Урок «Поема «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність. Композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення».

Тема. Поема  «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність. Композиційний прийом «сну», його роль для розширення можливостей поетичного зображення. Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої особистості. Сатиричний характер поеми.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

- переказати зміст поеми, визначити тему та ідею;

- назвати проблеми, порушені у творі, та елементи сюжету;

- пояснити зміст епіграфа до поеми;

-  відповідати на запитання, що стосуються   змісту твору та проблем, порушених у ньому, висловлюючи власні думки.

Основні питання теми

1. Короткі повідомлення  учнів.

2. Літературний паспорт твору.

3. Відповідь на проблемне запитання.

4. Удосконалення  навичок аналізу ліричного твору.

Регламент уроку

1. Вступна частина – до 5-7 хв.

2. Основна частина – до 20-25 хв.

3. Заключна частина – 5-7 хв.

Перебіг уроку

І. Вступна частина.

Організаційний момент

- Добрий день, діти. Сонячні промені так щедро наповнили клас, що  потрібно одягнути чарівні сонячні окуляри, через які видно тільки хороше. Передаючи окуляри один одному, говоріть  комплімент.

- Дякую, у вас дуже багато гарних компліментів у словниковому запасі, не шкодуйте, кажіть їх частіше один одному.

- А зараз зверніть увагу на епіграф нашого уроку.

Епіграф:

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь…

         Т. Шевченко

- Це слова із твору Тараса Шевченка, який ми вивчатимемо згодом, але актуальними вони були, є і будуть завжди, тому пам’ятайте їх.

Оголошення теми і завдань уроку

- Зараз ми вивчаємо  творчість Тараса Шевченка, тому я попросила вас приносити на урок «Кобзар». Сьогодні ми розглянемо ще один його твір. Подивіться, будь ласка,  зміст збірки і знайдіть вірш під назвою «Сон».

- Що ви помітили? (Творів з такою назвою у збірці письменника декілька).

- Знайдіть вірш «Сон», що починається словами  «На панщині пшеницю жала», прочитайте його і дайте відповідь на запитання: чому Шевченко дав йому таку  назву.

(Учні відповідають, що у творі Шевченко розповів про сон матері над немовлям, вона бачила його «не панським, а на волі». Поет вірив, що колись українці будуть вільними, але говорити про це відкрито в той час не можна було,  тому саме так він назвав вірш. 2. Може, і не через заборону говорити про волю, а через те, що у творі розповідається про сон жінки-матері.)

- Сьогодні нам потрібно буде   з’ясувати, чому Тарас Григорович так назвав і поему, яку ми  вивчатимемо. Запишіть, будь ласка, тему уроку (тема написана на класній звичайній дошці або висвітлена на інтерактивній дошці).

Актуалізація знань

Бліцопитування

• Який період творчості Шевченка названо золотим? (Період «трьох літ» 1843–1847 роки)

• Як називається рукописна збірка цього періоду? («Три літа»)

• Ви повинні були підготувати коротке повідомлення про цю збірку. Розкажіть нам про неї.

(Кілька учнів розповідають про збірку «Три літа».

1. «Три літа» – це альбом  творів Тараса Шевченка, що містить «чистові копії» усіх його поетичних творів, написаних у другій  половині 1843 та на початку 1845 років. За назвою збірки цей період у житті і творчості Шевченка називають періодом «Трьох літ».

2. Упродовж  квітня-червня 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписував свої поезії до окремих зошитів, які пізніше було оправлено як альбом. У лютому-березні 1847 р., перебуваючи у Седневі на Чернігівщині, він зробив у текстах невеликі виправлення.

3. 5 квітня 1847 р. під час арешту Шевченка цей альбом був у нього вилучений і став в очах жандармів одним із головних доказів «провини» Шевченка перед царським урядом. Жандарми поробили в альбомі свої позначки: підкреслення окремих слів та рядків, знаки NB на полях, обведення вертикальними лініями найбільш «крамольних» місць. Альбом було долучено до слідчої справи Шевченка у складі справи Кирило-Мефодіївського товариства, і до 1906 року він зберігався в секретному архіві 3-го відділення.

4. У 1906 році, після чергової російської революції, слідчу справу розсекретили, і в журналі «Нова громада» з’явились перші публікації творів Шевченка з цього альбому. А в 1907 році його було передано до Музею української старовини в Чернігові, нині він зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка.

