УРОК-ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЕКТУ З ПРЕДМЕТА «Я У СВІТІ» Паспорт проекту: Відомі у всьому світі народні промисли сучасної України. Учасники проекту: учні 3-А класу. База реалізації проекту:

УРОК-ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОЕКТУ З ПРЕДМЕТА «Я У СВІТІ»

Паспорт проекту: Відомі у всьому світі народні промисли сучасної України.

Учасники проекту: учні 3-А класу.

База реалізації проекту: Луцька гімназія №4 імені Модеста Левицького.

Обґрунтування вибору проекту. Народні художні промисли в Україні є невід’ємною складовою української культури, вони увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни. З покоління в покоління передавалися таємниці технічної та технологічної майстерності, вдосконалювалися прийоми обробки природних матеріалів. У наш час функціональність тієї чи іншої речі, зробленої колись чи тепер руками народного майстра, вже не є головною. Цінуються насамперед її естетичні якості, тобто твори народного мистецтва зі сфери матеріальної переходять усе більше у світ духовних цінностей. А для того, щоб відчути і зрозуміти справжню їхню вартість, уже потрібні певні знання про те, як народжуються ті чи інші твори народного мистецтва, чим відрізняються роботи майстрів, що живуть у різних місцевостях.

Спосіб розв’язання проблеми. Вчитель організовує та контролює правильність виконання завдання. Учні об’єднуються в 6 груп по 5 осіб. Кожна група одержує інструктивну картку та схеми, після заповнення яких, групи обмінюються результатами. На групу видається по одному ноутбуку, відомості шукають в мережі Інтернет та в книжках. Відомості для створення міні-підручника по художніх промислах України.

Характеристика проекту:

•                 за складом учасників - груповий.
•                 за характером партнерських взаємодій між учасниками -кооперативний.
•                 за рівнем реалізації міжпредметних зв’язків - інтегрований.
•                 за тривалістю виконання - короткотривалий.
•                 за масштабністю - на рівні класу.
•                 за метою і характером проектної діяльності - інформаційний.

Прогнозований результат: Відомості для створення міні-підручника по художніх промислах України.

План роботи над проектом:

1. Налаштування учнів на роботу в групах.

2. Мотивація навчальної діяльності:

• Гра «Настрій класу»
• Інтерактивна технологія «Закінчи речення».

3. Ознайомлення з темою проекту, за допомогою бесіди з елементами розповіді.

4. Повторення правил роботи в групі.

5. Робота в групах.

6. Звіт груп.

7. Створення міні-підручника по художніх промислах України.

8. Підведення підсумків роботи над проектом.

Ключове питання: Якими народними промислами відомі у світі українці?

Реалізація проекту:

Тема: Відомі у всьому світі народні промисли сучасної України.

Компетентності:

•                 загальнопредметні компетентності:

1.               Соціальна (здатність налагоджувати взаємодію з іншими дітьми та дорослими, працювати в команді, приймати самостійні рішення);
2.               громадянська (усвідомлення своїх прав і обов’язків , використання моделей поведінки, які відповідають нормам моралі і права, здатність практично мислити, приймати рішення, виявляти громадську позицію до природи, до людей, до самого себе);
3.               загальнокультурна (здатність сприймати духовно – моральні основи життя людини, досягнення національної та світової культури, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності);
4.               уміння вчитися (здатність визначити мету своєї діяльності, проявляти зацікавленість навчанням, володіти навичками самоконтролю і самооцінки, робити нескладні дослідження);
5.               інформаційно-комунікативна (вміння добувати, осмислювати, аналізувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою, уміння здійснювати комунікацію у групі та в колективі).

•                 предметні компетентності:

1.               розуміє визначення словосполучень: художні промисли, декоративно - ужиткове мистецтво.
2.               вдосконалення навичок роботи в мережі Інтернет.
3.               усвідомлює важливість художніх промислів України в сучасному світі.

Обладнання: підручник «Я у світі» (3 клас), «Чарівний клубок», дидактичний  роздатковий матеріал, ноутбуки, парти розташовані для роботи в групах.

