Урок Про тих кого ми лікуємо

 

 

ПРО  ТИХ, КОГО МИ ЛІКУЄМО

 

Мета виховної години: викликати заінтересованість та любов до майбутньої професії. Розширювати знання про значення тварин в житті людей. Сприяти формуванні здорового способу життя. Виховувати любов до братів наших менших.

Мета відкритої виховної години: Показати форми і методи виховання любові до майбутньої професії.

Обладнання: Мультимедійне забезпечення – слайди, відеофільм проведення операцій тваринам.  М’які іграшки тварин

Мотивація виховної години: Підніміть, будь ласка, руки, хто має домашніх улюбленців-тваринок? А в кого вдома є господарство зі свійськими тваринами? Чи добре ви знаєте особливості тварин , їх організмів, легенди і міфи про них. Про все це ви дізнаєтеся на сьогоднішній виховній годині

 

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

 

1. Вступне слово куратора групи.
2. Що може запозичити людина у тварин:

• зір                             - скелет і мускулатуру
• слух                          - імунну систему
• нюх                           - серце і легені
• мозок                        - шлунок
• зуби                          - печінка

Гра «Асоціації

3. Українська народна зоологія (тварини в народній міфології):

• кінь                          - вовк
• коза                          - ведмідь
• свиня                        - заєць
• собака                      - миші
• кіт

Пісня «Чорний кіт»     - Гра « Тварини в народних казках»

4. Цікавинки про тварин.
5. Конкурс «Загадки розгадаємо – світ пізнаємо»
6. Заключне слово куратора.

Гра «А я тебе кохаю»

7. Перегляд слайдів.

Пісня «Жили у бабусі два веселих гусі»

 

Викладачі  Литвиненко М.О.

  Кострубіна Л.М.

 

 Вступне слово куратора: Закінчується  І курс. Ви вже добре ознайомилися з технікумом. Куратор і викладачі ознайомили вас з вашою майбутньою професією. Ви вивчаєте курс «Вступ до спеціальності». А сьогодні ви дізнаєтеся багато цікавого про світ тих, кого ви будете лікувати після того як отримаєте дипломи і станете спеціалістами. Тварини цікавили людей завжди, адже вони відігравали і відіграють важливу роль в житті людей. Тварини дають людям шкіру і шерсть для взуття та одягу та цінні продукти харчування – м’ясо, молоко. Та й органи людського тіла часто дуже схожі з органами тварин та їх функціями.

 У США вчені-генетики доводять, що якщо вводити в ембріони людей стовбурові клітини тварин, то можна істотно поліпшити багато функцій людського організму. Наприклад, підвищити гостроту зору і слуху, укріпити мускулатуру, омолодити організм, збільшити опір страшним хворобам. З точки зору сучасної генетики запозичити у звірів можна все, що завгодно. Залишається лише підібрати людині найкращі тваринні гени.

 

 Студент: ЗІР. Найгостріше око на землі в сокола-сапсана. Він може розгледіти голуба на відстані 8 км.

 

 Студент: СЛУХ. Найтонший слух у нічних метеликів. Мати, що запозичила їх гостроту слуху, зможе легко почути плач своєї дитини аж за 10км.

 

 Студент: НЮХ. Ми цілком можемо покластися на ніс якої-небудь вівчарки, або спаніеля.

 

 Студент: МОЗОК. Ситуація гнітюча. Мозку зайняти нема в кого. Жодна жива істота на землі за розумовим розвитком не може зрівнятися з людиною.

 

 Студент: ЗУБИ. Найкращі зуби у гризунів. Вони в них ніколи не болять і ростуть впродовж усього життя. Проблема тут лише одна, гризуни регулярно сточують надлишок зубів об деревинки. Гризти  власні меблі безглуздо, тому доведеться раз або два в місяць сидіти перед дзеркалом із рашпілем. Зате – жодних стоматологів.

 

 Студент: СКЕЛЕТ І МУСКУЛАТУРА. Цілком можна скористатися твердістю кісток і мускулатури гірської горили, тим більше що вони дуже схожі на людські.

 

 Студент: ІМУННА СИСТЕМА. Найдосконаліша – в акули. Ця рибина має імунітет навіть проти ракових захворювань.

 

 Студент: СЕРЦЕ І ЛЕГЕНІ. Тут ніхто не порівнюється з великою шкірястою черепахою. І легені, і кровоносна система в неї настільки досконалі, що вона спокійнісінько пірнає на глибину до 1200 метрів. До того ж черепахи зі своїм здоровим серцем і легенями живуть до 300 років. Що дуже навіть надихає!

 

 Студент: ШЛУНОК. Для генно-модифікованої людини цілком підійде шлунок страуса. У австралійському зоопарку, наприклад, страус проковтнув годинник, шахові фігури, декілька метрів мотузки і пластмасову іграшку. І нічого, обід після цього лопав з апетитом.

 

 Студент: ПЕЧІНКА. Сконструювати  нову печінку людині допоможуть щури. Якою лише поганню вони не харчуються, а організм легко нейтралізує будь-яку отруту. Їх навіть радіація не бере.

 

ГРА «АСОЦІАЦІЇ»

 

 Куратор. Кожний орган людського організму асоціюється у вас із якимось словом, інколи приємним, а інколи – неприємним. Отже, я називаю вам орган людського організму, а ви говорите слова, які з ним асоціюються.

