Урок "Права людини. Покоління прав людини. Механізми захисту прав та свобод людини і громадянина України"

Тема. Права людини. Покоління прав людини. Механізми захисту прав та свобод людини і громадянина України.

Мета: дати уявлення про поняття «права і свободи людини», види прав і свобод людини, покоління прав людини; розвивати вміння тлумачити поняття «права і свободи людини», описувати види прав і свобод людини і наводити приклади; аналізувати зміст окремих статей Загальної декларації прав людини, знати механізми захисту прав, виховувати толерантне ставлення до прав інших людей.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

                             ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Сьогодні з вами ми поговоримо про права, людини, еволюцію та класифікацію прав людини. Для початку прослухайте таку притчу. Одного холодного дня стадо дикобразів лежало тісною купою, щоб зігрітися разом і не замезнути. Проте незабаром вони відчули уколи від голок одне одного. Потім, коли потреба зігрітися знову примусила їх притиснутися, вони так само відчули незручності. Так вони улилися доку не знайшли найбільш зручну відстань, щоб витримати холод.
       Постановка проблемного питання
1. В чому сенс цієї притчі?
2. Чого вона нас вчить?

3. Якими мають бути стосунки між людьми? І чи завжди вдавалось людям знайти таку помірну відстань одне від одного, щоб зважати на інтереси кожного?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Однією з основних проблем, яку ми маємо вирішити та вирішити світове співтовариство – це проблема дотримання прав людини.

  Права людини як щит. Вони захищають нас, вони як правило пояснюють нам як поводитись. Що є таке права людини?
У ч и т е л ь. Права людини — це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську гідність і свободу діяльності у всіх сферах суспільного життя.

        Права людини – це загальні права і свободи всіх людей не залежно від суспільного устрою, політичного режиму, міжнародного статусу країни, громадянства якої має людина.

       Свободи – це ті сфери життя, в які не може втручатися держава. На відміну від свобод, забезпечення прав потребує забезпечення державою конкретних дій.

 1.   Права і свободи людини
Можливість людини мати певні матеріальні, соціальні та духовні блага, які необхідні їй для нормального існування і розвитку, називаються правами людини.

    Вони бувають: Робота в зошиті Складання схеми «Види прав людини»

1. Особисті (стосуються охорони приватного життя особистості, її свободи, безпеки,
власності).
2. Політичні (ними користується людина як учасник громадського життя, вони пов’язані з
участю громадян у виконанні та контролюванні влади).
3. Економічні (стосуються людини, як учасника господарського життя).
4. Соціальні (зобов’язують державу до створення умов гідного рівня життя, охорони
здоров’я та соціального забезпечення).
5. Культурні (містять право на навчання та участь у культурному житті).
6. Особливим видом прав є права меншин (національні, релігійні), та окремих груп (права  жінок)

2. Еволюція прав людини. Покоління прав людини.

     Шлях  людства до нинішнього розуміння прав був надто складним і тривалим. На початку ХХ ст. зі створенням Ліги націй та створенням Міжнародної організації праці, права людини входять до предмету міжнародних відносин. Після Другої світової війни відбувається стандартизація прав. А 10 грудня 1948 р. була прийнята «Загальна декларація прав людини».

    Як ми і говорили, що свободи людини – це ті сфери, галузі діяльності людини, в які держава не повинна втручатися. А якщо ми кажемо звами про права чи свободи, обов’язково з’являються обов’язки. Обов’язки- це заходи суспільно необхідної поведінки людей.

     Історія прав людини нараховує не одне тисячоліття. Можна навіть стверджувати, що права людини – ровесники людства, а їхня ідея зародилася вже тоді, коли почали виникати перші людські спільноти з метою обмежити свавілля сильних, захистити слабких та створити можливості для самореалізації.

    Розвиток концепції прав людини – це історія перетворення норм моралі у норми права. Спочатку це були тільки моральні та філософські категорії. Минули тисячоліття перед тим, як ці цінності та гарантії їхньої реалізації та захисту стали закріплюватися як юридичні норми. В античній Греції зародилася філософська думка про те, що права не є привілеями наданими владою чи суспільством, а чимось природним, властивим людській істоті. Римські творці законів були послідовниками грецьких філософів, а також визначали природний характер прав та свобод.. Втім ці права не належали всім.        У Греції та Римі в добу Античності права визначалися приналежністю людини до певної соціальної групи чи класу. Якщо людина була громадянином полісу – її статус визначали права. Але якщо вона не належала до жодної соціальної групи, то взагалі не мала жодних прав.

