Тема:                 Павло Тичина „Не бував ти у наших краях”,

 „Блакить мою душу обвіяла”

 

Мета: ознайомити учнів з короткими біографічними відомостями;

розкрити особливості поетичного таланту митця – уміння поєднати у творчості слово, музику й барви;

вчити учнів бачити й відчувати красу навколишнього світу, виховувати високу культуру почуттів.

 

Обладнання: фотографії П.Г.Тичини, його матері, виставка книг, підручник, літературна карта, ілюстрації учнів до поезій П.Тичини, відео матеріали про Чернігівщину.

 

Х І Д   У Р О К У:

 

Мотивація навчання учнів

Сьогодні ми відкриємо для себе нову зірку на небосхилі нашої поезії. А на вашій літературній карті з’явиться ще одна визначна постать, про яку скажуть:

„Поет, мабуть, світового масштабу... Дивний мрійник з очима дитини й розумом філософа.” (С.Єфремов)

„... один з найобдарованіших поетів усієї Європи в ХХ столітті. Він не має собі рівних за поетичною винахідливістю, своєрідною музичністю.”

(„Демос” видання Лондонської асоціації публіцистів)

 

Слово вчителя.

У давньогрецькій міфології є образ геніального співця, винахідника музики й віршування Орфея.

Його мистецтво могло творити чудеса: приборкувати диких звірів і навіть зрушувати скелі. Це міфічне ім’я стало синонімом великого поета й музики, людини надзвичайного обдарування й таланту П.Г.Тичини (Демонстрація портрета)

 

Демонстрація відео матеріалів про Чернігівщину

Не бував ти у наших краях!

Там же небо – блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

        П.Тичина

 

Чернігівщина... Край зелених соснових борів і широких золотоколосих полів, помережаний синіми глибоководими стрічками річок.

Він має свою давню й славну історію. Перша загадка про Чернігів, стольний град сіверян, датується 907 роком. Етнографія й фольклор Чернігівщини зберегли й донесли до наших днів відлуння яскравих дохристиянських обрядів. У густих гаях прадавньої землі колись жили волхви – чарівники, що розуміли мову квітів і дерев, птахів і звірів, уміли закликати дощ і утихомирювати грім. Вони одухотворювали Природу, обожнювали її.

Тож і не дивно, що ця земля подарувала світові поета, якого згодом назвуть „українським орфеєм”. Саме про нього та про чудові його вірші йтиме мова на нашому уроці.

(Під час розповіді вчителя діти працюють з літературною картою: позначають на ній ім’я, дату народження письменника, на зворотному боці записують назви збірок, віршів, оформлюють буклетик „Галерея портретів українських письменників”)

Майбутній поет народився 27 січня 1891 року в селі Пісках. Щедра рука Всевишнього нагородила його багатьма талантами співака й музиканта.

Виходять 3 учні:   Музика (дівчинка з камертоном у руці), Живопис (хлопець з палітрою), Поезія (дівчинка з листом паперу й пером)

Музика:    Цей хлопець незвичайний. На нього рясно впала Божа благодать...

Поезія:    Що ж йому подарувати в його перший день народження?

Музика:  Подарую цьому хлопчикові камертон. І нехай у його руках він стане еталоном високого й чистого звуку, що буде зачаровувати й дивувати всіх, хто слухатиме й чутиме його найтонші вібрації (кладе камертон біля портрета Тичини)

Живопис: Я подарую палітру з найчарівнішими фарбами: синьо-небесними, зеленотравими, сонцезолотими, зоряносяйними... – і нехай вони лягатимуть м’якими пастелями на полотно його життя (кладе палітру біля портрета)

Поезія:  А я думку подарую новонародженому. Високу, легкокрилу, що летить у Всесвіт до Творця, що вражає силою й глибиною, що будить уяву й манить за собою в Храм Слова (кладе лист паперу й перо біля портрета). Учні сідають на місця.

 

Розповідь учителя.