 Серце – кохання ,палке, гаряче, пристрасть.

 Вухо – музика, шум дощу, галас в коридорі на перерві, дзвінок з занять

 Волосся – краса, шовковисте, різнокольорове

 Очі – дзеркало душі, душі криниця, озерця

 Організм – краса, молодість, здоров’я.

 

 Куратор. Походження тварин, їхні характерні особливості, іноді і сам зовнішній вигляд овіяний багатьма українськими легендами та міфами.  Тваринна символіка поширена в християнстві. Диявол часто пов’язується в християнській свідомості з біблійним змієм, який спокусив Єву. Голуб є символом святого Духа, а також душевної чистоти. Отже, давайте познайомимось з деякими українськими легендами про тварин. Спочатку свійські.

 

 Студент: КІНЬ. – це перетворений янголом, за велінням Господа,  диявол. Особливістю коня, яка впадає в око,  є те, що він безперервно їсть і не наїдається. Особливість ця є наслідком прокляття  коня. Коли Господь народився на землі, то покладений був у ясла. Віл не тільки не торкався жодної стеблинки сіна, але ще й зігрівав Богодитину своїм диханням. А кінь, що стояв з іншого боку, повисмикував усе сіно, яке лиш було в яслах. Тоді Пресвята  Богородиця промовила: «Тож будеш ти, добрий волику, завжди ситим у Бога; а ти, коню, будеш завжди голодним, хоч і їстимеш досхочу». І дійсно, ці слова Богоматері справдились: кінь, скільки не їсть, зажди голодний; а віл, якщо голодний, може задовольнитися ремиганням.

 

 Студент: Коза -  свійську козу вважають невдалою спробою чорта створити, наслідуючи Бога, корову. При цьому чорт, зліпивши козу, ніяк не міг дати їй життя. Коли ж Бог, на прохання чорта, дав їй життя і коза побігла, чорт, аби якомога ближче розгледіти її, схопив козу за хвіст і ненароком одірвав його. Так коза й залишилася назавжди з одірваним хвостом.

 

 Студент: Свині – про походження свиней у різних місцевостях України збереглися різні легенди. Питання про те, чому Господь благословив свинину в їжу людині і чому прийнято освячувати на Великдень свиняче сало й поросят, розв’язує легенда, записана в Маріупольському повіті. Коли Христа шукали євреї, він сховався від переслідувачів в ясла з сіном. Коні зверху з’їли сіно, тоді Христос заховався глибше. Кури розгрібали сіно й вигребли Христа. Євреї схопили його й стали було мучити. Христу вдалося якось визволитися ,і він сховався в солому. Свині нумо рити ту солому, і зарили Його ще глибше. Ось чому євреї тепер  такі  ласі до курей, а свинину зовсім не їдять. Нам, хрещеним, Бог благословив свинину, через що ми й освячуємо сало з паскою.

 Згодовувати свиню належить тому, хто сам багато їсть; доглядати за нею протягом годівлі має одна людина. І те й інше роблять для того, щоб свиня швидше набирала вагу.

 

 Студент: СОБАКА – створений диявлом із  глини; проте він є найближчою до людини твариною і єдиним його вірним і надійним другом. Наведемо невелику легенду про те, як собака, створений спершу голим, одержав потім від Бога шерсть. Зліпив Бог першу людину і лишив її просушуватися на сонці. Господь приставив сторожувати собаку, а Сам пішов Собі. Ось собака стеріг, стеріг, замерз і заснув. Йшов мимо чорт, угледів людину, роздер навпіл їй груди, нахаркав туди, тоді склав, як було, і знову поставив. Повертається Бог. Удмухнув у людину безсмертну душу, а людина раптом почала  харкати. Бог тоді до собаки: «Як же ти не встеріг?» - «А я, - каже, - Господи змерз та й заснув. Дай мені шерсть, тоді вірно стерегтиму». Бог дав йому після того шерсть, а людина так і зосталась назавжди вже з харкотинням.

 

 Студент: А ось легенда про те, чому між собаками й котами панує непримиренна ворожнеча. Якось був такий неврожай, що гинули від голоду люди і собаки. Один собака пішов до Бога просити хліба. Бог дав  йому потрошку всякого нив’я, дав до того ж і розписку. А втій розписці було сказано: що сам господар їстиме, та щоб давав і собаці. Повернувся собака додому віддав усе те нив’я господарю. Той засіяв його,  - вродило. Їсть сам господар і собаці дає те саме. Ходить собака подвір’ям і мокне в негоду під дощем. Приходить він до кота і каже: «На, братику-котику, тобі цю цидулочку: ти – в хаті ,в сухому сидиш, то в тебе цидулочка ніколи не змокне». Сидить собі кіт у хаті, а коли надворі похолоднішало, він заліз у піч. Господиня розпалила в печі, а кіт як вистрибне звідтіля, та й забув прихопити із собою з печі розписочку. Варить господар  собі їсти, та вже більше й не дає собаці того, що сам їсть, а замішує висівки, дає помиї... Собака бачить, що господар не дає йому вже більше того, що їсть сам, прийшов до кота та й питає: «А де та цидулочка, що я дав тобі на зберігання?» - «Я, каже кіт, - сидів у печі, грівся, а господиня раптом розпалила піч. Я вискочив та й  забув у печі цидулочку, то вона там і згоріла». Відтоді собаки стали шарпати  котів, і ніколи вони не можуть ужитися.

