Урок – презентація проекту з курсу « Я і Україна» у 3 класі « Народні промисли України»

Про матеріал

Мета: познайомити учнів з ремеслами, якими володіли українці, збагачувати новими знаннями про народні промисли України, встановити особливості національного одягу свого краю, розвивати вміння критичного мислення, виховувати в учнів бажання берегти, примножувати традиції українського народу.

Перегляд файлу

КУ Сумська спеціалізована школа № 9

Урок – презентація проекту

з курсу « Я і Україна» у 2 класі

« Народні промисли України»

Підготувала

вчитель початкових класів

Годинець Т.О.

Суми – 2011 рік

Тема: Народні промисли України

Обладнання: підручник; фотографії та ілюстрації із зображенням українського одягу, виробів народних майстрів; глиняний посуд; вишиванки; вироби з дерева; зразки килимків; таблиці « Я і Україна» для 2 класу; іграшковий мікрофон; схема « Народні ремесла».

Хід уроку

I. Організація класу і мотивація навчальної діяльності

---- Сьогодні у нас презентація проекту « Народні промисли України». До цієї презентації ми з вами дуже ретельно готувалися. Тож озброюємося знаннями, допитливістю, гарним настроєм. Наш урок-презентацію хочеться розпочати віршем « Наші предки», який нам розкажуть нам наші учні.

Як кам’яні були сокири,

Як письма не знав ще світ,

То люди, мов печерні звірі,

Жили між скель і між боліт.

Та в Україні гожі села

Уже стояли на горбах,

Пишалися хатки веселі

У візерунках, у квітках.

А посуд – стань лише й дивися.

Хто тих людей учив красі?

Було ж це літ тому п’ять тисяч

В доби камінної часи.

То наших предків предки давні,

Та сама кров, той самий рід,

Культурою своєю славний

Тепер на весь широкий світ.

---- Про кого цей вірш? ( Про наших предків)

---- А що ж вони тоді вміли робити?

II. Повідомлення теми і мети уроку

---- Із давніх-давен українці займалися різноманітними ремеслами: будували з дерева хати, меблі, іграшки, з глини робили посуд, вишивали рушники, серветки, ткали килими. Протягом століть багато майстрів створювали речі, які були необхідні людям у побуті. Виготовляли майстри ці речі як для свого користування так і на продаж на базарі. ( Показ наочності) З покоління в покоління передавалися таємниці майстерності. Сьогодні на уроці ми дізнаємось про ремесла, якими володіли українці і якими володіють в наш час; дізнаємось про особливості національного одягу предків нашого краю; подивимось на вироби, які були зроблені вашими прадідусями та прабабусями. Наш клас було поділено на групи: ремісники, краєзнавці, фольклористи. І кожна групка працювала по певному завданню. І от сьогодні учні кожної групи мають нагоду ознайомити всіх присутніх з новим і цікавим матеріалом. Отже давайте прослухаємо звіти кожної групи.

III. Звіт групи « Ремісники»

1. Нашим завданням було підготувати повідомлення про народні ремесла наших предків.

Гончарство – найдавніше в світі ремесло. Перша посудина, яку зробили собі люди, була з глини. Гончарі виготовляли глечики, кухлі, а також іграшки, різні скульптури. Гончарі спочатку добували глину, очищали її, потім місили, робили з неї вироби, підсушували ці вироби і випалювали на вогнищах чи у печах. Все це вони робили вручну. А потім винайшли гончарний круг, за допомогою якого виготовляли гончарі свої вироби. Цими виробами користувалися у побуті, або ж продавали на базарі. Головними районами гончарства були Чернігівщина, Харківщина. На Полтавщині в виготовляли відомий опішнянський посуд: глечики, куманці, кухлики.

2.Бондарство – це ремесло по виготовленню дерев’яних діжок, бочок, відер, кадіб, жлукт, ступ. Великі кадоби бондарі робили для зберігання зерна і м’яса; ступи – для лущення і подрібнення зерна; жлукту – для замочування білизни. Робили ці вироби переважно з дуба, сосни, верби, берези. Майстрів, які виготовляли ці вироби називали бондарі.

3.Різьблення – одна з найдавніших технік художнього оформлення виробів з дерева . Різьбярі виконували найтоншу роботу по дереву за допомогою випилювання, художньої різьби. Вони оздоблювали предмети з дерева. Дерев’яні, різьблені предмети найчастіше виготовляли з явора, з груші, з яблуні, з горіха, з сливи, з кедра. Дерево заготовляли за 10 років до його обробки.

