чотири роки  навчилася читати. Майже весь час проводила зі старшим братом Михайлом, який готувався до вступу в гімназію. Разом з ним вивчила стародавню історію.  У родині часто влаштовували літературні й народні свята, а Леся була їх сценаристом, режисером і костюмером. Улюбленими героїнями дівчинки були Андромаха з Гомерової «Іліади» й Будителька французького народу в часи Столітньої війни Жанна д’Арк: 

    …була в гурті маленька Жанна д’Арк:

    тоненька, блідолиця, голосочок

    бринів, немов дзвінок, її очиці

    блакитні блискавиці розсипали,

    злотистеє волосся розвівалось,

    мов орифлама. В нас її вважали

    за речницю великої снаги.

    Вона держала слово, і багато

    великих слів у ньому поміщалось:

    братерство, рівність, воля, рідний край…  

                                                ( Уривок із вірша Лесі Українки «Віче»)

     Тут, на Волині, у її душі вперше народилося ще не назване тоді почуття любові до свого народу, рідної землі.

 

Слайд 7.

Екскурсовод 3. Дівчинка зростала в атмосфері любові до української мови, культури, звичаїв і традицій. На фото Лесі  9 років. У неї вдумливий погляд, осяяний добротою, ясне, розумне чоло, вона  в народному вбранні . Отже, дівчинка виховувалася в родині, де шанували українське слово.

Екскурсовод 4. У 9 років написала  перший вірш «Надія», який присвятила своїй улюбленій тітці Олені Косач. За переказами, дівчинка написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замку Любарта в Луцьку, який нині іменують Лесиним.

Учень читає вірш «Надія»

Екскурсовод 5. У 1878 році батька перевели на роботу до Луцька, туди переїхала вся родина. Хоча і недовго сім’я там жила, але саме тут сталися радісні й сумні події.

      Ольга Косач-Кривинюк (сестра Лесі) згадує: «У 1881 році Леся пішла подивитися, як святять воду, в неї дуже промерзли ноги. Скоро вона почала хворіти. Болі виснажували тіло, але Леся була дуже терплячою». У  поезії «Як дитиною бувало…» напише:

     «Що, болить?» - мене питали,
     Але я не признавалась -
     Я була малою горда,-
     Щоб не плакать, я сміялась.

    Це були перші симптоми тяжкої хвороби, яка не відпускала її до кінця життя.

Екскурсовод 1. Через хворобу Леся  до школи не ходила. До 5 класу  навчалася вдома за програмою матері. Від самого дитинства Леся наполегливо займалася самоосвітою. У цьому їй допомагали приватні вчителі. Вона відзначалась високим рівнем ерудиції, опанувала декілька іноземних мов. У 13 років була читачем Київської університетської бібліотеки. У 19 років написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів». У листі до О. Кобилянської писала: «…взагалі систематично вчилася тільки до 14 років, а потім пішла на власний хліб», себто вчилася тільки того, що мені подобалось, а читала все, без жодної заборони.

Літературознавець 1. На розвиток Лесиної особистості впливало родинне оточення: Косачі товаришували з відомими діячами української культури, зокрема з письменником Михайлом Старицьким та видатним композитором Миколою Лисенком. Рідний дядько поетеси, визначний учений і громадський діяч Михайло Драгоманов, став для неї вчителем і порадником.

Екскурсовод 2. Змалку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано, виконувала власні композиції (її вчителькою була Ольга Лисенко, дружина Миколи Лисенка). Чула в собі покликання музиканта. Можливо, вона стала б відомою композиторкою.

 

                     Інсценізований уривок  із листа Лесі Українки

 Автор. Проходили роки.. Небагато й сплило їх, а скільки подій. Знов боліла рука - та сильніше, нестерпніше! Підходила до фортепіано, торкала одноруч холодні клавіші -  обзивались вони смутковими жалями.

 Леся. Мені часом здається,  що з мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет, та

 тільки біда, утнула доля лихий жарт зі мною... Прощай, мій друже. Розстаємось з тобою  

 ми надовго... Грати, видно, зась... Осталася лише надія ... Хто розважить невимовну тугу?

 Автор. Цей «жарт» - початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все життя.

 Хвороба не дозволила Лесі стати музикантом, проте музика залишалася з нею протягом  

 усього життя, даруючи задоволення, підтримку, роздуми та почуття. Пізніше вона напише  

 поезію-елегію «До мого фортепіано».

