Урок позакласного читання « Казки написані серцем»

Тема:          Урок позакласного читання « Казки написані серцем»

Подорож до світу казок та оповідань

Василя Олександровича Сухомлинського.

Мета: збагатити знання дітей про творчість В.О.Сухомлинського; розширювати інтерес до читання; вчити висловлювати власну думку, робити висновки, працювати над виробленням навичок свідомого читання; розвивати вміння працювати в групах, пізнавальні здібності, бажання вчитися, мовлення; виховувати доброту, дружні стосунки, бажання допомогти старшим,один одному, любов до природи.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, мультимедійна установка, виставка оповідань та казок письменника? презентація, відеофільм про життєвий шлях письменника

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Озирнись довкола ти,

 в світ добра увійди.

Знайдеш в нім красу і правду

Найдеш мудрую пораду

 

Сьогодні ми з вами шукатимемо правду, красу, пораду у світі літературних казок Я  знаю, що ви любите казки, захоплюєтесь їх щасливим кінцем і благородними вчинками казкових героїв, засуджуєте тих, хто чинить погані справи. Отже, казки – це ( створення асоціативного куща ).

 

                                                            

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

 

              Ми поїдемо до казки,

Щоб в оцю чудову мить

Зрозуміти, як прекрасно

Нам на світі білім жити.

Хай лине дитинство наше

У маєві літ,

Не забудемо ніколи

             Казки дивосвіт.

•                   Ми будемо подорожувати по світу казок та оповідань, які написав відомий вам вже В.О.Сухомлинський. Його казки та оповідання вчать висловлювати власні думки, робити висновки з прочитаного, розвивати читацькі вміння. А також будемо розвивати вміння працювати в групах, допомагати один одному.

Прочитайте вислів В.О.Сухомлинського:

«ЧИТАННЯ – ЦЕ ВІКОНЦЕ, ЧЕРЕЗ ЯКЕ ДІТИ ЗБАГАЧУЮТЬ І ПІЗНАЮТЬ СВІТ І САМИХ СЕБЕ.»

•                   Як ви його розумієте? За допомогою читання, що ми зробимо на цьому уроці?

 

          «Людина, — любив повторювати Сухомлинський, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безслідно пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний».

          Ці прекрасні слова стосуються і самого Василя Олександровича. Адже все створене ним увійшло в історію духовної культури нашого народу.

          Неоціненну спадщину залишив нам Василь Олександрович. Наш бібліотекар познайомить з книгами, які написала ця людина. У книжках великого педагога ми знаходимо відповіді на найбільш хвилюючі питання, які перед нами ставить сьогодні життя.

          Свічка доброти, щирості й любові освітлює образ В. 0. Сухомлинського — талановитого вчителя, і письменника.

Вчитель: Група дослідників-бібліографів дослідила біографію Сухомлинського. І зараз ми їх послухаємо.

 

Вправа «Знаю сам, поділюся з іншими».  ( презентація)

 

Учень1.    Народився Василь Олександрович Сухомлинський у селі Василівка на Кіровоградщині в 1918 році в незаможній сім'ї. Батько працював столяром.   Мати -  в колгоспі, ще займалася домашнім господарством, а вечорами розповідала дітям казки(у сім'ї було ще троє дітей - Іван,Сергій і Меланія). Батьки ніколи не карали дітей, не вживали лайливих слів,тому,мабуть,усі їх діти обрали професію вчителя.

Учень 2. Змалку батьки виховували любов до книги. У Василька була скринька, де він зберігав найціннішу літературу: твори Франка, Гоголя, Лесі Українки. Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Змалку любив малювати. У навчанні був старанним і здібним,мав чудову пам'ять. У школу приходив задовго до початку уроків і займався з учнями,яким важко давалася математика.

