Урок "Проблема чистої води, охорона водойм від забруднення"

Урок на тему: «Проблема чистої води. Охорона водойм від забруднення.

Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах.»

Цілі уроку:

дидактична: сформувати в учнів систему знань і вмінь в області ви­вчення природного довкілля;  розкрити питання чистої води; показати необхідність охорони природних водойм від забруднення; вивчити методи очищення води, як вони впливають на використання цієї важливої речовини в побуті, промисловості та на здоров’я людини; закріпити знання про якісний склад води, вміти аргументувати свої відповіді при вирішенні ситуаційних завдань;

розвивальна: продовжити формувати навички самоконтролю та взаємоконтролю; розвивати пізнавальний інтерес до досліджуваного матеріалу на основі міжпредметних зв’язків, зв’язку з життям, створюючи ігрові та проблемні ситуації; продовжити формувати вміння узагальнювати, аналізувати, порівнювати, робити висновки;

виховна: сприяти розвитку екологічного мислення, усвідомленню необхідності охорони й раціонального використання  такого безцінного дару – води; здійснювати естетичне виховання.

Тип уроку: комбінований.

Форми й методи роботи: індивідуальна робота та робота в парах, самооцінювання, взаємооцінювання, проблемне питання, випереджувальне завдання «Цікаво знати, що…», приказки, хімічний диктант, кросворд, «Ланцюжок», «Естафета», «Мікрофон», ситуаційні завдання, рефлексія.

Засоби навчання: періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва, роздатковий матеріал.

Хід уроку.

І. Організаційна частина.

Епіграф до уроку:

Дрібка пилу може скаламутити глечик чистої води.

П’єш воду – дякуй тому, хто викопав колодязь.

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Криницю силою копати – води не пити.

                                                                                             Прислів’я

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Зіпсував воду, не буде честі твоєму роду.

Води хоч топитись, та нема де напитись.

                                                                                                    Прислів’я

Учитель. Вода в природі постійно рухається, здійснюючи колообіг. Його рушійною силою є Сонце, а головним джерелом води – Світовий океан. Мета нашого уроку – краще познайомитись з такою звичною для нас речовиною як вода, способами підготовки її до використання. З давніх-давен воду наділяли чу­додійними властивостями.

Індивідуальна робота.

Випереджувальне завдання. «Цікаво знати, що …» (повідомлення учнів).

     Культ води існує в ба­гатьох народів. Ми можемо спос­терігати це і у звичаях українців.

    - Вода супроводжує людину від народження і до смерті. Після на­родження немовля хрестять свя­ченою водою.

    - Велику увагу приділяли також і першій купелі дитини, воду для якої брали не з криниці, озера чи ставка, щоб доля не була закри­тою, а з річки або джерела, споді­ваючись на гарну, довгу і щасливу долю. Воду після першої купелі виливали під дуб, якщо купали хлопчика, або під смереку, яблу­ню чи ялинку, якщо купали дів­чинку.

   - На Богоявлення традиційно купатися в ополонці, щоб бути здоровими, як вода.

    - Напередодні Великодня є Чис­тий четвер, коли люди купалися та прибирали у хатах, готуючись до великого і світлого свята.

    - На Івана Купала дівчата кидали вінки на воду, загадуючи собі долю.

Існують у нашому народі і різ­ні прикмети:

- Перейде дорогу людина з по­вними відрами — на щастя.

- Дощ напередодні весілля сим­волізує довге життя в любові та злагоді.

Учитель. Індивідуальна робота.

 «Закінчіть речення ….» Я буду зачитувати частину приказок про воду, а ваше завдання продовжити речення.

1.Щоб спрагу вгасити,… (треба води попити).

2.Тиха вода… (береги рве).

3.Із брудної води… (ще ніхто чистим не вийшов).

4.Зелена трава… — (недалеко вода).

5.Вода крапля по краплі… (й камінь довбе).

6.Вода… (камінь їсть).