5. В альбом увійшли наступні твори Шевченка: «Чигрине, Чигрине…», «Заворожи мені, волхве…», «У неділю не гуляла…», «Гоголю», «Розрита могила»,  «Чого мені тяжко…», «Не завидуй багатому…»,  «Не женися на багатій…»,  «Сова», «Дівичії ночі», «Наймичка»,  «Маленькій Мар’яні», «Сон (комедія)», «Сліпий»,  «Кавказ»,  «Минають дні, минають ночі…»,  «І мертвим, і живим…»,  «Великий льох»,  «Холодний Яр»,  «Три літа»,  «Давидові псалми»,  «Заповіт»,  «Єретик»)

- Дякую. Як ви вже зрозуміли, твір «Сон», який ми вивчатимемо, теж належить до цього періоду.

ІІ. Основна частина.

- Пропоную вам скласти літературний паспорт твору.

(Учні виконують завдання самостійно, спираючись на сторінки  підручника – 177-178.Потім один учень зачитує «паспорт»).

Літературний паспорт твору

Назва твору: «Сон».

Автор: Тарас Шевченко.

Рік написання: 1844.

Підзаголовок: «Комедія».

Епіграф:  слова з Євангелія від Івана: «Дух істини, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його і не знає Його».

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: сатирична поема, поема-інвектива.

Провідний мотив: засудження справжньої суті російського імперського режиму.

- Так, улітку 1844 року Шевченко написав один із найвидатніших своїх творів, нищівну сатиру на деспотичний режим Миколи І – поему «Сон», що починається словами «У всякого своя доля». Це перша в Україні політична сатира, одна з найбільших вершин  поезії Шевченка. Пафос викриття самодержавно- кріпосницького ладу виявився у цьому творі з небаченою до того глибиною й силою. Твір має підзаголовок «Комедія», що вказує, однак, не на драматичну його форму, а на комічно-сатиричний, гротескно-кумедний характер основних сцен-картин, особливо наприкінці поеми. Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та їх оцінки.

Іван Франко писав: «Сон» – це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».

Хто скаже, чому науковці визначають жанр твору – інвектива?

(Інвектива – це гострий викривальний виступ проти кого- або чого-небудь; гостре обвинувачення, а провідним мотивом твору якраз і є засудження справжньої суті російського імперського режиму).

Давайте  глибше познайомимося з цим твором і знайдемо відповідь на запитання, що стосується його назви.

Проблемне запитання

Чому Тарас Григорович  так назвав поему?

Удосконалення  навичок аналізу ліричного твору

Критичне читання

- Починаємо читати поему. Думайте над змістом прочитаного та будьте готові відповісти на мої запитання.

У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той, тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазурі в печінки,  –

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкошний,

Все храми мурує;

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!..

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

- Про що ми дізналися із цієї частинки? (1. У цій частині поеми можна спостерігати роздуми оповідача про суспільні умови, які призводять до розбрату і морального звиродніння. 2.  Поема починається із філософського зачину, у якому наявна гірка іронія.)

- Читаємо далі від слів «Отак, ідучи попідтинню…» 

Отак, ідучи попідтинню

З бенкету п’яний уночі,

Я міркував собі йдучи,

Поки доплентавсь до хатини.

…

Отож я ліг спати.

А вже підпилий як засне,

То хоч коти гармати –

І усом не моргне.

Та й сон же, сон, напричуд дивний,

Мені приснився –

Найтверезіший би упився,

Скупий жидюга дав би гривню,

Щоб позирнуть на ті дива.

- Про що ми довідалися з цієї частини твору? (1. Філософські роздуми перериваються несподіваним зізнанням ліричного героя . 2. Оповідач говорить, що був «підпилий», заснув і йому наснився «напричуд дивний» сон.)

- Ми вже можемо дати відповідь на проблемне запитання: чому Тарас Григорович так назвав поему. (1. Так.  Адже оповідач каже, що йому наснився сон, отже, далі розповідатиметься про те, що саме наснилося. 2. Ні. Адже нам не відомо, чому автор на початку твору відкрито розповідав про реальні тогочасні суспільні умови, а далі перейшов на сон.)

- Давайте читати далі, може, щось стане більш зрозуміло.

Дивлюся: так буцім сова

Летить лугами, берегами, та нетрями,

Та глибокими ярами,

Та широкими степами,

Та байраками.

А я за нею та за нею,

Лечу й прощаюся з землею.

