. Урок позакласного читання. Гаррієт Бічер-Стоу (14.06.1811. - 1896). «Хатина дядька Тома». Засудження рабства в романі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАСУДЖЕННЯ    РАБСТВА    В  РОМАНІ

 

ГАРРІЄТ    БІЧЕР – СТОУ

 

«ХАТИНА  ДЯДЬКА  ТОМА»

 

 

 

 

урок  позакласного читання

 в 6  класі

 

 

 

 

 

                                                   підготувала                            Волошина

                                                                                       Ірина Олександрівна,

                                                                                       вчитель зарубіжної літератури

                                                                                       Нижнєнського НВК «ДНЗ-ЗНЗ» № 36

                                                                                       Попаснянської районної ради

                                                                                       Луганської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема уроку.  Урок позакласного читання.  Гаррієт  Бічер-Стоу (14.06.1811. - 1896). 

                       «Хатина дядька Тома».   Засудження рабства в романі.

Мета уроку. Познайомити учнів із життєвою правдою тих часів, коли Америка була країною узаконеного безжалісного пригнічення чорних білими, положенням негрів і ставленням плантаторів до  своїх рабів.  Дослідити, в чому сила роману, який став символом активної боротьби з рабством. Виховувати почуття справедливості, рівного ставлення до людей з різним кольором шкіри.

Епіграф:                      Система рабства є породження диявола…

                                      Вся наша країна стогне під цим гнітом.

                                                                               Г. Бічер-Стоу

Обладнання: портрет Г. Бічер-Стоу, карта Америки, ілюстрації до роману «Хатина дядька Тома», картки для роботи в парах.

 

Хід уроку.

І.  Актуалізація опорних знань.

Бесіда:

• В яких художніх творах, прочитаних вами, письменники розкривають проблему рабства? (Жуль Верн «П’ятнадцятирічний капітан»)
• Яке жахливе слово було почути для героїв роману? (Африка)

Вчитель. Готуючись до уроку, всі ви уважно прочитали роман Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома», познайомилися з усіма героями.   А чи зможете їх впізнати?

 

Вікторина.

 

І тур – «Впізнай героя за портретом».

 

1. «Людина висока, з широкими плечима, обличчям розумним, добрим і благородним.  Увесь його зовнішній вигляд свідчив про велике почуття власної гідності, довіри та душевної простоти».  (дядько Том)
2. «…в кімнату увійшла молода – років 25 – квартеронка. Досить було перевести погляд з цієї жінки на хлопчика, щоб впізнати в ній його матір. Такі ж великі темні очі з довгими віями, таке ж хвилясте чорне волосся».  (Еліза)
3. «…наділений неабиякими здібностями мулат. Своєю привабливою зовнішністю та добрим ставленням він завоював любов працюючих на фабриці». (Джордж Гарріс, чоловік Елізи)
4. «Обличчя її, кругле, чорне, блищало, наче намазане білком яйця… Голова її покрита клітчастим тюрбаном, обличчя сяє радістю самовдоволення, як це личить жінці, яка має славу першої кулінарки в усій окрузі».  (тітонька Хлоя)
5. «…дівчинка років шести, за якою доглядала немолода леді… Уявіть собі дитячу постать, в котрій немає ніякої незграбності, чиє обличчя полонило не тільки тонкими рисами, але й виразом мрійливої задумливості, легке, як хмарка, золотисто-каштанове волосся, глибокий одухотворений погляд блакитних очей…».(Єва)
6. «Він був невисокого зросту, кремезний, з грубими рисами обличчя, а його розв’язний тон свідчив про людину низького походження, котра прагне що є сили  досягти вищих кіл суспільства. Одяг у нього яскравий. Пістрявий жилет  і зав’язана на шиї синя хустка з жовтими цяточками найбільш підходили до його обличчя. Пальці – товсті, грубі – були прикрашені перснями». ( Гейлі )
7. Вона «… була жінка незвичайна, наділена великим розумом і добрим серцем. Доброта та великодушність підтримувались в ній релігійністю і твердими переконаннями, яким вона ніколи не зраджувала». (місіс Емілі Шелбі)
8. Він «від природи був людиною дуже доброю, чуйною і відмовляти людям, які потребують допомоги, було зовсім не в його правилах». (сенатор Берд)

 

ІІ тур – «Впізнай героя за вчинками».