 

 Студент: Кіт створений Богом. Він – тварина добра і друг людини, що оберігає його від усього злого. В Ушицькому повіті  про походження кота розповідають таке. Чорт, перекинувшись на мишу, плив через море, аби спокусити Єву. Пресвята Діва, побачивши це, кинула Свою рукавицю. З цієї рукавиці зробився кіт, який у ту ж хвилину зжер чорта. Отже, хоч кіт і походить з рукавиці  Пресвятої Богородиці, він усе-таки тварина нечиста, бо з'їв чорта. Він має деякі недобрі особливості.

 

 Куратор: українська народна зоологія, відображена в легендах, не обмежується лише свійськими тваринами. В ній посіли відповідне місце дикі звірі, птахи, риби, комахи. Із диких звірів українські народні легенди, як і слід було сподіватися, відзначили тільки тих, з якими народові найчастіше доводилося стикатися в житті.

 

 Студент: ВОВК – доволі багато легенд є про вовка, оскільки він, поза своїм прямим значенням, відіграє ще й важливу роль у зооморфічному зображенні демона. Якось, - розповідає легенда, - чорт прийшов до Бога й каже: «Люди зовсім не доглядають своєї худоби і вона робить шкоду. Треба зробити так, щоб люди на майбутнє боялися пускати її саму». Бог звелів тоді чортові зліпити з глини вовка. Чорт хутенько побіг, зліпив вовка і привів його  до Бога. Бог знайшов того вовка завеликим (той був завбільшки з доброго коня) і визнав, що його слід обстругати. Чорт узяв обстругати вовка, і з великих стружок наробив шершнів, з менших -  мух, а з найменших – комарів. Він обстругав вовка до таких розмірів, яким ми його бачимо нині, й пустив. Вовк страшенно розлютився від нестерпного болю і сказав Богові, що їстиме не лише худобу, а й людей. Чорт привів вовка до людей і нацькував його на першого-ліпшого чоловіка. Чоловік той став благати вовка, аби дозволив йому перед смертю помитися. Вовк дозволив. Чоловік узяв гарного дрючка, заховав його, а тоді спитав у вовка дозволу витертися його хвостом. Вовк дозволив і відставив хвоста. Тоді чоловік схопив вовка за хвіст і ну його гамселити дрючком щосили. Вовк вирвався від чоловіка і кинувся на чорта.

 

 Студент: ВЕДМІДЬ – був для первісного дикуна найгрізнішим з усіх звірів, яких лише зустрічав він у лісі. На півночі це був цар лісів, який окрім сили, розуму і хитрості, вражав ще тим, що міг ставати на задні лапи, нагадуючи собою людину, і особливо тим, що підошви його задніх лап дуже схожі на підошви людини. Звідси був уже один лише крок до визнання ведмедя перевертнем людини, що ми й справді бачимо в легендах і казках різних народів. До найхарактерніших українських легенд про походження ведмедя належить така. Коли Господь ходив  ще по землі з апостолами, йшли вони одного разу через якусь річку  біля млина ,і треба було їм переходити місток. А мірошник узяв та й сховався під містком, щоб налякати їх. Він одягнув кожух вовною назовні і несподівано вискочив з-під містка. Тоді Господь мовив до нього: «Та щоб ти так бігав, доки твого віку!». З того часу й повелись на світі ведмеді.

 

 Студент: ЗАЄЦЬ – про зайця в Україні кажуть, що він не тільки створений чортом, а й завжди є його передовим. Ось тому, якщо заєць перебіжить шлях,  то з тією людиною неодмінно станеться лихо, або ж на неї чекає невдача в тій справі, в якій вона йде. Коли побачиш зайця, який перебігає шлях, одразу ж для попередження лиха треба викинути з возика віхоть сіна, і заєць тоді повернеться назад.

 

 Студент: У черкаському повіті записано таку оповідь про зайця, що її часто наводять у дитячих читанках. Думає одного разу собі заєць: «Я – безсиліший за всіх на світі: всього боюся, навіть пташка злетить – жахаюся... піду ліпше втоплюся!». Ось іде він до болота, йде берегом і шукає, де б краще кинутися у воду. Коли раптом жаба – шубовсть у воду! «Еге – думає заєць.  - Не стану ж я топитися, бо виявляється, є й таке на світі, що мене боїться!».

 

 Студент: Про деяких інших тварин є також різні повір’я, що стали наслідком багатовікових спостережень. Так, щодо звичайних мишей є прикмета, що коли їх багато буває взимку, то наступного року буде врожай; якщо вони частіше гризуть верхню частину печеного хліба, то це на врожай, а якщо нижню – на недорід. А щоб миші не знищували хліб,  треба на Маковія (14 серпня) принести освяченої в цей день води, піти з нею у комору, окропити її й промовити: «Миші! Не ходіть у комору: вас не пустить туди маковійська вода!».

 Коли зловиш мишу, треба її присмалити  й тоді пустити: всі перекочують з двору, а коли підкурювати їх тютюновим димом, то вони пропадатимуть. Коли миші величезними стадами переселяються до невідомих країв, то це провіщає війну.

