Тема: Головне завдання людини – творити добро ( за твором Інни Волосевич «Про Хлопчика, який не вмів робити нічого корисного»)
Мета: навчальна: ознайомити і зацікавити учнів творчістю сучасної української письменниці Інни Волосевич; залучити якомога більше учнів до читання сучасної прози; оцінювати вчинки героїв твору; поглибити знання з українського народознавства;
розвивальна: розвивати уяву, комунікативні і творчі здібності; вміння висловлювати власну думку, вміння застосовувати набуті знання в практичному житті;
виховна: виховувати любов до книги, пошану до культурної спадщини свого народу; бажання творити добрі справи.
Обладнання: виставка дитячих книжок, портрет Інни Волосевич, малюнки учнів до твору.
Тип уроку: урок позакласного читання
Форма проведення: урок з використанням інтерактивних методів
Методи і прийоми: слово вчителя, евристична бесіда, складання психологічного портрета героя, дослідницька робота в групах, метод «Мікрофон», «Незакінчене речення», тестування, взаємоконтроль, інсценізація.
Випереджальні завдання: прочитати оповідання Інни Волосевич «Про Хлопчика, який не вмів робити нічого корисного»;
1-ша група – «Біографи» - подають повідомлення про письменницю;
2-га група – «Народознавці» - презентація українських приказок, прислів’їв та прикмет;
3-тя група – «Художники» - презентація малюнків до твору;
4-та група – «Актори» - інсценізація уривків твору.
Перш ніж зробити щось погане,
добре подумай і не зроби,
а добро роби не задумуючись.
Народна мудрість
Хід уроку
Слово вчителя.
Кожна людина, проживши своє життя, залишає певну згадку про себе на цій землі: хто збудував прекрасні архітектурні споруди, хто створив чудові художні полотна, а хто своєю повсякденною працею, звичайною і водночас такою потрібною, вносив свій вклад у швидкоплинне життя. В усі часи всі ці люди творили добро – добро для кожного, добро для всіх, добро для народу.
Приносимо добро – і на душі стає тепло і приємно. Отримуємо задоволення і подяку від людей. Але коли добро йде не від щирого серця, а тільки заради цієї ж подяки, то ні самі, ні інші не отримуємо щастя.
Корисною справою, щирим ставленням, своєю усмішкою, допомогою у важку годину ми приносимо людям радість, а значить творимо добро. Добрі вчинки люди ніколи не забувають. Добро, яке даруєш іншим, повертається.
Учитель. Сьогодні ми проведемо урок позакласного читання за твором сучасної української письменниці Інни Волосевич «Про Хлопчика, який не вмів робити нічого корисного» і дізнаємося, які добрі справи вміємо ми робити.
Будемо вчитися:
Волосевич Інна Володимирівна народилася 27 травня 1983 року в м. Славута Хмельницької області. До 17 років жила у м. Львові. Мама завжди купувала їй дуже багато книжок, діставала найкращі казки. Вона працювала головним редактором дитячого видавництва «Аверс», а згодом стала директором дитячого журналу «Ангелятко».
Писати Інна навчилася в 4 роки, в 5 років написала першу казку і вирішила стати письменницею. В 2000 році поступила в Києво-Могилянську академію на факультет соціології і переїхала до Києва. Під час навчання працювала журналісткою, редактором, перекладачем в різних виданнях і видавництвах.
В 2004-2006 роках працювала головним консультантом в Головному управлінні державної служби, де змогла краще зрозуміти романи Кафки.
В 2006-2007 роках Інна Волосевич працювала аналітиком на телеканалі «Інтер», де в числах збагнула глобальну владу телевізійної жуйки.
В 2007 році почала працювати менеджером соціо-політичних та медійних досліджень в міжнародній компанії «ГФК Юкрейн», де переконалася, що робота може викликати залежність.
Щодо творчої діяльності, то в 2006 році її п’єса «Голубий дельтаплан» стала лауреатом конкурсу «Коронація слова», а в червні 2008 року у видавництві «Грані-Т» вийшла перша збірка дитячих оповідань «Про Хлопчика».
Письменниця давно виношує задум роману, але зовсім не має часу його писати, тому поки що пише лише вірші, казки та короткі оповідання. Дуже любить читати, хоча знову ж таки не має на це багато часу і останнім часом рідко надибує на якісні художні книжки. Її улюблені українські письменниці – Оксана Забужко і Марія Матіос. У вільний час любить працювати у своєму саду на хуторі Залізному, що на Васильківщині. Також полюбляє ходити в походи в Карпати та Крим, подорожувати автомобілем або велосипедом та екстремальні види спорту - парашутизм, парапланеризм, скелелазіння (всього потрошки при нагоді).
Перед тим, як ми розпочнемо подорож сторінками сучасної дитячої книжки, давайте пригадаємо основні визначення та терміни.
10) Моє улюблене оповідання -
Молодці! Ви добре впоралися із завданням. А зараз ми проведемо бесіду-опитування і дізнаємося наскільки ви обізнані зі змістом твору.
ставлення дітей до однолітків та батьків;
збереження довкілля, тварин, живих істот;
вміння творити добро.
Український народ склав багато приказок та прислів’їв про добро, людяність, безкорисливість.
Слово вчителя.
Художники презентують малюнки, учні класу повинні відгадати, який епізод твору зображено.
Сцена 1.
Сусідський Хлопчик. А що ти вмієш робити?
Хлопчик. Я все вмію!
Сусідський Хлопчик. Якщо так, тоді й малювати вмієш. Зможеш намалювати отакого коня?
Автор. Кінь на малюнку Сусідського Хлопчика був дуже схожий на коня з мультфільму. Спочатку Хлопчику здалося, що намалювати такого не важко, але вийшло в нього зовсім несхоже – і не кінь навіть, а якась мишка на чотирьох копитах.