 

1. «Тільки крайня необхідність вимагає від мене погодитися на цю угоду. Мені дуже неприємно продавати моїх негрів». (містер Шелбі)
2. «Недурний був хлопець, а з неграми – справжній диявол! Скільки товару перепсував, це примусило мене з ним розлучитися. А шкода, він мав добру душу і розумівся в справах» (Том Локкер з Натзеза, спільник Гейлі)
3. «Я завжди  щиро прагнула, як християнка, виконувати свій борг відносно цих нещасних, які повністю залежать від нас. Я піклувалася про них, вчила добру ». (місіс Шелбі)
4. «Хазяїн завжди покладався на мене. Я не зраджував його, я ніколи не використовував перепустки без потреби. Хай продадуть мене одного, ніж знищиться вся фазенда». (дядько Том)
5. «Не люблю я дивитись, як на людину спускають собак, а вона біжить з останніх сил… І взагалі, чого це я буду ловити чужих рабів?» (Сімз)
6. «Ні, я вашому закону не підкорюсь… Ти сам відчуваєш, що сенат прийняв несправедливий закон…» (дружина сенатора Мері Берд)
7. «Я хочу, щоб йому жилось добре». (Єва)
8. «Я хотів би звільнити негрів, стерти цю ганебну пляму з обличчя нашої країни». (Сен-Клер)

 

«Відтвори події» (розташуй названі події в тому порядку, в якому вони відбувалися у романі):

• Втеча Елізи  (2)
• У невольницькому бараку   (5)
• Вечір в хатині дядька Тома   (1)
• Маленька проповідниця Єва   (4)
• Товар відправлено       (3)
• Джордж Шелбі знаходить Тома  (6)

 

ІІ. Робота над  темою уроку

 

1.Презентація теми, мети уроку.

Вчитель. Пройшло понад 200 років від дня народження американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу. І сьогодні на уроці позакласного читання ми не тільки познайомимося з особистістю письменниці, змістом її роману «Хатина дядька Тома», але й спробуємо дослідити, в чому сила цього твору, який став символом активної боротьби з рабством в Америці.

 

2.Презентація портрету Г. Бічер-Стоу.

    Про себе письменниця писала коротко і просто: «Я дуже маленька на зріст, худорлява і не відрізняюся красою».

    Зі старих фото на нас дивиться скромно одягнена зріла жінка з добрим і серйозним поглядом.  Так і хочеться сказати – вчителька.  Вона й була вчителькою.

    Гаррієт Бічер-Стоу народилася у 1811 році в північно-східній частині США – в Новій Англії.  Батько її був священиком.  В сім’ї виховувалось 13 дітей.  Підростаючи, вони мусили самостійно піклуватися про себе.  Старша сестра відкрила школу для дівчат.

 

 

 

                                               Гаррієт вступила до неї і, навчаючись, допомагала вчити      

                                               інших.  У 18 років сама стала вчителькою.   В родині

                                               майбутньої письменниці  всі були противниками рабства.

                                               Гаррієт з дитинства розуміла його несправедливість.

                                               1832 року Гаррієт з батьком  переїхала до міста Цинциннаті.  

                                               Місто розташовано на березі Огайо, і  річка слугувала   

                                               кордоном між    Північними і Південними штатами.

                                               Полум’я незгасної боротьби проти пригнічення негрів досягло         

                                               і сім’ї  Бічер.  

                                               Гаррієт ховала у себе вдома негрів-втікачів, рятувала їх від 

                                               переслідування, відкрила домашню школу для негритянських                     

                                                дітей.

   Гаррієт Бічер вийшла заміж за Кельвіна Стоу, священика, викладача семінарії. Все майно чоловіка – це шафа з книгами.  Народжувалися діти. Сім’я жила бідно.

   Бічер-Стоу спробувала писати. Вона надсилала статті до журналів Нью-Йорку. На диво, їх охоче друкували, і це допомагало родині зводити кінці з кінцями.  Так, нікому не відома дружина священика боролася з нестатками та виховувала семеро дітей.