7.Обпікся на молоці,… (то й на холодну воду дме).

8.Вода потекла… — (весну принесла).

9.Як води боятися,… (то не купатися).

10.Водою… (не розлити).

11.Розлиту воду… (назад не збереш).

12.Глянь у воду… (та на свою вроду).

13.Сіль, хліб, вода… — (козацька їда).

14.Великому кораблеві …— (велику воду).

15.То не біда,… (що п’ється вода).

16.Не спитавши броду,… (не лізь у воду).

17.Воду товкти… — (вода й буде).

18.Зіпсував воду,… (не буде честі твоєму роду).

19.Без води - …(каші не звариш).

20.Він ні в воді не потоне,… (ні в огні не згорить).

21.Краще сухий хліб з водою,… (ніж жити чужиною).

22.Не йди в брід, … (коли не знаєш, яка вода).

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель. Індивідуальна робота.

Хімічний диктант «Шифрувальник»

Правильні твердження позначаються «1», а неправильні «0». Учні перевіряють роботи самостійно, перевіривши зошит сусіда по парті  (робота в парах із взаємоперевіркою).

1.Чиста вода у товстому шарі має світло-блакитний колір.(Так).

2.Воду можна заморозити розплавленим металом ртуттю при -39°С. (Так).

3.«Вапняна» вода стає каламутною, якщо на неї дихати. (Так).

4.Перший експериментально підтвердив склад води Гей-Люссак. (Ні. Лавуазьє).

5.Розклад води електричним струмом здійснив Гумбольдт. (Ні. Деві, який встановив масові співвідношення Гідрогену й Оксигену у воді).

6.Об’ємні співвідношення Гідрогену й Оксигену у воді визначив Гей-Люссак.  (Так).

7.Під час горіння димучого газу добувають воду. (Так).

8.Назва хімічного елемента Гідроген стверджує, що він породжує воду.  (Так).

9. Назва хімічного елемента Оксиген стверджує, що він породжує оксиди. (Так).

10.Класичну формулу води запропонував Деві. (Ні. Гей-Люссак і Гумбольдт).

11.У 1800 році була запропонована класична формула води. (Ні. У 1805 році).

12.У молекулі води металічний зв’язок. (Ні. Водневий).

Відповідь:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1	1	1	0	0	1	1	1	1	0	0	0

 

Учитель. Індивідуальна робота.

«Ланцюжок». На дошці написані терміни: оксид, метал, неметал, проста речовина, складна речовина, валентність, основні оксиди, кислотні оксиди, масова частка, розчин, розчинена речовина, масова частка розчиненої речовини, розчинник, кислотні дощі, насичений розчин, концентрований розчин, розведений розчин, дифузія. Учні по черзі пояснюють зміст кожного з них. Інші учні аналізують та доповнюють відповідь.

Учитель.  Робота в парах.

Розгадайте кросворд.

 

					1.   д
	2. а				и
	т				ф
3.    м	о	л	е	к	у	л	а
	м				з
				4.   х	і	м	і	я
					я

Питання.

По вертикалі: 1. Явище проникнення мо­лекул однієї речовини між молекулами іншої речовини. 2. Найменша, хімічно неподільна частинка речовини.

По горизонталі: 3. Частинка речовини. 4. Наука, що вивчає речовини та перетворення одних речовин на інші.

Учитель. Проблемні питання.

1.Які з природних вод мають менше домішок: річкові чи джерельні? Чому?

2.Як очищають від домішок питну воду?

ІV. Поглиблення й засвоєння знань.

Найпоширеніша сполука водню в природі — його оксид, тобто вода Н₂0. У тому чи іншому вигляді вона є всюди. Вода заповнює западини земної поверхні, утворюючи океани й моря. Величезними масами снігу й льоду вона покриває полярні країни і вершини високих гір її невидима пара завжди є в повітрі. Перетворюючись у найдрібніші крапельки, вона утворює хмари, з яких випадають дощі та сніг, що насичують водою грунт і живлять струмки й річки. Просочуючись крізь грунт, вода розчиняє деякі його складові час­тини й захоплює найдрібніші нерозчинні тверді частинки.

