Урок позакласного читання у 4 класі Гімн книзі. О.Іваненко «Максим Грек».

Тема : Гімн книзі. О.Іваненко «Максим Грек».

Мета уроку:розширити знання учнів про книгу, історію виникнення книги ; творчість О.Іваненко; удосконалювати техніку читання учнів, мовлення, самостійну діяльність; виховувати любов і шанобливе ставлення до книги.

Обладнання: Виставка книг: енциклопедії, Біблія, Коран.Збірники творів «Найкраще позакласне читання»(Київ «АВДІ» 2009), на дошці вислови про книгу.

Хід уроку

І Організаційний момент.

ІІ Повідомлення теми та мети уроку.

Загадка: Сама мовчить, а дітей розуму вчить.( Книга)

ІІІ  Розкриття теми уроку

     Учні готували випереджаючі завдання про історію книгодрукування, літературну вікторину о життя О.Іваненко, один учень підготував виразне читання тексту «Максим Грек»

1. Виступ вчителя

Ми вже знаємо, що книга- це найцінніше надбання людства. Всі народи світту не просто шанують книги. Вони поклоняються мудрості тих знань, що містяться в книгах. Тож книга виступає символом всесвіту, знань, мудрості, істини, Бога.

       У християнстві книги-це апостоли, які несуть світло знань. Тому і Ісус Христос зображувався саме з книгою в руках.

       Книгами книг у світовій культурі вважаються Біблія, Коран, Тора, Кабала.

        У стародавньому Китаї  книга вважалася однією з восьми святих речей. Силою здатною захистити від злих духів.

         У Київській Русі книги шанували незалежно від змісту: вони взагалі були дуже дорогим

(звертаю увагу на виставку книг, вислови мудрих людей про книгу)

2. Виступ учнів про історію книго друкарства.

  Винахід друкарства стало одним з факторів, що забезпечили відродження науки в XV-XVI і століттях, розвиток літератури на національних мовах, прийняття єдиних норм орфографії і графічних форм письма, сприяло більш  широкому поширенню освіти.
   Друкарство було винайдено двічі: у Китаї і в середньовічній Європі.
   Друкування вироблялося наступним чином: на дерев'яних козлах, на яких вирізувались опуклі букви, наносили  рідку фарбу, потім зверху накладали аркуш паперу і терли м'якою щіткою. Цей спосіб друку, яка вживалася і в середні століття нідерландськими друкарями на дерев'яних друкованих дошках, зберігалися в Китаї до початку XX століття; спроба  єзуїтів-місіонерів в XVII столітті вирізати слова з міді не пристосували. В середні століття, між 1041 та 1049 рр. придумали  виготовляти рухливі слова з  паленої глини; цей спосіб друкування був, мабуть, такий же, як і в Китаї; після його смерті значки були загублені, а спосіб друкування забутий.
   Багаті римляни, щоб полегшити дітям вивчення грамоти, давали їм букви, вирізані зі слонової кістки або з металу, з яких діти навчалися складати окремі слова.
   У Середні століття, після хрестових походів, коли посилилося прагнення до освіти, діяльність ченців, які займалися переписом книг (манускриптів), перестала задовольняти зростаючим потребам. З XIII століття почали вирізати картинки на дошках з текстом, на початку дуже коротким. Згодом текст почав займати більше місця, частіше у вигляді  складеної з слів стрічки, що виходить із вуст дійової особи; слідом почали друкувати книги, що складалися з одного тексту, без малюнків. Для друку виготовлялися тонкі металеві дошки на яких вирізалися значки.
    Існувало кілька методів:
 лінії обриси літер залишалися, а все інше зрізали; в дошці вглиб вирізувалося обрис літер - тоді літери при друкуванні виходили білими, а все інше залишалося чорним.
   Пізніше почали вирізати текст ножем на дерев'яних дошках;  це так звана ксилографія. 
   Історія друкарства в сучасному розумінні цього слова починається з того моменту, коли стали виготовляти металеві, рухливі, опуклі букви, вирізані у зворотному вигляді. З них набирали рядки і за допомогою преса відтискали  на папері.Це геніальний винахід відноситься до другої третини XV століття, і майже всі дослідники приписують його німцеві Йогану Гутенбергу. 

   Першодруковані книги  збереглися у вкрай незначній кількості екземплярів;  вони зовсім схожі з  рукописними книгами як у шрифті, так і по своїй зовнішності.  Першодрукарі у всьому наслідували рукописів, тому що останні цінувалися значно дорожче, та й публіка в перший час за звичкою вимагала рукописи.