   В країні починається народний рух проти рабства. У 1850 році уряд США видав закон про рабів-втікачів, який вимагав повертати рабовласникам тих негрів, які втекли до Північних штатів.  Таким чином, для негрів в Америці не було порятунку від рабства. Цей закон викликав обурення.  Охоплена загальним невдоволенням, Бічер-Стоу почала писати. І незабаром  в одній із нью-йоркських газет стали з’являтися глави роману «Хатина дядька Тома».

   1852 року роман вийшов окремим виданням. Мільйони людей почали жадібно читати його.  Такого успіху не мав, здається, жоден художній твір в історії.

   До Бічер-Стоу прийшла слава.  Її роман викликав обурення проти будь-якого гніту, будь-якої соціальної несправедливості.

   Гаррієт Бічер-Стоу прожила довге життя.  Померла вона у 1896 році, встигши написати ще багато книжок.  Але жодна з них не мала такого успіху і такого значення, як «Хатина дядька Тома».

 

Вчитель.  Одним із найбільш вражаючих і емоційних

епізодів роману є втеча Елізи.

Бесіда за запитаннями:

-    Як жилося Елізі в домі містера Шелбі?

• Чому вона вирішила втекти? Що стало причиною   для прийняття такого рішення?
• Який закон був введений в країні відносно рабів-втікачів?
• Який вчинок Елізи заставив її переслідувачів оторопіти від жаху?
• Чи небезпечно було перетинати річку під час  льодоходу?
• Чому Еліза пішла на цей відчайдушний вчинок?
• Як склалася подальша доля Елізи та її сина Гаррі?

      Чи стали вони вільними та щасливими?

• Які риси характеру, на вашу думку, допомогли Елізі?

 

Словникова робота.

Раб – у рабовласницькому суспільстві людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря-рабовласника.

Рабство – 1. Становище і положення раба.

                   2. Перший в історії людства суспільний лад, за якого виробники-раби були у повному і неподільному розпорядженні рабовласників.

Работорговець – той, хто торгує рабами.

Рабовласник – у рабовласницькому суспільстві власник, володар рабів та всіх  засобів виробництва.

 

    Історична довідка.

   Від ХУІІ ст. до Північної Америки завозилися негри-раби з Африки. У цей період їхня кількість у складі населення США збільшилася з 1 млн. осіб у 1800 р. до понад 4,4 млн. осіб у 1860 р. Рабовласницька система господарювання існувала на Півдні країни. Працю негрів-рабів тут використовували на плантаціях бавовни, цукрової тростини, рису й тютюну. У 1808 р. було запроваджено заборону на ввезення нових рабів до США. Після цього рабів стали «розводити» тут, як худобу, для продажу або завозити контрабандою.

Праця негрів-рабів використовувалася не лише на плантаціях. На багатьох текстильних, металургійних підприємствах, на будівництві залізниць, де була необхідна некваліфікована робоча сила, раби були незамінні.

   Знущання з негрів і фізичне знищення їх білими не каралися  за законом. Плантатор-рабовласник міг безкарно вбити свого раба, а суди навіть не розглядали злочини такого характеру.

   У 30-ті рр. ХІХ ст. на теренах США став поширюватися аболіціонізм – рух, учасники якого вимагали негайно знищити рабство і вважали за гріх мати у власності людину. Одним із найвідоміших аболіціоністів США у першій половині ХІХ ст. був В.Гаррісон, який заснував газету «Визволитель».

 

Асоціативний ланцюжок.

Рабство – приниження, жорстокість, самотність, нещастя, біль, знущання, горе, трагедія, гніт.

 

Вчитель.  Своє ставлення до рабства висловлюють різні  персонажі роману.  Пропоную провести рольову гру «Дебати героїв роману».

  Учні  презентують від імені героїв твору думки щодо ставлення до рабства: одні – про користь рабства, інші – про його ганебність. Учні-експерти визначають переможців.

