Урок позакласного читання «Вчимося бути добрими»

Урок позакласного читання «Вчимося бути добрими»

   Мета: Вчити учнів усвідомлювати книжку як засіб спілкування з автором, з мудрою людиною; ознайомити із біографією та творчістю В.О.Сухомлинського; формувати осмислене ставлення до загальнолюдських цінностей; виховувати віру в силу добра; прагнення до самовдосконалення.

   Обладнання: збірники художніх творів «Позакласне читання, 5клас», збірка творів В.Сухомлинського «Казки школи під голубим небом», плакати з висловами відомих людей про добро, Торбинка Доброти, паперові сонечка, велике зображення сонечка, картки-промінці, маркери, технічні засоби для відтворення звуку.

                                                                     Хід уроку:   

І.Організація класу.

Усміхнімось сонечку: «Здрастуй, золотаве!»

Усміхнімось одне одному, погляньмо ласкаво.

Хай сьогодні в кожне серце наш урок додасть тепла,

А ми гостям усміхнімось, побажаємо добра.

ІІ. Повідомлення теми уроку.

Вчитель. Наш урок розпочався з усмішки. Тож нехай на ньому запанує атмосфера .

доброзичливості, щирості, тепла і взаєморозуміння.

         Щира усмішка, добре слово і хоча б краплиночка тепла мають дуже велику силу. І на сьогоднішньому уроці вони допоможуть нам пройти дорогою добра за мудрими і вічними казками В.Сухомлинського.

         А хто ж такий В.О.Сухомлинський? (Розповідь учениці про В.Сухомлинського).

—   В.О.Сухомлинському належать слова, які є провідною думкою сьогоднішнього уроку: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди. Значно більше треба для того, щоб залишатись людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить».

—   Як ви розумієте цей вислів?

Девіз нашого уроку:

Дорогою добра в житті ступай,

Образи вмій прощать і люте зло.

Бо ти — людина, завжди пам’ятай,

Роби добро, щоб менше зла було!

О, пам’ятай, Людино, не забудь,

Що кожне серце має добрим буть!

Вчитель. Сьогодні ми пройдемо дорогою добра. Це дорога, якою має йти кожна людина — від народження й до самої смерті. Не завжди легка, але саме вона допомагає нам прожити життя не даремно, так, щоб залишити по собі слід вічний. Адже «людина народжується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, а для того, щоб лишити по собі слід вічний» (цей вислів В. Сухомлинського надрукований на дошці).

Фронтальна бесіда.

—   Як ви розумієте цей вислів?

—   Кого ми називаємо доброю людиною?

—   Чи легко бути добрим?

—   Як ми називаємо позитивні якості людини?(Чесноти)

—   Чи буває щасливою зла людина?

—   Який життєвий принцип завжди утверджується у казках?

—   Що потрібно робити, щоб цей принцип утверджувався не лише в казках, а й у житті?

—   А які добрі справи робите ви?

Кожна ваша добра справа — це маленьке сонечко, що робить світлішим наше життя. Тож усі ваші добрі справи складімо в Торбинку Доброти і візьмемо з собою в подорож добра. (Учні називають свої добрі справи і «складають» у Торбинку).

—   Чи можна цю Торбинку вже зав’язати? (Ні. Людина ніколи не повинна зупинятись творити добро. Ви у своєму житті ще зробите дуже багато добра, і ця Торбинка постійно  поповнюватиметься).

ІІІ. Представлення книги В. Сухомлинського «Казки школи під голубим небом».

ІV. Обговорення прочитаних творів В. Сухомлинського.

«Протоптали стежку» — переказує учень.

—   Яку хорошу справу зробили діти?

—   Що відчувала бабуся, коли вийшла вранці на вулицю?

«Красиві слова і красиві діла» — переказує учень.                                                                             

—   Чи пожаліли хлопці незнайомого хлопчика, що змок?

—   Як кожний із них це зробив?

—   Як розуміти вислів «Гарні не красиві слова. Гарні красиві діла»

«Добре слово» — переказує учень.