     У Середньовіччі на мажі ХІІ- ХІІІ століть у деяких європейських країнах було прийнято низку важливих документів, якими закріплювались права та свободи. Спочатку дворянства, а згодом всіх вільних людей. Найбільш відомим з них є Велика хартія вольностей, яку проголосив у 1215 р. англійський король Іоан Безземельний. Її було прийнято під тиском знаті та духовенства, яке більше не хотіло миритися зі свавіллям короля, і , об’єднавшись, змусила його правити відповідно до закону.

      Наприкінці 17 та впродовж 18 ст. відомі філософи-просвітники Джордж Локк, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Вольтер,  Шарль Монтеск’є розвинули ідею природного походження права та свобод і стверджували, що вони належать не тільки громадянам, а кожній людині від народження. Минуло зовсім небагато часу і ідеї Просвітництва були втілені в життя.

       У 1689 році в Англії з’явився Білль про права – документ, що заклав підвалини першій конституційній монархії. Як і Велика хартія вольностей, він мав перелік частини прав, які пізніше назвуть громадянськими або особистими та політичними правами. А ще через століття ці досягнення примножаться та закріпляться в таких документах як «Декларація незалежності США»1776 р. та «Декларація прав людини та громадянина Франції 1789р., а згодом і в Конституції США та Франції. Важко переоцінити ці події. Вперше в історії людства держави визнали права громадянина фундаментальною цінністю та заклали цей принцип в основу державного устрою.

    До середин ХХст. Права людини залишалися правами білої людини. Існування рабства, расової сегрегації, гендерної дискримінації, переслідування за ідеологічними переконаннями, були масовою практикою, нерідко закріпленою законом.

    Жахливі події Другої світової війни підштовхнуло людство до переоцінки цінностей. Визначається універсальність прав людини. Геноцид євреїв, що отримав назву Голокост, винищення ромів, людей з психологічними розладами, расова політика на окупованих територіях, усе це дало поштовх ідеї про те, що питання дотримання прав людини не може бути лише внутрішньою справою держави. Тому більшість країн погодилась обмежити свій суверенітеті дозволити Світовому співтовариству контролювати стан дотримання прав людини на своїй території . Саме  так починають створюватись міжнародні механізми захисту прав людини. У 1945 р. було створено ООН, а 10 грудня 1948 р. – було прийнято Загальну декларацію прав людини. Цей документ містить перелік прав, які належать без винятку кожній людині. Важливість декларації полягає і в тому, що вона стала предметом світового консенсусу, переважна більшість країн світу попри великі соціальні та культурні відмінності, визнали цінність проголошених в ній прав та свобод.

    Впродовж наступних десятиліть на регіональному та всесвітньому рівнях прийнято міжнародні угоди, які визначають механізми контролю за дотриманням та захистом прав людини. В 1950 році на Європейському континенті виникає Конвенція Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод.

    У 1966 році ООН приймає 2 міжнародних пакти про громадянські і політичні права та про соціальні, економічні і культурні права.

     Покоління прав людини      запис в зошиті

Загалом в системі ООН Ради Європи прийнято і інші документи, які мають силу міжнародних угод. Так відповідно до їхнього історичного розвитку сформувався умовний поділ прав людини на покоління. Традиційно їх поділяють на три, однак дедалі частіше з’являється думка про виокремлення четвертого покоління.

     Перше покоління прав і свобод людини і громадянина визначало межі втручання державної влади у сфери громадянського суспільства та особистого життя людей. Право на свободу думки, совісті, релігії, рівність перед законом, право на участь в управлінні державою, недоторканість особи, перші акти англійського конституціоналізму, що закріплюють права людини, петиція про права, Білль про права.

До першого покоління прав людини належать також і американські декларації – Декларація прав Вірджинії, Декларація незалежності США, конституція США, а також Французька декларація прав людини і громадянина. Умовно можна назвати перше покоління – це те, що приймалося до початку ХХст.

   Друге покоління стосується соціально-економічних та культурних прав людини. Вимого їхнього визначення почали з’являтися після Першої світової війни і  закріпилися як юридичні норми після Другої Св війни, коли завдяки потужному промисловому розвитку склалися вагомі передумови для задоволення соціальних потреб громадянина. До них належать – свобода праці і підприємництва, право на життя, право на особисту власність, право на сім’ю, право на охорону здоров’я,, право на відпочинок, право на освіту, свободу творчості та багато інших.

 Становлення третього покоління прав людини пов’язане з національно- визвольним рухом країн, що розвивалися, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої Св війни. Це покоління стосується прав народів на власну культуру, мову, незалежну національну державу, природні багатства, рівноправну участь у науково- технічному прогресі та міжнародній торгівлі. А також права на мир, безпеку, гуманітарну допомогу та безпечне довкілля.

      Взаємозалежність між першим, другим і третім поколінням прав людини забезпечується дотриманням такого принципу як реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи особи.