 

1. «Прокльон божий лежить на рабстві, і він вражає і рабів, і нас, господарів. Який гріх володіти рабами при наших законах! Я завжди це відчувала, ще з дитячих років. Але мене захоплювала думка, що рабовласництво можна якось прикрасити добром, м’якістю, увагою до негрів, і тоді рабство видасться нашим рабам краще волі!»

      (гл. V,  місіс Шелбі)

2. «Клянусь тобі, що з цієї хвилини я віддам усі свої сили на те, щоб стерти ганебне тавро рабства з моєї країни».  (гл. ХLІ,  Джордж на могилі Тома)
3. «Наша країна стогне під цим гнітом. Він смертельний не тільки для раба, але й для рабовласника ». (гл. ХІХ,  Огюстен Сен-Клер)
4. «Опис жорстокості ображає нас, сповнює гнівом наше серце. Нам неприємно знати про мерзотні вчинки людей…» (гл. ХL,  автор)
5. «Мене завжди пригнічувало, що в нас є раби. Я вважаю, що цього не повинно бути». (гл. V, місіс  Шелбі )
6. «Наша соціальна система нічого, крім варварства і жорстокості показати не може. Наша провина в тому, що негри втрачають людське обличчя і перетворюються у тварин». (гл. ХХІІІ,    Огюстен Сен-Клер)
7. «У вас в Кентуккі псують негрів. Ви до них ставитеся добре, а їм це боком виходить. Подумайте самі: яка у негра доля? Тинятися по світу, переходити з одних рук в інші. А ви поблажливо ставитесь до них. Як їм після цього потім жити… Я до своїх негрів ставлюсь так, як вони того заслуговують».  (гл. V,  Гейлі )
8. «А мені здається, можна багато що сказати  і «за», і «проти» рабства. Я була на Півдні, і скажу вам, що негри там живуть прекрасно. Навряд чи вони могли б так жити на волі».  «І все ж таки в неволі їм краще».  (гл. ХІІ,  леді на пароплаві «Красуня ріка»)
9. «Сам  бог повелів африканцям бути рабами і задовольнятися своїм положенням».

(гл. ХІІ,  поважний джентльмен в одязі священика)

10. «Можна подумати, що ми маємо невільників заради зручності, насправді спокійніше було б, якщо б ми їх позбулися.  …Я впевнена, що вони – головна причина моїх хвороб.  І таких жахливих негрів, як у нас, немає більше ніде.  …Я намагаюсь тримати їх в жорстких рамках  і інколи беру до рук батога, але мене це так стомлює».

(гл. ХVІ,  Марі, дружина Сен-Клера)

11. «…різниця між вищими та нижчими справедлива, тому що одні від народження керують, а інші - підкоряються ». (гл. ХVІ,   проповідник у церкві)
12. «А я принципово проти звільнення негрів. Коли у них є хазяїн, вони і живуть по-людськи і від рук не відбиваються». (гл. ХХІХ,   Марі  Сен-Клер)

 

Вчитель звертається до групи експертів:

   -  Представники якої  думки перемогли в цих дебатах? Хто був найбільш переконливим?

 

Робота в малих групах.

Завдання № 1.

Заповніть таблицю « Прихильники та противники рабства»

Прихильники рабства		Противники рабства
Ім’я героя	Його заняття, дії	Ім’я героя	Його заняття, дії

 

Довідка:  Містер Шелбі (рабовласник, добрий, його раби не могли пожалітися на тяжке життя), Саймон Легрі (рабовласник, жорстокий чоловік),  місіс Шелбі (по доброму ставилася до негрів, виховувала їх в дусі моралі та релігійності),  Гейлі (работорговець, переслідував рабів-втікачів, розлучав дітей з матерями), містер і місіс Берд (сенатор та його дружина, допомагають Елізі та її сину переховуватись, переправляють у безпечне місце),  Том Локкер (работорговець, спільник Гейлі, відрізнявся особливою жорстокістю),  Джон Ван-Трамп (рабовласник, звільнив своїх рабів і поселив на купленій для них землі).

Завдання № 2.

Наведіть приклади (прочитайте уривки з твору) жорстокого поводження з неграми-рабами.

Варіанти прикладів:

1) гл. ІІІ,  від слів: «Ось, наприклад, вчора,- продовжував Джордж.- Я грузив каміння на бричку… »,   до слів: «Коли-небудь пригадають вони цей день!».

