Урок. "Василь Стус. Огляд життєвого шляху поета. Вірш "Сто років, як сконала Січ"

Тема: Василь Стус. Огляд життєвого шляху поета. Вірш "Сто років як

сконала Січ ", Роздуми пре минуле та сучасне України

 

Мета уроку : познайомити восьмикласників із життям-подвигом Василя Стуса,

розкрити особистість поета як неординарну постать, гідну

наслідування, донести до учнів красу й силу його слова та

глибину вкладеної думки;

розвивати навики дослідницької роботи, виразного читання

поетичних творів та уміння їх аналізувати;

прищеплювати учням усвідомлену любов до рідного краю,

виховувати їх на прикладі життя незламного й мужнього поета.

 

Обладнання: портрет Василя Стуса, саморобна символічна карта Радянського

Союзу, обплутана колючим дротом та засіяна червоними

прапорцями на канаті, що позначають місця політичних

ув'язнень, мультимедійний екран, книга Дмитра Стуса "Василь

Стус: життя як творчість", серія портретів В. Стуса та зарисовок

до його творів художника В. Зарецького.

 

Тип уроку: урок-дослідження

 

 

ХІД УРОКУ

 

1. Вступне слово вчителя.

Учитель виразно читає напам'ять поезію В. Стуса "Як добре те, що смерті

не боюсь я..."

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не вклонюся

в передчутті недовідомих верств,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя,

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тоді доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

У цій поезії-весь Стус: мужній і незламний, люблячий і чесний.

Позбавлений волі, він мріяв возз’єднатися зі своїм народом після смерті.

Страшна тоталітарна система убила палкого патріота, однак знищити його не

змогла.

Сьогодні Василь Стус повертається в Україну. Повертається поет, при

житті якого не було видано жодної його книги. 1 це в той час, коли за кордоном

побачили світ одна за другою кілька збірок Василя Стуса! Гіркий парадокс:

“свої” позбавляли поета можливості жити й творити, "чужі" друкували і

висували на здобуття Нобелівської премії!

Але правда восторжествувала. Сьогодні Василь Стус - з нами. Ми

вивчаємо його поезії і вшановуємо справжнього патріота української землі,

який віддав життя заради свободи, незалежності свого народу та його

духовного розкріпачення.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ми познайомимось з життєвим шляхом цієї незвичайної

людини і почнемо вивчення його поетичної спадщини.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Але для того, щоб добре зрозуміти необхідний матеріал, потрібно

вияснити, в яку епоху жив і творив Василь Стус. Група дослідників підготувала

довідку про суспільно-політичну обстановку в Радянському Союзі в 60-80 роки

XX століття. У процесі свого повідомлення історики пояснять деякі терміни, на

які було рекомендовано звернути увагу. Розгляньте символічну карту Радянського Союзу, виготовлену ними.

Повідомлення істориків

Короткий огляд суспільно-політичної обстановки в Радянському Союзі

у 60-80-і роки.

Після смерті Сталіна в 1953 році почалася нова епоха, яку історики

назвали «хрущовською відлигою» за іменем партійного лідера, шо став на чолі

держави.

(На екрані  з 'являється тлумачення терміну)

Хрущовська відлига – період у суспільно-політичному житті Радянського Союзу (53- 64 рр. XX століття), який характеризується засудженням культу

особи Сталіна та підйомом боротьби за свободу, демократію і права людини.

У 1956 році на XX з'їзді КПРС Микита Хрущов виступив із засудженням

культу особи кривавого диктатора. Ця подія здавалась неймовірною, багато

присутніх у залі просто непритомніли від жаху: вони чули крамольні слова, за

які ще зовсім недавно розстріляли б не тільки виступаючого, а й присутніх.

Однак ішли місяці, й суспільство звикло до думки про те, що сталінщина

більше не повернеться. Отже, в середині 60-их років у Радянському Союзі

повіяв вітер волі. Спочатку він був несміливим і боязким.