Сім’я майбутнього поета була велика. Батько Григорій Тимофійович – сільський дяк, став для малого Павла першим учителем музики. Мати (демонстрація портрета) – жінка сердечна, добра, з трохи сумовитим поглядом, вона народила 13 дітей, із яких у живих залишилося 9. Жили в скруті, упроголодь. Але на порятунок приходила пісня. Вона розраджувала, не давала щоденним клопотам про хліб насущний затьмарити світ, зів’янути ясному „цвіту-первоцвіту”, що розквітав у душі малого хлопчика, якому судилася доля генія.

Павло Григорович мав досконалий музичний слух і дзвінкий, мелодійний голос. У 9 років його віддали в хор при одному з чернігівських монастирів. Там, у Чернігові, він змушений буде 13 років навчатися спочатку в бурсі, а потім у семінарії, бо після смерті батька (1906) годі й сподіватися на щось краще.

Навчання в духовному хорі не пройшло марно – П.Тичина досконало вивчив нотну грамоту, оволодів азами диригування, навчився грати на багатьох струнних і духових інструментах. Надзвичайно любив бандуру й кларнет. Згодом, 1918 року, він свою першу збірку назве „Сонячні кларнети” (демонстрація збірки).

Павло Григорович мав неабиякі здібності до малювання. Він навіть готувався вступити до художньої Академії в Петербурзі, але брак коштів став на заваді.

Проте, маючи дар співака, музиканта й живописця, він став поетом. Безперечно, у цьому немалу роль зіграв М.Коцюбинський, який підтримав поетичний дар молодого поета на літературних „суботах”, що влаштовував у себе вдома.

А ще, можливо, доленосний вибір зумовлений тим, що словом можна і змалювати, і озвучити, і розказати.

 

Виразне читання вчителем поезії П.Тичини „Блакить мою душу обвіяла”

Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав –

Добридень я світу сказав!

 

Струмок серед гаю як стрічечка,

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

 

Ось так презентує себе молодий поет, залюблений у свою сонцесяйну Україну.

 

Робота в групах

1. Опишіть настрій вірша й ліричного героя. Які почуття виникли у вас під час читання поетичного твору?
2. Як ви розумієте рядки поезії „Душа моя сонця намріяла”, „Душа причастилася кротості трав...”?
3. Назвіть зорові образи й опишіть картини, що постають у вашій уяві під час читання вірша.
4. Якого емоційного забарвлення надають віршу слова зі зменшено-пестливими суфіксами?

 

Виразне читання поезії учнями.

 

Аналіз відповіді товариша (використання виражальних засобів під час виразного читання).

 

Слово вчителя.

Для кожної людини край, де вона народилася, найрідніший і наймиліший серцю.

Послухайте, з якою любов’ю розповідає про свою Батьківщину П.Г.Тичина.

 

Учень читає напам’ять вірш „Не бував ти у наших краях”

 

Питання для обговорення

Колективна робота

• Які почуття, на вашу думку, виникали в душі поета, коли він писав вірш? (Поет залюблений у чарівну природу свого краю, його переповнюють почуття гордості за земляків – витривалих і працьовитих людей, які йдуть по життю з піснею.)
• Що говорить про історичне минуле рідного краю П.Тичина в поезії?
• Земляки поета, за його словами, „не люблять, не вміють ридати”. Назвіть риси характеру, які, на вашу думку, притаманні таким людям. Що виховало в них ці риси характеру?

Завдання за варіантами

I.       Охарактеризуйте загальний емоційний настрій вірша. Які настроєві відтінки потрібно передавати під час виразного читання поезії?

II.    Окресліть кольорову гаму вірша, назвіть зорові, слухові образи поезії „Не бував ти у наших краях”.

III. Які художні тропи (епітети, метафори, порівняння) використовує поет у вірші?

 

Відповідь учнів, аналіз відповіді.

 

Висновки.

Робота в групах (спрямування: біографічні відомості, творча постать П.Г.Тичини)

„Літературний волейбол” (діти складають і задають одне одному запитання за навчальним матеріалом уроку; той, хто відповідає („приймає пас”) повинен задати наступне запитання „віддає пас”)

 

Обговорювання результативності роботи на уроці, оцінювання учнів.

 

Домашнє завдання:

• Вивчити напам’ять вірш Тичини (на вибір)
• Індивідуальне завдання: для юних художників – намалювати ілюстрації за темою „Моя батьківщина”; для юних поетів – написати вірш на цю тему.