4.Ткацтво і килимарство – дуже давнє ремесло. Спочатку тканину ткали лише для одягу, а лише потім вже для того, щоб утеплити своє житло, тобто почали створювати килими. Виготовляли тканину на спеціальному верстаті, переплітаючи нитки льону, вовни, коноплі. Це була жіноча справа. Також однім із жіночих занять було виготовлення килимів, які жінки виготовляли вручну. Також із ниток коноплі, льону, вовни, але ці нитки були товстими. Їх також переплітали і таким чином отримували килим.

5. Ковальство - це обробка металу способом гарячого кування. Майже в кожному селі на околиці була розташована кузня. Інструмент коваля складався з великого і малого молота. Спочатку коваль розігрівав до червоного кольору шматок металу в горні, де горіло вугілля, далі брав кліщами залізо, клав його га кувало та бив по ньому молотом, подаючи предметові потрібної форми. Викувавши річ, її кидали у корито з холодною водою, щоб річ охолола. Ковалі виготовляли зброю, ножі, сокири, лопати, сапи, цвяхи, замки, залізні ворота, підковували коней.

6.Столярство – деревообробний промисел. Столярі виготовляли дерев’яні лави, скрині, табуретки, стільці, дерев’яні ліжка, віконні рами, плуги. Велику увагу столярі приділяли оздобленню виробу. Тому на своїх виробах вирізали різні малюнки.

7. Ложкарство - це ремесло по виготовленню дерев’яних ложок, ополоників, мисок, тарілок та іншого кухонного начиння. Ложкарі використовували такі породи дерев, як береза та осика, а іноді і груша. Розрізнялися ложки прості, нефарбовані. Їх називали мужицькими або циганськими. Були ложки пофарбовані у золотавий та темно-червоний колір з візерунками. Такі ложки називали руськи. Ложкарством займалися чоловіки похилого віку, тобто дідусі.

8. Плетіння - це виготовлення господарських виробів з лози, кори липи, з кори берези, верболозу, коріння ялини, сосни. Займалися цим ремеслом чоловіки. Вони плели кошики, рибальські знаряддя, дорожні корзини, іграшки, легкі меблі.

9. Писанкарство - це розписані цілющими знаками великодні яйця. Назва « писанка» походить від слова « писати», тобто «прикрашати орнаментом». Писанки розписували жінки і дівчата. Символічними знаками на писанках були хрести, зірки, птахи, сонце, дубове листя та інші узори. Писали писанки спеціальним писочком. Вмочували його в розтоплений віск запаленої свічки і наносили узор і

фарбували яйце у світлий колір. Потім знову вмочували писочок в віск, наносили узор і фарбували вже в інший колір. Так повторювали цю процедуру декілька разів і отримували кілька кольорів. Розписану писанку очищала від воску, витирали полотняною тканиною. Обрядове значення писанок – це збереження роду.

10. Виготовлення іграшки теж було народним ремеслом. Іграшки робили з дерева, з глини, з тканини, з паперу, з соломи, з лози. Виготовляли іграшки переважно жінки як забавлянки для дітей та для продажу на базарі. З глини робили свищики в вигляді коника, баранця, пташки, півника. Вважалося , що свищик відганяє злих духів від дітей. Також виготовляли ляльки- мотанки з тканини. З дерева вирізали рухомі фігурки ведмедів, ковалів, теслярів. Виготовленням іграшки славилась і славиться по цей день Опішня на Полтавщині. Опішнянські іграшки знають далеко за кордоном України.

11. Вишивка - один із давніх і найбільш розповсюджених видів народного мистецтва. Щоб оздобити своє життя, найбільше уваги приділялося вишиванню рушників, скатертин, наволочок, серветок, одягу. Найчастіше вишивали «хрестиком». Ретельно підбирали колір ниток для вишивання. Червоний колір означав квіти, любов, а зелений - зелені трави, голубий – чисте небо, чорний – журбу, жовтий – достиглі в полі колоски. Кожний колір мав своє значення. Чорний, зелений, жовтий – чоловічі кольори, а голубий – жіночий. На сорочках часто вишивали ромбики у вигляді тризубця. Це родинний амулет – справа батько, зліва – мати, а посередині – маленькі діти.

IV. Звіт групи « Краєзнавці»

1.Нашим завданням було підготувати повідомлення про народні ремесла, які існували і збереглися до нашого часу на Сумщині.

На території нашої Сумщини в далекі часи було дуже багато гончарних осередків. Вони були в таких містах, як Конотоп, Кролевець, Глухів, Ромни, Суми, Ямпіль, Лебедин. Найперший гончарний цех з’явився в Кролевці. Майстри виготовляли з глини різний посуд, скульптури. Своїми виробами вони забезпечували навколишні села, а також продавали на ярмарках. До наших часів зберігся лише один гончарний цех в селі Межиріч Лебединського району. В цьому селі є навіть художній музей, де зберігаються вироби майстрів – гончарів.