Живі істоти на 2/3 складаються з води. Багато її в соковитих плодах та коренях рослин. Наприклад, у плодах кавунів та огірків міститься до 90 % води. В організмі ссавців її масова частка становить близько 70 %, у риб — 80 %, у медуз — 97 %. Більшість тканин та органів людини в ос­новному складаються з води.

 Космонавти неодноразово відзначали, що з космосу Земля має блакитний колір з відносно невеликими ділянками суходолу. Блакитна планета? Мабуть, лише її тон­ка оболонка? Якщо всю воду рівномірно розподілити по поверхні земної кулі, то утвориться плівка завтовшки мен­ше ніж 3 км. Не так уже й багато води в загальному об’ємі планети! Основну частину, тобто 97,75 %, водного потенці­алу складають солоні води океанів і морів. 2,25 % — це прісна вода, половину якої «законсервовано» у вигляді гігантських крижаних шапок Антарктиди, Арктики та Грен­ландії, льодовиків гір та підземних вод у товщі земної кори. Зазвичай говорять про повну гармо­нію первісного суспільства з природою. Навряд чи із цим можна безперечно погодитися. Не можна забувати, що гармонія передба­чає рівність, а її не було: людина залишалася рабом природи, по­вністю залежним від неї. Суспільство, що розвивається, перестало задовольняти вогнище первісної людини. Почали виникати вироб­ництва металів, скла, мила, гончарних виробів, фарб і хліба. Тут уже використовують набір хімічних реакцій, у результаті яких в атмосферу викидається цілий букет газоподібних забруднювачів: оксиди Карбону, Сульфуру й Нітрогену, пари металів, серед яких, наприклад, і такі шкідливі, як ртуть. Воду забруднюють відхода­ми фарбувальних виробництв і комунально-побутовими стоками. Втручання людини у природу змінює якісний склад води, причина чого — забруднення водойм промис­ловими відходами, добривами, отрутохі­мікатами. Найбільш розповсюдженими речовинами, що забруднюють воду, зокрема Світовий океан, є складові на­фтопродуктів, феноли, солі важких металічних елементів, синтетичні поверхнево-активні речовини, мінеральні доб­рива. З 1986 р. в Україні до оцінки якості забруднень, крім хімічного, фізичного, теплового та біологічного, додалося ще й радіоактивне. Якісна вода стає предметом експорту: населення Гон­конгу отримує її по спеціальному трубопроводу з Китаю; на привозній воді живе й країна Алжир. Тож досить висо­кою стає її ціна.Рушійною силою є Сонце. Майже чверть усієї сонячної енергії ви­трачається на випаровування води з поверхні водойм. Приблизно 2/3 ат­мосферної води повертається у вигляді опадів знову у Світовий океан, а 1/3 випадає на сушу. Це вода поповнює льодовики, ріки, озера. У свою чергу, поверхневі води знову стікають в моря й океани. Вода, що зволо­жує ґрунт, всмоктується корінням рослин. Разом з водою рослин одер­жують розчинні поживні речовини. Рослини випаровують воду, і вона надходить в атмосферу. І все повторюється знову. Колообіг води — ви­нятково важливий процес. Він забезпечує сушу прісною водою, яка постійно оновлюється. Заміна води в річках відбувається в середньому 30 разів на рік. Волога, яка міститься в ґрунті, оновлюється за рік. Води проточних озер змінюються за десятки років, а непроточних — за 200- 300 років. Наведені дані дають уявлення про те, як багато часу потріб­но для самоочищення водойм. Природна вода має здатність до самоочищення завдяки деяким бак­теріям, водоростям, найпростішим, у ній розкидаються різні шкідливі залишки. Так, наукою встановлено, що протягом доби у забрудненій воді залишається менше 50 % інфекційних бактерій, а через 95 годин — лише 0,5 %. В очищенні води  - бере участь і земля. Проходячи через шари порід (гальку, пісок, глину) тобто фільтруючись, вода очищається від механічних забруднень: трісок, харчових продуктів, хімічних відходів, частково — від інфекційних бактерій. Якість води за станом хімічно­го та бактеріального забруднення класифікується як забруднена, брудна і дуже брудна. Дуже бруд­ною водою є вода у басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, Приазовської та Причорноморсь­кої низовин, окремих притоках Дністра, Західного та Південного Бугу. Основни­ми причинами забруднення по­верхневих вод України є скидання неочищених та недостатньо очи­щених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосе­редньо у річку - та через систему міської каналізації, надходження до водних об’єктів речовин-забруднювачів із забудованих територій та сільгоспугідь, ерозія ґрунтів на водозабірній площі. Найбільш не­задовільний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Значну небез­пеку в експлуатаційних свердлови­нах Західної України становить на­явність фенолів (до 5—10 гранич­но допустимих концентрацій), а та­кож підвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів у підземних водах Криму.

    Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн т солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив-отрутохімікатів змивається з полів у ріки. Рівень очищення води надзвичай­но низький. На сьогодні очисні споруди, навіть при біохімічному очищенні, вилучають лише 10— 40 % неорганічних речовин, що містять 40 % Нітрогену, 30 % Фос­фору, 20 % Калію, і практично не вилучаються солі важких мета­лічних елементів. Дуже токсичні ртуть та свинець, кадмій. Потрапляючи в ґрунт, вони знижують врожайність сільськогосподар­ських культур, оскільки пригнічують ріст рослини. Якщо дані речовини та їх сполуки потраплять з промисловими стоками в закриті водойми, то спричинять загибель планктону та молюсків, які беруть участь в само­очищенні води.

У Дніпро щоріч­но скидається 370 млн м³ забруд­нених стоків, або 14 % від їх обсягу у країні. Проблема екологічного стану Дніпра, водні ресурси якого ста­новлять близько 80 % усіх водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн населення та 2/3 гос­подарства країни, є надзвичайно гострою. Водосховища Дніпра акумулюють забруднюючі речо­вини. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслі­док катастрофи на Чорнобиль­ській АЕС. У критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила при­родну здатність до самоочищен­ня. У катастрофічному стані зна­ходяться річки нижнього басейну Дніпра, де щорічно ускладнюєть­ся санітарно-епідеміологічна си­туація, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із забрудненням органічни­ми речовинами (40 тис т), нафто­продуктами (745 т), хлоридами, сульфатами (по 400 тис т), солями важких металічних елементів (65— 70 т) завдає забруднення біогенни­ми речовинами внаслідок вико­ристання відсталих технологій сільськогосподарського вироб­ництва, низької ефективності ко­мунальних очисних споруд.

В Україні діє понад 2,8 тис очисних споруд із самостійним випусканням стічних вод у водні об’єкти. Серед цих споруд із біо­логічним очищенням — 60 %, із механічним — 35 %, із фізико-хімічним — 5%.

    Однак у разі звичайного забруднення природного самоочищення води недостатньо. У цих випадках потрібна спеціальна очистка, приду­мана людиною.