 

Студент: ЇЖАК – після Покрови залягає в барліг. За входом до нори і місцерозташування його барлогу судять, чи суворою  буде зима і взагалі про погоду, яка має бути взимку: якщо лігвище їжака на узліссі, буде тепла зима, а якщо посеред лісу, то зима буде суворою. Вітер і сніг взимку мають бути з протилежного від нори до лігвища боку. Сало їжака вживають  як ліки для тих ран у худоби, в яких заводяться черви, а також для освітлення.

 

Куратор: Про звірів складено не лише легенди ,а й масу українськиї загадок. Ось і ми зараз проведемо конкурс «Загадки розгадаємо – світ пізнаємо».

Про тварин

 

1. Коло – вуха завірюха, а у вусі – ярмарок. (Бджоли)
2. Влітку наїдається, взимку висипляється. (Ведмідь)
3. Чотири тики, два патики, сьоме помахайло. (Корова)
4. У зеленому жакеті галасує, хоч і плавати мастак, а не риба і не рак. (Жаба)
5. У воді купається, водою обливається, вода до неї не чіпляється (Качка)
6. Кругом бігають клубочки. (Квочка з курчатами)
7. Ні рак, ні риба, ні звір, ні птиця, голос тоненький, а ніс довгенький, хто його уб’є, той свою кров проллє. (Комар)
8. Іде в поле – як дощечка, а з поля – як бочечка. (Корова)
9. Сірий, та не вовк, довговухий, та не заєць,  з  копитами, та не кінь. (Осел)
10. Їхала пані в срібному жупані, як уїхала в сад, не вернулась назад. (Риба і ятір)
11. Двічі родився ,у школі не вчився, а години знає. (Півень)
12. Ой кину я не палицю, зловлю не галицю, обскубу не пір'я, з'їм не м'ясо. (Риба і вудка)
13. Хто на собі свій будинок носить? (Черепаха, слимак)
14. Живе чорне, умре червоне. (Рак)
15. Не кравець, а все життя з голками ходить. (Їжак)
16. Довгі вуха, куций хвіст,

Невеликий сам на зріст. На городі побував, нам капусту попсував, довгі ноги – скік та скік…Ми погнались, він утік. (Зайчик)

17. Хто в зиму холодну ходить злий та голодний? (Вовк)
18. Уночі не спить, мишей сторожить. (Кішка)
19. З хазяїном дружить, будинок стереже. Живе під ганком, а хвіст кілечком (Собака).

 

Куратор: загадки про тварин ви відгаєуєте добре. А тепер давайте відгадаємо загадки про людину.

1. А в нашого дядька курей грядка, та всі білі (Зуби).
2. Що вона за штука, що день і ніч стука (Серце).
3. Все життя один одного наздоганяють, а обігнати один одного не можуть (Ноги).
4. Сопе, хропе, часом чхає, сюди-туди зазирає; на морозі замерзає, бо одежини не має (Ніс).
5. Біленькі курочки з підпіччя дивляться (Зуби).
6. Не сіють, не саджають – самі виростають (Волосся)
7. Червоні двері в печери моєї, білі звірі сидять у дверей. І м’ясо, і хліб – усю здобич мою я з радістю цим звірам віддаю (Рот і зуби).
8. У двох матерів по п’ять синів, і всім одне ім’я (Пальці на руках).
9. За білими березами талалайло плеще (Язик).
10. Віконниці то відчиняються, то зачиняються (Очі, вії).

 

Куратор: ми почули цікаві факти з життя тварин і тих, що добре знаємо, і тих, про котрі лише читали чи бачили по телевізору. За вікном весна, оживає природа, відчувають статевий потяг тварини, закохуються студенти..Проведемо гру «А я тебе кохаю». Запрошуємо двох бажаючих. Отже, пропоную вам освідчитись по жаб’ячому, по котячому.

 

Заключне слово куратора  : О тже, ви зрозуміли, що ми мало знаємо про світ тварин та таємниці їх організмів. І тому сьогоднішня виховна година, присвячена таємницям тваринних організмів допоможе нам в майбутній професії, а також сприятиме тому, що ми будемо турбуватися і про свій організм, щоб тримати його в тонусі, тобто будемо вести здоровий спосіб життя. На закінчення ми переглянемо слайди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ   ХОМУТЕЦЬКИЙ ВЕТЕРИНАРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ПДАА                   СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ   «ПРО ТИХ, КОГО МИ ЛІКУЄМО»                                 ХОМУТЕЦЬ 2019

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ

 

 

ХОМУТЕЦЬКИЙ ВЕТЕРИНАРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ПДАА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

 

«ПИЙТЕ, ЛЮДИ, МОЛОКО»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХОМУТЕЦЬ 2019

 

 

 

СЦЕНАРІЙ

ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

 

«ПИЙТЕ, ЛЮДИ, МОЛОКО»

 

 

 

 

 

 

Мета виховної години: З'ясувати склад молочних продуктів, історію їх виготовлення . Виховувати любов до домашніх тварин, зокрема до корови- годувальниці. Ознайомити з народними повір'ями, прикметами та особливостями святкування Масляної в Україні.

 

 

 

ПЛАН ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

 

І. Вступне слово куратора групи.

ІІ. Виступи студентів:

1. Молоко – як продукт харчування
2. Молочні продукти та історія їх виготовлення.
3. Молочне господарство та молочні підприємства.
4. Кисломолочні продукти.
5. Хімічний склад молока і молокопродуктів.
6. Корова – годувальниця людини.
7. Масляна на Україні.
8. Молоко та молочні продукти в косметиці.