 

Учень 3. Вищу освіту здобував у Кременчуцькому педінституті. В 17 років переступив поріг школи,як вчитель мови і літератури і залишився в ній до кінця життя. Понад 35 років Василь Олександрович працював вчителем і директором Павлишської школи. Вів щоденник, де записував свої спостереження за поведінкою учнів. Написав 1500 творів,оповідань, легенд, казок, притч, новел. Давайте складемо павутинку слів, що ми дізналися про цю видатну людину

 

( перегляд відеофільму « Школа під голубим небом» )

 

 

ІІІ. Знайомство з творами В.О.Сухомлинського(виступ бібліотекаря)

Безцінним скарбом є казки Василя Олександровича. Глибокопоетичні, коротенькі, дотепні, мудрі, повчальні – вони спонукають нас замислюватися. «З малих років учись жити так, щоб тобі було добре, приємно, коли робиш добре для людей, і приємно, коли зробив щось погане, негідне» - писав Сухомлинський.

Що було найголовнішим в житті Сухомлинського?

Без роздумів він відповідав: любов до дітей.

У своїх казках він спрямовував дітей до рідного вікна, над яким щебече ластівка, до чистої криниці, що напуває спраглих, до вічної тополі – вічної України. З погляду Білого Каменя, чистого незайманого духу, дивиться автор на різні події та явища, і ми бачимо через його казки таку чисту і світлу людину, чуємо його щирий і добрий голос.

 

Читаймо казки Василя Сухомлинського – ніжні і мудрі, і вони будуть напувати нас чистою джерельною водою.

( розгляд виставки книжок)

 

 

IV. Конкурс знавців творів В.О.Сухомлинського:

 (Учні по черзі дістають із «чарівної скриньки» ар­куші, на яких надруковані уривки з творів В. Сухомлинського, читають ці уривки та називають твір, з якого вони взяті).

... - А тата відвезли до лікарні, - каже мати. -Занедужав батько... («А серце тобі нічого не на­казало?»)

...До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою... («Горбатенька»)

 

 

 

...Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв'язу­вати задачі ... («Як Павлик списав у Зіни задачу»)

 

...Ми ходили щодня, дивилися, чи скоро зацвіте конвалія,.. («Конвалії перед Наталиним вікном»)

...Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй во­ди - помити ноги... («Сьома дочка»)

...Після втомливого шляху сіли на траві відпочи­ти йпообідати... («Соромно перед соловейком»

 

 

V. Опрацювання казок, оповідань в групах.

 

 Кожна група повідомляє з яким оповіданням, казкою знайомляться і передбачають про що будуть читати.

Робота з текстами:

 

І група « Ті самі слова»

 

Улітку Андрійко пішов працювати на тваринницьку ферму. Його послали до бaбyci Марини - куховарки. Вона варила їсти пастухам i дояркам. Андрійко допомагав бaбyci: воду носив, картоплю чистив, дрова рубав, xлiб нарізав.

Весело, привільно працювати влітку в степу. Сонечко гpiє, вітep вiє, пташки щебечуть, можна и до ставка піти покупатися, як бабуся дозволить.

Уранці бабуся и каже Андрійкові.

- Піди води принеси.

I такий тихий, добрий, ласкавий голос у бaбyci, що Андрійко швиденько бере відро й біжить до колодязя. А колодязь далеченько - аж під лісом. Витягне відро води и живенько принесе.

Та ось прислали на ферму ще одного працівника — діда Карпа. Став працювати він сторожем.

Не сподобався дід нікому: ні бaбyci Марині, нi Андрійкові. Мовчазний, похмурий. Якось увечері Андрійко попросив:

- Дідусю, розкажіть казку.

Дід щось буркнув сердито, а потім каже:

- Нічого тобi робити, казки захотілося... Піди краще води принеси...

Такі холодні, крижані, безсердечні були цi слова. Андрійко з великим небажанням пішов по воду. Витяг, повне відро, сів біля колодязя и довго сидів. Не хотілося йти до діда Карпа.

Приніc Андрійко води й зараз же пoбіг до бaбyci Марини.

Уранці Андрійко встав до схід сонця. Начистив картоплі. I з нетерпінням чекав, щоб бабуся послала по воду. Hapeштi почулися тихі ласкаві слова:

- Піди води принеси.

Андрій пoбіг, витяг води й швиденько приніс на кухню.

Вибери правильну відповідь на подані запитання.

1.Куди пішов працювати улітку Андрійко?

а) на птахоферму;

б) тваринницьку ферму;

в) на пасіку.

2. Яку роботу виконував Андрійко?

а) випасав худобу;

б) косив сіно;

в) допомагав бабусі по хазяйству.

3. Чому Андрійко з бажанням виконував доручення бабусі? Тому що:

а) бабуся промовляла до нього тихим, ласкавим голосом;

б) поспішав на прогулянку до степу;

в) дуже любив працювати.

4. Яким був новий працівник – сторож дід Карп?

а) байдужий, сердитий;

б) мовчазний;

в) веселий, добрий.

5. Який настрій викликали в Андрійка крижані слова діда Карпа?

а) поскаржитись бабусі;

б) дати грубу відповідь дідові;

в) небажання працювати.

6. Як ти вважаєш, чому текст названо «Ті самі слова»?

а) тому, що ті самі слова, промовлені по-різному, викликають різні бажання;

б) тому що і дідусь, і бабуся промовляли ті самі слова.

1. Вибери з поданих прислів’їв, яке більш влучно характеризує бабусю, а яке дідуся:

а) Роби добро, не кайся, роби зло – зла і сподівайся.

б) Хто людям добра бажає, той і собі має.

2. Візьми участь у інтерв’ю. Вислів своє ставлення до характерів (вчинків) героїв оповідання.

3. Користуючись рядками тексту, порівняй ставлення хлопчика до роботи, запропонованої бабусею і дідусем.

ІІ група    «Добре слово»

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".

Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

- Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова.

 

• а) Давайте обговоримо твір В.О.Сухомлинського «Добре слово» 
  Що трапилося з Олею? 
  Як родичі рятували дівчинку? 
  Що зробила прабабуся Надія? 
  Що повернуло дівчинку до життя? 
  То в чому велика сила?(В доброму слові). 
  Висновок .
  Чому вчить нас це оповідання? ( Бути уважним, турботливим до хворих, близьких, батьків; вміти співчувати).

ІІІ група     « Важко бути людиною»

Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

— А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

— Що ж... — каже Роман, — це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

— Варто, — наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

— Ви як хочете, — каже Марійка, — а я повернуся й подякую...

— Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.., — Адже ми так потомилися...

— Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися...

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

— Важко бути людиною... — сказав він.

Вправа «Мікрофон»

 - Поясніть чому так  сказав хлопчик? 

Висновок: Чого вчить нас це оповідання? ( Бути ввічливими, людяними. щирими)

 

 

V. Підсумок уроку.

- Так чому навчили нас казки та оповідання? Чим,якими знаннями ми збагатили свій світ?

Учні: 1.Сьогодні на уроці нас вчителька навчила

На прикладах відомих, як гарними нам бути,

Щоб ми казки ці знали

І завжди пам’ятали,

Людьми росли старанними і добрими були.

 

2.Коли ти будеш добрим,

Про тебе люди скажуть,

Ніколи не забудуть про ввічливість твою,

У школі і удома усім давно відомо,

Що добрих не народжують, а добрими стають.

 

3.А педагог відомий, добре нам всім знайомий,

Казок про нас багато хороших написав,

Ми їх читати будемо,

Розкажемо про них людям,

Нехай усі навчаються бути добрими завжди.

VI. Підсумок.

Закiнчується наша подорож до свiту чарівних творів. Хоч вони i маленькi, але в них багато повчального: мудростi, добра, чуйностi, справедливостi, високих почуттiв любовi до рідної природи, Батькiвщини. Цi твори написанi мудрою людиною з щирим серцем, вiдданим дiтям - такою людиною був Василь Олександрович Сухомлинський.

      Читаючи казки, оповідання видатного педагога ми повинні дослухатися  до щирих, мудрих  порад, що йдуть від серця до серця і породжують розумові, моральні, естетичні почуття.

"Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки . Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре". 

"Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром". 

"Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити . Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу". 

"Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним,  товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею". 

       Як бачимо, ці та інші мудрі поради  написані просто, переконливо, вони легко запам'ятовуються, спонукають до роздумів, доброчинності.