    У ХХІ ст. правозахисники визначали появу четвертого покоління прав людини, яке пов’язане з науковими відкриттями в галузі мікробіології, медицини, генетики. Ці права є результатом втручання у психо- фізіологічну сферу життя людини. Наприклад, право людини на штучну смерть – ефтаназію, право жінок на штучне запліднення і виношування дитини для іншої сім’ї, вирощування органів людини з її стовбурних клітин та багато іншого, яке однак не є обмеженим. Не заборонено, наприклад, клонування людини та встановлення інших правових меж. Представники влади деяких країн, що розвиваються, стверджують, що насамперед треба досягти сталого розвитку та добробуту і лише після цього можна вести мову про права та свободу  людини.

     Але все-одно ми бачимо, що права людини в суспільстві все ж таки встановилися. І усі ми прагнемо їх дотримуватися. І хоча кожен із нас розуміє по своєму права, важко не погодитись, що права людини дають можливість жити щасливо людині. Можливість реалізовувати свої потреби дають права, що гарантуються міжнародними та національними законодавчими актами. Але мати права – не достатньо. Необхідно знати свої права і дотримуватись.

           Механізм захисту прав людини.

У ч и т е л ь.
Конституція України 1996 р. вперше закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною
цінністю (ст. 3 Конституції України).
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави.
   У разі порушення його прав та свобод громадянин може звернутися з метою їх захисту до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів влади та посадових осіб.

       Завдання
На мультимедійному проекторі демонструються слайди з висловлюваннями відомих людей, в яких учням належить вставити пропущене слово.
1. Якою повинна бути людина, якщо скоро Син Божий сплатить за її __ (права) найвищою ціною? (Папа Іоанн Павло ІІ)
2. Але коли мислителі ХVІІІ cт. проголосили справжню свободу людини, то із християнської традиції разом зі свободою народилася вимога громадянської __ (рівності). (В. Янков)
3. Свобода є правом робити все, що дозволено __ (законом). (Ш. Монтеск’є)
4. Це не поступка, не милість, не потворство, — це, насамперед, активне ставлення, яке формулюється на основі визнання універсальних прав та основних __ (свобод) людини. (ЮНЕСКО)
Евристична бесіда
1. Що потрібно кожному з нас для життя та розвитку?
2. З ким людина вступає у відносини в таких випадках:
а) вдома;
б) у дворі;
в) в школі;
г) купуючи товари в магазині;
д) сплачуючи комунальні послуги;
е) заповнюючи декларацію про доходи;
ж) беручи участь у виборах.
У ч и т е л ь. Вступаючи у відносини з іншими людьми, з державою, ми маємо бути захищені від посягань, а також повинні мати можливості задовольнити свої потреби.
   Можливість людини мати певні матеріальні, соціальні та духовні блага, які необхідні їй для нормального існування і розвитку, називаються правами людини. Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії.
Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Таким чином, гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності.
   Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законоположень, ступеня правової свідомості, правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому і наявності високоефективного органу конституційного контролю.
Механізм соціально-правового захисту відображає права та свободи особи як вищу цінність; рівень соціальної справедливості у суспільстві, ступінь гарантованості прав та свобод особи; дотримання суспільного порядку та безпеки. Згаданий вище механізм характеризується як певна структура, яку складають взаємодіючі елементи.
1. Органи державної влади і місцевого самоврядування, що реалізують законодавчо закріплені гарантії у межах повноважень.
2. Підприємства, установи та організації гарантують права і свободи своїх працівників.
3. Політичні партії та громадські організації щодо гарантування прав їх учасників.
4. Спеціалізовані державні органи і громадські організації, до повноважень яких входить захист та гарантування прав і свобод.
5. Засоби масової інформації як засіб доведення змісту та можливостей гарантій до адресатів.
6. Система нормативних актів, що закріплюють гарантії та регламентують порядок їх здійснення.
         Основними факторами підвищення дієвості роботи механізму соціально-правового захисту прав людини, як і інших засобів гарантування цих прав, є: створення ефективних контрольних процедур поновлення порушених прав; вдосконалення правової бази з регулювання та захисту прав і свобод людини на національному та міжнародному рівнях, механізму реалізації конституційних прав і свобод; поширення інформації про права та свободи людини; надання допомоги професійними юристами, що розробляють проблеми прав людини, парламентарям та населенню; підвищення рівня правової культури і свідомості
всіх суб’єктів права.
      Але іноді держава не має права втручатися. Простір, в який держава не може втручатися, називається «свободою». Свобода передбачає право вибору. Це означає, що людина сама вибирає, що їй робити. При цьому вона повинна усвідомлювати, що вона несе відповідальність за свій вибір. Свобода повинна бути обмежена законом.
             Бесіда
1. Як ви вважаєте, чи може наявність прав у людини залежати від, віку, статі, кольору шкіри, соціального походження?
2. Чи справедливо, коли люди різної статі, статків, соціального походження та положення   мають різний обсяг прав?
3. Чи повинні люди різної статі, статків, походження тощо по-різному відповідати перед законом?
4. Поясніть, як ви розумієте зміст прислів’їв: «Закон — це дишло: куди забажаєш, туди й повернеш», «Закон що павутіння: джміль проскоче, муха ув’язне», «Закони святі, законники — супостати».
5. Чи може влада безпідставно позбавляти чи обмежувати права?
        У ч и т е л ь. Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Демократизації процесу, пов’язаного з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низки міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, що підписали відповідні міжнародні документи.
      Після Другої світової війни проблема прав людини з суто внутрішньої перетворилася на міжнародну. Поступово Конституційне право почало піддаватися впливу міжнародних стандартів.
    Був прийнятий ряд міжнародних документів, що зобов’язують держави, які підписали їх, дотримуватися й розвивати повагу до прав людини без жодної дискримінації. Першим великим правовим актом стала Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. 3 вересня 1953 р. була прийнята Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод. Цей документ гарантував громадянам держав членів Ради Європи дотримання їхніх конституційних прав. Для того щоб ефективно захищати права людини і належним чином реагувати на їх порушення, створені органи контролю: Комісія з прав людини, Центр прав людини, Європейський суд, що розглядає порушення прав людини на державному рівні.
      Щоб мати уявлення про обсяги міжнародної діяльності, пов’язаної із захистом прав людини, достатньо зазначити, що основними актами, які регулюють цивільні і політичні права на міжнародному рівні, є Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р., Пакт про цивільні і політичні права від 9 грудня 1966 р., Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 р., Конвенція про припинення злочину
апартеїду і покарання за нього від 30 листопада 1973 р., Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. та європейська Конвенція про захист прав людини й основних свобод від 4 листопада 1950 р. Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод встановлює не лише найбільш вдалу у світі систему норм міжнародного права для захисту
прав людини, але й одну з найбільш розвинених форм міжнародної юридичної процедури.