          ІІІ. Заключне слово куратора групи.

          ІУ. Підсумки  виховної години

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач:   Сьогодні ми поговоримо про продукт нам відомий і невідомий – молоко. На столі в людей воно займає не останнє місце. Недаром колядники колядували господарям:

 Щоб були у вас ковбаси,

 Молоко і сало й м’ясо!

 

 Народжуючись, ми п’ємо молоко. І протягом усього життя вживаємо молочні продукти – масло, сир, сметану, кефір, йогурти.

 В кожній хаті на Вкраїні

 Вареники варять нині.

 Це вареники знаменні,

 Як їх родичі пельмені.

 

 Молоко тісно пов’язпне з нашим життям. Це не лише продукт харчування, а й цілющі ліки, косметичний засіб.

 Молоко – це біологічна рідина, секрет молочної залози ссавців. Воно забезпечує молодий ростучий організм всіма необхідними поживними, мінеральними і біологічно-активними речовинами і є одним з основних продуктів харчування людини та сировиною для виробництва різних молочних продуктів.

 Позитивні якості молока як продукту харчування людини високо оцінював видатний вчений-фізіолог І.П.Павлов. За його даними, між сортами людської їжі в надзвичайному положенні знаходиться молоко і це загальне визнання як побутового досвіду, так і медицини. Всіма й завжди молоко вважається найлегшою їжею. Це надзвичайне значення молока, як їжі, виготовленої самою природою, тепер найвищою мірою усвідомлюється. Вчений вказував на три значні властивості, що характеризують молоко як цілком винятковий продукт харчування. Насамперед, це здатність легко засвоюватися при мінімальній секреторній роботі травних залоз організму. Потім – самостійна здатність збуджувати травний канал і діла – краща засвоюваність організмом азоту молока порівняно з азотом хліба.

 СтудентІ:  Стародавні філософи, вчені називали молоко «криницею здоров’я», «соком життя», «білою кров’ю». Дійсно, в природі не існує, крім молока, іншого продукту, який містить в своєму складі таку кількість поживних, мінеральних, біологічно-активних речовин, характеризується високою засвоюваністю, позитивно впливає на організм  людини і тварини. Важливе значення молока пояснюється ще й тим, що в  ньому міститься все необхідне для життя, росту і розвитку організму.

 Сучасна  медицина визначає близько 60 факторів харчування, які людина повинна одержати з їжею. За своїм універсальним складом єдиний в природі харчовий продукт – доброякісне молоко – задовольняє потреби організму у цих факторах.

 Студент ІІ:  Встановлено, що  молоко являє собою біологічну рідину, до складу якої входять вода, білки, жири, молочний цукор, фосфатиди, стерини, солі органічних кислот, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, гормони, пігменти, імунні тіла, гази.

 Крім великої групи біологічно активних і бактерицидних речовин, у складі молока виділена оротикова кислота, яка бере участь у процесах продовження житти, лактаційній діяльності та ферментативній рівновазі організму людини і тварини.

 У результаті наявності в складі молока великої кількості різних органічних, мінеральних і біологічно активних речовин та їх раціонального співвідношення створюються оптимальні умови для засвоювання як окремих його компонентів, так і в цілому молока і молочних продуктів. Останні відносять до дієтичних продуктів харчування з високою біологічною цінністю.

 СтудентІІІ:  Перші згадування  про молочні продукти знаходимо в літературі ХІст. В ній мова йде про масло і сир ,як про предмети зовнішньої і  внутрішньої торгівлі Стародавньої Русі. Ці відомості підтверджують, що молочна справа в Росії зародилась у далекому минулому.

 Зачинатилем молочної справи в Росії є М.М.Муравйов /1768-1838/, сподвижник гералісимуса О.В.Суворова. Вийшовши у відставку, він у маєтку Осташево /Московська область/ створив на той час зразковий скотний двір і молочний заклад /1807/, який по парву можна вважати першим молочним заводом у Росії. До скасування кріпацтва /1861/ в країні функціонувало близько 15 молочних заводів, і виникнення кожного з них пов’язане з ім’ям М.М.Муравйова. У 1830 році М.М.Муравйов видав свій трактат «Порадник по управлінню скотними дворами», в якому розповів не тільки про  порядок доїння корів, охолодження і зберігання молока, але й довів доцільність і необхідність розвитку в Росії молочної справи.

 Студент ІУ:  Ще до цього вперше про молочні білки  згадується в підручнику «Основи чистої хімії», виданому в 20-х роках минулого століття. «Молоко...містить в собі розчинний протеїн у вигляді сировини. Вона має властивість зсідатися під дією кислот і деяких інших речовин», - говориться в підручнику.

 У 40-х  і наступних роках нашого століття в літературі багато уваги приділялось кумису – продукту, який виготовляють з кобилячого молока, що очевидно ,було пов’язане з організацією кумисолікування.

 Першу книгу з технології молочних продуктів написав агроном В.П.Бурнашов. Вона була видана в Росії 1838р. Про якість молока  для маслоробства в цій книзі сказано: «На початку доїння молоко, молодше буває завжди рідкіше і не так добротне для масла...густе молоко дає завжди меншу кількість вершків ,але кращої якості... різні корови дають різної якості молоко».