                     Учениця під звуки музики  читає вірш «До мого фортепіано»

 

Слайд 8.

Подорож 2.  «На шлях я вийшла ранньою весною»

Літературознавець.  Рано почалась  Лесина творча біографія. У 1884 р. у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими вперше з'явилось ім'я – Леся Українка.

Учитель. Чому в Лариси Косач псевдонім Леся Українка знають не всі. Сьогодні спробуємо з’ясувати, що вплинуло на вибір відомої поетеси.

Дослідник.  Існує кілька версій, які пояснюють вибір поетеси. Одна з них - це порада матері, яка вважала, що в ньому закодована висока історична місія відповідальності перед нацією і перед Батьківщиною. А інша - що Лариса Косач запозичила в дядька - Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

Екскурсовод.  У кінці 80-х роках за ініціативою Михайла Старицького та Миколи Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Сюди входили молоді поети: Леся Українка, В.Самійленко, О.Судовщикова (пізніше дружина Лесиного брата Михайла під псевдонімом Грицько Григоренко). Леся була керівником цього гуртка. Вона організовувала переклад творів світової літератури українською мовою. Молоді поети читали свої вірші. Плеядівці ставили перед собою завдання розвивати українську культуру.

 

Слайд 9.

Подорож 3. «До тебе, Україно, наша бездольная мати,

струна моя перша озветься…»

Літературознавець 1. Навесні 1891 р. Леся Українка відвідала Львів, познайомилася з                    Іваном Франком, галицькими діячами літературно-мистецького та громадського життя, а 1893 р. у Львові за сприяння І. Франка вийшла перша поетична збірка Лесі Українки «На крилах пісень». Тоді авторці виповнилось 22 роки. «На крилах пісень» не єсть моє останнє слово», - писала в одному з листів Леся Українка.

      Збірка має поетичні цикли: «Сім струн», «Зоряне небо», «Сльози-перли», «Подорож до моря». Ключовий мотив збірки - духовне зростання, становлення сильної й самодостатньої творчої особистості. Іван Франко, високо оцінюючи  збірку поезій, писав: «Від часу Шевченківського «Поховайте та вставайте , кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої дівчини».

                 Учень читає вірш «Contra spem spero» (Сподіватись без надії)

 

Робота в групах (дослідити завдання й презентувати висновки):

  1. Яке враження справила на вас ця поезія?
  2. Чому у неї така назва ?
  3. Якими рисами наділена лірична героїня твору?
  4. Яку роль у поезії відіграє прийом контрасту?
  5. Що означає образ «сізіфової праці»?
  6. Яке символічне значення має образ «зірки провідної»?

 (У поезії представлена життєва позиція поетеси. Лірична героїня - сильна і вольова особистість, яка  без надії сподівається на те, що розтане «кора льодовая міцна» і зійдуть барвисті квітки щастя людського. І водночас збирається здіймати «сізіфовий камінь», тобто робити марну працю. Але «зірка провідна» як символ надії надає життєствердної сили: «Жити хочу! Геть думи сумні»)

  1. Чому епіграфом до уроку взяті слова саме з цієї поезії?                                                                       (У них висловлена надія, сподівання на краще й велика жага до життя)

 

Учитель. Леся Українка любила свій край, народ, задумувалась над шляхами його історії, над майбутнім, яке місце повинна займати людина в суспільстві. І коли людина збагне свій обов’язок, моральну відповідальність перед народом, тоді вона стане сильнішою.

      Про це свідчить лист до М. Драгоманова від 28 липня 1891 р. «О, якби мені не та нога, - чого б я в світі натворила!»

Літературознавець 2. Незважаючи на хворобу, Леся Українка творчо працювала над оновленням українського художнього слова, зверталася до західноєвропейського мистецтва. Однак прийняття європейських цінностей не означали для неї втрати національних рис, а навпаки свідчили про набуття нової якості, за якої українець усвідомлював би себе європейцем, не провінціалом-малоросом.

      Вона протестує проти застарілих і віджилих форм мистецтва і відшукує власні, тим самим започатковує новий тип мистецтва, яким і стає неоромантизм.

      Саме в ліриці Лесі Українки яскраво і всебічно представлена вільна «нова людина». Сама поетеса писала, що справжній неоромантик мріє про ідеальне суспільство свідомих особистостей. Отже, неоромантизм став для Лесі Українки важливою позитивною програмою перетворення суспільства на основі духовного переродження кожної окремої особистості.

Слайд 10.

