Урок позакласного читання «Т. Г. Шевченко — великий співець України»

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

«Т. Г. Шевченко — великий співець України»

Мета: розширити знання учнів про національного поета — генія українського на­роду; викликати почуття симпатії до малого Тараса, до його природнього розуму, допитливості, хисту, співчуття до його нелегкого життя; зацікавити школярів прочи­таним і почутим; розвивати усне мовлення, вміння коментувати, робити висновки; виховувати пошану до історичного минулого нашого народу, повагу до творчої спадщини митця.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Пролунав дзвінок,

Починаємо урок.

Працюватимем старанно,

Щоб почути у кінці,

Що у нашім 3-м класі

Діти — просто молодці.

2.                АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Вступне слово вчителя

- Розпочнемо наш урок словами поета Максима Рильського. Уважно вслухайтесь в них і зразу дізнаєтесь про кого вони.

(Читає вірш ).

В грудях народу — в кожній жилці,

В гаях народних — в кожній гілці,

У кожній хвилі твого Дніпра

Цвіте твій голос і не вмира.

(М.Рильський)

- Кого так шанує український народ і вся Україна?

- Т. Г. Шевченка. (Автопортрети)

•               Ім’я Т. Г. Шевченка невіддільно пов’язане з Україною. Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. У ньому наша історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, бо з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, бо сам їх пережив. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки - України, у своїх творах нагадував про минулу славу України.

Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб — його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.

ІIІ. Повідомлення теми уроку.

- Протягом трьох років навчання ми з вами спостерігали за творчістю Тараса Григоровича Шевченка.

Наш сьогоднішній урок — це одна сторінка минулого, історія нашої дер­жави, доповнення наших знань про великого співця України Т. Г. Шевченка.

і відчуємо в музиці слово великого українського поета .

Нам стануть у пригоді (діти зачитують запис на дошці):

1) ваші попередні знання;

2)повідомлення Шевченкознавців;

3. торбинка запитань;

4) безсмертні Шевченкові вірші, твори та малюнки;

5) знання вчителя;

6.  пісні на слова Т. Г. Шевченка.

•               Девізом нашого уроку будуть слова, які ви розшифруєте.

3.               МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА

•               Розшифруйте вислів

Ро6ота в парі

 

Картка-ключ

( «Учітеся, брати мої, думайте, читайте...»)

Читання тексту-анаграми

иМ мовчися у Ш..ВЧ..НК.. нувашати і лютиби нурід зелюм.

4.              РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Виступ Шевченкознавців

- Але спочатку повернемося в ті далекі березневі дні 1814року.

1-й учень. Дата 9 березня 1814 р. пам’ятна в історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда. блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, в Україні — її великий співець —

Т. Шевченко.

- А зараз послухаємо вірш, як писав поет про свою хатинку де він народився.

2-й учень.

Не називаю її гаєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повивала

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дадуть.

- А зараз ми повернемося в дитинство Шевченка і подивимося сценку «До школи»

ДО ШКОЛИ

 Дійові особи: Тарас, дід Іван, Тарасова мати. Подвір 'я. Дід сидить на колоді, вирізає ложки. Тара­сова мати коло нього латає сорочку. Чути спів пісні:

Лугом іду, коня веду,

Розвивайся, луже,

Сватай мене, козаченку,

Люблю тебе дуже.

Дід. Чия то дівчина так гарно співає?

Мати. Та то наш Тарас. Ще отченашу добре не знає, а до пісень, як старий. Он як виводить.

Тарас знову співає.

Дід. Добрий голос, дякові б придався.

Мати. Та вже восьмий рочок минув.

Дід. У школу пора посилати, на крилосі співатиме. Пауза.

Дід. Тарасику, іди-но сюди, дитинко! (Тарас під­бігає до діда.) Оце дивлюся на тебе, Тарасе, так ти вже справжній козак! А скажи-но мені, онучку, чи не набридло тобі по бур’янах із хлопцями гасати, а може б, за діло серйозне взятися? Пора тобі вчити­ся в школі, будеш учити азбуку.

Тарас. Дідуню, а воно трудно?

Дід. Та ні, онучку, треба лише добре придивлятися, запам’ятовувати, то й грамота швидко даватиметься. Я ж читаю, батько твій навчився...

Тарас. І я навчуся!

Дід. Так, ріднесенький, навчишся і читати, і пи­сати.

Гладить онука по голівці.