- Що чи кого побачив оповідач на початку сну? Як ви гадаєте, чому саме цей образ? (1. Героєві сниться сон: він отримує здатність літати і піднімається в небо, слідуючи за совою. 2. Сова – це  образ-символ, який символізує мудрість, істину, а разом з тим і похмурість, розпач, відчай. 3. А ще сова – це птах, що літає переважно вночі.)

- Читаймо далі, щоб зрозуміти, де саме з совою оповідач літав уві сні.

Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зострічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все-то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою,

Споконвіку вмивається,

Сонце зострічає…

І нема тому почину,

І краю немає!

Ніхто його не додбає

І не розруйнує…

- Над чим пролітає оповідач? (Над Україною, адже він описує саме українські краєвиди)

- Читаємо далі від слів «Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш…»

Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,

Латану свитину з каліки знімають,

З шкурою знімають, бо нічим обуть

Княжат недорослих; а он розпинають

Вдову за подушне, а сина кують,

Єдиного сина, єдину дитину,

Єдину надію! в військо оддають!

Бо його, бач, трохи! А онде під тином

Опухла дитина, голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

А он бачиш? Очі! Очі!

Нащо ви здалися,

Чом ви змалку не висохли,

Слізьми не злилися?

То покритка попідтинню

З байстрям шкандибає,

Батько й мати одцурались

Й чужі не приймають!

Старці навіть цураються!!

А панич не знає,

З двадцятою, недоліток,

Душі пропиває!

- Що побачив ліричний герой на тлі краси природи? (1. Бідність, кріпацтво, голод і смерть. 2. Герой побачив безправне життя народу на тлі чарівної природи. )

- Який засіб для викриття існуючої дійсності у цій частині використав автор? (Головним засобом викриття існуючої дійсності у цій частині твору автор обирає контраст.)

- Продовжуємо мандрівку разом із оповідачем.

Лечу, лечу, а вітер віє,

Передо мною сніг біліє,

Кругом бори та болота,

Туман, туман і пустота.

Людей не чуть, не знать і сліду

Людської страшної ноги.

- Як ви гадаєте, куди прилетів ліричний герой? (У Сибір, адже сніг, болота і безлюддя саме там.)

- Читаємо від слів «заворушилася пустиня».

Заворушилася пустиня.

Мов із тісної домовини

На той остатній Страшний суд

Мертвці за правдою встають.

То не вмерлі, не убиті,

Не суда просити!

Ні, то люди, живі люди,

В кайдани залиті.

Із нор золото виносять,

Щоб пельку залити

Неситому!.. То каторжні.

А за що? Те знає…

Вседержитель… А може, ще

Й Він не добачає.

Онде злодій штемпований

Кайдани волочить;

Он розбойник катований

Зубами скрегоче,

Недобитка товариша

Зарізати хоче!

А меж ними, запеклими,

В кайдани убраний

Цар всесвітній! Цар волі, цар,

Штемпом увінчаний!

В муці, в катарзі не просить,

Не плаче, не стогне!

Раз добром нагріте серце

Вік не прохолоне!

- Кого ж побачив там, на краю світу, оповідач? (Різних каторжників)

- Як ви гадаєте, кого Шевченко називає «царем волі»? (Борця за правду і справедливість, напевно, декабриста-революціонера.)

- Читаємо далі від слів «Дивлюся: хати над шляхами».

Дивлюся: хати над шляхами

Та городи з стома церквами,

А в городах, мов журавлі,

Замоштрували москалі;

Нагодовані, обуті

І кайданами окуті,

Моштруються… Далі гляну:

У долині, мов у ямі,

На багнищі город мріє;

Над ним хмарою чорніє

Туман тяжкий… Долітаю –

То город безкраїй.

Чи то турецький,

Чи то німецький,

А може, те, що й московський.

Церкви, та палати,

Та пани пузаті,

І ні однісінької хати.

- Що ж то за місто таке безкрає, де самі палати? (Санкт-Петербург, столиця царської Російської імперії.)

- Читаємо від слів «І зробився Я знову незримий».

І зробився

Я знову незримий

Та й пропхався у палати.

Боже мій єдиний!!

Так от де рай! Уже нащо

Золотом облиті

Блюдолизи; аж ось і сам,

Високий, сердитий,

Виступає; обок його

Цариця-небога,

Мов опеньок засушений,

Тонка, довгонога,

Та ще, на лихо, сердешне

Хита головою.