 

Подорож 4. «Хотіла б я піснею стати…»

Літературознавець 3. Восени 1899 року виходить друга збірка «Думи і мрії», яка відзначається мистецькою зрілістю. Назва збірки - це образ мрії, бажаного ідеалу - має неоромантичний характер. До неї входять 4 цикли: «Поеми», «Мелодії», «Невільнічі пісні», «Відгуки».

Запитання до учнів                                                                                                                          -  Поміркуйте, чому Леся Українка одному з циклів  дала назву «Мелодії»?

   (До цього циклу ввійшли поезії інтимно - психологічної лірики. У них наявний музичний елемент. Пізніше вони були покладені на музику і стали романсами)

Музична пауза

Звучить пісня на слова Лесі Українки «Стояла я і слухала весну»

- Якого значення набуває в поезії образ пісні?

(Вміння  ліричної героїні «слухати весну» дало  змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Основне в поезії не кольори, а звуки. Пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі)   

                                     

Учитель. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі - все те, про що колись мріялось. У листі Леся Українка пише: «Я вже давно не бачила справжньої весни, і мені здається, що так багато зозуль, як сей рік, ще ніколи не було. Через те я, хоч і не дуже  часто, приходжу в оптимістичний настрій і тоді мені своє і чуже життя кращим здається».

Літературознавець 4. Створюючи поезії, які ввійшли до наступного циклу «Невільничі пісні», Леся Українка душею вболіває за свою нещасну, занапащену Батьківщину, яка в неї найдорожча. Справжньою перлиною є поезія «І все-таки до тебе думка лине».

      Учениця читає вірш «І все-таки до тебе думка лине»

 

Учитель. У своїх творах Леся не раз наголошувала на силі поетичного слова, на його здатності впливати на людей. Це поезія «Слово, чому ти не твердая криця…», яка й завершує цикл «Невільничі пісні». Слово - зброя стає дієвим засобом боротьби і за власну долю, і за долю України.

     В одному з листів до матері Леся пише: « Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине…».

                                                                                                                                                 

      Учитель читає поезію «Слово, чому ти не твердая криця…»:

-  Які мотиви поєдналися у творі?

( У цій поезії переважають громадянські та психологічно-особистісні мотиви)

 

Слайд 11.

Дослідник. У щоденнику Леся Українка писала: «Я люблю працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, що дивилися через віконце у мою кімнату. Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спадала Муза, було в моєму житті променем щастя». Поезія «Як я люблю оці години праці» написана в 1899 році, а опублікована в 1923 році у Харкові в журналі «Червоний шлях».

 

                           Учениця читає вірш «Як я люблю оці години праці»

 

Слайд 12.

Екскурсовод. Перебуваючи в Ялті на лікуванні, у 1897 році Леся Українка знайомиться з Сергієм Мержинським, який став близьким другом. Потім дружба переросла в кохання. Але щастя було коротким і трагічним. Сергій Мержинський був хворий і помирав у Лесі на руках. У стресовому стані, на межі духовної напруги за одну ніч поетеса написала драматичну поему «Одержима». «Як би мене хто спитав, – згадувала потім Леся Українка, – як я з цього жива вийшла, то я б теж могла відповісти: J’en ai fait un drame… (Я створила із цього драму»). (Із листа до Івана Франка від 13, 14 січня 1903 року).

 На згадку про коханого вона напише поезії «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами», «Уста говорять: він навіки згинув», «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти».

                          Прослухаємо  поезію «Уста говорять: він навіки згинув»

Учитель. Переживаючи біль і втрату коханого, а тут ще й смерть брата Михайла і батька, та й власна недуга, то єдиним порятунком для Лесі була праця.

 

 Слайд 13.    

Подорож 5. «Хто вам сказав, що я слабка…»

Екскурсовод. Лариса Петрівна активно працює в області етнографії, продовжує збирати народні пісні. Клемент Квітка як фольклорист-етнограф записує їх з її голосу. Всього було записано з уст поетеси 270 пісень. У 1907 Леся Українка і Климент Квітка одружуються. А в 1908 році вирушають у фольклорно-етнографічну експедицію до Полтавської та Харківської губернії для запису кобзарських дум.

Екскурсовод. Поява Клемента Квітки в житті Лариси Петрівни була пророчою.

     …на шпилі,

На гострому сірому камені блиснуло щось, наче пломінь.

Квітка велика, хороша, свіжі пелюстки розкрила,

І краплі роси самоцвітом блищали на дні.