Першою піднялась інтелігенція. У переліку цінностей, які лягли в основу

творчої і політичної діяльності покоління шістдесятих років, стали поняття

"щирість", "відвертість", "демократія", "права людини".

(На екрані тлумачення слова "демократія".)

Демократія — форма управління, політичний лад, при якому верховна

влада належить народові.

Усіх тих. хто в шістдесятих роках минулого століття сміливо розгорнув

боротьбу за свободу людини віл фізичного та духовного поневолення, назвали

шістдесятниками.

(На екрані тлумачення слова "шістдесятники")

Шістдесятники — представники творчої інтелігенції, які в 60-ті роки ХX

століття відкрито боролися за свободу, демократію і права людини.

Україну захопила хвиля національного відродження, вона заполонила всі

сфери духовного життя, особливо літературу. 3'явилося ціле гроно митців, які

заговорили на весь голос.

(На екрані з’являється напис:

Митці-шістдесятники: Василь Симоненко, Василь Стус, Алла

Горська, Іван Світличний, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Григір

Тютюнник, Іван Драч)

Однак, незважаючи на "потепління" в суспільно-політичному житті,

жахливі часи тоталітарного режиму продовжувались. Гнівно засудивши культ

особи Сталіна, Комуністична партія реабілітувала себе (всі гріхи - тільки на

кровожадного диктатора) і таким чином залишалася при владі.

Тож, "хрущовська відлига" не могла тривати довго. Провідні діячі партії

швидко збагнули, що дух свободи неминуче принесе кінець їхньому

пануванню. Хрущова уміло усувають від державного керма, і починається

застійна епоха Брежнєва: на зміну короткочасній "хрущовській відлізі"

прийшли так звані "брежнєвські заморозки".

(На екрані пояснення терміна "брежнєвські заморозки")

Брежнєвські заморозки - період у суспільно-політичному житті

Радянського Союзу, який характеризується новими хвилями переслідувань

вільнодумства, починається з 1964 року, коли на чолі партії став Брежнєв)

Країну захопила хвиля нових арештів та судових процесів, що фактично не відрізнялися від сталінських репресій.

Учитель

Саме в такі непрості часи жив і писав свої вірші Василь Стус.

Познайомитись із життєвим шляхом поета-громадянина ви зможете,

переглянувши усний журнал, який підготували наші літературознавці, що

поділились на чотири групи, відповідно до певних етапів життя Стуса.

У процесі ознайомлення з біографічними даними поета подумайте над

таким питанням:

Чи згодні ви з твердженням сучасників Стуса, які вважали, що з-

поміж українських письменників XX століття його доля найбільш схожа

на Шевченкову. Доведіть свою думку.

(проблемне питання записане на дошці)

Літературознавці

Усний журнал з елементами рольової гри

(Назви сторінок журналу з 'являються на екрані)

I сторінка

Дитинство Василя Стуса та шкільні роки

Учень

Селянська родина Семена Дем'яновича та Їлини Яківни Стусів була

багатодітною. Василько був четвертим. Народився він 7 січня 1938 року в селі

Рахнівці Гайсинського району Вінницької області.

Учениця

Колгосп вимотував усі фізичні сили, а платив мало. Тому батько вирішив

кинути все і виїхати на шахти. Подружжя залишило найменших Марійку та

Василька на бабусю, а саме, взявши старшого 1вана, влаштувалося на хімічний

завод.

Учень

Сестра Василя Ярина вмерла від менінгіту, брат 1ван підірвався на міні в

роки Другої світової війни.

Малий Василько

Пам'ятаю, як поранило мого старшого брата. Як лежав 1ван з відірваною

лівою ногою і вирваною осколком правою щокою. Пам'ятаю, як підвели мене

на цвинтар до його тіла - востаннє поцілувати, а я бачив лише родимку на його

лівій щоці і не хотів, геть не хотів ні цілувати, ні прощатися з 1ваном і його

родимкою.

Учениця

Втрата дітей - не єдине випробування для родини. Вона переживала

величезні нестатки, спричинені війною і голодом 1947 року.