Тип уроку: презентація проекту.

Хід уроку

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА УРОКУ

1. ОРГАНІЗАЦІЯ УЧНІВ/УЧЕНИЦЬ ДО УРОКУ

Вчитель: Доброго дня, діти! Сідайте. Сьогодні у нас незвичайний урок, а саме  урок - проект. Проведу його я. Звати мене Галина Олександрівна.

1. Розминка «Привітання»

Вчитель: Встаньте, дітки, всі рівненько, посміхніться веселенько!

Поверніться до гостей, привітайтесь: добрий день!

Всім присутнім ми, зичим здоров’я, добра,

А тепер до роботи нам братись пора!!!

- У мене чарівний клубок. Кожен з вас буде розмотувати його за ниточку і висловлювати свої побажання один одному.

2 АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ/УЧЕНИЦЬ

Вчитель: Розгадайте ребус.

(Україна).

Вчитель: Як ви вже здогадались, ми з вами сьогодні поговоримо про Україну, а саме про художні промисли України.

 - Що ви вже знаєте про художні промисли України? (відповіді дітей).

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вчитель: Дітки, посміхніться веселіше.

-Який у вас зараз настрій?  Спобуйте передати свій настрій виразом обличчя (сумне, веселе, усміхнене…)

- Посміхніться товаришам, мені.  Я бачу, що у вас все гаразд.

1.  Гра «Настрій класу».

Вчитель: Давайте зараз з вами позначимо настрій нашого класу знаком. (діти вибирають правильний знак: усміхнене обличчя)                   

       

2. Інтерактивна технологія « Закінчи речення».

Вчитель: Що Ви очікуєте від уроку?

На дошці записане речення: «Від сьогоднішнього уроку я очікую…» (Кожен по черзі висловлює свою думку).

Вчитель: Кожен народ має свої неповторні особливості духовної культури та побуту. Ця індивідуальність відображена у народних художніх промислах, з якими ми сьогодні ознайомимось.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

 1. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Вчитель: Щасливі ми з вами, що народилися саме в Україні. Тут жили наші прадіди і діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь чуємо поклик рідної землі, хвилюємося, зачувши слово про рідний край.

- Хто скаже, що ж таке художні промисли? Як вони зародились?(відповіді дітей).

Вчитель: Художні промисли, як пісня, думка, казка - одна з форм народної творчості, виробництво товарів декоративно-ужиткового мистецтва. Продукція цього виробництва використовується для потреб людей, а також має художню цінність. Художні промисли в Україні зародились ще в добу трипільської культури; а в епоху феодалізму центром розвитку художніх промислів були Київщина, Полтавщина, Поділля, Карпати. Предмети народного мистецтва виготовлялися і в 16-17 ст. на Запоріжжі. Пізніше в Києві, Львові, Станіславі проводились великі ярмарки, де збувалась продукція майстрів.

Вчитель: А зараз ми з вами вирушаємо у подорож територією України, під час якої ознайомимось в витворами декоративно - ужиткового мистецтва, які відомі в усьому світі.

- Хто знає, що таке декоративно – ужиткове мистецтво?

- Декоративно-ужиткове мистецтво - один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.

Повторення правил роботи в групі.

• Говорити по черзі.

• Не перебивати того, хто говорить.

• Критикувати ідеї, а не особу, яка їх висловила.

• Дотримуватися правила « піднятої» руки.

• Поважати всі висловленні думки.

• Заохочувати всіх однокласників до роботи.

          2. РОБОТА ТА ЗВІТ ГРУП

Вчитель: Поділимось на 6 груп. Кожна група одержує інструктивну картку та схеми, після заповнення яких, групи обмінюються результатами. Створення міні-підручника по художніх промислах України.

1 група.

1 зупинка «Вишивка».

Вишивка - один з найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Вона виникла дуже давно і передавалася від покоління до покоління. Відомо, що в 11 ст. княгиня Анна, сестра В.Мономаха, започаткувала навчання вишивки і гаптування золотими і срібними нитками дівчат у  монастирських школах.