 Перша науково робота /1845/ «Міркування про хімічний процес приготування сирів» належить П.А.Ільєнкву /1819-1874/, за яку йому був присуджений вчений ступінь магістра наук. Пізніше П.А.Ільєнков став професором, першим завідуючим кафедрою агрономічної й органічної хімії Петровської землеробської академії /тепер Московська с/г академія імені К.А.Тімірязева/.

 СтудентУ: Помітно почало розвиватися молочне господарство в Росії  лише під кінець минулого століття. У 1922 році націоналізовані молочні підприємства були передані споживчій кооперації і Союзу селянських молочних товариств. Для керівництва цими підприємствами через два роки було створено державне об’єднання – Маслоцентр. Цей період характеризувався оснащенням багатьох підприємств сучасними устаткуваннями і будівництвом нових заводів на Україні, в Білорусії, де раніше масло виробляли лише домашнім способом. Після соціалістичної реконструкції сільського господарства молочні,  маслоробні і сироварні заводи переходять в систему державної промисловості. Функції виробництва і керівництва всіма заводами переходять в Союзмолоко.

 СтудентУІ: Кисломолочні продукти також характеризуються лікувально-профілактичними якостями. Вони засвоюються легше й швидше, ніж саме  молоко. Лікувальні якості зумовлені не тільки наявністю в цих продуктах молочної кислоти, етилового спирту, великої кількості молочно-кислої мікрофлори, а й утворенням внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів антибіотичних речовин. Так, кумис використовують при  лікуванні туберкульозу. Важлива роль тут належить одержаним  у результаті змішаного бродіння продуктам – молочній кислоті, спирту, вуглекислот, антибіотикам.

 Кисломолочні продукти поліпшують апетит, позитивно впливають на фізіологічні процеси організму  людини й тварини, мають бактерицидні якості.

 Споживання молока, кефіру, кумису, йогурту ,сиру та інших  молочних продуктів  має винятково важливе значення при профілактиці атеросклерозу.

 Відмічений також позитивний вплиа молока при захворюваннях серцево-судинної системи, легень, нирок, печінки. Молоко добре впливає на процеси збудження і гальмування нервової системи, поліпшує кровообіг, позитивно впливає на обмінні процеси, нормалізує обмін білків та жирів.

 За ствердженням видатного вченого біолога І.І.Мечнікова у фізіологічних механізмах довголіття важливу роль відіграють кисломолочні продукти, особливо ті, що виготовлені з використанням сильних кислоутворювачів із групи болгарської та ацидофільної паличок.

 СтудентУІІ:  З молока виготовляють  велику кількість різноманітних  цінних харчових і технічних молочних продуктів. Це різні види питного молока, кисломолочних продуктів, вершків, сирів, масла, сухих молочних продуктів, молочних консервів, морозива.

 З побічної молочної сировини виготовляють молочний білок, харчовий та молочний казеїн, молочний цукор, згущену молочну сироватку, замінник незбираного молока.

 Поживна цінність молока та молочних продуктів зумовлюється вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінеральних  речовин. Висока поживна якість молока визначається як вмістом різноманітних життєвонеобхідних речовин, сприятливим, раціональним з біологічної точки зору їх співвідношенням, так і специфічним складом та якостями окремих компонентів молока. Всі речовини молока знаходяться в легкозасвоюваній формі.

 СтудентУІІІ: Основну масу молока на той час переробляли на масло, яке вивозили за кордон. Сироварство було слабо розвинуте, молочно-консервної промисловості  не було. Масло в Росії починали виробляти ще в ІХ ст., а в європейські країни, як свідчить «Торгова книга російського купецтва», його почали вивозити в 1575 році. За Петра І, який видав указ про завезення з Голандії племінних биків у Вологодську та Архангельську губернії, вивезення масла збільшилось.

 Сир відомий населенню Росії також дуже давно. Проте промислове виробництво його почалось лише в 1795 році.

 Видатний діяч Росії в галузі молочного господарства М.В.Верещагін вирішив підвищити продуктивність селянських господарств шляхом організації артільних молочарень, що переробляли на сир молоко корів, які належали членам артілі. Першу таку артіль було відкрито в 1866 році в с. Отроковичі Тверської губернії.

 Пізніше артільні молочарні створювались і в інших суміжних губерніях. Проте ці підприємства в умовах розвитку капіталістичних відносин працювала слабо, у 80-х роках вони розпались або перетворились на приватні підприємства.

 СтудентІХ: Враховуючи багатий історичний досвід та наукові дані щодо позитивного впливу на організм людини молока і молочних продуктів, їх високу біологічну цінність, дієтичне і лікувально-профілактичне значення. Молочному харчуванню приділяють значної уваги.

 Інститутом харчування розроблені науково-обгрунтовані норми споживання молока та молочних продуктів. Рекомендується такий раціон харчування .в складі якого молоко і молочні продукти становлять 1/3 добової потреби організму людини в енергії /1000 ккал/ та основних поживних речовин.

 СтудентХ:  Згідно з нормами, кожна людина в середньому повинна споживати за рік 182 кг питного молока та дієтичних кисломолочних продуктів, 5,5 – вершкового масла та 6,5 кг сирів.

