Урок позакласного читання "„Ой не крийся, природо, не крийся”

5 клас

Позакласне читання

П.Тичина „Хор лісових дзвіночків”, „Дощ”,

„Пробіг зайчик”, „Де тополя росте”

„Ой не крийся, природо, не крийся”

П.Тичина

Мета: розвивати читацькі смаки, творчу уяву, фантазію дітей; виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до її скарбів.

Обладнання: музичний твір (звуки лісу), малюнки дітей, дзеркальце, відео матеріали (схід сонця), музика В.Верховинця „Ми дзвіночки”

Дійові особи: дівчина, одягнена в національний одяг Полісся

Тип уроку: урок-подорож

Х І Д    У Р О К У

                                                Душа моя звучить, моя душа –

кларнет,

На котрім грають всі стихії

П.Тичина

Закоханий у природу, П.Тичина присвятив їй багато поезій. Ми з вами перегорнемо сторінки його творів і разом з ліричним героєм потрапимо у величний Храм нашої Праматері, де звучить нескінченна божественна літургія.

Візьміть із собою вірну помічницю Фантазію – вона стане вам у пригоді під час наших мандрів. Тож „не крийся, природо, не крийся”, дай нам надивуватися твоєю красою.

Звучить музика (звуки лісу)

Дівчина-Полісяночка. Виходить із букетиком квітів, читає вірш

„А я у гай ходила”

А я у гай ходила

по квітку ось яку,

а там дерева люлі

і все отак зозулі

ку

ку

Я зайчика зустріла

дрімав він горбку

була б його спіймала

зозуля і злякала

ку

ку

– Доброго дня вам, друзі. Я – дівчинка Полісяночка. Сьогодні я хочу запросити вас у чарівний і дивовижний світ Природи, світ незвичайний, поетичний.

Ви готові? Тоді в путь... Полиньмо думками в тепле літечко.

Демонстрація відеоматеріалів (схід сонця)

Полісяночка.

Світає...

Проміннями схід ранить ніч, мов мечами.

Хмарки по всім небі й собі

взолотіли.

Ходімо на галявину, побачимо, як ранок народжується.

(на мультимедійному екрані з’являється галявина ромашок)

Виразне читання поезії учителем або учнем „Пробіг зайчик”. (Під час читання Полісяночка відходить назад, ловить промінь світла дзеркальцем і пускає „сонячного зайчика” на картинку)

Пробіг зайчик.

Дивиться –

Світанок!

Сидить, грається,

Ромашкам очі розтулює.

А на сході небо пахне.

Півні чорний плащ ночі

Вогняними нитками сточують.

– Сонце –

Пробіг зайчик.

Аналіз вірша

Наш зайчик не звичайний – був сірий, а із сірого якось враз став сонячним.

А як же відбулося це чудодійне перетворення?

Індивідуальне домашнє завдання творчого характеру

Скласти твір-мініатюру (ліричний етюд) „Народжується ранок…”

Читання творів учнями

Поясніть, як ви розумієте рядки поезії:

…Ромашкам очі розтулює.

А на сході небо пахне.

Півні чорний плащ ночі

Вогняними нитками оточують.

Як називаються художні засоби, вжиті автором для опису ранку.

Відповіді учнів

Починає звучати музика („Ми двізночки...” В.Верховинця)

Полісяночка – А чи чуєте ви музику? Яка гарна! Звідки вона? Ой, зупиніться, дивіться не наступіть на таку красу. Та це ж лісові дзвоники. Це вони день вітають своїм передзвоном.

                          Виразне читання вірша під музику

                                         Хор лісових дзвіночків

        Ми Дзвіночки,

Лісові Дзвіночки,

          Славим день.

        Ми співаєм,

Дзвоном зустрічаєм:

           День!

           День.

       Любим сонце,

Небосхил і сонце,

           Світлу тінь,

       Сни розкішні,

Все гаї затишні,

          Тінь!

          Тінь.