Камінь пробила вона, той камінь, що все переміг,

Що задавив і могутні дуби,

І терни непокірні.

Квітку ту вченії люди зовуть Saxifraga,

Нам, поетам, годиться називати її ломикамінь

І шанувати її більше від пишного лавра.

                                                                      «Кримські відгуки» (“Уривок з листа”, 1897)

      Климент Васильович зробив усе,  аби полегшити, «заквітчати» любов’ю й добротою страдницьке життя поетеси. Це були, по суті, останні “ліки”, які, попри прогнози медиків, усе ж дали Лесі Українці змогу якнайповніше здійснити свою духовну Місію на Землі.

Екскурсовод. Хвороба не давала змоги Ларисі Петрівні жити на рідній землі. Туга за Батьківщиною вилилась у такі рядки.

Учениця читає уривок з книги М. Олійника «Дочка Прометея»:

      «...Вкраїно! Красо моя, туго моя нерозрадна, де ти? Обізвися, рідна! Я вчую твій голос. Пізнаю його в шепоті вітру, в пахощах чебрецю й материнки. Чуєш-бо, нене? Це я, дочка твоя, Леся, що нареклася ім’ям твоїм священним. Пам’ятаєш мене? Пригадуєш заквітчане волинське дівчатко, що вночі самотою бігало в ліс, аби завидіти мавку, що завмирало при піснях твоїх та легендах, - пригадуєш? Я не забула тебе. І не забуду. Коли у найскрутніші хвилини,  життя обертається мені лише мукою, я кличу тебе, і мені стає легше. Так повелося здавна. Відтоді, як життя почало брати мене, ще дитину, в лещата невиліковних хвороб, стало кидати мною по чужих землях, манячи звабливою надією на одужання. Де б я не була, якою красою не милувалася, -  твоя краса, краса вишневих садів і задумливих пралісів, голубоводних озер і Славути ревучого, ніколи не блідла в моїх очах. У Німеччині і Болгарії, тут, на Кавказі, і в Італії, навіть у славнім, гордім своїми творіннями стародавнім Єгипті я снила тільки тобою. Твоїм сонцем і зорями, гомінкими містами і вбогими селами, скупим щастям і великою кривдою, минулим твоїм і майбутнім.
      Не суди мене, рідна. Знаю: я мало зробила в ім'я твого майбутнього. Але ніколи задля нього не шкодувала і не шкодую сил, навіть життя. Бери мене - я твоя, тобою народжена, твоїм молоком випоєна, твоїми піснями, словом твоїм невмирущим наснажена. Треба - я сьогодні, сеї ж миті віддам усе це тобі... А хочеш - пісню складу в твою честь, ясну, голосну та барвисту. Вкладу в неї все, чим багаті мої серце і думка, поєднаю в ній найчистіші поривання Людини. І назву - знаєш як? - Лісовою... піснею милих наших поліських гаїв. Я так скучаю за ними! Кажуть - це буває перед останньою дорогою. Що ж, нехай буде й так. Нехай для мене вона буде лебединою піснею. Хай потому онімію і оглухну, тіло моє хай стане землею плодючою, - не журися за теє. Аби тобі було краще. Коли промінь, в котрім я згоратиму, хоч на хвилину прискорить світанок дня, якого ти ждеш, Україно, я буду безмірно щаслива».                                                            

                                                                     

Літературознавець. Леся Українка не раз зверталася до жанру драматичної поеми, у якій поєднує ознаки драми й ліро-епічної поеми. Їй властиві світоглядний та морально-етичний конфлікт та віршовані діалоги, що нагадують гострі словесні поєдинки. У ній авторка осмислює мотиви страждання, боротьби, жертовності особистості. Висновок, до якого підводить вона свого читача, - у боротьбі й стражданнях народжується і стверджується людина.

 

 Слайд 14.

 

     Серед драматичних творів такі: «Одержима» (1901 р.) ,«Кассандра» (1907 р.) , «Бояриня»(1910 р.), «Камінний господар» (1911 р.)

 

Інсценізація спогадів Лесі Українки

Автор. Одного разу зеленим лісом мати вела Лесю за руку. На голові в неї був віночок із

              синіх волошок.

Леся.  Як гарно тут, як багато дерев!

Мати  Та у лісі не самі дерева.  Тут можна зустріти і Лісовика, і Мавку.

Автор. Про Лісовика Леся вже чула.              

Леся.   А хто така Мавка?