Методи очистки води поділяються на механічні, біологічні, хімічні. На міській водоочисній станції вода спочатку піддається меха­нічній очистці. За допомогою спеціальних ґраток вловлюються великі нерозчинні у воді забруднювачі, у тому числі й побутові відходи (папір, поліетиленові пакети та ін.). Відокремлення дрібніших частин, нероз­чинних у воді, здійснюється у басейнах — відстійниках. Для біологічної очистки застосовують спеціальні спорудження — біофільтри, або аеротенки. В аеротенки подається спеціальний біологічний мул, який міс­тить мікроорганізми — бактерії та найпростіші амеби, інфузорії, а та­кож водорості. Мул, який містить усі ці мікроорганізми, називають активним. В аеротенках він змішується з водою. Вода тут стає чорною від мулу, ніби «ки­пить», насичуючись киснем, який надходить з повітряної станції. Вода стає ще чорнішою та бруднішою, ніж була в приймальній камері. Про­те саме тут, в аеротенках, відбувається процес оживлення. Найпрості­ші організми, для життєдіяльності яких потрібний кисень, повертають воді життя: окиснюють бактерицидними лампами, які випромінюють ультрафіолетове проміння, що знищує мікроорганізми. Очищена вода повертається в річку. Під час біологічної та хімічної очистки хворобо­творні мікроорганізми гинуть. Так, міські стічні води можуть містити до 10 млрд кишкової палички в 0,1 мл води, а при виході в річку їх вміст складає від 0,002 до 2 кишкових паличок у тому ж об’ємі.

У випадку залпового викиду в каналізацію великої кількості ток­сичних речовин (промислових відходів або стічних вод) мікроорганізми у воді можуть загинути й станція біологічної очистки може вийти з ладу.

Щоб цього не відбулося, для промислових підприємств розроблені спе­ціальні норми вмісту шкідливих речовин у стічних водах. Контроль за їх наглядом здійснює спеціальна лабораторія очисних споруд. На кожному великому підприємстві повинні бути очисні споруди, на яких вловлюються специфічні забруднювачі. Напри­клад, для автозаправних станцій, які забруднюють стічні води нафто­продуктами, розроблені спеціальні очисні споруди, в яких роль фільтрів відіграє тирса і відходи виробництва нетканих матеріалів.

Проте всі ці споруди не можуть розв’язати повного мірою проблему захисту водойм від забруднення. Щоб зберегти воду чистою, необхідно перестати розглядати водойми як резервуари для відходів. На великих підприємствах ця проблема може бути розв’язана шляхом переходу на замкнену систему водопостачання або безстічну технологію. Це така тех­нологія, коли на підприємстві здійснюється обіг використаної, а потім очищеної води, а із зовнішніх джерел тільки поповнюються її втрати.

Охорона водойм від забруднення й очист­ка стічних вод підприємства — важлива проблема сучасності. Не можна допустити, щоб водойми забруднювались. Жоден завод, жодне промис­лове підприємство не повинні працювати без очисних споруд. Не можна допустити втрат води. З цією метою встановлюють вододільники. Національна програма еко­логічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості пит­ної води затверджена Верхов­ною Радою України 27.02.1997. Основна її мета — відновлення і забезпечення сталого функціону­вання екосистем усіх водних ба­сейнів України, якісне водопоста­чання, створення екологічно без­печних умов для життя населення і господарської діяльності та захи­сту водних ресурсів від забруд­нення та виснаження.

Охорона і використання вод­них ресурсів в Україні регулюєть­ся Водним кодексом України, прийнятим Верховною Радою Ук­раїни 1993 р. Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі використання та охорони водних ресурсів. Проблема охорони й очистки води з кожним роком стає все гострішою. Тому проблема охорони водних ресурсів від забруднення — державна проблема.

      Важлива роль в охороні гідроресурсів від забруднення належить очисним спорудам. Очисні споруди бувають різних типів залежно від основного способу знешкодження нечистот:

1.при механічному способі очищення нерозчинні домі­шки видаляють через систему відстійників і різних пасток (відстоювання, фільтрування);

2.сутність хімічного методу полягає у внесенні хімічно­го реагенту, який вступає в реакцію з розчинними і нероз­чинними речовинами, що забруднюють воду, і сприяє їх випаданню в осад у відстійниках, звідки ті видаляються механічним шляхом;

3.фізичний метод — це кип’ятіння води, обробка ульт­рафіолетовими променями, застосування ультрафіолето­вих хвиль та гама-випромінювання тощо;

4.найрозповсюдженішими методами знезаражування води на водоочисних станціях до сьогодні залишаються хло­рування та озонування;

5.при очищенні побутових стоків найкращі результати дає біологічний метод: для мінералізації органічних за­бруднень використовуються і процеси життєдіяльності мікроорганізмів;

6.для очищення промислових стоків застосовують елек­тролітичний спосіб: пропускають електричний струм, що призводить до випадання більшості речовин в осад.