2) гл. VІІІ,  від слів: «Зі мною теж був такий випадок, - підхопив Гейлі.»,  до слів: «кинулася в річку разом з дитиною – тільки їх і бачили».

3) гл. ХVІІ,  від слів: «Ви хочете продати мою дружину на ново орлеанському невольницькому базарі…»,  до слів: «… і терпіли від них муки».

4) гл. ХІХ,  від слів: «Він точно так же в усьому залежить від волі хазяїна…»,  до слів: «…заморить його голодом».

5) гл. ХХІІІ,  від слів: «Енрік з розмаху вдарив його по обличчю…»,  до слів: «… та почав бити з усієї сили».

6) гл. ХL,  від слів: «Послухай, Томе, ти вважаєш, що цього разу все минеться.»,  до слів: «… що роблять для нього велике благодіяння». 

 

Перевірка самостійної роботи.

Бесіда:

- Які почуття викликає у вас таке ставлення до негрів-рабів? (Обурення, співчуття до пригнічених і безправних рабів, ненависть до рабовласників).

 

Вчитель. Особливе місце в романі Бічер-Стоу займає негр – дядько Том. Розкажіть, як склалася  його доля, якими подіями було сповнене його життя.

 

Розповідь учнів про долю дядька Тома за планом.

Зразок плану.

1. Щасливе життя родини Тома в садибі містера Шелбі.
2. Продаж дядька Тома  за  борги.
3. Сен-Клер – новий хазяїн Тома.
4. Надія на свободу.
5. Жорстокість рабовласника Саймона Легрі.
6. Смерть Тома.

 

  Дядько Том живе в садибі містера Шелбі і віддано служить хазяїну  з малих років. Його дружина – тітонька Хлоя.  У них підростають троє дітей: двоє синів і  донечка. Живе сім’я  в маленькій дерев’яній хатинці, яка стоїть поблизу дома господаря. Перед хатиною невеличкий сад, в якому ростуть різні квіти.

   Том дізнався від Елізи, що хазяїн продав його за борги містеру Гейлі. Спочатку він не зрозумів, як же це могло статися, адже він  віддано служить родині Шелбі. Але тікати разом з Елізою не став. Хазяїн завжди довіряв Тому, і той ніколи не підводив.

Том вирішив, що краще нехай продадуть його одного, ніж спустошиться фазенда.

Його дружина і діти залишаться тут, про них потурбується місіс Шелбі.

   Коли прийшов работорговець Гейлі, Том покірливо встав назустріч новому хазяїну і взяв свої речі. Проїхали з милю, і Гейлі зупинився біля кузні, щоб надіти кайдани на свого раба. Але вони були замалі. Негр переконав Гейлі, що він і не думає  про втечу.

Згодом вони дісталися Вашингтона. Гейлі прикупив ще негрів. І на пароплаві «Красуня ріка» всі рушили по річці Огайо в Південні штати.

   Серед пасажирів був багатий джентльмен з Нового Орлеана на ім’я Сен-Клер з шестирічною донькою Євою.  Том познайомився з дівчинкою, він їй сподобався.

А одного разу, втративши рівновагу, від сильного поштовху Єва впала за борт. Не вагаючись, Том пірнув за нею. На наступний  день на прохання Єви Сен-Клер викупив Тома у Гейлі.  Так дядько Том потрапив до Нового Орлеана.

    Життя негра у нового хазяїна складалося так, що йому начебто ні на що було скаржитися. Він працював кучером, скрізь супроводжував Єву. Мав змогу надсилати листи своїй родині.  Так пройшли два роки.

    Через тривалу невиліковну хворобу помирає Єва. Сен-Клер тяжко переживає цю трагедію.  Том завжди поруч із хазяїном, допомагає, підтримує.  Згодом  Сен-Клер подає клопотання про звільнення Тома, але отримати свободу негру не судилося.

 Розбороняючи  двох п’яних у кав’ярні, Сен-Клер був смертельно поранений.

Серце Тома зжалося від болю. Надія на свободу, думки про повернення до своєї сім’ї згасли. Він останній раз надіслав листа місіс Шелбі, повідомив про свою біду і просив допомоги.