Тарас. Дідуню, а малювати я навчуся?

Дід. Ну, малювати навчишся, як буде кебета... то не так просто... треба дуже хотіти і старатися. (Пау­за.) Тарасику, зайди в хату, там, на покуті, є Псалтир, принеси його сюди. Оце перевірю твою пам’ять.

Тарас іде до хати, через кілька хвилин приносить Псалтир, подає дідові. Дід поправляє вуса, цілує святу книгу, хреститься і поволі читає.

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засідання блюзнірів не сідає.

Але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає. Він — мов те дерево, по­саджене понад потоками водними, що плід свій дає у свою пору й що лист не в’яне, і все, що чинить він, йому вдається.

Бо про путь праведників Господь дбає, а путь же безбожників пропаде».

Увесь час, поки дід читає, Тарас пильно придивля­ється до літер.

Тарас. Дідуню, а як оту букву звуть, що хвостик вгору і хвостик вниз?

Дід. То — «Буки».

Тарас. Яка вона дивна!

Дід. А це, Тарасе, Аз! Ну, кажи; Аз! Бачиш, вона

неначе дряпак!

Тарас. Це — Аз, аз, аз!

Дід. А це?

Тарас. Буки!

Дід. Добре! А тепер дивися: це — Веді. Це — Гла­гол, а це — Добро. Запам’ятав?

Тарас. Ну, перевірте мене.

Дід показує літери, а Тарас називає.

Дід. А це яка буква?

Тарас. Це — дряпак!

Дід. Та ні ж бо, це ж Аз, аз, аз!

Тарас. Дідуню, я навчуся читати, писати, а по­тім — малювати. Я буду малярем! А тоді намалюю і Вас, і нашу хату, і Оксаночку.

Дід. Катре, йди з Тарасом до хати. Приготуй йому на завтра чисту сорочку, змий голівку, бо завтра таки неодмінно відведу онука до школи. А ти, Тарасе, слу­хайся матері, коли лягатимеш спати — помолися Богу і попроси у нього благословення на свою голівку.

 Мати. Добре, батьку...

Пауза. Встає мати, бере сина за руку, йдуть до хати. Дід встає, хрестить — благословляє їх, знову сі­дає і знову вирізає ложки.

Ведучий. І сидить Тарас за Граматикою між шко­лярами у дяковій хаті, лобатий, чуб білий, як пшени­ця, лице смагляве, вилискує, а очі ясні та сині, як на росі льон. У школі тільки й чути його.

Ведуча. Малий Шевченко брався до науки охо­че, він відчував, що за дяківською наукою десь далі ховається справжня — ясна, радісна. І цей чарівний світ, мов магнітом, тягнув до себе крізь убогі брами дяківської школи.

Ведучий. І вже відомим поетом він згадував, куди привела його Доля.

Виходить Тарас.

Тарас. ...Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люде», — ти сказала.

(Т. Шевченко «Доля»)

 

3-й учень. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Він був і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

 

4-й у ч е н ь. У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11, помер батько.

 

5-й учень. Учитися хлопчик не мав змоги, тому в 13 років пас чужі яг­нята.

- Ось як він згадує у вірші.

6-й учень читає вірш «Мені 13 минало».

7-й учень. Ще з дитинства Т. Г. Шевченка приваблювало малювання. Крейдою чи вуглинкою він змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові — його талант до малювання помітили видатні художники.

 

8-й учень. Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Худож­ники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки.

 

9-й учень. Т. Г. Шевченко навчається в Академії мистецтв. У цей час він усе більше замислюється над гіркою долею рідного краю, над безправним ста­новищем покріпаченого люду.

 

10-й учень. Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду. Але добре знав, що за це треба боротися. За бунтарські вірші 33-річного Т. Шевченка забрали в солдати.

 

11-й учень. За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.

 

12-й учень. Відправили Т. Шевченка на заслання. Але ні цар, ні жан­дарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші.

 

13-й учень. Т. Г. Шевченко прожив усього 47 років, із них 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...

 

14-й  учень. У 1861 р. на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка — у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета.

 

15-й учень. Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам’ять поета. Народ назвав його Кобзарем. Пам’ять про Т. Г. Шевченка живе у серцях людських.

Це хто сказав, що вже помер Тарас,

Мовляв, двісті літ минуло,

Неправда, ні! Він завше серед нас,

По всіх світах його лунають вірші.