Cклад і смак природ­ної води в різних куточках нашої країни різний. Це залежить від хімічного скла­ду ґрунту і порід через які проходить вода. Природні води містять хлориди, сульфати, гідрокарбонати кальцію, магнію та інші домішки. Вода що містить йони кальцію та магнію, називається твердою. Чим вищий їх вміст в при­родній воді (вода, що пройшла через вапняні гірські породи і ґрунти), тим більша її твердість. Вода в якій немає цих йонів або зовсім мало називається м’якою. Тверда вода непридатна для застосування у техніці та побуті. Внаслідок використання твердої води у парових котлах їх стінки вкриваються шаром накипу, що містить кальцій та магній карбонати, а також інші солі. Накип уповільнює нагрівання води, призводить до збільшення витрат пали­ва, прискорює зношування стінок котлів. У твердій воді мило погано ми­литься, не дає піни, тому що солі магнію та кальцію утворюють з милом нерозчинні сполуки, погано розварю­ються м’ясо, овочі, крупи, заварюється чай.

 Розрізняють тимчасову (карбонатну), постійну, кальцієву, магнієву і загальну твердість води.

Твердість води, обумовлену наявністю магній та кальцій гідрокарбонатів, на­зивають тимчасовою, а наявністю кальцій та магній сульфатів і хлоридів - постійною.

Кальцієва твердість води обумовлена наявністю у воді солей кальцію, а магнієва - солей магнію.

Сумарну кальцієву та магнієву твердість води називають загальною.

У технологічних процесах для пом’якшення води ви­користовують дистиляцію, а також хімічні методи, які забезпечують виве­дення йонів кальцію та магнію з води у вигляді нерозчинних солей.

тимчасову твердість усувають додаванням вапняної води Са(ОН)_2.

Са(ОН)₂ + Са (НС0₃)₂ = 2СаС0₃ + 2Н₂0

     Під час цієї реакції йони кальцію ви­водяться з розчину у вигляді нерозчин­ного кальцій карбонату СаС0_3.

     Для подальшого пом’якшення води використовують катіонний обмін.

Катіони - це тверді речовини, нероз­чинні у воді, до складу яких входять рухливі катіони натрію, що можуть обмінюватися на катіони зовнішнього середовища кальцію чи магнію. Під час пропускання води через колонку з катіонітами йони кальцію та магнію затри­муються в ньому, а йони натрію пе­реходять з катіоніту у воду.

    Тимчасову твердість мож­на усунути також кип’ятінням, додаван­ням натрій гідроксиду NaOH або натрій карбонату Nа₂С0_3.

    А постійну твердість - додаванням натрій фосфату Nа₃Р0₄  чи натрій карбо­нату Nа₂С0₃.

    У домашніх умовах відомий такий спосіб ви­далення накипу - за допомогою питної соди, або натрій гідрокарбонату, NаНСОз, і оцтової есенції. Для цього в посуд наливають гарячу воду, доводять її до кипіння і розчиняють у ній питну соду (з розрахунку 2-2,5 столової лож­ки на 1 л води). Виготовлений розчин питної соди продовжують кип’ятити протягом ще 20-25 хвилин. Суть цього процесу вира­жається в розкладі натрій гідрогенкарбона­ту при кип’ятінні, утворюючи натрій карбонат, вуглекислий газ і воду.

   Кальцій сульфат, що входить до скла­ду накипу, перетворюється на кальцій карбонат:

2NаНСОз= Nа₂С0₃+Н₂0+СО₂

Nа₂С0₃+СаS0₄= Nа₂S0₄ +СаС0₃

    Після цього розчин з продук­тами реакції зливають і знову наповню­ють посуд водою, в яку добавляють оц­тову есенцію (півсклянки на 4 л води) або харчовий оцет. Вміст посуду знову кип’ятять протягом 20 хв.