   У Франції перша друкарня виникла порівняно пізно. Жоден з «дітей Гутенберга»,які  розсіялися по різних країнах, не прибули  у Париж: ймовірно, вони не були допущені туди підступами переписувачів і книгопродавців, які побоювалися що виникла  конкуренція. 
   У Англії перша друкарня заснована Вільгельмом Какстоном близько 1474 р спочатку у Вестмінстері, потім в Лондоні, а число його видань перевищує 400. Взагалі, книгодрукування в Англії не поширилося з такою швидкістю, як на континенті: до кінця XV ст. друкарні були засновані тільки в Оксфорді.  Таким чином, книгодрукування вже в XV ст. поширилося майже по всій Європі; відомо до 1000 імен друкарів того часу, число ж видань, ймовірно, доходить до 30000 (так звані інкунабули); . Шрифт залишився колишній - письмовий готичний прямокутний. Лише в Італії друкарі почали застосовувати вживався там ще з XIV століття круглий шрифт, так званий римський, який згодом і витіснив готичний. У XVI столітті друковане справа все більш і більш поширювалося: релігійні суперечки давали величезний матеріал для печаті. У Франції Сорбонна всіма силами намагалася накласти заборону на книгодрукування. Франциск I в 1534 р.видав наказ закрити всі друкарні, але опір парламенту врятував  друкарів від небезпеки, яка їм загрожувала.  В Англії було обмежено кількість друкарень; взагалі у всіх країнах, крім Німеччини, був встановлений пильний нагляд за друкарнями. У цьому столітті особливо відомий венеціанський друкар і гуманіст Альдо Манучо: він багато дбав про видання грецьких та латинських класиків, при виданні яких вперше застосував формат in octavo, раніше вживався лише для богослужбових книг; він же ввів новий італійський шрифт, названий альдінским. За прикладом Альдо друкування класичних творів поширилося по всій Європі.
   Перша влаштована Іваном Грозним  друкарня була обставлена, судячи за шрифтом і чистоті друку, дуже багато.

Для друкарні побудували будівлю поряд з Нікольським грецьким монастирем, де потім перебував Московський друкарський двір.Видавці першої надрукованої тут  книги мали під руками чимало слов'янських списків різних редакцій і внесли в текст списки, що були в той час у  загальному вживанні, багато нових виправлень; виправлення ці в більшій частині випадків вдалі і взагалі більше всіх відомі нам, списки наближають слов'янський апостольський текст до прийнятого нині. «Апостол» Примірник «Апостола», як найбільша бібліографічна рідкість, зберігається в Публічній бібліотеці, в срібному окладі, на особливому аналозі. «Апостол» видрукуваний з чистотою, виразністю і витонченістю на клеєному папері, в лист малого формату, на 267 аркушах. .Літери її відповідні одна одній і завдяки правильній литві мають в боках рівномірний одна від одної відстань, скрізь складають рівний прямий  рядок.  Повна сторінка - 25 рядків .Важний недолік набору первопечатного «Апостола» полягає в невідповідності проміжків, що відокремлюють одне слово від іншого; часто зустрічаються по кілька слів, надрукованих без всяких поділів.  Цей недолік компенсується дуже багатьма достоїнствами, якими не завжди відрізняються наступні видання.

   Діти подумайте над таким виразом і скажіть, що означають ці слова: «У книгах укладено особливу чарівність; книги викликають у нас насолоду: вони розмовляють з нами, дають нам добру пораду, вони стають живими друзями для нас.»
   А тепер давайте трішки повідгадуємо загадок:
****
 Не дерево, а з листами,
 Не сорочка, а зшита,
 Не рослина, а з корінцем,
 Не людина, а з розумом.
 (Книга)
****
Сама мала,
 а розуму надала.
 (Книга)
****
Хоч не капелюх, а з полями,
 Не квітка, а з корінцем.
 Розмовляє з нами
 Всім зрозумілою мовою.
 (Книга)

3. Конкурсне читання віршів напам’ять про книгу.(зі збірки«Найкраще позакласне читання»(Київ «АВДІ» 2009): Д.Павличко «У книги люди, наче бджоли в соти», Ю.Шкрумеляк «Пісня про книжку», Р.Завадович «Наша книжка».

