Масютіна М.Е., президент МК  «Співдружність» м. Бердянська 

ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА, НА ВІЛЬНЕ  ВИРАЖЕННЯ СВОЇХ ПОГЛЯДІВ І ПЕРЕКОНАНЬ

(тренінг для старшокласників)

Мета:

•     поглибити знання про право на свободу думки і слова;

•     розвинути навички командної роботи, розробити концепцію захисту порушеного права, захисту професійної та особистої репутації.

Цільова група: учні 10-11 класів

Час: 60 хвилин

Обладнання: бумага, маркери, роздатки. Епіграфи заняття:   

Українські прислів’я

“Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів”

“Стій за правду горою, то й люди - з тобою”

“Посієш вітер, пожнеш бурю”

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступ ( 2 хв.)

Спочатку було Слово. Але й від самого початку – це слово було вільним і цінувалося незалежно від того, чи усвідомлювала людина, що має на цю свободу право. Можна пригадати казку про Чабанця та Вовків, коли хлопчик щоразу істерично волав: «вовки» – більшість людей йому вірила, кидалася допомагати і мало хто дорікав йому за брехню. Втім, коли вовки дійсно підібралися до отари, на крики Чабанця ніхто не відреагував. Люди здатні знецінювати власні слова.

Основна частина

Актуалізація опорних знань( 5 хв. )

Завдання: Закінчіть речення, вставляючи слова, які подані в дужках. Особисті права:

1.Право на … 

2.Право людини на повагу до її …

3.Право на свободу та особисту …

4.Право на недоторканість …

5.Право на … листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.

6.Право на невтручання в …

 7.Право на свободу … і вільний вибір місця проживання.

8.Право на свободу …

9.Право на …

10.Право на свободу світогляду та … 

(Недоторканість, думка, пересування, життя, віросповідання, інформація, житло,  особисте, гідність, таємниця). 

Дискусія "Порожнє крісло" (15 хв.)

У житті нам дуже часто доводиться робити вибір. Вранці, коли ми одягаємося, ми думаємо про те, що нам надіти. Коли ви прийшли на гру ви вибрали бейдж певного кольору, стілець на який сіли теж ваш вибір. Однією з ознак демократії є право на провадження певного вибору. Спробуємо реалізувати це право в нашій аудиторії. У центрі зала 4 стільця, на яких закріплені висловлювання:

1.  Людина сама творить свою долю.

2.  Життя людини залежить від випадкового збігу обставин. 3. Життя людини визначається тим, що на роду написано.

4. ?

Ваше завдання прочитати висловлювання, вибрати той, який ви вважаєте правильним і зайняти місце поруч з ним. Таким чином формується 3-4 групи, учасники яких повинні підготувати аргументи на користь своєї позиції і вибрати виступаючого.

Після того як висловляться всі, учасникам пропонується ще раз подумати і вирішити питання про незмінність своєї позиції. Підводиться підсумок дискусії. Все що ви говорили - це ваша думка, і вона має право на існування, її ви спробували аргументувати. Хочеться лише додати, що нарівні з цим не менш важливим є те, в якій державі живе людина, які є у нього можливості для реалізації своїх прав. 

Міні-лекція «Історія та особливості виникнення та еволюції права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (8 хв.), див. додаток 1.

Вправа «Права людини в новинах» ( 10 хв.)

Методика проведення: Прочитайте учасникам уголос наступний текст:«Більш ніж будь-коли раніше сучасний світ має доступ до великих обсягів інформації. Здебільшого ця інформація надходить до нас через засоби масової інформації, і зокрема через випуски новин. Кожного дня в газетах та на каналах телебачення подається велика кількість повідомлень, серед яких є трагічні та сповнені надій і сподівань, щасливі й сумні, прості та складні. Часто, переглянувши новини, в яких ідеться про насильства та жорстокість, ми відчуваємо безсилля та безпорадність. Однак, пропустивши ці ж новини через призму прав людини, ми сприймемо їх інакше – відзначимо успішні випадки, коли права вдалося захистити, і все ще невирішені проблеми, коли ці права зневажаються.»

