Урок. Повторення вивченого про текст. Побудова елементарного роздуму

Українська мова

6 клас (НУШ)

Повторення вивченого про текст, його основні ознаки, особливості будови тексту, використання мовних засобів зв’язку речень у тексті.  Складний план прослуханого або прочитаного тексту. Будова елементарного роздуму

І.Усне опитування.

1. Яке з наведених визначень найточніше описує, що таке текст?

• А) Будь-яка послідовність слів, записана рядками;
• Б) Група речень, які розташовані випадковим чином і не пов'язані між собою;
• В) Пов’язані змістом та граматично речення, які виражають відносно завершену думку;
• Г) Одне складне речення, що має багато розділових знаків.

2. Як називається частина тексту, що містить окрему мікротему і починається з нового рядка (відступу)?

• А) Заголовок;
• Б) Абзац;
• В) Речення;
• Г) Уривок.

3. Що допомагає пов'язати речення в тексті між собою, окрім змісту?

• А) Розділові знаки в кінці речень;
• Б) Займенники, сполучники, синоніми та повтори слів;
• В) Сполучник на початку речення;
• Г) Спільнокореневі слова.

4. Установіть правильну послідовність елементів класичної будови (композиції) тексту-розповіді:

• А) Кінцівка-зачин-основна частина;
• Б) Основна частина-зачин-кінцівка;
• В) Зачин-кінцівка-основна частина;
• Г) Зачин-основна частина-кінцівка.

5. Чим відрізняється тема тексту від його основної думки?

• А) Тема — це те, про що йдеться в тексті, а основна думка — те головне, до чого автор закликає, чого навчає або в чому переконує;
• Б) Тема — це завжди великий текст, а основна думка — це коротке речення;
• В) Тема відображає лише початок тексту, а основна думка формулюється в кінцівці;
• Г) Між ними немає жодної різниці, це синоніми.

ІІ. Вправа на визначення різних типів текстів.

1. В парку

Осіннього ранку я поспішав до школи знайомою алеєю парку. Раптом під старою крислатою грушею щось тихо зашелестіло в опалому листі. Я зупинився і придивився: з-під рудого килима на мене дивилися два чорні очі-намистинки. Це було маленьке їжаченя, яке, напевно, шукало затишне місце для зимового сну. Я обережно підсунув йому ближче  дубовий листок, щоб допомогти збудувати хатинку. Малюк кумедно форкнув, згорнувся клубочком і сховався.

Цей випадок подарував мені чудовий настрій на весь день!

2. Оберіг моєї кімнати

На моєму письмовому столі живе особлива річ — глиняний куманець, який подарувала бабуся. Він має круглу, пузату форму та витончене вигнуте вушко, за яке його зручно тримати. Поверхня куманця покрита блискучою глазур'ю і розписана яскравими соняшниками та гнучкими зеленими стеблами. Глина приємна на дотик, вона завжди зберігає легке домашнє тепло. Коли на посудину падають промені сонця, квіти на ній здаються живими й усміхненими.

Цей маленький сувенір робить мою кімнату надзвичайно затишною.

3. Кращий друг

Я вважаю, що книжка — це справжній і надійний друг для кожної людини.

По-перше, вона ніколи не зрадить, а навпаки, готова поділитися своїми таємницями в будь-яку хвилину, варто лише розгорнути її сторінки. По-друге, читання цікавої ісорії допомагає подорожувати в часі, розвиває мою уяву та вчить розрізняти добро і зло.

Наприклад, герої улюблених пригодницьких романів часто підказують, як знайти вихід зі скрутного становища в реальному житті.

Отже, книжка не просто розважає нас, а робить розумнішими та підтримує в складні моменти.

 Як розрізнити типи мовлення?

• До тексту-розповіді можна поставити запитання: Що сталося? Які події відбулися? (Можна зняти фільм, де кадр за кадром змінюються дії).
• До тексту-опису ставимо запитання: Який предмет або істота? Які її ознаки? (Можна зробити одне фото, на якому видно всі деталі одночасно).
• До тексту-міркування ставимо запитання: Чому? Для чого? Який із цього висновок? (Неможливо сфотографувати, бо це наші думки й докази).

ІІІ. Створення власного висловлення-міркування.

Будова елементарного роздуму (міркування) — це класична трискладова структура, яка використовується в текстобудуванні для доведення певної думки, тези чи твердження.

Три обов’язкові частини елементарного роздуму:

1. Теза — це головне твердження, висновок або думка, яку потрібно довести. Це початок вашого міркування.

 2. Аргументи (Докази) — це обґрунтування, факти, пояснення або приклади, які підтверджують правильність висунутої тези. В елементарному роздумі зазвичай достатньо 1–2 переконливих доказів чи живих прикладів.

3. Висновок — це логічний підсумок усього міркування, що логічно випливає з аргументів і найчастіше перегукується з тезою, але підтверджує її на новому рівні.

Завдання: створити письмове висловлення-міркування, у якому подати роздуми на одну із запропонованих тем:

1. Чому важливо вміти визнавати свої помилки?

2. Чи може віртуальне спілкування повністю замінити живе?

3. Навіщо людині потрібне хобі?

Вимоги до тексту: обсяг 10-15 речень, наявність трьох частин, наведення 2-3 аргументів на доказ власної позиції, розкриття теми та основної думки у висловленні, вживання слів-зв'язок типу: я думаю, на моє переконання, по-перше, по-друге тощо.

Орієнтовний зразок мінітексту

Чому важливо вміти визнавати свої помилки?

Наше життя дарує нам неймовірні уроки мудрості, які ми часто просто не помічаємо, а варто! Особливо важливі вони, коли йдеться про вміння щиро та вчасно визнавати свої помилки. Адже це основна ознака зрілості особистості, свідчення сили її характеру, чесності та відкритості. Помилятися може кожен із нас, проте далеко не всі здатні визнавати свої помилки, особливо публічно! Чому ж варто це робити?

По-перше, помилки — це наші найкращі вчителі. Жодна людина у світі не народилася з умінням робити все ідеально. Коли ми визнаємо свій промах, ми аналізуємо його, робимо висновки і стаємо розумнішими. Якщо ж людина вперто заперечує провину, вона припускатиметься тієї самої помилки знову і знову, зупиняючись у своєму розвитку.

По-друге, визнання помилок рятує стосунки з близькими та друзями. Брехня чи спроби перекласти провину на іншого завжди руйнують довіру. Наприклад, якщо ви випадково зламали чужу річ або ненароком образили друга, щире «вибач, я був неправий» здатне миттєво розтопити лід. Друг зрозуміє, що стосунки з ним для вас важливіші за власну гордість.

 Таким чином, уміння визнавати свої помилки — це надзвичайно важлива навичка. Вона навчає нас на власному досвіді будувати щирі, міцні стосунки з людьми навколо.