4. Читання та обговорення твору О.Іваненко «Максим Грек»

1) вступне слово вчителя про творчість О.Іваненко

                     Народилася письменниця 13 квітня 1906 року в сім'ї письменника і вчительки.

«Я народилася в Полтаві,— писала у своїх спогадах Оксана Дмитрівна. — І'мя Тараса Шевченка з перших кроків було мені відоме і близьке. З малих років знала «Реве та стогне», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», тому що їх завжди співали і дорослі, і діти. До революції мама була вчителькою у дитячому притулку для сиріт «Дім трудолюбців», а потім організатором трудової школи».

                     Мабуть, Оксана Дмитрівна не могла не писати і не творити, адже поруч з родиною Іваненків мешкав знаменитий автор «Сліпого музиканта» Володимир Короленко. Зростала дівчинка гарним оповідачем і неабияким казкарем: у шість рочків вона засновує й редагує власний журнал «Гриб». Певно, з дитинства почалася й любов до Шевченка, яка згодом перетвориться на справу її життя: над романом «Тарасові шляхи» письменниця працювала понад двадцять років! І, звісно, від матері успадкувала педагогічний хист.

                     Навчалася в жіночій гімназії, а закінчувала радянську робітничу школу. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти і почала працювати вихователькою дитбудинку.

                    У більших її творах — повістях і романах — розповідається про видатних діячів культури, відомих письменників. Сюди належать повісті «Друкар книг небачених» (1947, про І. Федорова), «Богдан Хмельницький» (1954), романи «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини опубліковані 1939, про життя Тараса Шевченка), «Марія» (1973, про Марка Вовчка). Неабиякий інтерес викликає роман про життя і творчість Т. Г. Шевченка, його горьовані шляхи від дитинства до смерті, написаний з любов'ю, знанням і майстерністю. Про те, як письменниця йшла до відтворення образу Великого Кобзаря, вона розповіла в нарисі «Мої Тарасові шляхи», вміщеному в книзі спогадів «Завжди в житті» (1985, відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1986).

                    Поява книжок Оксани Іваненко «Друкар книжок небачених», «Богдан Хмельницький», збірки «Води з кринички» (оповідання про Андерсена, Заньковецьку і Чехова, Пирогова і Гарібальді), роману «Марія» свідчили про зрослу майстерність письменниці, широту її історичних пошуків і прагнення поставити визначних діячів української історії у контекст світових подій.

2)літературна вікторина за творчістю О.Іваненко підготована учнями

• Коли О.Іваненко написала першу казку? (у 6 років)
• Де була вміщена казка? (в журналі «Гриб»)
• Яку річку полюбляла письменниця? (Ворсклу)
• Ким мріяла стати О.Іваненко? (вчителькою)
• Скільки дітей було у сім’ї? (2)
• Де народилася письменниця? ( у Полтаві)

3)Перше читання тексту( підготований учень)

Що таке книги?

4) словникова робота

Келія-спеціальна кімната чи будинок, в якому мешкають ченці в монастирі.

Диякон-особа, яка проводить церковнослужіння на низькій ступені священства

Монастир-релігійна громада, що володіє землями і капіталами.

5) Друге читання – учні (ланцюжком)

6) Робота над текстом

• Хто такий Максим Грек?
• Як ви розумієте вислів «Книги – це ріки, що напувають всесвіт»?
• Чим подобався Іван Федоров Максимові?
• Чому саме Іванові Максим передає свою мрію друкувати книги?

7) Вибіркове читання

• Хто з’явився в дверцятах келії? Прочитайте.
• Що таке книги? Прочитайте.
• Прочитайте притчу про талани.

8) Заключна бесіда

5. Дванадцять правил читання від Івана Огієнка. С. 29 зі збірки«Найкраще позакласне читання»(Київ «АВДІ» 2009)

Опрацювання учнями самостійно

6. Бібліотечні таємниці. Як вибрати книгу для читання с.41 29 зі збірки«Найкраще позакласне читання»(Київ «АВДІ» 2009)

ІV. Підсумок уроку

• Що таке книга?
• Де було винайдено друкарство?
• Які твори писала О.Іваненко?
• Хто такий Максим Грек?
• Хто перший друкар в Україні?
• Вам сподобався урок?

V. Домашнє завдання

• Підготувати легенди про Україну, намалювати малюнки
• Дібрати прислів’я до змісту запропонованих казок.
• Вивчити лічилки.
• Трьм учням підготувати дитячі ігри : «Царівна», «Горю-дуб», «Відьма».