«Вишивальники»

1. Історія виникнення вишивки.

Вишивка виникла з появою шитва на примітивному одязі людини кам‘яного віку. Уже в першому тисячолітті до нашої ери вишивка досягла високого художнього рівня в народів Стародавнього Вавилону, Греції, Риму, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відзначалася вишивка Візантії. На Україні вишивка відома з давніх часів і набула великого поширення. Впродовж віків удосконалювалась художня система вишивки, в якій гармонійно поєднуються такі фактори, як матеріал, техніка, орнамент. Спочатку вишивка виконувалась на матеріалах домашнього виробництва – вовняних, лляних, конопляних, а з кінця ХІХ століття – на тканинах і шкірі фабричного виробництва

2. Основні орнаменти, які використовуються при створенні виробів.

Рослинний  орнамент складається із  зображення рослинних мотивів .

Геометричні орнаменти складаються з різноманітних ліній, гометричних фігур.

Зооморфні орнаменти - це спрощене зображення птахів, тварин, комах.

Антропоморфні   орнаменти   складаються   із  спрощеного  зображення   фігур людей.

Орнаменти не лише прикрашають вироби, але й підкреслюють їх розмі­ри, матеріал, конструктивні особливості.

3. Основні центри, видатні майстри.

Заслужені майстри:

В. Сидоренко, А. Корзун, Л. Тородина, О. Великодна, О. Закорка, Г. Бигун.

Найбільші центри розвитку:

Харків, Київщина, Полтава, Галичина, Буковина, Закарпаття, Чернігівщина.

4. Приклади вишивки.

2 група.

2 зупинка – «Килимарство».

Килимарство – традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місцевостях України галузь народного ткацтва.

 «Майстри килимарства»

1. Історія килимарства.

Ручне килимарство існує з тих часів, коли люди навчилися виробляти пряжу і тканини з волокнистих матеріалів. Батьківщиною килимарства вважається Персія.

Літописні джерела свідчать про розквіт килимарства в Київській Державі у другій половині X-XII ст. У XV-XVII ст. і особливо у XVIII ст. Перші письмові відомості про використання килимів у Центральному Поліссі віднаходимо вже в «Повісті минулих літ». Килими вже виготовляли в багатьох поміщицьких майстернях, килимарських цехах і фабриках Поділля, Волині, Галичини. Надзвичайно розвинулось у той час килимарство центральних, східних та південних районів України. У панських килимарнях килими виробляли кріпаки, у дрібних сільських, міських, монастирських майстернях працювали ремісники і ченці. Виготовляли тут вироби найрізноманітнішого призначення, в тому числі й вишукані килими для панських палаців та козацьких старшин.

2. Характерні особливості килимарства  різних регіонів країни.

Килими з геометричним орнаментом ткали по всій Україні, але найбільшого поширення вони набули в західних областях. Рослинні килими найпоширеніші в Центральній Україні, а також на Поділлі, Волині і в південних районах України.

На Поділлі виготовляли килими-залавники з традиційними орнаментами, що складалися з розміщених у ряд по горизонталі великих мотивів – вазонів. На Поліссі побутували килими з геометричними рослинними композиціями. Окрему групу складають поліські килими з орнаментальними мотивами, які мають назву «козак», «волове око». В Західному Поліссі виготовляли також килимові вироби в різноманітні смуги, що мали назви: килимки, киліми, рядна, пасяки. На Слобожанщині великого розвитку набуло виробництво ворсових килимів-коців, волохатих із ворсом попон для накривання коней тощо. Характерними килимовими виробами на Буковині були килими-скорци, налавники.

3. Основні центри.

Найбільші центри розвитку:

Львівщина, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина, Буковина, Гуцульщина.

4. Приклади килимів.

 

3 група.

3 зупинка – «Писанкарство».