«Кластер»

З нарізаних аркушів паперу, на яких записані різні права та свободи людини, треба згрупувати права і свободи людини.

1. Особисті (стосуються охорони приватного життя особистості, її свободи, безпеки,власності).

2. Політичні (ними користується людина як учасник громадського життя, вони пов’язані з участю громадян у виконанні та контролюванні влади).

3. Економічні (стосуються людини, як учасника господарського життя).

4. Соціальні (зобов’язують державу до створення умов гідного рівня життя, охорони здоров’я та соціального забезпечення).

5. Культурні (містять право на навчання та участь у культурному житті).

6. Особливим видом прав є права меншин (національні, релігійні), та окремих груп (права жінок)

     Електронна презентація «захист прав людини в Україні»
Держави, що підписали Загальну декларацію прав людини та Конвенцію з прав дитини, взяли на себе зобов’язання їх виконувати. Цей процес контролюють Комітет ООН З прав людини, Міжнародна дитяча організація ООН (ЮНІСЕФ). Права людини і дитини зафіксовані в конституціях держав, в тому числі і в Конституції України. У нашій державі людина, права якої порушено, може звернутися до суду, поліції та інших державних установ, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
ІV. Підсумки уроку
«Відкритий мікрофон»
• Як ви вважаєте, чи завжди ці звернення є дієвими і чому?
Рефлексія
1. Якщо вас попросять зобразити символ свободи, який предмет-символ виберете ви?
2. Якого кольору буде ваш символ?
3. Який символ, на вашу думку, відповідає поняттю «гідність»?
4. Який колір відповідає цьому поняттю?
5. Яким символом ви б зобразили поняття «рівність»? Якому кольору відповідає це поняття?
6. У вашому дитячому житті що вас найбільше лякає, турбує, від чого ви відмовляєтесь?
7. Як представити ваші побоювання у вигляді символу? Якого кольору він буде?
8. Які ви маєте сподівання? Що вам подобається? Якого кольору ваша надія?
     Учитель аналізує відповіді, учні виконують свої символи із картону, розмальовують їх.
   Церемонія прикрашання дерева, на якому діти вивішують свої символи надії, побажань, свободи, рівності, упереджень, надії. (Якщо бракує часу, можна провести анкетування та підготувати символи заздалегідь, а на уроці лише провести церемонію прикрашання дерева.)
V. Домашнє завдання
1-й варіант
Написати твір-роздум на тему «Яким буде суспільство, якщо всі погодяться із необхідністю
дотримуватися прав людини. Чи можна це здійснити?»
2-й варіант
Знайдіть у матеріалах періодичної преси факти про позбавлення, захист і реалізацію прав людини.