Запропонуйте учням поділитися на групи по чотири особи. У довільному порядку роздайте їм газети та журнали. На всю дошку або на великому аркуші паперу накресліть велике коло. По овалу кола напишіть подані далі три вирази, але на якомога більшій відстані одна від одної. (Це дасть змогу пізніше прикріпити до схеми якнайбільше вирізок із газет).

•            Чи траплялися вам випадки, в яких захищеність прав окремої особи чи групи людей призводила б до порушення прав інших?

•            Чи допомагає в цій ситуації принцип «мої права закінчуються там, де починаються права інших людей, і навпаки»? 

•            Чи дає застосування цього принципу кращі результати в усіх випадках? Чому? Чому ні?

Гра «Політики проти журналістів» (20 хв.) ЗАВДАННЯ: 

У команді політиків – конфлікт. Один лідер свариться з іншим, починає витягувати брудні подробиці з приватного життя суперника. Інший з політиків обвинувачується у зловживанні владою. Син ще одного з політиків переховується в іншій країні, оскільки в Україні винен у спричиненні травм кільком людям через дорожньо-транспортну пригоду, а батько, таким чином, намагається захистити свого сина. Ще один з політиків приховує у виборчій програмі дії, котрі позначаться на добробуті народу, територіальній цілісності країни, екологічній безпеці та спровокують расові конфлікти. Інструкції / поради ведучому: 

1.    Прочитайте завдання.

2.    Поділіть дітей на 2 групи – «ЖУРНАЛІСТИ» та «ПОЛІТИКИ» (по 10 чи більше осіб у групі залежно від кількості дітей) та посадіть кожну групу у коло (якщо дозволяє приміщення). 3. Роздайте учасникам завдання на папері.

Завдання для «Журналістів» – обрати:

•              що саме вони будуть розслідувати;

•              якими та про що будуть їхні статті;

•              що саме вони вважають важливою для суспільства подією чи

інформацією; 

•              про що варто розповісти першочергово; • про що можна не розповідати.

Завдання для «Політиків»:

•              спрогнозувати дії журналістів;

•              обговорити кожний випадок, що може становити інтерес для преси; • виробити концепцію захисту та підготувати позови про шкоду репутації. 

6.    «Журналісти» розпочинають першими та передають усі підготовлені матеріали політикам. Можна    підготувати відповідні журналістські статті та надіслати політикам журналістські запити.

7.    «Політики» повинні реагувати на кожний крок «Журналістів», а також робити власні кроки.

8.    Обговорення та широка дискусія щодо всіх питань.

9.    Варто зауважити, що завдання стосується не лише порушень права на свободу думки і слова, а ще й інших прав. Учням потрібно також визначитися – яких ще прав стосується це завдання.

Підсумок

Рефлексія.

Питання для обговорення:

Чи швидко вони розібралися із завданням? Чим було найважче визначитися?

Яке питання вони залишили відкритим, тобто таким, що має не одне, а кілька шляхів вирішення, на їхній погляд?

Література:

1.Права людини для дітей: посібник для вчителів та тренерів / Денисенко Л. В., Дзюбій О. А. К.: Час Друку, 2011. - 260 с.

2.Перші кроки: посібник для початкового вивчення прав людини /видано  Українською асоціацією, «Міжнародна амністія»,1997 .- 207с.

ДОДАТОК1

Історія та особливості виникнення та еволюції права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань

«Вільне висловлення думок, поглядів є одне з дорогоцінних прав людини; кожний громадянин тому може вільно висловлюватися, писати, опубліковувати, відповідаючи лише за зловживання цією свободою, що передбачено законом (Декларація прав людини та громадянина)».

Відомий філософ Вольтер відзначав, що свобода проголошувати свої думки складає істотне та значуще право громадянина.

Важливість свободи слова очевидна. Її легко простежити також на прикладі казок, як, наприклад, казки Ганса Крістіана Андерсена «Нове вбрання короля». Підприємливі шахраї, користуючись обмеженістю та брехливістю короля, його міністрів та підлеглих, вивели короля голим на вулиці королівства, і тільки одна дитина не побоялася і сказала, що Король – голий. І від цих слів схаменувся весь народ, що до того переконував себе, наче бачить Короля в ошатному одязі.