    Ще в побуті для видалення тонкого шару накипу застосовують промите лушпиння сирої картоплі, яке кип’ятять у воді до розм’якшення накипу. Після цього про­дукти реакції знімають щіткою або де­рев’яною паличкою, а посуд споліску­ють чистою водою.

Фізкультхвилинка сприяє зміцненню здоров’я та має ще й виховне значення.

Всі вдихайте...

Видихайте...

Все в порядку, спочивайте,

Дружно руки піднімайте...

Все чудово — опускайте...

Нахиліться, розігніться,

Станьте прямо, усміхніться.

Все прекрасно, бо сьогодні

Всі веселі та здорові!

V. Закріплення знань.

Учитель. Індивідуальна робота.

«Естафета». На дошці написані основні терміни уроку (біологічне очищення, механічне очищення , фізичне очищення, хімічне очищення , електролітичне очищення, аеротенки, відстійник, біофільтр, тимчасова (карбонатна) твердість води, постійна твердість води, кальцієва твердість води, магнієва твердість води і загальна твердість води). Перший учень викликається за бажанням, йому дають у руки олівець (символічна естафетна паличка). Учень обирає собі слово і пояснює його, передає олівець наступному учню за його бажанням. Якщо учень не може пояснити значення слова, то учитель бере підказку «уболівальників» і знову просить цього самого учня пояснити термін, який він не запам'ятав.

Учитель. Робота в парах. Ситуаційні завдання.  

Ситуація 1

     Ви працюєте на хімічному заводі й випадково дізнаєтеся про не­справність у системі очисних споруд. Як ви вчините:

а) повідомите директору заводу, аби він сам прийняв рішення;

б) зробите вигляд, що вам нічого не відомо про несправність;

в) скажете директорові, що якщо він не вживатиме заходів, ак­тивно діятимете самі, повідомите робочих, співробітників газе­ти, зберете людей на мітинг?

Ситуація 2

     Ви заступник директора фабрики гумових іграшок. Вам запро­понували нову фарбу, що містить кадмій, дешевшу та яскравішу, ніж без кадмію, що є на фабриці. У результаті її використання фа­брика отримає великий прибуток. Як ви вчините, знаючи про ток­сичність барвників, що містять кадмій:

а) погодитеся з директором на покупку нової фарби;

б) будете проти цього рішення;

в) підете на компроміс і запропонуєте випускати 50 % іграшок з використанням нової фарби і 50 % — старої?

Ситуація З

     Один зі шляхів захисту біосфери від забруднення — очищення газів, що відходять, і стічних вод на промислових підприємствах. Сучасні очисні споруди досить ефективні, але дорогі. Як би вчини­ли ви, якби були директором заводу й мали у своєму розпоряджен­ні значну суму грошей:

а) поклали б гроші в банк для сплати штрафів за забруднення при­родного середовища;

б) вклали б гроші в будівництво очисних споруд;

в) вклали б частину грошей у розширення виробництва, а частину використовували б для збільшення зарплати робітникам?

Ситуація 4

     Ви, з батьками їдете на машині за місто, зупиняєтеся біля водо­ймища й бачите, що біля кромки води стоїть брудна машина, яку збираються вимити. Ваша машина теж вимагає миття. Які ваші дії? Чому саме так ви вчините?

Ситуація 5

Територія довкола заводу сильно забруднена будівництвом. До яких наслідків для людини й домашніх тварин це може призвести? Відповідь мотивуйте.

Ситуація 6

На заводі, що виробляє свинцево-нікелеві акумулятори, сталося аварійне скидання стічних вод у закрите водоймище. Які вірогідні наслідки для мешканців цього водоймища і для здоров’я людини.

Учитель. Добре, що після обговорення ви прийняли правильні рішення, підкоряючись не лише голосу розуму, але й голосу серця.

