Урок позакласного читання «Т. Г. Шевченко — великий співець України»

 

Урок позакласного читання  у 3 класі

Тема. Позакласне читання «Т. Г. Шевченко — великий співець України»

Мета. Ознайомити з життєписом великого сина українського народу

Т.Г. Шевченка. Вчити дітей добирати необхідний матеріал з літератури. Працювати над розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння зв’язно висловлювати свої думки. Розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Обладнання. Святково прибрана класна кімната, портрет Тараса Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка творів Т.Г.Шевченка, ілюстрації.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Шевченкове слово в віках не старіє...

Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

Учитель.  Шановні діти! Запрошую вас до української світлиці, тож подаруємо один одному приємні хвилини спілкування.

( Звучить пісня на слова Т.Шевченка "Думи мої”).

 

II. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення

теми уроку

- Діти,  як ви розумієте слова - рідний  край?

- Адже недарма говорять «Як у гостях  не добре,  а  вдома найкраще»,  

бо ти на своїй рідній землі.

 - Колись,  діти,  давним-давно, на такій же  землі  і не за безкраїми  морями,  не за дрімучими лісами,  не за  високими  кам’яними горами, був веселий,  багатий,  мальовничий,  але зачаклований злими людьми, зневолений двома неволями, край. Одна  неволя – панська,  друга  - царська.

     І жили  там рабами  віддані в неволю люди.

     І називали  той край – Україна.

     Україна -  це не лише країна смутку  і жалю, а й країна великої краси.

      Краса її – це тихі води і ясні зорі,  зелені сади і  білі хати,  лани золотої

пшениці і багатоводні  ріки,  співучі роботящі люди.

 І ось у такому краю  в Україні,  в  с. Моринцях   Київської губернії,  в

хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної  темної ночі  блиснув на

все село  один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька

душа,  а для України -  великий поет, буремний Тарас і  незламний Кобзар. Ось про нього ми сьогодні і поговоримо.

 

 ІІІ. Основна частина

 Учні.   Щовесни, коли стануть сніги,

              І на рясті просяє веселка

              Повні сил і живої снаги

              Ми вшануєм пам’ять Шевченка.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти як свій

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

              Кобзарем його ми звемо,

              Так від роду і до роду

              Кожен вірш свій і поему

              Він присвячував народу.

В похилій хаті, край села,

Над ставом, чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

               Благословен той день і час,

               Коли прослалась килимами

               Земля, яку сходив Тарас

               Малими босими ногами.

               Земля, яку скропив Тарас

               Дрібними росами – сльозами.

Учитель. Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими,  безрадісними. І лише мальовничі краєвиди  природи рідного  краю  розвіювали смуток,  і в серці заграла радісна сила.

      Милувався Тарас чарівністю  степу,  різнобарвністю гаю,  гомоном улюбленого Дніпра. І вже тоді  в душі зароджувалася любов до природи,  рідного краю,  землі, мови.

Учень.  Я так її, я так люблю

              Мою Україну убогу,

              Що проклену святого  бога,

             За неї душу погублю!

 Учитель. Все своє життя,  де б не був поет,  душею линув до рідного краю, рідної домівки.

           Не називаю її  раєм, тії хатиночки  у гаї

    Над чистим ставом край села

    Мене там мати повила

    І, повиваючи,  співала

    Свою нудьгу переливала

    В свою дитину …  В тім  гаю,

    У тій хатині,   у раю,

    Я бачив пекло … Там неволя…

     Хоч як тяжко було Тарасові в рідній хатині,  але з якою любов’ю він думами лине до неї, як ніжно називає «хатиночка», як милується зеленим гаєм, чистим ставом. Згадка  про рідну домівку навіює на поета інші думи,  і він лине у  квітучий вишневий садок на Україну.

Учень.                 Садок вишневий коло хати,

   Хрущі над вишнями гудуть,

   Плугатарі з плугами йдуть,

   Співають ідучи дівчата,

   А матері вечерять ждуть.

Учитель.

- Діти, яку  картину ви уявили,  прослухавши  вірш?  Що ви відчули?

- Так це прекрасна картина весняного  вечора  в українському селі. Ми бачимо красу саду, вечірньої  зіроньки. Чуємо спів дівчат,  гомін хрущів.

 

Думи мої, думи  мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

 

- І знову,  ніби голуби  сизокрилі, прилетіли з-за Дніпра думи і перенесли  поета на рідну землю і побачив він картину неповторної краси рідного куточка.

Зараз і ми з вами здійснимо подорож  у цей куточок.

Розгляд малюнка за віршем  «Тече вода з-під явора».

- Що ми бачимо на малюнку?

- А що відчуваємо?

- І полилися думки, ніби вода з-під явора,  рядками поезії.

Учень.  Зоря  моя вечерняя,

              Зійди над горою

              Поговорим  тихесенько

              В неволі з тобою …

 

Учитель.  Особливо поет любив часи надвечір’я – коли заходило сонце, м’які сутінки огортали  степ, долину, наступала тиша.

        Шевченків край -  співучий куточок України. Тарас  ще змалку  любив слухати народні  пісні,   сам любив співати, тому  багато його  віршів було покладено на музику.  Ці пісні допомагають  ще глибше відчути чарівність рідного краю.

 Пісня «Зацвіла в долині червона калина».

Зацвіла в долині  червона калина,

Ніби  засміялась дівчина –дитина,

Любо,  любо  стало,   пташечка зраділа

І защебетала. Почула  дитина

І в білій свитині  з  біленької хати

Вийшла  погуляти у гай на долину.

Учитель. Особливе місце  у житті і творчості Шевченка займала природа,  особливо природа неньки-України.

        Ми дізналися скільки прекрасних   віршів написав Шевченко про свій рідний  край,  його мальовничу красу.

       У вірші «Заповіт»  поет  просить  поховати його після  смерті на рідній землі.

Як умру,  то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій…

-         Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі  на Чернечій горі,  що тепер зветься Тарасовою,  над Дніпром-Славутечем.

- І щоденно пливе  людський  потік, щоб вшанувати пам'ять  Кобзаря,  вклонитися його  могилі,  покласти квіти.

- Вшануймо ж  і ми,  діти,   пам'ять  про Тараса Григоровича .  А зараз  Розгляд  виставки  малюнків, які діти намалювали  до  віршів Т.Г. Шевченка.

Учитель. Т.Г. Шевченко був  не тільки великим поетом,  але й  талановитим художником. Його  пензлю належить багато пейзажів, портретів,  побутових картин.

       На полотнах  Т. Шевченко часто зображував дітей. Перебуваючи на засланні, художник зображає козацьких   дітей жебраків. Його серце обливалося кров’ю,  коли він дивився на дитячі рученята,  простягнені під вікном. Щоб показати свою близькість до знедолених дітей,  він намалював і себе  у солдатській формі біля них.

 

 ІУ. Підсумок уроку

- Чому ми любимо твори Т.Г. Шевченка?

(В його  творах  змальована краса і велич української природи, показана любов поета до рідного  слова).

Учитель. Я переконана, що Т.Г. Шевченко любив  дітей,  а тому писав для них вірші, зображував їх на картинах.Його твори,  на мою думку приваблюють  як дорослих,  так і юних  читачів.

• Заплющить очі  і спробуйте уявити ті картини природи, які описує поет.

«Тече вода з-під явора»

«Садок вишневий коло хати»

«Зоря моя  вечірняя»  (прослухали вірші)

• Тепер намалюйте те, що уявили!