2 .Сумщина здавна славилася своїми майстрами народної вишивки, ткацтва і килимарства. З давніх – давен і по сьогоднішній день в місті Кролевець працює фабрика, яка називається « Художнє ткацтво». На цій фабриці виготовляють рушники, покривала, доріжки, накидки на меблі, серветки, постільну білизну, скатертини. Знамениті рушники відомі не тільки на нашій Сумщині , а й далеко за кордоном України.

3. Славилася наша Сумщина і лозоплетінням. В селі Боромля Тростянецького району і зараз працює Лозомеблева фабрика. На цій фабриці виготовляють вироби із лози: легкі меблі, предмети побуту, посуд, літні головні убори. Не далеко від фабрики вирощують лозу з якої і роблять вироби.

4. Сумщина багата лісами, тому здавна на нашій землі був популярним деревообробний промисел. З дерева будували житло. Використовували для цього ялину, сосну, осику, тополю.

5. На Глухівщині особливо популярним було ремесло ковалів. Виготовляли майстри гармати, ножі, плуги, підкови, цвяхи, замки. Славилася Глухівщина також майстрами по виготовленню церковних дзвонів, гармат. І до нашого часу збереглися гармати, відлиті глухівськими майстрами. Ці гармати знаходяться в музеї міста Санкт – Петербург. Навіть вулиці міста Глухова раніше носили назви за видом діяльності. Були вулиці Бондарська, Кожевницька, Гончарівська.

6. Роминський район славився майстрами – бондарями. Вони виготовляли діжки, які називалися по різному. Діжа – де хліб печуть, лоханка - де свиням мішають їжу, діжка – де квасять яблука, помідори, барила – це діжки, в які набирали воду.

Вчитель: Кожне село на Україні здавна славилося людьми якоїсь професії. Ви багато вже почули назв професій, які існували в далекі часи і існують і зараз в наш час. Але багато було й таких професії, які на сьогодні вже не зустрічаються. Це і мотузники -це майстри, які виготовляли мотузки, і мосяжники – це майстри, які виготовляли з міді хрести, топірці, щипці, стельмахи – це люди, які виготовляли сани, вози, колеса, гребінники – це майстри, які виготовляли гребені для прядіння. Письменники і поети України дуже пишалися своїми майстрами і їх працю прославляли в своїх літературних творах. Також було складено багато прислів’їв, приказок, загадок, віршів про майстрів нашої Батьківщини. Група «Фольклористи» ознайомить вас з художніми творами, які прославляють народні ремесла.

Звіт групи « Фольклористи»

1. Різбяр

Різець узяв різьбяр у руки,

Робота в нього не проста –

Різьбити дерево - то мука,

А радість потім приплива.

Різець скрипить, скрипить до ранку,

Різьба - не тільки ремесло,

Віддати треба до останку

І розум свій, душі тепло.

2. Ткаля

Ниточка до ниточки скарбницею світил.

Сонця яснолицього промінь засвітив.

Ниточка до ниточки пташечка співа,

Щастям уквітчалося дерево життя.

Від берега до берега рибка проплива

Ниточка до ниточки – тайна ожива.

3.Гончарний круг

Старається гончарний круг

І глина тягнеться до рук,

Стає вона горнятком -

Малятком – товстенятком.

Гончар горня оте зніма –

І глина в руки йде сама,

І знов же тим порядком,

Кружля, щоб стать горнятком.

4. Прислів’я про ремесла

Ремесло за собою не носити, а в руках мати.

Усякий гончар над своїм горщиком пан.

Село без гончара, як колодязь без відра.

Глина для гончара, що пісня для солов’я.

Робота над загадками

Вчитель: Глина в кого ожива?

Творить з неї хто дива?

В кого посуд ніби жар?

Ну, звичайно ж, це….( гончар)

* * * *

Сіла Оля на пеньок, вишиває…. (рушничок)

* * * * *

У землі родився, на кружелі вертівся,

На вогні пікся, на базарі бував, людей годував.

Як упав, той пропав, ніхто не поховав. (горщик)

* * * * *

Біля тіла – вухо, голови не маю.

Молоко, сметану, квас добре зберігаю. ( глечик)

* * * * *

А я чудо із чудес – мене знає рід увесь.

Бо я хлопець – молодець Опішнянський…… (куманець)

* * * * *

Качка у морі, хвіст на заборі. (кухлик)

Виставка виробів народних ремесел

--- До нашого уроку ми готувалися уже давно. Ви підготували цікаві повідомлення про народні ремесла українців, також допомогли організувати ось таку виставку виробів народних умільців. Подивіться як багато цінних речей ви зберігаєте вдома, бо ці вироби виготовляли ваші прабабусі і прадідусі. Ось я зараз