 За існуючими нормами харчування, здоровій людині віком 45 років і масою 70 кг необхідно вживати з їжею в добовому раціоні 3200 ккал енергії, в тому числі 100г білків, 100 – жирів, 450г вуглеводів, 800 мг кальцію, 1600 – фосфору і 15 мг заліза.

 СтудентХІ:  Корову шанували як годувальницю людини, її любили, про неї турбувались, давали найкращий корм. У казках корова часто заміщала для сироти померлу матір, так само турбувалась  і допомагала здолати труднощі. І це невипадково.

 Починаючи  з Провідного понеділка, тобто через тиждень після  Пасхи, і до самої зими корову виганяли на пасовище, адже «молоко в корови на язиці». Коли корову виганяли вперше на пашу після зимівлі, на воротях запалювали багаття або клали сокиру. Корову кропили свяченою водою, підганяли свяченою вербовою гілкою. Цю гілку стромляли  в стріху сараю, де ночувала скотина – це повинно було вберегти її від злих сил. Господарка казала: «Гей, сіра скотино. Іди за густим молоком, за густою сметаною, де вчора ходила».

 Колись існувало повір’я: якщо господарка виносить сміття з хати підрешітком, то корова три роки не буде тільною. Коли корова була в охоті, господарка вела її до бика. Раніше село утримувало спільного бика, якого за плату порав хтось із селян. Ведучи корову на злучку, жінка одягалась у найгарніший одяг, щоб люди задивлялись на неї й не зурочили корову.

 Студент ХІІ: Телились корови переважно взимку, а тому напередодні уважно слідкували, щоб допомогти корові, щоб не замерзло теля. Під час отелу молились: «Господи, поможи це теля зродить, як Бог велів». Народжене теля тричі переступали ,промовляючи: «Не знаю я, що ти таке чи бик, чи телиця? Щоб тебе не знали ні кров, ні вроки, ні перелоги. Потім окреслювали ножем з роговою колодкою корову й теля. Примітили: теля буде гарно рости, якщо саме виссе молозиво. В холодну пору року теля забирали до хати, вкривали чоловічим одягом, давали в рот соломину, «щоб пашею не перебирало».

 Коли господарка йшла доїти корову перший раз після отелу, то здоювала з кожної дійки тричі через чоловічу сорочку молозиво в порожнє яйце, заривала його на покутті: «Оце тобі, нечиста сило, поживка, щоб моєї скотини не заїдав»; давала з’їсти великодню шишку, «щоб смирна була». Подекуди корову обсипали маком з трьох маківок, які зацвіли першими й освячувались разом з паскою. Обсипали й казали: «Хто цей мак збере, то тоді в корови молоко відбере». Просвердлювали ріг, насипали в нього такого самого маку і забивали отвір осиковим кілочком, «щоб на молоко добра була й відьма її не зіпсувала». Від відьом корову оберігали й іншими способами: у сараї глибоко в землю забивали осикового кілка, до  хвоста прив’язували мішечок з ладаном, печиною й сажею з кочерг.

 Щоб у корови було багато молока, перші три дні після її напували непочатою водою з буркуном, промовляли: «Святий Аврам на се зілля орав, з усіх дощів, з усіх блискавок росу збирав й моїй скотині молочко прибавляв». У цей час нічого не можна віддавати з дому, «бо молоко піде».

 Студент ХІІІ:  Коли молоко псувалося, ставало водянистим, синім або з кров’ю, то це пов’язували з діями відьми. Знахарі в таких випадках діяли колись так: розколювали осиковий кілочок, виймали серцевину, потім попід  вим’ям тричі проймали ніж і навхрест зістригали волосся. Серцевину й волосся ділили поплам, після чого волосся замотували в папір, давали корові з’їсти з хлібом, а серцевину на покутті клали й не дивились на неї дев’ять днів. Робили ще й так: видоювали молоко, виливали на тому ж місці, а корову підкурювали свяченим ладаном. Якщо нікому не розповідати про це, то, казали, причина обов’язково до весни минеться.

 З коровою поводились лагідно, її ніколи не били, не сварили. З різдвяного столу їй виносили хліба, а кидаючи доїти, давали хліба-солі – «одхідного», так само, як і наймиту при розрахунку. Існують до цього часу народні повір’я, пов’язані з коровою. Так, наприклад, не можна лишати на землі молоко – його слід якнайшвидше прикидати землею. Здоївши корову, їй слід дати кусочок хліба з сіллю, але вломленого, а не зрізаного, «щоб молоко не урізалось»

.

Пісня «Бабушка рядышком з дедушкой».

 

 Викладач: Всім, мабуть, знайома жартівлива пісня «А мій милий вареничків просить». Але не всі знають, що раніше вареники подавались до недільного столу. Чоловіку захотілось поїсти вареників буденного дня, тому й доводиться довго просити свою дружину їх приготувати. На різних торжествах вареники були обов’язковою стравою: їх готували на хрестини, на поминки, на храмове свято, для толоки і обжинок. Вареники приносили дружки молодій «снідати», молодиці, йдучи до породіллі на родини й бажали: «Щоб ти повна була, як вареник». Вареники з сиром, мащені сметаною, обов’язково слід їсти на Масниці, навіть більше від млинців та налисників.

 

Пісня «А мій милий вареничків хоче».