Так оце-то та богиня!

Лишенько з тобою.

А я, дурний, не бачивши

Тебе, цяце, й разу,

Та й повірив тупорилим

Твоїм віршемазам.

- Куди потрапив наш герой? (Герой потрапляє у царський палац.)

- Кого він там побачив? (Царя і царицю.)

- Яке його перше враження від зустрічі з ними? (Негативне, адже не такими він їх уявляв, повіривши придворним письменникам.)

- Далі дочитаєте  вдома самостійно, звернувши увагу на тих, кого оповідач ще зустріне в царській столиці, і випишете цитати до характеристики «перших осіб» імперії. А я зачитаю вам закінчення і ще раз повернемося до проблемного запитання. 

Я аж засміявся.

Він і почув, та як зикне –

Я перелякався

Та й прокинувсь… Отаке-то

Приснилося диво.

Чудне якесь!.. таке тілько

Сниться юродивим

Та п’яницям. Не здивуйте,

Брати любі, милі,

Що не своє розказав вам,

А те, що приснилось.

- Будь ласка, дайте відповідь на запитання: чому Тарас Григорович так назвав поему. (1. Шевченко виступає в поемі в літературній масці умовного автора-оповідача, що описує реальні картини життя в тогочасній Російській імперії, критикує царя і царицю, і тому, щоб не накликати на себе гнів монарха, звертається до форми сну п’яної людини. Але,  як нам уже відомо з біографії поета, саме цей твір найбільше розгнівав Миколу І – і він у вироку Шевченка  власноручно написав «…із забороною писати й малювати». 2. Тогочасна дійсність нагадує швидше страшний сон або видіння божевільного, а не справжнє життя. І причиною цього автор вважає існуючий самодержавний лад і владу царизму, тому і обрав форму сну для свого твору.)

- У літературному паспорті ви записами провідний мотив. А зараз визначте тему та ідею твору. (1. Тема: зображення неймовірних страждань трудящих і «райського життя» панів, показ свавілля та морального виродження панівних класів, продажності чиновництва та деяких українців. 2. Ідея: викриття аморальності паразитизму та вірнопідданства, заклик до людської гідності, пробудження національної свідомості народу.)

- Яку ідейну, композиційну та художню роль виконує «сміху» у творі?  (Сміх – це прийом  знищення, заперечення, гострого висміювання й глумління над світом насильства і зла, ж це сатира,  тобто сатирична поема.)

ІІІ. Підсумкова частина.

Рефлексія

- Назвіть проблеми, порушені у творі.

Проблематика твору:

• самодержавство

• кріпосництво

• аморальність земляків-перевертнів, які відцуралися всього українського.

- Назвіть сюжетні елементи твору.

Сюжет

Експозиція: пролог, у якому Шевченко роздумує над тим, що у кожної людини своя доля; зображення соціальних і моральних гріхів, які процвітають у країні.

Зав’язка: п’яний ліричний герой лаштується до сну і врешті-решт летить до неба.

Розвиток подій: зображуються картини життя у часи, коли простий люд був покріпачений самодержавством.

Кульмінація: сатирично висміюються кати і грабіжники народу.

Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».

Суть епіграфа до поеми

- Поясніть, як ви розумієте зміст епіграфа до твору «Дух істини, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його і не знає Його». (У цих словах, на мою думку, криється та мета, яку поставив перед собою Шевченко: відкрити народу очі на правду, якої багато хто не бачить, а тому і не знає або не хоче знати.)

Домашнє завдання

Прочитати повністю поему «Сон», виписати цитати до характеристики царя і цариці та художні засоби. Вивчити напам’ять уривок (на вибір, але не менше 30 рядків).

Заключне слово вчителя

Своїй поемі «Сон» Тарас Шевченко дав жанрове визначення комедії, тим самим спрямовуючи читача на очікування чогось комічного – аж до абсурду. Незважаючи на нібито нереальність описаного, всі ці сцени зображують тогочасну дійсність, є відображенням типових явищ. Ця «типовість» дозволяє говорити про те, що поема написана в стилі реалізму.

У час, коли Тарас Шевченко написав цей твір, «сім’ї великої, вольної, нової»  ще не було, але вся поема перейнята ідеєю необхідності змін, утвердженням демократичної влади народу та відродженням державності України. Пророцтво Шевченка справді здійснилося у наш час.