Урок "Процеси глобалізації у сучасному світі: за і проти"

Світлана Вікторівна Бондаренко,

кандидат педагогічних наук,

викладач Глухівського агротехнічного

 інституту імені С.А. Ковпака

Сумського НАУ

e-mail: bondarenko58sv@gmail.com

ПРОЦЕСИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ У СУЧАСНОМУ СВІТІ: ЗА І ПРОТИ

У статті розглянуто сутність процесу глобалізації, види глобальних процесів; розкрито основні ознаки глобалізації; охарактеризовано компоненти економічної глобалізації; з’ясовано особливості визначення індексу глобалізації; встановлено переваги процесу глобалізації для всього світу та проблеми, спричинені глобалізацією; окреслено процеси глобалізації, що відбуваються в нашій державі; уточнено форми прояву глобалізації в Україні.

Ключові слова: глобалізація, індекс глобалізації, транснаціональні корпорації, міжнародний поділ праці, інформаційні технології, інвестиції, інтеграція.

Постановка проблеми. У сучасному світі процеси глобалізації набувають все більших масштабів й охоплюють  всі сфери діяльності людини. Розуміння складних і суперечливих процесів глобалізації є невід’ємною складовою підготовки сучасних випускників як компетентних споживачів, ефективних підприємців, виробників, інвесторів, відповідальних громадян, патріотів своєї держави [12].

В теоретичному аспекті, знайомство студентів з явищем глобалізації починається під час вивчення «Соціально-економічної географії світу», а продовжується в процесі вивчення економічних дисциплін. Екологічні прояви процесу глобалізації розглядаються при вивченні теми: «Глобальні проблеми людства» на заняттях з біології, географії, основ екології. В практичному аспекті глобалізація торкається кожного з нас через речі, якими ми користуємося в побуті (одяг, взуття, побутова техніка, автомобілі, засоби зв’язку, косметика, продукти харчування тощо). Завдяки комп’ютерних технологіям глобалізація впливає на повсякденне життя кожної людини, незалежно від місця її проживання. З огляду на це необхідно вивчити явище глобалізації як всеохоплюючого процесу; з’ясувати основні компоненти економічної глобалізації; встановити переваги і недоліки глобалізаційних процесів. Це дасть змогу дослідити основні тенденції процесу глобалізації в Україні. 

Стан вивчення проблеми. Процеси глобалізації сучасного світу все частіше привертають до себе увагу багатьох дослідників. Географічний аспект глобалізації розглядали в своїх працях  В.В. Безуглий,  В.Ф. Вовк, Т.Г. Гільберт, С.Г. Кобернік, Р.Р.  Коваленко, Л.Б. Паламарчук, О.Г. Стадник, О.Б. Станева, О.В. Яковчук, Б.П. Яценко та інші [1, 3, 6, 8, 14, 15]. Процесам економічної глобалізації присвячено праці таких науковців, як Н.О. Біленької, Д.Г. Лук’яненка, Є.І. Масленнікова, О.В. Побережця, А.С. Філіпенка, В.Г. Чепіноги та багатьох інших [2, 5, 7, 9, 11, 16]. Екологічний напрям глобалізації представлено дослідженнями С.С. Малимона, Л.П. Царика, Б.П. Яценка та інших [1, 4, 10].

Виклад основного матеріалу дослідження.

Глобалізація є провідною сучасною тенденцією розвитку світової економіки, що виникла в результаті закономірних інтеграційних процесів у 90-х роках ХХ століття [3, с. 623]. Нині процеси глобалізації охоплюють не тільки економіку, а й політику, освіту, культуру, екологію, туризм, безпеку, інвестиції, технології, фінанси; впливають на рух товарів і послуг, робочої сили, інформації [6, с. 131].

Найбільш відоме і просте тлумачення  слова «глобалізація» ґрунтується на його перекладі від англійського «globalization» − процеси, які відбуваються в масштабах всієї планети [17]. В географії під глобалізацією розуміють процес всесвітньої економічної, політичної, культурної інтеграції та уніфікації, тобто єдиної взаємопов’язаної і взаємозалежної системи [6, с. 129].

В економічному сенсі цікавою є думка американського економіста Джозефа Юджина Стігліца. Він визначає глобалізацію як «тісну інтеграцію країн і народів світу, що спричинена значним скороченням витрат на перевезення і зв'язок, усунення штучних бар’єрів на шляху переміщення з країни в країну товарів, послуг, капіталу, знань та (меншою мірою) людей» [9, с. 131].

Особливу увагу до процесів глобалізації привертають більшість екологів [1, с. 91; 4, с. 55; 10, с. 47], які наголошують на невідворотних змінах стану навколишнього середовища нашої планети, що загрожує людству глобальною екологічною катастрофою.