 

 СтудентІ: Останній тиждень перед Великим постом називається Масляною. Після неї вже починаються приготування до Пасхи. Масляна відзначається за сім тижнів до Пасхи. Не їли м’яса, зате споживали молоко, сир, рибу і обов’язково в Росії млинці, а в Україні – вареники з сиром, гречані млинці – гречаники.

 СтудентІІ: Зустріч. У цей день із соломи робили опудало  Масляної, одягали на нього старий жіночий одяг, насаджували на палку й зі співами возили на санях по селу. Потім Масляну ставили на горі, з якої починалось масове катання на санях.

 СтудентІІІ:  Заігриш. З цього дня починалися розваги: катання на санях, народні гуляння ,вистави. По вулицях ходили наряджені в різні костюми люди, експромтом влаштовували веселі домашні концерти. Великими компаніями катались по місту на тройках і на простих санях.  Було в пошані катання зі зледенілих гір.

 СтудентІУ: Ласунка. Пригощали в усіх домах млинцями, варениками, іншими наїдками. В кожній сім’ї накривали столи зі смачною їжею, пекли млинці ,в селах варили пиво вскладчину. В торговельних наметах продавали медові пряники, горіхи, медові напої. Прямо під відкритим небом можна було напитися чаю з самовара.

 

Пісня «Із сиром пироги».

 

 СтудентУ: Розгул. Середина ігор і веселощів. Можливо, саме тоді проходили і палкі кулачні бої, кулачки, які ведуть свій початок з Давньої Русі. Битися можна було «стінка на стінку» /»колективні боє» або «сам на сам»/.

 СтудентУІ:  Тещині вечори. Ціла низка звичаїв була спрямована на те, щоб прискорити весілля, сприяти неодруженим молодим знайти собі пару. Основне ж було – відвідання тещі зятями, для яких вона пекла млинці, варила вареники, влаштовувала спрвжній пир /якщо, звичайно, зять був до вподоби/.

 СтудентУІІ:  Зовицині поседеньки. Молоді невістки приймали у себе рідних, готували багато смаженої їжі, щедро пригощали.

 Як бачимо, кожний день цього щедрого тижня супроводжувався особливим застіллям ,багатою і щедрою їжею ,адже попереду був тривалий Великий піст.

 СтудентУІІІ:  Проводи, Прощений день, Цілувальник. Якщо протягом року люди образили один одного, то, зустрівшись у «прощену неділю»,  вони  обов’язково вітали один одного поцілунком і один із них говорив: «Пробач мені, будь ласка!». Другий же відповідав: «Бог тебе пробачить!». Образа була забута. У цей день ходили на цвинтар, залишали там млинці.

 

Прощання з масляною

 

 Викладач: У неділю Масляного тижня пані Масляну піднімали на сани, поряд ставили вродливу дівчину, а в сани впрягались троє молодих хлопців ,які везли Масляну зимовими вулицями. За санями їхав цілий «поїзд», що супроводжував Масляну. За окраїною влаштовували велике багаття. Давали  опудалу Масляної млинець, і пані Масляну  урочисто спалювали на вогнищі зі словами: «Горіть млинці, гори Масляна!». Млинцями ніби ховали Масляну /здавна це символ поминання померлих/, приносячи їх у жертву /млинці кидали у вогнище/, як  символ майбутньої родючості. Ритуальне спалювання опудала Масляної також мало давній язичницький зміст: знищення символу зими  було необхідним для воскресіння його сили весною в зерні. У прощальних піснях Масляній дорікали, що вона все поїла і посадила їх на Великий піст. Відзначали це свято зими, щоб подякувати їй за все хороше, що вона дала. В той же час холоди гнали геть, з нетерпінням чекаючи приходу весни.

 

Секрети молодості

 

 СтудентІХ: Ще в Стародавньому Римі молоко ослиць вважалося кращим засобом від зморшок. Дружина Нерона – Помпея регулярно приймала молочні ванни, і в подорожах її супроводжували 500 ослиць. Такі ж ванни приймала відома цариця Клеопатра.

 Недаром багато масок готують на основі вершків і сметани. Ці рецепти і досі у честі у тих, хто надає перевагу натуральній косметиці. І правильно, адже молоко допоможе при багатьох бідах.

 При сонячних опіках робіть примочки із охолодженого молока на почервонілі місця. При пористій шкірі обличчя вранці і вечером вмивайтесь незбираним або розведеним водою молоком. При вранішній припухлості повік потрібно покласти на закриті очі два тампони із вати, змочених в холодному молоці і тримати їх  хвилин при вранішній припухлості повік потрібно покласти на закриті очі два тампони із вати, змочених в холодному молоці і тримати їх  хвилин п’ять. Позбутися мішків під очима можна ,прикладаючи до щелеп кубики замороженого молока. Шкарубка шкіра рук стане м’якою, якщо ви  регулярно вечорами будете робити молочні ванночки для рук. При екземі та свербіні шкіри можна робити молочні обмивання і компреси.

 

Заключне слово викладача: Отже сьогодні ми з вами  дізналися багато цікавого про ніби-то знайомі речі – молоко та молочні продукти, корову –годувальницю. Ми з’ясували обряди і звичаї Масляного тижня в Україні. Ваша майбутня професія – технік-технолог з виробництва і переробки продукції тваринництва, тісно пов’язана з сьогоднішнім матеріалом і я надіюсь, що отриману інформацію ви пригадаєте на виробництві.