Учень:

Це хто сказав, що одлунав акорд

 Його пісень — і вже не воскресити?

Неправда, ні! Шевченко — це народ,

І, як народ, він буде вічно жити!

 

Поезія Т. Г. Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу.

- Ось ви послухайте пісню «Зоре моя вечірняя»

 

І ось 1840 року в Петербурзі вийшла невеличка книжечка його поезій під назвою “Кобзар”. Ця назва була не випадковою. Кобзар — це співець народний, творець, розповсюджувач історичних дум. На передній план у "Кобзарі” 1840 року виступає образ народного співця Перебенді, в уста якого Шевченко вклав багато власних думок. Кобзарі були загальними улюбленцями мас, бо несли правду життя, те живильне начало, яке підтримувало людський дух, було розрадою в горі й опорою в нужді. їх

чимало зустрічав у своєму житті й Шевченко, заслуховувався співом народних митців, а потім відтворив їх образи у своїх поезіях.

Перебендя старий, сліпий,—

Хто його не знає

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

(Слухання вірша «Перебендя»)

Цей образ значною мірою зливається з образом самого Шевченка.

Тарас Шевченко постійно вводив народні пісні у чудове мереживо своїх оригінальних творів. У одній із повістей він використав понад 20 народних пісень.

 

Чудово виконував Тарас Григо­рович народні пісні, тому його сучасники називали "наш соловей”. За свідченням друзів, Шевченко мав тенор.

 

Особливо любив він "співати" свої вірші "Думи мої, думи мої”, "Нащо мені чорні брови”. (Звучить грамзапис пісні "Думи мої, думи мої...“)

 

   Поет постійно дбав про збереження українських народних пісень і часто записував їх у свої етнографічні альбоми. Серед таких пісень значне місце займали історичні, які згодом ставали історичною основою багатьох його творів. Цінував поет і ліричні пісні про дівочу й жіночу долю,про материнську любов.

Пісня «Зацвіла в долині»

Читання віршів «По діброві вітер віє», «Садок вишневий коло хати», «Вітер з гаєм розмовляє»

•               А зараз, щоб перевірити ваші знання, проведемо вікторину.

2. Вікторина «Чи знаете ви твори Т. Шевченка?»

Дивлюсь, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце... (зустрічає).

 

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у... (гаї).

 

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона... (калина).

 

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи... (дівчата).

 

4. Бліц-турнір

1. Назвіть псевдонім Шевченка. (Кобзар)

2. Коли народився Т. Г. Шевченко? (9 березня 1814 р.)

3. Де народився Т. Г. Шевченко? (У с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині)

4. Що означає ім’я Тарас? (Тарас у перекладі з грецької — бунтівник,

непокірний, безстрашний.)

5. Як називається найвідоміша збірка віршів поета? (Кобзар)

6. Хто такі кобзарі? (Колись кобзарями називали сліпих дідусів, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України.)

7. У якому селі проходило дитинство Т. Г. Шевченка? (У с. Кирилівці)

8. Де художник здобув художню освіту? (У Петербурзькій Академії мистецтв)

9. Де похований Т. Г. Шевченко? (У Каневі, на високій горі, яка називається

Тарасовою)

10. Скільки років прожив Т. Г. Шевченко? (47років)

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Сьогоднішній наш урок ми присвятили Шевченку,  його вічної, нев'янучої творчості, полум’яного слова. Коли нам важко, коли смуток гризе душу, припадімо спраглими вустами до його цільового джерела, щоб знову відчути силу, жити для рідного народу.

Тарас Григорович Шевченко — постать велетенська та особлива. Серед світових геніїв важко назвати ім'я поета, вірші якого перелилися б таким широким потоком у музичні твори та охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, симфонічні поеми, опери, балети.

Шануймо геніального українського поета, співця, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятаймо його ти.

 

Наш рідний і щирий Тарасе,

Твоя поезія звучить,

Як лебедина пісня,

Як слово — мати,

Як радісна весняна мить.

Тобі вклоняються поети,

Тобі вклоняються жінки.

І діти люблять твоє слово

На віки довгі, на віки!

•               Що нового ви дізналися на сьогоднішньому уроці?
•               Що вас найбільше вразило?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

•               Наступний урок позакласного читання проведемо за темою «Краса і милозвучність поезії Дмитра Пав личка».

Завдання до уроку та список літератури ви знайдете в куточку читача.