урок"Природа як джерело натхнення, а її зображення — засіб вираження почуттів японців."

Тема: Природа як джерело натхнення, а її    зображення — засіб вираження почуттів японців. 

Мета: ознайомити зі своєрідною культурою Японії; підготувати учнів до 

сприйняття поезії Мацуо Басьо; розвивати навички самостійного пошуку потрібної інформації; відповідної її презентації; виховувати допитливість, любов до книги.

Обладнання: відео- та фотоматеріали; аудіозаписи японської музики; 

демонстраційні матеріали до повідомлень (картини, оригамі, нецке, ікебана та ін).

Теорія літератури: хоку.

Якщо люди люблять квіти, 

 то кожна людина квітка.

Японська мудрість

Хід уроку 

І. Організаційний момент.  

Перевірка присутніх на уроці.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

— «День без праці — день без їжі»,—  говориться в японському прислів’ї.

Оскільки наша праця розумова, то день без пізнання нового — це день, що минув марно, залишився без духовної їжі. Отож, сьогодні ми «помандруємо» до незвичайної країни — Японії, яку ще називають Країною вранішнього сонця.

Дехто з вас ознайомився з відомостями про неї, і сьогодні зможе поділитися

ними зі своїми товаришами.

А говоритимемо ми на уроці про японську культуру, літературу.

III.  Оголошення теми та мети уроку.

На сьогоднішньому уроці, окрім культури Японії, яку ви представите у вигляді презентації, ми ще й познайомимося з відомим усьому світу поетом – Мацуо Басьо.

ІV. Презентація учнями повідомлень про Японію, її історію, звичаї, традиції, культуру

1 - й у ч е н ь (в кімоно або в образі екскурсовода). Японія (показує на карті або глобусі) розташована на Сході, на 4 тисячах островів у Тихому океані.

Найбільшими є чотири острови: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоко. Це країна

вулканів — їх там 150, і 40 з них — діючі. Найвища точка Японії — гора Фудзіяма (Фудзі), яка є священним символом країни. У Японії постійно відбуваються землетруси (в середньому по чотири поштовхи на день), 10–15 разів на рік бувають цунамі — великі хвилі (до 10 метрів заввишки), що накочуються на берег і знищують усе на своєму шляху. Столиця Японії — місто Токіо, в якому проживає 30 мільйонів мешканців. Править країною імператор, а основна релігія — буддизм. 

(слайд 6)

2 - й  у ч е н ь. Японія — економічно високорозвинена країна, посідає чи не

перше місце у світі за рівнем розвитку новітніх технологій та винаходів. Разом із тим японці шанують культуру, традиції свого народу. Лише в Японії можна бути присутнім на таких святах, як «милування осіннім листям» (момідзігарі); «милування місяцем» (цукімі); «милування тихими снігами» (юкімі); «милування квітами» (ханамі).

(слайд 7-9)

3 - й у ч е н ь. Уже багато сотень років японці влаштовують для себе незвичайне свято — тяо-ю. Це — чайна церемонія, яка відбувається в спеціально облаштованих будиночках серед саду. Люди відпочивають, облишивши повсякденні турботи, і розмірковують, намагається побачити довкруги себе і в собі прекрасне, мовчки споглядають гармонію світу та чаюють.

(слайд 10)

4 - й у ч е н ь. Японці уславилися також мистецтвом ікебани. Це традиційне

для японців мистецтво створення художніх композицій із рослин. Ікебану виготовляють із бамбуку, гілочок сосни, квітучих гілочок сливи та сакури (вишні), плодів, насіння, корінців, кори. Обов’язкове правило: до білих квітів

додають червоні, а до червоних квітів — зелені або рослини, які мають світле забарвлення.

Основою композиції є три гілки, що символізують небо, землю й людину. Довжина «неба», дорівнює 1,5 (півтори) висоти вази, не враховуючи тієї частини, яка стоїть у самій вазі; висота «людини» — 3/4 висоти «неба», а висота «землі» — половина висоти «неба». 

(слайд 11-12)

5 - й у ч е н ь. Японці славляться ще й виготовленням мініатюрних скульптур

нецке. Нецке виготовляли зі слонової або риб’ячої кістки, дерева, каменю.

Зображували майстри мандрівних акторів, селян, міських ремісників, а найбільше — богів, наприклад бога багатства Дайкоку або бога мудрості Фукуроку.

Трапляються й мініатюрні зображення тварин, птахів, риб, навіть комах. 

(слайд 13-14)

6 - й у ч е н ь. Японія — країна своєрідної, самобутньої культури, досить незвичної для нас, європейців. Наприклад, орігамі — це мистецтво складання

фігурок з аркушів паперу (демонстрація фігурок з паперу); бонсай (бансай) — вирощування карликових дерев у горщиках. (Демонстрація фотографій, відео або самих рослин.)

Пригадаємо й боротьбу сумо (вага борців-товстунів перевищує 130, а іноді

і 170 кілограмів).

(слайд 15-16)

7 - й у ч е н ь. В японському місті Кіото є незвичайний «Сад каміння». На

білому піску стоять на певній відстані один від одного 15 чорних необроблених каменів. Особливістю цього саду є те, що з будь-якого місця галереї, що оточує цей сад, видно лише 14 каменів. Один із них завжди залишається невидимим.

Цей камінь — символ істини, яку люди шукають і не можуть знайти, а також натяк на те, що всі люди різні, у кожного своя правда і до цього слід ставитися з розумінням.

(слайд  17-18)

V. Засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Японці кажуть: удивляйтесь у звичайне — і побачите несподіване, удивляйтесь у негарне — і побачите красиве, удивляйтесь у просте — і побачите складне, удивляйтесь у частини — і побачите ціле.