До основних ознак процесу глобалізації належать: 

• становлення єдиного світового виробництва на основі діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК);
• посилення інтеграційних процесів (відкритість і взаємозалежність економік країн);
• формування глобальних ринків робочої сили;
• розширення світового фінансового ринку (рух капіталу, інвестиції);
• формування загальнопланетного інформаційно-комунікаційного простору (глобальна мережа Інтернет);
• уніфікація ведення бізнесу, формування нової системи глобального управління (діяльність міжнародних організації);
• встановлення світових цін, залежність економік країн від їх коливань;
• культурне зближення народів (єдина система цінностей, стандартів життя, уподобань тощо);
• порушення екологічної рівноваги екосистеми (загострення глобальних проблем).

Жодна країна світу не здатна протистояти глобальним економічним процесам. Завдяки досягненням науки і техніки стали більш швидкими перевезення, а зв'язок – доступним. Навіть не виходячи з дому, ми можемо робити покупки, вчитися, працювати, переказувати гроші, спілкуватися із людьми з різних куточків світу.

Процеси глобалізації у сучасному світі охоплюють різні сфери світової економіки (мал. 1).

Мал. 1. Сфери світової економіки, які охоплює процес глобалізації

Міжнародна фінансово-кредитна система випереджає ріст світового виробництва та експорту. Завдяки комп’ютерних технологіям продаж цінних паперів і валюти здійснюється миттєво в різних місяцях планети. Найбільші фінансові центри світу – Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур працюють цілодобово [6, с. 132].

Важливою складовою економічної глобалізації є іноземні інвестиції, які сприяють розвитку окремих територій або держав, і мають на меті взаємну економічну вигоду. Найбільшими країнами-інвесторами світу є США, Канада, країни Євросоюзу (Німеччина, Франція, Нідерланди та інші)  і Східної Азії (Японія, Китай). Все більше регуляторних повноважень в економічній сфері набувають спеціалізовані установи ООН такі як  МВФ (Міжнародний Валютний фонд), МБРР (Міжнародний банк реконструкції та розвитку), СОТ (Світова організація торгівлі), Світовий банк та інші [6, с. 132].

Визначальну роль у процесах глобалізації відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), діяльність яких набуває все більших масштабів. ТНК – це компанії, які були створені в одній із країн світу, а нині мають свої представництва по всьому світу. Таким чином, вони розширюють ринки збуту своєї продукції, економлять на ресурсах і перевезеннях, популяризують свої стандарти якості товарів чи послуг. ТНК з’єднали міжнародне виробництво і світову торгівлю [1, с. 58].

Найбільша кількість ТНК світу припадає на США (General Electric, IBM, General Motors, Ford, Apple, Microsoft), Японію (Honda, Toyota, Nissan, Hitachi, Sony, Toshiba), Німеччину (BMW, Volkswagen, Siemens, Robert Bosch), Францію (Peugeot, Renault), Велику Британію (British Petroleum), Китай (Sinopec, China National Petroleum), Південну Корею (Hyundai, LG, Samsung Electronics).

Нині міжнародний туризм стає не тільки популярним видом відпочинку, але й провідною експортною галуззю економіки світу. За доходами туризм               конкурує з продажем нафти. Для багатьох країн світу міжнародний туризм став основною статтею доходів. Цікавими є факти статистики, найбільш відвідувані країни світу – європейські (Франція, Італія, Іспанія, Велика Британія, Греція, Швейцарія, Австрія, Нідерланди та ін.). А найбільше прибутків від туризму отримують США [3, с. 519].

Туристичний бізнес стимулює і розвиток інших галузей господарства (будівництво, сільське господарство, торгівля, зв'язок тощо). Туризм сприяє не тільки економічній глобалізації, а й культурній, соціальній, екологічній. Його діяльність спрямована  на взаєморозуміння між людьми з різних країн світу заради збереження і процвітання нашої планети.

Формування глобальної економічної системи призвело до чіткої спеціалізації країн на міжнародній арені. Як зауважили  вітчизняні географи С.Г.Кобернік і Р.Р.Коваленко «…фактично виникла «світова фабрика», пов’язана товарними потоками та глобальними інформаційними системами, якою керують високорозвинені держави. А більшість виробництв переміщено у країни, що розвиваються, де є природні та дешеві трудові ресурси» [3, с. 624]. В результаті такої взаємозалежності та вигідності жодна національна економіка існувати ізольовано не зможе. Однак така економічна система не стійка до кризових потрясінь. І якщо відбувається економічна криза в одній із високорозвинутих держав світу, то її наслідки відчувають більшість інших країн світу, що становить загрозу глобальної економічної кризи.

