Урок "Прийменник як частина мови"

Про матеріал

поглибити знання учнів про прийменник як службову частину мови, його граматичне значення; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити прийменники в тексті, їх характеризувати (визначати смислові відношення, на які вони вказують); виховувати інтерес до творчості Тараса Шівченка

Перегляд файлу

Тема. Прийменник як частина мови

Мета: поглибити знання учнів про прийменник як службову мову, його граматичне значення ; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити прийменники в тексті, їх характеризувати (визначати смислові відношення, на які вони вказують); виховувати інтерес до творчості Т. Г. Шевченка.

Міжпредметні зв’язки: зв’язок з літературою.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційно – вступна частина.

1. Слово вчителя (вірш Д. Білоуса «Злитки золоті»)

Чи ти задумувавсь, відкіль

оті у нашій мові злитки золоті?

Як намистини, диво калинове —

частини мови!

Який співець, поет, який письменник

уперше слово вигадав — іменник?

Іменник! Він узяв собі на плечі

велике діло — визначати речі,—

ім'я, найменування і наймення:

робота. Біль. І радість. І натхнення.

Ну а візьмімо назву — дієслово,

само підказує, що діє слово!

Ще й прикладу на нього не навів,

а вже до півдесятка дієслів!

Прикметник дасть іменнику —

предмету якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника,

за кого він у мові? За іменника!

(Хоч може цей наш скромний посередник

замінювать числівник і прикметник.)

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

ознаки різні виражать при слові.

Сполучник каже; скромну роль я маю,

але слова я в мові сполучаю.

І частка мовить: слово я службове,

але людині чесно я служу.

І, будьте певні, в Інтересах мови

і так і ні де треба я скажу.

А вигук може пролунать, як дзвін,

у мові, мабуть, найщиріший він!

«Ура! — гукнеш ти друзям неодмінно.—

Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!»

Частини мови! Назви наче й звичні,

полюбиш їх — красиві, поетичні!

«Відмінно» заслужив ти. Знав — чудово.

Це за любов найвища з нагород.

Хто ж так назвав оці частини мови?

Назвали вчені.

Й підхопив народ!

2. Розумова розминка («карусель» запитань і відповідей)

Якої частини мови автор не називає?

Які частини мови ми вже з вами вивчили?

Чому вони називаються самостійними?

Скільки ж ї службових частин мови?

ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

Перед нами постають такі завдання:

Захист групових проєктів.
Виконання системи вправ.

ІІІ. Захист проєктів.

Проєкт 1 «Незвичайні ліліпути»

Учні. Свій проєкт ми назвали «Незвичайні ліліпути». На це нас наштовхнула розповідь про частини мови професора, члена – кореспондента АН України Івана Романовича Вихованця, який так сказав про прийменники: «Завдання слів у, на, від, під і подібних – допомагати більшим словам поєднуватися. Вони гвинтики, за допомогою яких скріплюються слова. Без службових слів ніяк не обійтись. За їх допомогою повнозначні точно і безпомилково входять у речення. Це все мовиться для того, щоб у вас не складалося нешанобливе ставлення до маленьких слів.

Їх небагато. Та роботи вистачає. Тому бігають ліліпути з речення в речення, щоб допомогти словам – гуліверам. Вони, немов мурашки, працьовиті».

Щоб підтвердити, що ці слова – ліліпути необхідні в нашій мові, ми зробили невеличкий експеримент – з вірша Т. Шевченка «Вітер з гаєм розмовляє …» вилучили прийменники. Ось що у нас вийшло:

Вітер гаєм розмовляє.

Шепче осикою;

Пливе човен Дунаю

Один водою…

Як бачимо, що порушуються і граматичний, і смисловий зв’язок.

«Запам’ятаймо» (робота зі схемою)

Не виступає в ролі

членів речення Разом з іменниками, числів-

никами або займенниками

Незмінна службова Прийменник як у формі непрямих відмінків

частина мови частина мови указує на об’єкт дії, напрям,

час, місце, причину, мету та

інші значення

Виражає залежність іменника, числівника

і займенника від інших слів у словосполученні

і реченні

Творче спостереження з елементами аналізу (записати речення, довести, що вони є текстом; визначити тему, головну думку; знайти прийменники, пояснити, з якою частиною мови поєднуються)

«Кобзар» належить до тих дуже небагатьох книг в історії людства, яким суджене безсмертя. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.