Це бачення краси буденного, звичайного втілилося в багатьох видах японської культури, а особливо — у літературі, поезії. 

Познайомившись із культурою Японії, ми поговоримо про одного із найвидатніших її поетів  - Мацуо Басьо, людиною, яка, спостерігаючи красу снігу, місяця і квітів, багато розмірковувала про друзів, про себе, про життя.

Його можна образно називати дбайливим садівником чудового саду японської поезії.

У кінці XVII ст. на дорогах Японії можна було зустріти немолодого вже чоловіка, дуже схожого на жебрака, якого будь-хто міг образити. Тоді нікому не могло спасти на думку ,що на долю цього не помітного мандрівника випаде посмертна слава.

Уявіть собі річку, на її березі хижку, поряд з хижкою росте бананова пальма. В затінку пальми похилого віку чоловік у ветхому вбранні й у ветхому капелюсі малює пензликом ієрогліфи. Це і є Мацуо Басьо. (Учні зачитують повідомлення про Мацуо Басьо).  Басьо-сенсей (вчитель) більшу частину свого життя провів у мандрах, що чимось нагадує українського поета і філософа Григорія Сковороду, котрий у сірій свиті, з палицею й улюбленими книжками в торбі за плечима, шукав по світі істину. Щастя, вважав Сковорода, - це постійний пошук істини, пізнання себе і природи, чиста совість. Такої ж думки дотримувався і Мацуо Басьо. Він голодував, носив подертий одяг, ночував просто неба:

З-під ватного халата на землі

Молитва чується, -

Нічліг мандрівця.

 Басьо-сенсей, залишаючись сам на сам із природою, придивлявся і прислухався. Навіть саме маленьке створіння є важливою частиною великого. Існує японське прислів’я: «Перлина полюбляє ховатись у непоказній оболонці». Ця мудрість подобалась Басьо, тому й він умів помічати красу у тому, що багатьом здавалось незначним, буденним.

•    Учні читають і аналізують хоку:

• Попискує горобеня.

Йому відповідають миші

Зі свого кубельця.

(Сумують всі)

• Маленьке крабеня

Побігло вгору по нозі.

Чисте джерельце!

(Куди ти біжиш, нерозумне? Тобі б до води, а ти…)

• Грибок під сосною!

А до шапки прилип

Якийсь невідомий листок.

(ніби маленький дідок)

• Росинки крап-крап-крап.

Може спробувати ними

Змити бруд зі світу?

2. Запис до літературного словника

Спочатку хоку існував як трирядкова частина у більшому поетичному творі. Саме Мацуо Басьо розвинув хоку до самостійного жанру пейзажної лірики.

Хоку – трирядковий вірш без рими, з особливою будовою. Загальна кількість складів у хоку – 17. У першому рядку 5 складів, у другому – 7, у третьому – 5. 5 + 7 + 5 =17. На жаль, у перекладах ці особливості будови хоку втрачаються. 

Головна тема хоку – життя природи й людини в їх нерозривній єдності.

3. Робота з підручником

•    Учні шукають у підручниках і зачитують повідомлення про «сезонні слова».

Весна – слива, сливовий цвіт, молода трава, серпанок, весняні хвилі, соловей, жайворонок, ластівка, жаба.

Літо – троянда, лілія, гроза, веселка, літня річка, прохолода, водограй, равлик, зозуля, цикада, змія, муха, віяло.

Осінь – осінній вечір, сутінки, повний ясний місяць, мряка, осінній паморозь, іній, осіннє клинове листя, очерет, хризантема, коник, цвіркун, олень.

Зима – грудень, кінець року, короткий день, січень, зимова самота, сніг, холод.

•    Виразне читання та тлумачення хоку Мацуо Басьо за перекладом Миколи Лукаша.

Цілував би – жаль:

од моїх пекучих сліз

іней піде в тань…

Жаль на серце впав:

при дорозі рожі цвіт

кінь мій общипав…

Мандрівник – і все:

це тепер моє ім’я.

Йде осінній дощ.

Із далеких літ

скільки всього нагадав

цей вишневий цвіт!

Тяжка година!

До нічлігу ледь добрів –

цвіте гордина!

Зозулі розпів

в передсвітанні тоне.

Далекий острів.

Журавель знеміг,

на холодне поле впав…

Мандрівця нічліг.

Сакура стара –

невже справді зацвіла?

Спогад ніби дим.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу. 

Бесіда з учнями

• Яким запам’ятався вам японський поет Мацуо Басьо?
• Що таке хоку?
• Які образи природи використовує у своїх віршах Мацуо Басьо?
• Які настрої хоку?

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

Слово вчителя

Перлиною світової поезії можна назвати хоку Мацуо Басьо, якого вважають співцем природи. Японська земля дуже красива: чудові японські пейзажі вулканів, бухт, гір, островів, озер є багатством самобутньої культури. Японії . Але природа Японії сувора і так просто не віддає своїх багатств тим, хто не розуміє її краси, не відчуває себе  щасливим від споглядання цвітіння сакури. У світі техніки, бетону й заліза людина не може побачити краси природи, тому потрібно зупинитися і вчитися бачити красу навколо тебе, виховувати в собі почуття уваги до народу, який в суворих природних умовах зумів зберегти й подарувати всім уміння бути щасливим.

VІІІ. Домашнє завдання

• прочитати за підручником статті про культуру Японії, уміти розповідати про її самобутність; 
• найти додаткові цікаві відомості про Японію, ілюстративні матеріали; 
• виготовити ікебану або орігамі; 
• вивчити 2-3 хоку, вміти їх аналізувати.