Писанки – один із найяскравіших та найзагадковіших проявів таланту і глибини пам’яті народу. Традиція розпису писанки сягає дохристиянських часів. У залежності від регіону існують відмінності в композиції декору, кольорові гамі. Численні хрести та перехрещення символізують родючість, кольорова гама відображала навколишню природу.

 «Майстри-писанкарі»

1. Історія писанкарства.

Найдавніші знайдені писанки є керамічними і датуються періодом Київської Русі. В історичних джерелах існують письмові згадки про розписування сирих яєць у пізніші періоди, однак, через недовговічність шкарлупи можемо робити висновки лише про особливості більш пізніх писанок.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. писанкарство було поширене по всій території України, однак із приходом радянської влади почало занепадати. У 1987 р. у м. Коломия був відкритий перший в Україні музей писанок.

2. Орнаментика писанок; символічні зображення на писанках.

Сонце зображали на писанках різними спеціальними знаками - у вигляді кола, восьмираменної зірки, хреста, тринога, свасті.

 

Дві восьмираменні зірки на писанці - це знак сонця. Зорю зображують по-різному.

Образ квітів в українській традиції багато чому подібний до образу зірок. Квіти і зірки символізують душі людей, а образ квітів більше пов'язаний із дітьми.

Древо життя, або ж Світове дерево, символізує єдність усього світу.

Сосонки, смерічки, ялинки

Вважаються символами вічної молодості, здоров'я, росту і безсмертя.

3. Колірна гама писанок у різних регіонах.

На Гуцульщині раніше надавали перевагу жовтогарячим барвам. Однак сьогодні гама доповнилась блакитними, червоними, рожевими та фіолетовими кольорами.

На Буковині популярністю користуються геометричні орнаменти та, здебільшого, доволі великі малюнки. Серед орнаментів тут популярні смужки та розети, зображені на темному червоному або чорному фоні.

Мешканці Прикарпаття полюбляють жовті, оранжеві, червоні та чорні кольори. На місцевих писанках є багато різнобарвних елементів. Зокрема, можна зустріти зображення церков і хрестиків, свастики та розп’яття зі схематично зображеною людиною.

Писанки Поділля досить стримані. Зазвичай їх роблять чорними, що символізує родючу землю. Використовують також й інші темні барви, на кшталт фіолетового чи коричневого.

Мешканці Наддніпрянщини зображали рослинні символи на чорному, темно-вишневому, червоному, а подекуди і зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображувались розгорнутими і розмальовувались в основному трьома кольорами: білим, жовтим та червоним.

На Волині писанку зазвичай ділять на кілька парних полів, на яких малюють вітрячки, грабельки або спіральки. Тут розповсюджене поєднання рослинних та геометричних мотивів. Дуже часто зустрічаються символи родючості, землі та води, а саме трикутнички та решіточки, хвилясті лінії. Фон писанки зазвичай вишневий або зелений, а малюнок наноситься жовтими, оранжевими, червоними, білими, рожевими чи бузковими барвами.

На Рівненщині відбувається поєднання геометричних та рослинних мотивів, однак розподіл поверхні не чіткий.

4 група.

4 зупинка – «Художнє плетіння».

Ажурно плетені господарські вироби виготовлялись в добу Київської Русі та в наступні століття. Одним із доказів цього є часте застосування плетінчастих візерунків в оздобленні рукописних книг та в ювелірній справі.

 «Майстри художнього плетіння»

1. Історія виникнення художнього плетіння.

Плетіння з рослинних матеріалів інтенсивно розвивається з XV ст. З цього часу Україна належала до провідних європейських країн, у яких  розвивається плетіння з рослинних матеріалів. Але аж з кінця XVIII ст. плетені предмети уже організовано виготовлялись у майстернях і на фабриках.

Із середини ХХ ст. активізується виробництво художніх плетених виробів. Створюються нові підприємства, артілі й дільниці на базі артілей, засновуються лозомеблеві фабрики з відповідною механізацією праці. Особливу увагу звертають на конструювання предметів, їх функціональну форму та оздоблення. Вироби експонуються на спеціалізованих виставках, стають об’єктом наукового дослідження.