Малий Василько

Коли мені було 9 літ, ми будували хату. I помирав тато з голоду спухлий.

А ми пхали тачку, місили глину, виводили стіни. Голодний я був, як пес.

Пам'ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама, а мені від них боліла голова.

Пам'ятаю неньку-страдницю, яка тужила, бо не було чим годувати дітей.

Учень

В юному віці Василь виявив величезний потяг до навчання. До школи

Стус "записався" сам, бо почав ходити на уроки разом із сестричкою без

дозволу батьків.

(З являються мати Стуса і вчителька)

Мати

Добрий день, Зою Петрівно. Хочу дізнатися, як навчається Маруся.

Вчителька

А чому, Їлино Яківно, ви цікаветесь тільки справами донечки?

Мати

Про що ви?

Вчителька

Як про що? Xіба вам не цікаво, які успіхи у Василька? До речі, чому він

ходить до школи босий, уже ж холодно.

Мати

Як ходить до школи? Та я не пущу. Він ще зовсім малий!

Вчителька

Ні, хай Василько до школи ходить. Він такий здібний. Я його за приклад

іншим ставлю, отим переросткам: "Стусику, ану вийди!", він тягнеться до дошки і починає щось виводити.

(мати і вчителька виходять)

Учениця

У школі Василь серйозно захопився літературою: "Кобзар" Шевченка знав

майже весь напам'ять, редагував шкільну газету вже в п'ятому класі, у

восьмому почав писати вірші.

Учень

Крім того, Василь марив музикою. Хлопець навчався грати на гітарі. Bін

мріяв про скрипку, але навіть не просив батьків купити інструмент, бо знав, що

грошей нема і не буде.

 

ІІ сторінка

Студентські роки Стуса. Літературне та громадське життя

Учень

У 16 років Василь Стус став студентом історико-філологічного факультету

Сталінського педагогічного інституту (нині Донецький університет). Серед

однокурсників виділявся ерудицією та бажанням учитись. Не дивно, що

закінчив вуз із червоним дипломом.

Учениця

На хвилі пробудження наприкінці 50-их років в Донецьку утворилося

літературне об’єднання "Обрій", в яке увійшов і поет-початківець Василь Стус.

Тут чи не вперше він почав відверто виступати проти національної

дискримінації народу.

Учень

Закінчивши інститут, Стус вчителює на Кіровоградщині, після служби в

армії знову повертається на Донбас. Молодий учитель друкується в місцевій

газеті й подає у видавництво рукопис першої збірки поезій.

У 1963 році Василь Стус стає аспірантом Інституту літератури АН УРСР,

переїжджає до Києва, включається в громадське та літературне життя столиці.

Учениця

Він долучається до молодого покоління митців, які "вибухнули"

талантами в часи "хрущовської відлиги" і яких  пізніше назвали

"шістдесятниками".

Учень

Опинившись серед непересічних особистостей (Л. Костенко, А. Горська,

М. Вінграновський, І. Драч, І. Дзюба та ін), поет отримав потужний заряд для

подальшої діяльності.

Учениця

 

 

 

 

Але з середини шістдесятих років знову почався наступ реакцій. У 1965

році КДБ провів масові арешти "шістдесятників". Багато друзів Стуса

опинилося за гратами.

Учень

За таких обставин деякі відійшли в тінь, втративши віру в демократію, що

тільки-но почала зароджуватися. Але для Стуса така позиція неприйнятна. Він

сміливо виступає проти арештів інтелігенції, виявляє солідарність ув'язненим

друзям.

Учениця

4 вересня 1964 року. Столичний кінотеатр "Україна". Прем’єра кінофільму

Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Василь Стус схопився з місця. Він

не повинен був виступати, це не готувалося.

Учень

Хто проти тиранії, встаньте! Зараз я звертаюся не до українців, а до тих

людей інших народів, які тут сидять – до росіян, євреїв... Учора схопили

українців – завтра прийде ваша черга. Досвід історії вчить усіх, а тому

допомагайте боронити українців, цим ви виступите не тільки за діло правди,

але й захистите своє власне завтра, свою свободу!