Індивідуальна робота. «Мікрофон». Кожен учень висловлює свою думку з приводу знань про воду.

Я знаю:

1.Вода — безцінний природний дарунок, необхідний для життя всього живого на Землі.

2.Прісної води на Землі небагато (близько 3 % від загальної маси).

3.На підприємствах слід впроваджувати маловідходні технології та замкнені системи використання, передбачити зменшення шкід­ливих викидів в атмосферу, водойми, відкриті ділянки ґрунту, а також будувати очисні споруди.

4.Не можна використовувати стічні води промислових підпри­ємств, громадських їдалень, туалетів, хімчисток тощо, а також побутові стічні води для поливання рослин або з метою внесення в ґрунт добрив.

5.Не можна зливати неочищені стічні води промислових підприємств та тваринницьких ферм у закриті водойми.

6.За порушення водокористування людина повинна нести відпові­дальність у законодавчому порядку.

7.Вода постійно рухається: відбувається її колообіг у природі.

8.Вода – мінерал, який замінити нічим не можливо, і нам потрібно про це пам’ятати.

9.Методи очищення стічних вод поділяють на механічні, фізико-хімічні та біологічні.

10.Вода – найпоширеніша речовина на Землі.

VІ. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання відповідей учнів.

Учитель. Картка самооцінювання учня

Виставте собі від 0 до 3 балів за кожним із кри­теріїв.

1.Я активно працював(ла) на уроці.

2.Я надавав(ла) вдалі пропозиції, які були вра­ховані класом.

3.Я допомагав(ла) іншим учням, зацікавлю­вав(ла) їх роботою.

4. Я узагальнював(ла) думки інших.

Рефлексія

1.Чи досягли ви особисто й клас у цілому очіку­ваних результатів?

2.Що саме допомогло досягти бажаних резуль­татів?

3.Що сподобалося на уроці?

4.Що можна було б організувати краще, корис­ніше?

5.Над якими навичками й уміннями ще необхід­но попрацювати вдома?

VІІ. Домашнє завдання.

І рівень.

Охарактеризуйте сучасний стан природної води.

ІІ рівень.

Складіть схему очищення води.

Схема «Очищення води»

1.Очищення від твердих домішок і нерозчинних речовин: відстою­вання і фільтрація.

2.Очищення від мікроорганізмів: хлорування, озонування, дія уль­трафіолетовими променями.

3.Очищення від розчинних речо­вин: перегонка або дистиляція.

ІІІ рівень.

Охарактеризуйте очисні споруди залежно від основного способу знешкодження нечистот.

ІV рівень.

«Есе» (творче завдання)

Висловіть свої міркування…

    Цікаво було б знати як прискорити процес ви­далення накипу, та як би не ушкодити металевий посуд?

Відповідь. Під час видалення накипу треба перемішувати вміст, посуду, щоб продукти реакції утримувалися у завис­лому стані. Тому до складу засобів для видалення накипу заводського виготов­лення входять стабілізатори суспензії. Після обробки посуду розчин зливають, розм’якшені продукти реакції видаля­ють за допомогою щітки або дерев’яної палички і ретельно ополіскують чистою водою.

  Слід також зважити на те, що крім накипу розчин кислоти руйнує й сам ме­тал, особливо алюміній:

2Аl + 6НСl = 2 АlСl + 3Н₂

   Тому під чає застосування засобу для видалення накипу дуже важливо зверта­ти увагу на застереження, які наводять­ся в інструкції для споживача.

   Після видалення накипу за допомо­гою кислоти посуд рекомендують обро­бити розчином кальцинованої соди Nа₂С0₃ з масовою часткою розчиненої

речовини 3-5%. Суть цієї операції поля­гає в нейтралізації надлишку кислоти. Nа₂С0₃ +2НСl= 2NаСl+Н₂0+СО₂.

     Після обробки посуд знову ретельно ополіскують чистою водою.