Для визначення рівня залучення країн світу до процесів глобалізації розраховують індекс глобалізації [2]. Цей індекс демонструє економічну, політичну, технологічну й соціальну інтеграцію країни в світове господарство. Методика розрахунку індексу глобалізації розроблена Швейцарським інститутом дослідження бізнесу (KOF) розраховується щороку для країн світу за багатьма критеріями, які згруповано в три складові, що мають рівні вагові коефіцієнти [18].

Складовими індексу глобалізації є:

Економічний субіндекс – це сума всіх видів імпорту та експорту, прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, доходи нерезидентів у формі заробітної плати чи прибутки від інвестицій тощо.

Політичний субіндекс – членство країни в міжнародних організаціях, участь країни в місіях Ради Безпеки ООН, кількість іноземних посольств у країни тощо.

Соціальний індекс – це інтенсивність персональних контактів людини в банківській, телекомунікаційній та туристичній сферах, рівень розвитку міжнародного туризму тощо [8, с. 52].

Чим більше значення індексу, тим глобалізованішою є країна. Відповідно до індексу глобалізації за методикою KOF найбільш глобалізовані країни світу такі як Ірландія, Швейцарія, Сінгапур, Нідерланди, Швеція, Канада, Велика Британія, Люксембург, Австрія, Франція, США та інші. Україна за цим показником посідає приблизно шістдесят четверте місце серед сто двадцяти країн світу [8, с. 53].

Глобалізація містить у собі чимало протиріч, тому є предметом постійних дискусій не тільки науковців, але й звичайних людей. Процеси глобалізації в світі досить неоднозначні, мають як прихильників «за» (глобалісти), так і супротивників «проти» (антиглобалісти) [3, с. 624].

На думку глобалістів перевагами глобалізації є доступ до нових передових технологій, підвищення ефективності виробництва,  зростання конкуренції, розвиток інформаційних технологій, висока мобільність робочої сили та капіталу, підвищення життєвих стандартів, більша відкритість країн, підвищення рівня оплати праці. І як результат − зменшення торгівельних бар’єрів, загальне підвищення добробуту в світі, єдині світові стандарти в усьому [2, с. 95].

Для антиглобалістів процеси глобалізації пов’язані зі страхом, який спричинюють думки про загострення екологічних проблем; занепад трудових стандартів; підпорядкованість міжнародним організаціям, що не підзвітні громадянам жодної держави; загрози від терористичних організацій; втрата систем національних цінностей та правових відносин. Супротивники глобалізації наголошують на тому, що багаті країни будуть становитися ще більш заможнішими, а країни, що розвиваються будуть ще біднішими.

В цілому ключовим питанням для глобалістів та антиглобалістів є вплив глобалізації на рівень бідності у світі (табл. 1).

          Таблиця 1.

НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Слід зазначити, що сучасна економіка України є складовою єдиного світового простору, який охоплений складними процесами глобалізації. Але парадокс нашої держави полягає в тому, що володіючи передовими космічними технологіями, значним інтелектуальним потенціалом, ми постачаємо на світовий ринок переважно сировину, напівфабрикати, дешеву робочу силу.

Для участі в глобальних процесах Україна повинна підвищувати конкурентоспроможність національної економіки, зокрема розвивати наукоємні високотехнологічні галузі виробництва; підтримувати інноваційні види діяльності; створювати технопарки, кластери, бізнес-інкубатори; сприяти розвитку стартапів у сфері малого бізнесу; підтримувати національні корпорації; спрямовувати інвестиції в розвиток інтелектуального капіталу тощо [5, с. 111].

Основними перевагами для України в умовах глобалізації є:

• поглиблення міжнародного поділу праці та розширення взаємовигідної міжнародної торгівлі;
• підвищення ефективності використання всіх факторів виробництва, зниження витрат виробництва за рахунок впровадження безвідходних і ресурсозберігаючих технологій;
• поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);
• збільшення потоків прямих іноземних інвестицій;
• формування відкритої економічної системи;
• активізація участі в роботі міжнародних організацій та інтеграційних об’єднань [7, с. 98].

 До основних проблем, спричинених глобалізацією в Україні слід віднести:

• посилення впливу ТНК, поглинання ними національного ринку;
• збільшення розриву в соціальному і економічному розвитку між країнами;
• нестабільність розвитку економіки країни та розшарування суспільства.

З часом процеси глобалізації все більше стають відчутними в Україні. Про що свідчать найважливіші форми її прояву: інтенсифікація діяльності ТНК, зближення внутрішніх та світових цін; залучення українських виробників та споживачів до глобального ринку товарів, послуг, капіталів, інформаційного простору; інформативно-культурне зближення народів, інтенсифікація регіональних інтегральних процесів [11, с. 236].