Одним із поширених видів народних художніх промислів Чернігівщини є лозоплетіння. Він виник на Чернігівщині у середині ХІХ ст.. у Остерському та Чернігівському повітах як виробництво кошиків, а у Суразькому – як виробництво стільців.

2. Основні техніки плетених виробів з лози.

Існує декілька видів (основних) плетіння. Найпростіший-плетення одним кінцем. Цим способом в основному заплітається стінки виробів. При замкнутому контурі (круг, овал) і безперервному плетенні кількість стоячків повинна бути непарною.

Плетення двома кінцями мотузочкою – цей спосіб застосовується на початку плетення, так як цим способом за один прохід закріплюється, фіксується в конкретному положенні, а також для відокремлення одного виду плетення від другого.

Плетення трьома кінцями (мотузочка в три прути).

Цей вид плетення застосовується для оформлення початку плетення або його закінчення, а також для відокремлення одного виду плетення від іншого.

Плетення парним прутом.

Починати плетення цим способом потрібно починати з 2-3 мотузочок в два або три прути.

Плетення косички.

Косичку з кінців стояків плетуть так. Крайній лівий стояк загинають вправо на зовні, поруч з ним укладають два прути однакові із стояком довжини і товщини; кошлеві кінці випускають всередину на 2,5-3 мм.

3. Основні осередки.

Найбільші центри розвитку:

Тернопільська обл., Чернігів, Корсунь-Шевченківський, Городищі (Полтавська обл.), Бромлі (Сумська обл.), Ізмаїл, Кім'я (Одеська обл.), Хуст, Тячів (Закарпаття).

4.        Приклади плетених виробів.

5 група.

5 зупинка – «Гончарство».

Гончарство – виготовлення з опаленої гончарної глини різноманітних виробів, зокрема посуду, кахлів, іграшок тощо. Це досить стародавнє ремесло виникло в епоху неоліту, а згодом стало різновидом народного мистецтва.

 «Гончарі»

1. Історія виникнення ремесла.

Із VII століття по Різдві Христовому починається слов'янська доба у розвитку української кераміки. У темно-сірій кераміці цієї доби спостерігаємо багато рис римської із тисненим (ритим) орнаментом (паралельні і хвилясті лінії, насічки, зірки).

Вже у княжу добу (Х - ХІІІ століття) керамічне виробництво стає мистецьки довершеним і перетворюється на справжній промисел.

Після короткого періоду занепаду керамічного виробництва в XIV - XV столітті з кінця XV століття починається його нове піднесення. З'являються цехові орґанізації гончарів. Урізноманітнюється техніка виробництва, форми посуду, прикраси, полив'яний посуд, поширюються орнаментовані кахлі.

У XVII - XVIII століттях на Гетьманщині і Поділлі керамічний промисел сягає чергових висот. З ХІХ століття вироби кожного району гончарного промислу починають набувати певних особливостей, що залежать від природних якостей матеріалів, технічного рівня виробництва, місцевих традицій.

2. Види орнаментів для розпису виробів гончара.

Рослинний орнамент.

Геометричний орнамент.

Тваринний орнамент.

3. Основні центри кераміки.

Заслужені майстри:

Т. Демченко, І. Білик, В. Омеляненко, Г. Пошивайло.

Найбільші центри розвитку:

Опішня, Хомутець, Комишня – Полтавщина; Косів, Коломия, Ужгород, Хуст, Ольхівка, Дубовинка – Західна Україна; Васильків, Канів, Нові Петрівці, Гнилець, Дибинці – Київщина.; Ічня, Городня, Короп, Ніжин, Олешня, Кролевець, Шатрищі – Чернігівщина; Рокита – на Волині;  Ізюм, Просяне, Нова Водолага – Харківщина.

Столиця українського гончарства – село Опішня Полтавської області. Ще з ХІХ століття вироби місцевих майстрів користувалися попитом в Європі та прикрашали колекції світових знавців. Саме в Опішні знаходиться навчальний заклад з вивчення традицій та техніки ремесла, а також Національний музей гончарства.