—   Що трапилося з Олесею?

—   Як родичі рятували Олю?

—   Що зробила прабабуся Надія?

—   Що повернуло дівчинку до життя?

—   Який можна зробити висновок з цього твору? В чому велика сила?

Фізкультхвилинка (музична)

(Під фонограму учні виконують пісню на мелодію «Если добрый ты…» з мультфільму про кота Леопольда).

Доброта душі — сонця промінець,

Має людям у серця світити.

Доброті людській не прийде кінець,

Якщо будуть добрими діти.

Людям усміхнись, подаруй тепло —

Стане із зими літо.

Щоби на землі смутку менш було,

Добрими мають бути діти.

Тож давайте всім дарувать тепло,

Усмішки прості й щирі.

І на всій землі відразу зникне зло —

Будемо жити у злагоді й мирі.

Вчитель розповідає учням легенду.

—   Коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитини Ангела-охоронця. Уві сні Ангел цілує дитя тричі: в чоло— аби воно зростало розумним, у личко— щоб було красивим, і у груди— аби мало здоров'я,  любов та доброта вселилися в його тіло, серце і душу.

«Легенда про Золоте зернятко істини» В.Сухомлинського (вчитель читає вголос

Фронтальна бесіда

—   Яке завдання батько дав синам?

—   Для чого сини копали гору?

—   Чи однаково працювали брати?

—   Як довго старший брат копав гору?

—   Про що дізнався старший брат, коли знайшов Золоте зернятко істини?

—   Що він робив після цього?

—   Чи почувався старший брат щасливим?

—   Яка головна думка цієї легенди?

V. Читання віршів учнями.

Вчитель. Поступово наша Дорога добра перейшла в поетичну стежинку.

Учні читають напам´ять вірші про доброту.

VІ. Підсумок уроку.

Вчитель. У житті треба не тільки чекати добрих вчинків від інших, а й віддавати тепло своєї душі людям, що нас оточують. Адже людина живе для того, щоб творити  добро. Творячи добро, вона стає чистішою, духовно багатшою. Її можна порівняти з чистим джерельцем, яке всіх радує своєю прохолодою, всі п’ють його чисту воду, а джерельце від цього не міліє…

     Тож творіть добро, і воно повернеться до вас сторицею!

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш…

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибини душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти!

На жаль, у сучасному жорсткому світі не так часто, як хотілося б, ми зустрічаємо доброту. Наше життя — це вічна боротьба добра із злом в ім’я перемоги добра на  землі. Тож примножуймо доброту, щоб меншало зла на землі.

—   То якою ж повинна бути добра людина?

—   Напишіть по одній чесноті доброї людини на листочках (учні пишуть маркерами на розданих їм листочках-промінцям).

Оцінювання вчителем роботи учнів на уроці.

Заходить до класу дівчинка-доброта з калиною в руках і читає вірш.

Я — доброта людська. Невже мене забуто?

Я мир несу і радість у серця.

Тож не впускайте в душі зла отруту,

Бо зло лиш зло породжує все більше, без кінця.

Впустіть мене в думки і в душу,

Я принесу вам спокій і тепло.

Крижинки зла розтоплювать я мушу,

Щоби незгод між вами не було.

Дарує осінь вам плоди і калину,

А в ягідці калини — серця жар.

Я закликаю кожную дитину:

«Душі своєї відкривай вівтар!»

Наповніть душу ніжністю й теплом.

Добром, любов’ю, мудрістю зорійте!

За зло ніколи не віддячте злом,

Серця людей добром своїм зігрійте.

Я вірю: разом ми багато зможемо

І зло на світі переможемо!

А. Терещук

Вчитель. Сьогодні ви наповнили гарними справами Торбинку Доброти, тож засвітімо Сонечко Доброти тими чеснотами, які ви написали на промінчиках.

          У дівчинки-доброти в руках Сонечко, учні виходять і приставляють до нього промінчики.

У грудях сонечко любові засвіти.

Для себе, для родини й України.

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,

Бо ти на світі білому — Людина…