Урок позакласного читання «Знайомство з поетичною творчістю І.Драча через поему «Чорнобильська мадонна»

І. Драч поема «Чорнобильська Мадонна» «Це не повість… це згусток мого особистого болю – батька і діда, письменника і журналіста, просто людини – болю, який ятриться на серці незагоєною раною». «Запах полину» Анатолія Михайленка. Автор уроку: Скорик В. В., викладач КЦППКБА

Тема уроку. Знайомство з поетичною творчістю І. Драча через поему «Чорнобильська мадонна»

Мета уроку. Шляхом дослідження колористики, мелодики та розмаїття використаних засобів художнього творення образу у поемі І. Драчем Чорнобильської Мадонни ми з вами спробуємо сприйняти та осмислити через поему рівноваги «людина-світ»;відчути красу рідного краю та громадянську відповідальність за долю майбутніх поколінь;розкриття через мову поеми біль і стурбованість автора майбуттям України і всього світу.

Поняття художніх засобів творення образу: Соціологічне (етнічне) значення слова – значення реалій-понять, що пов’язані з національною специфікою буття народу, позначення предметів побуту, національних страв, назв звичаїв, обрядів, характерних тільки для означуваних умов життя народу. Синоніми - це слова, що звучать по-різному, але мають спільне основне лексичне значення.  Індивідуальні неологізми-новоутвори Неологізм — слово, яке ще не встигло ввійти до загального слововжитку і не включене до словників. Вони дають найменування новим реаліям і поняттям, що виникли в зв'язку з динамічним розвитком соціально-політичного, економічного, науково-технічного, культурного життя, побуту. Новоутворення – слова, що відзначаються новизною форми. У них відомі морфеми виступають у незвичних поєднаннях, утворюючи слова із зовсім новими значеннями.

Поняття художніх засобів творення образу: Порівняння – троп, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв'язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби. Антитеза – це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом. Метонімія – це перенесення назви предмета з одного на інший на підставі суміжних зв'язків ( заміна матеріалу на виріб (чеське скло), заміна твору на автора на ("читати Шевченка" замість "читати твори Шевченка"), заміна вмісту на предмета ( з'їсти тарілку), заміна мешканців на країни, міста, вулиці (гомоніла Україна), заміна дії на знаряддя (перо письменника), заміна предмета його атрибутами (рожеві щічки озирнулася). Метафора - це троп, тобто якийсь образ, що заснований на вживанні слів, власне, у переносному значенні. Метафора є перенесенням властивостей одного предмета на інший предмет за принципом їхньої певної подібності.

Зверніть увагу на використання тонів кольору, підберіть точні визначення до використаних кольорів у тексті поеми «Чорнобильська мадонна»: Брунатно-червоний – інертність, пасивність, зациклення на негативі;Чорний – руйнація, депресія, порожнеча, символ смерті, вісник потойбіччя;Рудий – зарозумілість, струмуюча енергія, що руйнує;Червоний – кров мучеників, нетерпимість, жорстокість, руйнація, засторога;Сивий, сірий – хвороба, печаль, депресія, реалізм, боязнь втрати;Зелений – юність, постійне відчуття хвороби, символ життя;Блакитний – Безпечність, мрійливість, надія;Жовтий – віроломство, сарказм, критичність, нетерпимість, туга, смуток;Білий – чистота, наївність;

Використання засобів художнього творення образу Чорнобильської Мадонни. В силу свого індивідуального і особливого стилю автор впевнено використовує у своїй творчості лексику новітніх наукових відкриттів, збагативши світ поезії незнаними до цього засобами. В його поезіях переплелися національні традиції та здобутки світової цивілізації. Поруч існують космізм, романтика науково-технічної революції і гостре усвідомлення національної належності, гідності й поваги до своїх коренів, до кожної окремої людини, котра являє собою Всесвіт.

ВИСНОВОК: Поема «Чорнобильська Мадонна» - це твір-констатація очевидця страшних подій, який «показав лиш краплину із тьми злодіянь, щоб по ній міркували про решту». Світ поеми чітко поділено на два табори. В одному ті, хто постраждав від аварії, в іншому – ті, хто призвів до неї. Це обвинувачення для тих, хто спалив душі, спотворив матір, яка з свого лона пустила у світи жити. Пустила… Але вона ж і покарає. За невігластво, неуцтво, невміння співіснувати у спільноті. Нам потрібно взяти цю істину до уваги, переглянути власне життя. І дійсно вчитуватись у твір, не тільки як у констатацію фактів, але як і у застереження. Вчитуватись і робити висновки.