       Линьте, хмари,

Ой прилиньте, хмари, –

          Ясний день.

       Окропіте,

Нас нашелестіте:

          День!

          День.

        Хай по полю,

Золотому полю,

            Ляже тінь.

        Хай схитнеться –

Жито усміхнеться:

          Тінь!

          Тінь.

Питання для обговорення.

Чому, на вашу думку, П.Тичина так назвав вірш?

Що таке хор?

Практичне творче завдання. Робота в групах (по 8 чоловік)

Представити хорове звучання віршованих рядків

 Перші дві групи, які раніше підготувалися, представляють свою роботу. При аналізі й оцінці враховується оригінальність задуму, злагодженість виступу, виразність мовлення.

Полісяночка. Дякуємо вам, дзвіночки, за чудову музику, за чарівні хвилини насолоди. Слухати вас – не наслухатись, але ми поспішаємо. Хочу ще показати, де тополя росте.

У путь, друзі, тут недалеко, уже он поле видніється.

Виразне читання вірша

Де тополя росте…

Де тополя росте,

Серед поля стою.

І шумить, і співа

Жито думку свою.

Шумить жито, співа,

Заохочує жить.

Вітрець повіва,

Жито хилить, п’янить…

Жито шепче мені,

Як привільно навкруг,

І тремтить вдалині,

Й потопа виднокруг…

Гей, простори які.

Любо-мило землі:

Де не глянь – колоски,

Та всі в злоті-сріблі.

Де не глянь – колоски

Проти сонця блись-блись…

Лиш ген скраю ліски,

Ніби дим, простяглись…

Лише скраю ліски,

А то все, все жита,

Колоски, колоски,

Тиха думка свята.

Учитель. Ми вже чули музику лісу, а тепер почули й музику поля.

• Що ж це за музика?

Прочитайте вірш самостійно. Простежте, які звуки поет використовує для того, щоб передати „музику поля”.

Колосок – образ символічний. Що символізує цей образ?

Чому на вашу думку, житнє поле народжує в поета „тиху думку святу...”

Полісяночка. Нам пора вже повертатися. А погляньте-но на небо.

Пливуть хмарини, немов перлини...

Їх вид рожевий – уста дитини!..

Пробігли тіні – сумні хвилини...

Невже буде дощ? Але яка тиша в Природі, ви тільки послухайте, яка лунка тиша перед дощем...

Пауза (тиша)

Виразне читання вірша „Дощ”

Творче завдання. Продовжить і закінчить речення

„Гадюки, які „пнуться” в „чиїйсь руці” – то… (хвилі, що їх гонить вітер по воді).

„Розсипане пшоно” – то… (перші краплини дощу).

А горобці – … (бульбашки на плесі стривожених дощем озера чи річки).

Учитель. Природа оновилася й забуяла після благодатного дощу, ще розкішнішою стала.

Полісяночка.

Квітчастий луг і дощик золотий,

А в долині, мов акварелі, –

Примружились гаї, замислились оселі...

…Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь...

От і закінчилася наша подорож, нехай і вигадана, уявна. Але я думаю, що почуття, які вона у вас викликала, були справжні, щирі. Усього вам найкращого бажаю, до побачення.

Учитель. У бурхливому потоці повсякденного життя ми не замислюємося над тим, як віддаляємося від природи, як перестаємо розуміти й цінувати її красу, слухати й чути її голоси.

Тож, щоб не втратити зв’язок з нашою матінкою Природою, пам’ятаймо й бережімо в серці згадку про дорогоцінний час спілкування з нею, нехай навіть так – читаючи вірші.

Сподіваюся, що поезія П.Г.Тичини допомогла нам сьогодні по-новому подивитися на сонце й небо, квітку й дерево, дощ і вітер...

Маю надію, що ви не раз згадаєте слова цього поета, які звучать як заповіт.

Любіте землю трави –

І все життя...

Любіте Храм Краси і Слави,

Природи співчуття.

Любіте землю, трави –

І все життя.