Сусідський Хлопчик (засміявся). Таких коней не буває! Насправді ти зовсім не вмієш малювати!
Хлопчик. Зате я вмію стрибати на одній ніжці! Ось, дивись!
Сусідський Хлопчик. Ну то й що! Яка користь з того, що ти стрибаєш на одній ніжці?
Хлопчик. Не знаю. А яка користь з того, що ти малюєш коня з мультфільму? Його і так вже хтось намалював!
Сусідський Хлопчик. А така користь, що коли я виросту, то зроблюся відомим художником. Всі будуть ходити в музей, щоб подивитись на мої картини. (забрав малюнок і пішов)
Хлопчик. Що ж я таке вмію робити, від чого була б користь? Не знаю. Виходить, що я зовсім некорисний…
Сцена 2.
Хлопчик. (подумав) От від неї вже точно немає ніякої користі, і вона теж нічого не вміє. (підступно запитав) А що ти вмієш робити?
Нудна Дівчинка в Окулярах. Я вмію завжди слухатися маму.
Хлопчик. Завжди-завжди?
Нудна Дівчинка в Окулярах. Ясно, що завжди.
Хлопчик. Але яка від цього користь?
Нудна Дівчинка в Окулярах. Така, що слухняних дітей батьки більше люблять і постійно дарують їм подарунки. Он скільки в мене ляльок!
Хлопчик (подумав). Подарунки мені дарують лише двічі на рік – на Новий рік і на день народження. Отже, мене не дуже-то люблять, певне, тому, що я неслухняний. Навіть ця нудна дівчина вміє щось таке, за що її люблять і дарують подарунки! А я не вмію нічого корисного, тому мене ніхто не любить, а тільки сміються з мене.
Сцена 3.
Діти. Медуза! Медуза!( кидають у неї камінням)
Хлопчик. Що ви робите? Ви ж її пораните!
Нудна Дівчинка в Окулярах. Медуз треба вбивати! Від них ніякої користі! Вони лише забруднюють море і жалять людей.
Хлопчик. Вона не вміє жалити! Вона красива!
Автор. Хлопчик, не звертаючи уваги на каміння, що летіло звідусіль, ліг і накрив Медузу собою. Діти перестали кидати камінці, але від Медузи вже майже нічого не залишилося. Хлопчик голосно й розпачливо заридав. Діти трохи злякано подивилися на нього і розійшлися.
Діти. Медуз жаліє.
Хлопчик (схлипує). Я їх ненавиджу! Я їх вб′ю!
Медуза. Не треба їх ненавидіти. Вони злі, тому що нерозумні і нещасливі.
Хлопчик. Ти жива?!
Медуза. Віднеси мене в море і скоро я оживу знову. Можливо, я тепер буду не так, як зараз, але обов’язково тебе впізнаю. Ти ще подружишся з іншими медузами та всіма рештою не медузами, що живуть в морі. А якщо хтось злий, не дозволяй йому робити зло, але й не треба його ненавидіти, адже він робить погано насамперед сам собі. Довкола стільки дарунків – нехай вони завжди тебе тішать. До побачення Хлопчику!
9. Творче завдання.
Учням пропонується написати психологічні портрети головного героя на початку та в кінці твору.
На початку твору Хлопчик – веселий, безтурботний, самовпевнений, некорисний, заздрить іншим…
В кінці твору – сміливий, захищає друзів, безкорисливо робить добрі справи…
Щоб переконатися, чи уважні ви були на уроці, пропоную вам відповісти на питання тесту.
Тести
□ я все вмію;
□ нічого не вмію;
□ грати у футбол.
□ один раз на рік;
□ двічі на рік;
□ тричі на рік.
□ батьками;
□ Кішкою;
□ іграшками.
□ в Америку;
□ в Австралію;
□ в Африку.
□ Нудну Дівчинку в Окулярах;
□ Медузу;
□ Фонтан.
□ сиджу і дивлюся на фонтан;
□ наглядаю за монетами у фонтані;
□ чекаю тебе.
□ біля пірсу не було човника;
□ човник був припнутий ланцюгом;
□ човник був поламаний.
□ сніжинку;
□ сонечко;
□ кисіль.
□ може дихати лише у воді;
□ втратить свою домівку;
□ може висохнути і померти.
10) З ким Хлопчик не розмовляв про корисні справи?
□ з Сусідським Хлопчиком;
□ з Медузою;
□ з Товстим Хлопчиком.
11) Як головний герой врятував Медузу?
□ закрив Медузу своїм тіло від каміння;
□ прогнав дітей від Медузи;
□ покликав дорослих.
12) Після цієї пригоди Хлопчик навчився робити багато корисного:
□ тільки для своїх батьків та друзів;
□ не задумуючись про користь чи винагороду;
□ тільки заради винагороди.
(Учні обмінюються зошитами, учитель подає правильні відповіді, тест перевіряється за допомогою взаємоконтролю).
1. Рефлексія.
Сьогодні на уроці:
Я дізнався…
Я навчився…
Я зрозумів…
Мені сподобалося…
2. Слово вчителя
Сьогодні ми познайомилися із сучасною українською письменницею Інною Волосевич та її оповіданням «Про Хлопчика, який не вмів робити нічого корисного». Ми переживали за життя Хлопчика, захоплювалися його сміливістю, задумалися над тим, що кожному з нас потрібно змінити у своїй поведінці, і з′ясували найголовніше – людина народжена для того, щоб безкорисливо робити добрі справи.
3. Оцінювання учнів.
1-ша група. Скласти і записати план до прочитаного оповідання.
2-га група. Написати відгук на прочитаний твір І. Волосевич «Про Хлопчика, який не вмів робити нічого корисного»
1