Отже, Україна одна із держав світу, що має всі можливості стати конкурентоспроможною  та брати активну участь у процесах глобалізації.

Висновки.

Процеси глобалізації у сучасному світі є досить складними, неоднозначними й суперечливими. Вони охоплюють не тільки всі країни світу, але й всі сфери діяльності людини. Причому деякі країни роблять значний внесок у глобалізацію через діяльність транснаціональних корпорацій. Все більш значимими стають міжнародні інтеграційні об’єднання держав. Відбувається економічна, політична та культурна уніфікація світу. Загострюються глобальні проблеми людства, що потребують для свого вирішення зусилля всіх країн.

Головними позитивним моментами глобалізації слід вважати: поширення високоефективних, інноваційних, екологічно чистих технологій; підвищення мобільності трудових ресурсів, капіталу; подальший розвиток комп’ютерних технологій;  розширення можливостей подорожувати по всьому світу; підвищення загального добробуту населення. До основних проблем, які спричинені глобалізацією слід віднести: зростання впливу на весь світ окремих країн, нав’язування ними свої систем цінностей,  економічних і правових відносин.

Найважливішою умовою успішних процесів глобалізації в Україні є підвищення конкурентоспроможності національної економіки з урахуванням основних конкурентних переваг.

Список використаних джерел  та літератури

1. Економічна і соціальна географія світу: підруч. [для 10 кл. серед. шк.] / [Яценко Б.П., Юрківський В.М., Любіцева О.О., Кузьминська О.К., Бейдик О.О.]; за ред. Б.П.Яценка. – К. : Форум, 2004. – 351 с.
2. Індекс глобальної конкурентоспроможності: [Електронний ресурс]:  Звіту «The Global Competitiveness Report 2016–2017» [Режим доступу]:  https://www.weforum.org/reports/the-global-competitiveness-report-2016-2017.
3. Кобернік С.Г., Географія: довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвіт. навч. закл.  : [навч. посіб.]  /  С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко.  / за ред. С.Г. Коберніка. − [5-е вид., випр. та доп.] –– К. : Літера  ЛТД,  2013. – 656 с.
4. Малимон С.С. Основи екології.  [підручник] / С.С.Малимон. − Вінниця: Нова Книга, 2009. – 240с. : іл.
5. Maslennikov E.I. Strategic assessment of the financial sustainability of the industrial enterprise [Електронний ресурс] / E.I. Maslennikov // Економіка: реалії часу. – 2014. – № 6 (16). – С. 111-115. – Режим доступу: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/No6/111-115.pdf.
6. Паламарчук Л.Б. Географія: підруч. [для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: профільний рівень] /  Л.Б. Паламарчук, Т.Г. Гільберт, В.В. Безуглий. − [2-е вид.] – К.: Генеза, 2011. – 304 с. : іл.
7. Побережець О.В. Ідентифікація та класифікація нематеріальних активів та проблеми їх визначення [Електронний ресурс]  / О.В. Побережець,   К.В. Іванова  // Економіка: реалії часу. – 2012. – № 2 (3). – С. 98-104. – Режим доступу до журн.:  http: //economics.opu.ua/ files/archive/ 2012/No2/98-104.pdf.
8. Станева О.Б. Глобалізація світового господарства / О.Б. Станева // Географія. [наук-метод. журнал]. − 2015. − № 17-18. – С. 42-53.
9. Стіґліц Дж. Ю.  Глобалізація та її тягар / Дж.Ю.  Стіґліц; [пер. з англ. А. Іщенко]. – К. : Вид. дім “КМ Академія”, 2003. – 252 с.
10. Царик Л.П. Екологія: підруч. [для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: профільний рівень] / Л.П. Царик, П.Л. Царик, І.М Вітенко.  − [2-е вид.] – К. : Генеза, 2011. – 240 с.
11. Чепінога В. Г. Основи економічної теорії [Електронний ресурс]: навч. посібник // В. Г. Чепінога – К. : Видавництво Ліра-К, 2014. – С. 236 [Режим доступу]: http://lira-k.com.ua/book/osnovi%20ekon%20teor.pdf.
12. http://www.mon.gov.ua/
13. http://www.soippo.edu.ua
14. http://o-svit.iatp.org.ua
15. http://www.osvita.org.ua/
16. http://www.m.nayka.com.ua/?op=1&j=efektyvna-ekonomika&s=ua&z=5669
17. https://uk.wikipedia.org/wiki
18. http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurentospromozhnosti-1