Мати. Мавка -  це дівчина-лісовичка незвичайної краси. Очі в неї зелені, розпущені

            довгі коси, легка зелена сукня. Люблять Мавки гойдатись на вітах.

 

Слайд 15.

 

Учитель. Перебуваючи в Кутаїсі, поетеса сумувала за рідним краєм, волинськими лісами. 

У листі до Агатангела Кримського 27 жовтня 1911 р. вона писала: «Сього літа, згадавши про їх, написала «драму-феєрію» «Лісова пісня» на честь їм, і вона дала мені багато радощів…»

    Це була остання драма,  написана всього за 10–12 днів.

 

Стенд 16.

Подорож 6. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!»

Екскурсовод. Це була титанічного духу жінка, дочка Прометея. Хоча ми бачимо фото смертельно хворої жінки, але погляд у неї мудрий, добрий і пророчий. Чоло ясне і чисте.                1 серпня 1013 року Леся Українка померла в Грузії в містечку Сумарі, а похована в Києві на Байковому кладовищі.

     Пам’ять про неї житиме в наших серцях. Нам про це буде нагадувати кімната,                   створена на її честь, та пророчі слова її героїні Мавки:

     Ні! Я жива! Я буду вічно жити,

     Я в серці маю те, що не вмирає.

      Ці слова безсмертної геніальної поетеси можна вважати девізом усього її життя.

 

Слайд 17.

 

ІІІ. Усвідомлення здобутих знань (компетентність продуктивної творчої діяльності)

      1. Робота в групах.

      Перша група. Скласти сенкан про життя і творчість Лесі Українки

Леся Українка

Геніальна, невтомна, сильна

Боролася, творила, вірила

Жінка - титанічної волі до життя

Дочка Прометея

 

Друга група. Інтерактивна  вправа. Створити асоціативний портрет Лесі Українки. Заповнити таблицю. (Дитя індиго, поетеса, прозаїк, драматург, поліглот, перекладач, громадський діяч, керівник гуртка «Плеяда», фольклорист-етнограф, співачка, учений-літературознавець, представниця українського неоромантизму, дочка Прометея, Ломикамінь,  «Жанна д’Арк» (М.Рильський).

Третя група. Інтерактивна вправа. Охарактеризуйте прослухані твори Лесі Українки.                       (Емоційні, мелодійні, актуальні, пророчі, неоромантичні, громадянські, філософські, інтелектуальні)                                  

Л  - ліричні                                      У  - унікальні           н - неоромантичні

е  - емоційні                                     к – крицеві               к - класичні

с  - сильні                                         р - реалістичні         а - активні

я  -  яскраві                                       а - афористичні

                                                           ї  - інтелектуальні

Слайд 18.

 Дослідник. У Волинському краєзнавчому музеї була відкрита виставка «Будуть приходити люди…», яка приурочена до 148-ої річниці від дня народження Лесі Українки та 105-ої річниці з часу виходу першого окремого видання драми-феєрії «Лісова пісня» (1914).  

Слайд 19.                                                 

 

Рефлексія. Незакінчене речення.

  • Леся Українка для мене….
  • ЇЇ життєвий і творчий шлях навчили мене…
  • Мій подарунок Лесі Українці на день народження - це…

( Нашим подарунком будуть слова вдячності цій великій поетесі, у якої в серці горів вогонь Прометея, який і смерть не погасила, бо вона безсмертна.)

 

Домашнє завдання: В одному з листів Леся Українка писала: «Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати про мене… Але я б хотіла на те заслужити».                                        Написати лист Лесі Українці або есе.

 

 

 

 

 

                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

Література

1. Борзенко О.І., Лобусова О.В. Українська література (профільний рівень): підручник для

    10 класу.- Харків: Вид-во «Ранок», 2018.

2. Косач-Кривинюк О. Леся Українка: Хронологія життя і творчості. - Нью-Йорк: УВАН,

    1970. – 927 с.

3. Олійник Микола. Дочка Прометея - життєпис про Лесю Українку. Київ ,1977 рік.

4. Українка Леся [Електронний ресурс] – Режим доступу:

    https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/O/OlshevskyIgor/LesjaUkrainka/4.html

5. Українка Леся. Листи 1876-1897. - Київ: Вид-во «Комора», 2016.

6. Українка Леся. Твори: У 12 т. - К.: Наук. думка, 1975-1979.

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

    

  

 

 

 

 

 

 

                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

                                                                                                                                                 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

                                                

  

  

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Скрипник Світлана Миколаївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
10 лютого
Переглядів
199
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку