Урок позакласного читання "Осінь щедра, осінь золотава"

Тема: Осінь щедра, осінь золотава.

Мета: вчити дітей відчувати і осмислювати художні твори, активізувати  читацький  інтерес, формувати уявлення про характерні осінні ознаки, удосконалювати уміння працювати в парах і в групах; розвивати творче мислення і увагу, формувати мовленнєву компетентність і розвинену творчу особистість кожного учня; виховувати любов до рідного краю, прищеплювати почуття  краси, допомогти відчути потребу у збереженні природи рідної землі.

Хід уроку

І. Створення емоційно-позитивного настрою.

Любі друзі!Добрий день!

Зичу творчості, пісень.

А ще, діти, всім бажаю

Сил і праці на весь день.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Відповіді на запитання:

- Якими способами людина може відтворити красу природи? (Словом, пензликом.)

- Як називається професія тих людей, які це роблять за допомогою фарб і пензлика? (Художники.)

- А люди якої творчої професії зображають неповторність і красу природи словом? (Поети, письменники.)

     2. Відгадування загадки про осінь. (Слайд 2)

Виснуть хмари низько-низько,
Опустили пасма-коси.
Всюди мокро, всюди слизько – 
Ходить нашим краєм…(осінь)

3.Розповідь про осінь.

Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.

  У середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.

Всюди цвітуть яскраві осінні квіти - айстри, жоржини, хризантеми. Після дощу в лісі багато грибів. На кущах спіють ягоди. У садах теж пора урожаю - стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. Це так чудово - зірвати налите яблуко одразу з гілки! Воно солодке і пахуче, дуже смачне.Осінь часто непогожа. За густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.

Буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. Тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. Збирають урожай в полях, садах, городах. 

Потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. Голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. Холоднішає. З прощальними криками відлітають у вирій птахи. Відчувається, що скоро настане зима.

4. Вчимося мудрості в народу. (Слайд 3)

Пояснення значення прислів’їв.

Осінь іде і дощі за собою веде.

Як вересніє, то дощик сіє.

В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.

Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

У листопаді зима з осінню бореться.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

- Сьогодні на уроці ми будемо говорити про осінь, про її чарівність, красу і суворість, будемо спостерігати під час роботи, як зображають осінню пору у своїх творах письменники і поети.

ІV. Опрацювання нового матеріалу.

1. Вірш про осінь. (Слайд 4)

ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Л. Новикова

2. Розповідь учителя про осінні місяці. (Слайд 5)

Сучасна назва вересня в нашому календарі закріпилася відносно недавно — на початку нинішнього століття. До цього в кожному регіоні були свої, «домашні», наклички. У давньоруській мові зустрічаємо офіційну назву руєн, а по-народному — ревун. Поряд з цим уживалася й назва зарев. Ті й ті наклички, за твердженням мовознавців, походять од жовтого кольору (саме о цій порі починає жовтіти листя) таруєнія (ревіння) оленів і лосів, котрі влаштовували цієї пори шлюбні герці.
           Книжна мова періоду Київської Русі фіксує також назву варєснець. Дехто вважає, що його походження пов'язане з першими паморозками, які характерні для вересня.
          На західноукраїнських землях відомі назви маїк (починають маятися, тобто зеленіти, ранні сходи озимини) і сівень — пора масового висівання озимого збіжжя. Іноді вересень називали й бабським (бабиним) літом, а також покрійником — від свята Покрови, котре припадає на 1 жовтня старого стилю. Під цю пору земля вже покривається опалим листям.
Із середини вересня відлітають у вирій птахи. Наші пращури, побачивши в небі ключ журавлів, приказували:
— З чужої сторононьки вертайтеся додомоньку!
          При цьому годилося загорнути в хустину грудочку землі й тримати її до весни. Помітивши перший журавлиний ключ, що повертався з вирію, ту грудочку одразу закопували в полі чи городі. Це означало, що весна буде щедрою й буйною.З приходом вересня в природі відбуваються істотні зміни. Прохолодними стають ночі, нерідко вранці над левадами зависають густі тумани, падають на землю перші приморозки.
         Останній місяць вважається особливо вередливим. Він може подарувати яскраве сонце і забивні дощі, прохолодну ніч і теплий тихий день — коли над головами пливе павутиння, так зване «бабине літо». Не випадково про нього кажуть: «Вересневий час — сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, холодніє, гуде ще й згори йде!»

Жовтень на весілля багатий
              Ненав'язливо, але впевнено увійшла в свої права осінь, котру ознаменував один з найшанованіших у слов'ян місяців — жовтень. У сучасному місяцеслові він посідає, як відомо, десяту позицію. Латинська ж назва, що нею користуються нині чимало народів, фіксує його лише восьмим — «октобер».
Українська назва другого осіннього місяця, на відміну від латинської, не потребує будь-яких пояснень. Довколишні гаї вже зодягнися в яскравий привабливий жовтогарячий колір з усіма його відтінками. Назва жовтень, як стверджують давні джерела, була відома ще з часів Київської Русі.
          Поруч з нею вживалося й слово паздерник. Воно походить од спільнослов'янського «паздер», тобто костриця. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, потім їх м'яли на терницях та голіруч, щоб очистити волокно від костриці. Цей процес ще й досі в глибинних поліських селах називають «паздерництвом».
            В Україні побутували й регіональні місяценазви. Серед найвідоміших — грязень, хмурень, листопадний, зазимник...
           Одначе найточнішою, напевно, можна вважати народну назву — весільник. Той, хто добре обізнаний з українською народною обрядовістю, достеменно знає, що, починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий».
          Із цього часу починали масово справляти й храмові свята. Тому кажуть, що жовтень радує не тільки шлюбами, але й храмовими празниками.

                  Зимі рідний брат
              Про них так і кажуть: березень і листопад - як братові брат. У цьому є сенс — останній місяць осені з нестійким і конозистим характером чимось скидається на перший весняний, обидва відмежовують різні пори року. Якщо, скажімо, березень запрошує в гості весну, то листопад замикає ворота осені. Тож і мовиться, що він «жовтню син, а зимі — рідний брат».
           Генеалогія місяця досить давня й цікава. Для переважної більшості європейських мов він має спільний латинський корінь «новем», бо займав дев'яту позицію в літочисленні Стародавнього Риму. Проте в багатьох слов'янських мовах, зокрема в українській, листопад набув цілком самостійної назви. Під цю пору з дерев опадає останнє листя, ліс стає незатишним, непривітним, природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок.
          Одначе листопад в Україні не завжди збігається з періодом падолисту. Скорше така назва пасувала б жовтню. Зрештою, воно так і було у давнину. Ще за Київської Русі його називали груднем, а сучасний грудень — студнем. Чому ж тоді нинішній місяцелік в Україні прибрав цю не зовсім точну назву? Справа в тім, що за основу сучасного календаря було взято західноукраїнський поділ часу. А саме там завершальний місяць осені зберіг нинішню накличку.
           Досить цікавими є й регіональні назви листопада — напівзимник, ворота зими, грудкотрус, листопадень, падолист.
           На українському Поліссі довгий час зберігалася ще одна назва листопада — братчини. Для сучасників слово це майже незнане. Обряд братчини стосувався, зокрема, оглядин зими і зустрічі першого снігу, так звані «обнови самоткані». Ця дія чимось нагадувала храмове свято, але мала інший зміст. До цього дня — переважно це було на Михайла (21 листопада) — в селах готували медові напої. На свято сходилися всі мешканці, які брали участь у колективних іграх, пов'язаних із зустріччю зими та першого снігу.
         ...Листопад, падолист, напівзимник. Це — місяць, у якого напохваті і віз, і сани. Тому й кажуть: «Листопад — вересню онук, жовтню — син, а зимі — рідний брат».

3. Робота над твором. Василь Сухомлинський «Восени пахне яблуками» (Слайд 6)
   1.        Відповіді на запитання.

1. Які звуки ви почули?
2. Які запахи відчули?
   2.        Переказування тексту.

4. Робота над твором. Василь Сухомлинський «Дід Осінник» (Слайд 7)
   1.        Відповіді на запитання.

1. Коли Осінник виходить із лісу?
2. Що зміниться в саду після його гостювання?
   2.        Вибіркове читання.

5. Дива дивні. (Слайд 8)
   1.        Розповідь про зимівлю ведмедя.

           Чому ведмеді впадають в сплячку? Зима несе з собою холод, з приходом яких стає все складніше добувати собі їжу. Сніговий килим покриває і без того промерзлий грунт, тваринам доводиться витрачати багато енергії на пошуки їжі. Жителі лісу проводять багато часу у пошуках їжі, іноді знайдена їжа не заповнює енергію, витрачену на її видобуток. Полетіти в теплі країни ведмедики не можуть, природа не дала їм крил, ось вони і знайшли для себе альтернативу – впасти у сплячку. 
              У період сплячки температура тіла ведмедя знижується на 5 градусів Цельсія, пульс майже не зазнає змін. Частота серцевих скорочень сповільнюється з 40 до 8 ударів в хвилину. Кожна клітинка починає дуже економно витрачати енергію. 
         Влітку у ведмедиків досхочу їжі, вони активно переїдають, їх щоденний раціон складає близько 20000 калорій. До кінця теплого сезону на них наростає до 15 см. жиру. Цей жировий шар буде годувати свого господаря взимку під час сплячки. Спалюючи накопичений за літо жир, тварина забезпечує себе необхідним харчуванням. Відповідно, чим більше шар жиру у ведмедя, тим більше у нього шансів перезимувати. 
             Думки вчених розділяються, одні називають ведмежу сплячку не справжньої, а всього лише дрімотою. Інші не згодні з думкою своїх колег, вони наполягають, що саме сплячка ведмедів справжня. Клишоногі можуть проспати в своєму барлозі до чотирьох місяців підряд. За цей період вони жодного разу не доторкаються до води та їжі. 
              Ведмеді можуть впадати в неглибоку сплячку, кожні кілька тижнів вони можуть прокидаються для того, щоб трохи перекусити і попити води. Побродивши добу з холодного і засніженому лісі, ведмедики знову впадають в сонний стан. 
            Більшість ведмедів сплять у своїх барлогах. Деякі воліють спати під відкритим небом, нагортають під себе опале листя дерев і укладаються на цю постіль. З часом їх накриває шар снігу. Є й любителі усамітнитися в печері або влаштувати барліг в дуплі дерева. 

                  З приходом весни температура повітря підвищується, ведмеді починають частіше дихати, частота серцевих ударів збільшується, і вони прокидаються. Тварини виходять з барлогу і повертаються до звичного життя.

6. Робота над твором. Олександр Копиленко «Осіннє листя» (Слайд 9)
   1.        Відповіді на запитання.

1. Про що вітер розповідає листочкам, обриваючи їх?
2. Чому жук зрадів, побачивши купу листя?
3. Кому ще опале листя стало в пригоді?
4. Що нового дізналися з цього твору?
   2.        Вибіркове читання.

7. Робота над твором. Олександр Копиленко «Шпак у жмені» (Слайд 10)
   1.        Відповіді на запитання.

1. Як художник ставився до птахів та звірів?
2. Що він розповів про Яшку?
3. Чому шпачок мав таке ім’я?
   2.        Вибіркове читання.

8. Робота над твором. Оксана Іваненко «Казка про білочку-мандрівницю»

(Слайд 11)

1.        Відповіді на запитання.

1. Про що мріяла білочка?
2. Як вона заблукала?
3. Як жилося білочці у чужому лісі?
4. Хто їй допоміг повернутися додому?
5. Чому завжди треба бути обачним?
   2.        Вибіркове читання.

V. Підсумок уроку. (Слайд 12)

1. Протягом уроку ви показали, як багато вже знаєте про осінь: називаєте осінні місяці, вмієте гарними словами розповісти про осінь, вмієте виразно декламувати вірші про осінню пору, складати про неї прислів’я та народні прикмети і пояснювати їх значення, відгадувати загадки на осінню тематику.

2. Відповіді на запитання.

1) Що найбільше зачаровує людей в осінній порі?

2) Назвіть прізвище учителя зі світовим ім’ям, що розкривав дітям красу рідної землі у своїх казках та оповіданнях.

3) Хто з письменників мав фах біолога, допомагав у скруті звірам та птахам?

4) Назвіть твір, герой якого будував свою хатку і готувався до зими вночі?

5) Герой якого твору ночував у гнізді сови?

6) Хто з письменників зачаровувався мальовничою красою своєї рідної Київщини?

7) Назвіть прізвище письменниці, котра в шестирічному віці друкованими літерами написала свій перший дитячий журнал.

VІ. Домашнє завдання. (Слайд 13)

Розділ 5. Україна – моя Батьківщина, с.83 – 101.