 

Учениця

Присутні знали про масові арешти в Києві та інших містах України. На

знак солідарності з виступаючим піднявся увесь зал, що не на жарт налякало

владу.

 

ІІІ сторінка

Життя страдника, мученика й борця

Учень

Через два тижні після виступу в кінотеатрі "Україна" Стуса відрахували з

аспірантури. Відлучений від науки, поет працює кочегаром, будівельником,

деякий час – в архіві. Однак з "робочих" посад його звільняють через те, що має

вишу освіту, а з, наукової - тому, що неблагонадійний.

Учениця

Поезія допомагає Стусові вистояти. Він продовжує писати, подає збірки

"Зимові дерева" і "Круговерть" у різні видавництва, однак жодна не має шансу

побачити світ.

Учень

Тим часом тоталітарна система переходить у наступ. 1970 року кадебісти

по-звірячому розправилися з Аллою Горською. Василь Стус на похороні ніс

портрет замордованої художниці, а також прочитав присвячену їй поезію "Ярій,

душе, ярій, а не ридай"

Ярій, душе! Ярій, а не ридай.

У білій стужі сонце України.

А ти шукай – червону тінь калини

На чорних водах – тінь ї шукай,

Де жменька нас. Малесенька копта

Лише для молитов і сподівання.

Усім нам смерть судилася зарання,

Бо калинова кров – така ж крута,

Вона така ж терпка, як в наших жилах.

У сивій завірюсі голосінь

Ці грона болю, що падуть в глибінь,

Безсмертною бідою окошились.

Учениця

У ніч з 12 на 13 січня 1972 року в квартирі Стуса зроблено обшук, забрано

вірші й рукописи, а поета заарештовано. Дев'ять місяців тягнулося слідство,

дев'ять місяців не дозволяли Василеві побачень з дружиною, листування,

передач. Він був засуджений як державний злочинець на п'ять років

концтаборів у Мордовії, а потім ще на три роки відбуття спецпоселення на

руднику в Колимі.

Учень

Під час позбавлення волі каральні органи здійснювали на Стуса фізичний і

психологічний тиск, метою якого було зламати внутрішні сили поета, змусити

його покаятися. Дисидентові доводилося постійно боротися за збереження своєї

гідності. На засланні він зазнав провокацій, цькування, стеження, жорстоких

покарань і тяжкої праці.

 

Терпи, терпи, терпець тебе шліфує,

Сталить твій дух - отож терпи, терпи.

Ніхто тебе в недолі не врятує,

Ніхто й не зіб'є з власної тропи.

Учениця

1979 року Стус повернувся до Києва. Усього вісім місяців пробув він на

волі. Те, що побачив, ножем різонуло по серцю: повне зросійщення, духовна

затхлість. Це підштовхнуло його до вступу в організовану Левком Лук'яненком

Українську Гельсінську Спілку. А 14 травня 1980 року - новий обшук на

квартирі, новий арешт і страшний вирок - 10 років позбавлення волі в колонії

особливого режиму, після цього - 5 років заслання.

IV сторінка

Убивство поета. Воскресіння після смертi

(Учні зі свічками в руках стають півколом)

Учень

Останні хвилини життя поета. Якими вони були?

Звичайно, насильницьку смерть патріота прискорило перебування в

найстрашнішому з усіх концтаборів, які існували в СРСР - Кучино Пермської

області. Але не тільки це.

1985 року Генріх Бьолль висунув творчість Василя Стуса на здобуття

Нобелівської премії.

Учениця

Хіба могла тоталітарна система допустити, щоб найвищу світову премію

отримав поет, який вважався зрадником Батьківщини, поет, жодна книга якого

не побачила світу в Радянському Союзі? Владі залишалося або випустити Стуса

на волю (це питання кілька разів відверто ставив роcійський академік Андрій

Сахаров), або ж унеможливити його Нобелівське лауреатство, вбивши Стуса,

бо мертвим премія Нобеля не присуджується.