   Дружина Сен-Клера Марі  відправила Тома разом з іншими рабами на аукціон для продажу.

   Новим хазяїном Тома став містер Саймон Легрі. Це був жорстокий, грубий рабовласник. Будь за що він карав своїх рабів, за його наказом наглядачі жорстоко били негрів, інколи це приводило до смерті.

   Одного разу побили і Тома. Дві доби він лежав у коморі. Нещасні раби таємно до нього пробиралися, але нічим допомогти не могли. Лише подати кружку холодної води. Дядько Том помирав.

   І саме в цей момент на фазенді Легрі з’явився юнак. Це був Джордж – син містера Шелбі. Він розшукав Тома і хотів його викупити.  Але було запізно. Том помер на його очах. Єдине, що міг зробити Джордж, - це поховати Тома.

 

Вчитель. Сумно закінчується історія життя дядька Тома. Він був доброю покірною людиною, ніколи не втрачав почуття власної гідності.

  -  А хто з героїв не задовольняється своїм положенням раба? Кому належить ця запальна промова: «Ми не визнаємо  ваших законів, ми  відмовляємося від вашої країни! Ми вільні люди і будемо відстоювати свою свободу до  останньої краплі крові!»      (Джордж, чоловік Елізи)

  -  Як склалася його доля? Чи вдалося йому здійснити свою мрію: звільнитися від рабства та об’єднатися зі своєю дружиною і сином?

 

Розповідь учня.  Доля Джорджа.

   Батько Джорджа – кентуккський  джентльмен, мати – рабиня.  Після смерті батька його, братів та сестру продали в рабство  окремо.

   Ріс хлопець як собака,  жодної рідної душі поруч. На його долю випали лише побої. Постійно голодував. Коли Джордж подорослішав, його віддали працювати на фабрику.  Тут він відчув себе людиною, яку поважали за чесність, працьовитість.

   Джордж зустрів Елізу, яка згодом стала його дружиною. Народився син – Гаррі. Джордж почував себе щасливим: він мав змогу бачити свою родину, інколи пестити сина.

  Хазяїн Джорджа, людина жорстока, вирішив повернути свого раба на плантації, одружити з іншою  рабинею.  Терпіння Джорджа урвалося, він вирішив боротися за свою свободу до останньої краплі крові.

   Джордж тікає від свого хазяїна до Канади. Добрі люди  допомагають йому зустрітися з Елізою і сином, перетнути кордон і опинитися на вільній землі.

   Доля подарувала йому і  зустріч з сестрою – мадам де Ту. Спадок її покійного чоловіка допоміг Джорджу отримати освіту, бо це була його заповітна мрія.

   На декілька років він з сім’єю переїжджає до Франції, а згодом оселяється на рідній землі в Ліберії.

 

ІІІ. Етап рефлексії

«Мікрофон».

Учні висловлюють особисте ставлення до проблем, порушених в романі.

 

Вчитель.  Г.Бічер-Стоу  передбачала, що настане той час,коли нелюдське ставлення білих проти племен іншого кольору шкіри вже не буде існувати. Роман «Хатина дядька Тома» вийшов за межі своєї країни, за межі свого часу.  Його живу силу підтримує не тільки наше співчуття до стану та боротьби негрів США і пригноблених людей в інших країнах.  В романі б’ється невмирущий пульс великого гуманного заповіту: «Не принижуй людину! Ніколи не принижуй людину!».

 

Презентація  учнями ілюстрацій до роману Бічер-Стоу.

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

      ІY. Оцінка діяльності учнів на уроці.

          Очікувані  результати:

           Учень

• називає прочитані твори;
• переказує епізоди роману;
• характеризує героїв;
• висловлює свою думку з проблемних питань.

25. Домашнє завдання.

 

 

Література.

1. Гаррієт Бічер-Стоу. Хатина дядька Тома. К.-«Радянська школа» - 1987 р.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови./ Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001.
3. О.В.Гісем, О.О.Мартинюк. Всесвітня історія. Підручник для 9 класу. Харків. -«Ранок» - 2009 р. – с.112.