Проєкт 2 «У слові Тараса»

Метою цього проєкту було дослідити смислові відношення прийменників у пейзажній ліриці Т. Шевченка. Нами опрацьовано такі поезії: «Зоре моя вечірняя», «Тече вода з-під явора», «Тополя» (уривок), «Причинна» (уривок).

Кобзар у цих творах використовує більшість прийменників, які разом із самостійними частинами мови у формі непрямих відмінків вказують на місце дії: «зійди над горою…», «поговорим …в неволі…», «за горою сонечко сідає», «над самою водою…похилилась» («Зоре моя вечірняя»); «тече вода з-під явора», «тече…яром на долину, пишається над водою», «тече вода із-за гаю», «тече...попід горою», «хлюпочуться…поміж осокою («Тече вода з-під явора»); «по діброві вітер віє», «гуляє по полю», «край дороги гне тополю до самого долу», «сяде на могилі», «на чужині гине» («Тополя»); «човен в синім морі», «сичі в гаю перекликались» («Причинна»).

Рідше вживає прийменники, що вказують на об’єкт дії, а також на час: «Поговорим…з тобою», «у Дніпра позичає», «качечка випливає з качуром», «чабан…з сопілкою сяде», «і блідий місяць на ту пору»,

Робота в групах (складання прислів’їв про Т. Шевченка, визначення в них прийменників, їх смислових відтінків)

Шевченкова зоря на весь світ сія.

Шевченків «Кобзар» для народу великий дар.

Шевченко за народ переживав, бо з народу сам походжав.

Шевченко народ захищав, а про себе забував.

У наш час вічно житиме Тарас.

Проєкт «Нерозлучні друзі»

Перед нами стояло завдання – визначити, з якими відмінками вживаються прийменники. Виконати це завдання нам допомогла праця Івана Вихованця «Прийменники і відмінки», де зазначається, що «у граматичних формах іменника співіснують відмінки і прийменники. Колись місцевий відмінок вживався без прийменників. Вживався, поки вистачало сил. Йому на допомогу поспішив прийменник. Ось у парі місцевий відмінок із прийменниками в, на, по, при, о стали нерозлучними друзями.

В українській мові є гордовиті відмінки, які не бажають допомоги прийменників, виконують граматичну працю у реченні самі. Це називний відмінок і клична форма.

А родовий, давальний, знахідний і орудний відмінки не вередують. Тому вони можуть самі виражати граматичні значення або поєднуватись із прийменниками.

Із знахідним відмінком уживається двадцять вісім прийменників: скрізь, поза, понад, попід, проміж, зважаючи на, з огляду на, у відповідь на, виключаючи та ін.

Не обійшли прийменники й орудного відмінка. Орудний поєднується з прийменниками за, між, поза, проміж, вслід за, згідно з, нарівні з, одночасно з, побіч з, порівняно з, поруч з, разом з, слідом за, у зв’язку з.

Родовий відмінок вживається з найбільшою кількістю прийменників. Це і замість, задля, з-над, з-перед, з-поміж, з-серед, із-за, побіля, поміж, посеред, всередині, під час, у напрямку…

Залишається серед прийменникових відмінків чотири полюси. Два полюси за віком – місцевий і давальний. Місцевий відмінок, найстарший за віком, уже й не може без прийменників пересуватися. Прийменники жаліють його, виконують замість нього роботу, а місцевий безпорадно подивиться на них і вдячно усміхається, Наймолодший за віком прийменниковий відмінок – давальний. Ще є два полюси за кількістю прийменників – місцевий і родовий відмінки. Місцевий має найменшу кількість прийменників, а родовий – найбільшу. Ось так співіснують прийменники і відмінки».

Гра «Ерудит» (пригадати вивчені твори Т. Г, Шевченка, записати 2 -3 рядки, у яких вжиті прийменники; визначити, з якими відмінками вони співіснують)
Рубрика «Це цікаво»

Абсолютним чемпіоном за кількістю прийменників є родовий відмінок: у нього понад сто п’ятдесят прийменників.

ІY.Рефлексія