Право на свободу слова гарантується більшістю основоположних міжнародних договорів, декларацій та конвенцій. Справи про порушення свободи слова з боку держави регулярно розглядаються Європейським судом з прав людини.

Конституція України статтею 34 гарантує кожному:

«Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».

Опис змісту права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, понятійний апарат

Свобода думки і слова полягає в тому, що ніхто не може заборонити людині дотримуватися своїх думок, певним чином відображати об’єктивну дійсність у своїх уявленнях та публічно висловлювати їх, в тому числі як погляди і переконання. Свобода слова створює гарантію громадського контролю над державною владою. Відповідно і свобода слова учня – створює певну гарантію учнівського контролю над шкільним, викладацьким адмініструванням. Звичайно, що право на свободу слова також є важливим при виконанні учнями інших соціальних ролей – під час додаткового навчання в гуртках, об’єднанні в різні групи, спілкуванні з друзями, під час участі в соціологічних опитуваннях, під час роботи тощо.

Ніхто не може примусити людину думати не так, як вона того хоче. Наприклад, жодний літературний критик не має права нав’язувати учням своє сприйняття до роману та ставлення до героїв. Жодний ідеолог не має права втручатися у світогляд людини та ламати його шляхом насильницького нав’язування ідей. За свободу думки, поглядів та слова раніше палили у вогнищах, зараз, наприклад, можуть намагатися позбавити професії. Для людини надзвичайно важливо зберегти свою сутність, зберегти себе – у думці, у слові. Тому, дуже часто фантасти використовують сюжет, коли головний герой втрачає пам’ять, або до його голови вселяються чужі думки і слова. Вміння думати, не боятися висловлювати власну думку, не соромитися ділитися нею з іншими людьми та вміння відстоювати її – єдиний шлях утриматися від будь-якого зомбування, в тому числі телевізійного.

Втім, повага до себе починається з поваги до іншого. Захист права на власну свободу слова неможливий без поваги, толерантного ставлення до думки іншої людини. Тільки в диспуті народжується істина. Заборона та неприйняття думки іншої людини породжує конфлікт.

Загальна характеристика відповідальності за порушення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань

Відповідальність за порушення права на свободу думки та слова – цивільна. Можливості захисту передбачені згаданою статтею 34 Конституції України, а також статтями 11 ( п. 2 пп. 3) та 23 Цивільного Кодексу України. Статті Цивільного кодексу спрямовані на захист репутації та відшкодування моральної шкоди.

Відповідальність виникає через неможливість знаходження рівноваги між реалізацією права на свободу вираження поглядів і компенсацією шкоди, завданої репутації. Під репутацією маються на увазі загальні рамки ставлення до певної особи у певному суспільстві.

Наприклад, учень переміг на Всеукраїнській олімпіаді, але директор іншої школи та батьки інших учасників олімпіади починають кампанію з дискредитації чесної перемоги учня та анулювання його знань. У зв’язку з цим страждає репутація переможця, бо чесність його перемоги та його знання ставляться під сумнів. У такому випадку учень – самостійно або через належних представників своїх інтересів – може подати до суду і відновити свою репутацію.

Варто сказати, що цивільна відповідальність має на меті не покарання визнаного винним відповідача, а відновлення чесного імені, репутації позивача.

У більшості демократичних країн світу заборонено кримінальну відповідальність за дифамацію – наклеп. З прийняттям Кримінального Кодексу України в 2001 році були декриміналізовані (вилучені) статті про наклеп та образу, котрі запроваджувалися радянським кримінальним правом і часто використовувалися задля ідеологічного тиску на опозиційно налаштованих до влади громадян, журналістів, літераторів.

Якщо хтось обмежує або порушує право людини на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань – є можливість подати до суду (цивільна юрисдикція) безпосередньо посилаючись на статтю 34 Конституції України та відновити свої права.

Варто сказати, що відповідальність за порушення свободи думки та слова стосується і держави. Санкції мають репутаційний, фінансовий та політичний характер. Важливий вплив для репутації держави мають рейтинг свободи слова, такий як «Всесвітній індекс свободи преси» – щорічне дослідження та рейтинг стану свободи преси в країнах світу, що його супроводжує, публікується міжнародною неурядовою організацію «Репортери без кордонів».