4.    Вироби гончарства.

6 група.

6 зупинка – «Петриківський розпис».

Петриківський розпис – декоративно-орнаментальне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині. Назва походить від назви села Петриківка. Це ремесло відоме на весь світ.

 «Майстри Петриківського розпису»

1. Історія виникнення Петриківського розпису.

 Сучасна техніка самобутнього петриківського розпису виникла у ХVII ст. разом з приходом у Петриківку, що на Дніпропетровщині, перших поселенців. З того часу петриківський розпис став невід’ємною частиною українського побуту. Люди, будуючи світлі хати-мазанки, розписували їх пишними квітковими малюнками, створюючи цілий художній ансамбль, адже прикрашався не лише інтер’єр будинку (стіни, піч), але й зовнішній фасад, а ще посуд, весільні скрині, меблі та інше хатнє начиння.

Наприкінці XIX століття Петриківка легко освоїла масляні фарби, якими місцеві майстри раніше не користувалися (сьогодні до них додалися акрилові й керамічні). Мистецтво розпису розвивалося, з'являлися нові поєднання кольорів, удосконалювалася техніка, і тоді ж виникла категорія живописців-напівпрофесіоналів, які працювали на замовлення. 1991 виник центр народного мистецтва "Петриківка", який став першим в Україні підприємством, що знаходяться у власності народних умільців. Всі роботи випускаються в авторських серіях, і важко повірити, що кілька десятиліть петриківський умілець роками повторював 2-3 затверджених в Києві візерунка. Тоді петриківці "дійшли" до того, що розписували навіть пластмасові тарілки.

2. Основні центри.

Заслужені майстри:

Т. Пата, очолював школу декоративного малюнку. З неї вийшли такі уславлені майстри: Г. Прудникова, В. Кучеренко, Є. Клюпа, І. Завгородній, О. Пікуш, Н. Шулик, Ф. Панко.

Основний центр розвитку: Дніпровщина - с. Петриківка.

3.        Основні речі на яких використовується Петриківський розпис.

Основними речами на яких використовується Петриківський розпис є: одяг, посуд, прикраси, будинки.

4.       Використання різних елементів  Петриківського розпису.

 

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА УРОКУ

1.               ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Вчитель: Що для вас було найцікавішим протягом сьогоднішнього уроку? (відповіді дітей).

- З усіх ваших робіт буде створено міні-підручник по художніх промислах України.

- Я вам дякую за роботу. Ви всі умієте працювати в групі.

 

Роздатковий матеріал для груп.

   Додаток 1

Інструктивна картка групи

«Вишивальники».

1. Історія виникнення вишивки.

2. Основні орнаменти, які використовуються при створенні виробів.

3. Основні центри, видатні майстри.

4.       Приклади вишивки.

Додаток 2

Інструктивна картка групи.

«Майстри килимарства».

1. Історія килимарства.

2. Характерні особливості килимарства  різних регіонів країни.

3. Основні центри.

4.        Приклади килимарства

Додаток 3

Інструктивна картка групи

«Майстри-писанкарі».

1. Історія писанкарства.

2. Орнаментика писанок; символічні зображення на писанках.

3. Колірна гама писанок у різних регіонах.

 

 

          Додаток 4

Інструктивна картка групи.

«Майстри художнього плетіння».

1. Історія виникнення художнього плетіння.

2.       Основні техніки плетених виробів з лози.

3. Основні осередки.

4.       Приклади плетених виробів.

Додаток 5

Інструктивна картка групи.

«Гончарі».

1. Історія виникнення ремесла.

2. Види орнаментів для розпису виробів гончара.

3. Основні центри кераміки.

4. Вироби гончарства.

Додаток 6

Інструктивна картка групи.

«Майстри Петриківського розпису».

1. Історія виникнення Петриківського розпису.

2. Основні центри.

3. Основні речі на яких використовується Петриківський розпис.

4.        Використання різних елементів  Петриківського розпису.