Учень

Звичайно, система обрала легший і безпечніший для неї шлях.  4 вересня

1985 року в карцерній камері No3 під час сухої голодовки на знак протесту

В. Стус помер.

Скоріше за все Стуса просто забили на смерть. Цю версію підтверджує той

факт, що дружину вчасно не сповістили про загибель чоловіка. А коли від неї

прийшла телеграма, в якій повідомлялось, що рідні їдуть забирати тіло, то

тюремне начальство дало вказівку швидко хоронити в 'язня. Очевидно, на тілі

вбитого було багато синців. Для перепоховання ж Стуса вимагалася така

кількість документів, що зібрати можна було щонайменше за рік. За цей час

тіло розкладається в такій мірі, що визначити причиною смерті побиття майже

неможливо.

Учень

Через чотири роки, а саме 16-19 листопада 1989 року, відбулося

перепоховання праху В. Стуса та його побратимів - Ю. Литвина й О. Тихого.

Учениця

Коли відкрили домовину, виявилося, що Стуса було поховано босим, а

його чоботи зневажливо кинуто на груди покійного.

Учень

Похорон перетворився на тридцятитисячну маніфестацію і затягнувся до

сутінків. Такого похорону Київ не бачив від часів перепоховання праху

Кобзаря.

Учениця

1990 року, через п'ять років після смерті поета, було надруковано першу в

Україні книгу «Дорога болю». А 1991 року В. Стусу за неї було присуджено

Державну премію імені Т. Шевченка.

Учень

Василь Стус виконав своє призначення сина України. За Україну він

приніс себе в жертву, домігшись у Бога право на її майбутнє.

(Учні запалюють свічки. Звучить музика)

Учениця

Верни до мене, пам'яте моя!

Нехай на серце ляже ваготою

Моя земля з рахманною журбою,

Хай сходить співом горло солов'я

В гаю нічному. Пам'яте, верни

1з чебреця, із липня жаротою.

Хай яблука осіннього достою

В мої червонобокі виснуть сни.

       Нехай Дніпра уроча течія

Бодай у сні, у маячні струмує.

І я гукну. I край мене почує.

Верни до мене, пам'яте моя!

3.Робота над текстом поезії В. Стуса "Сто років як сконала Cіч".

- Пригадайте, що собою символізувала Запорізька Січ та коли, ким і чому

вона була зруйнована.

- Виразне читання вірша вчителем.

Бесіда

Учитель

Ви повинні знати, що першими засланцями в Сибір ще за Петра І були

українці, які боролись за визволення своєї батьківщини від гніту російського

самодержавства.

- До подій яких історичних періодів звернувся Василь Стус у цій поезії?

- Що відтворив поет у вірші?

- 3 якою метою у поезії використані такі слова, як ,Сибір", "соловецькі

келії", "пекельний край"? Який додатковий смисл В. Стус вклав у ці слова?

- Виразно перечитайте другу строфу. Поясніть, як ви розумієте її зміст.

- Виділіть у тексті поетичні вислови такого змісту:

а) справжні патріоти України виростають із глибин народу;

б) Україна пошматована, сплюндрована, однак ворогові її не знищити;

в) в Україні почалося національне відродження, і цей процес незворотній.

- Які почуття у вас викликає поезія "Сто років, як сконала Cіч"?

  V. Закріплення вивченого матеріалу. Підведення підсумків уроку.

  Мозковий штурм

Чи згодні ви з думкою сучасників В. Стуса про те, що серед українських

письменників XX століття його доля особливо схожа з Шевченківською?

Доведіть свою думку (Відповідь на проблемне питання , запропоноване на

початку уроку)

Ділова гра "Мікрофон"

"Життєвий та творчий шлях В. Стуса особисто мене вчить… "

Виведення "Кодексу честі" справжнього українця.

V. Домашнє завдання.

- Вивчити життєпис поета.

- Підготувати усний твір-роздум "Що вражає мене в Стусові?"