Урок-проект Люби й вивчай свій рідний край

Урок-проект

Тема. Люби й вивчай свій рідний край

Мета проекту: підбити підсумок за інформаційним методом проектів, присвяченим збагаченню знань про Україну, вивченню історії села Межиріч, ознайомити учнів з географічними даними України, державними і народними символами, з історією села, його визначними місцями; розвивати спостережливість, пам’ять, інтерес до вивчення історії рідного краю, допитливість; виховувати почуття патріотизму, любов  і повагу до рідної землі,  шану до дорогих серцю місць.

Вид проекту: інформаційно-пошуковий. 

Тип проекту: колективний.

Учасники:  учні 2 - 3 класів

Актуальність проблеми:

- У народу,який не знає свого минулого, немає майбутнього.

- Останні події, які відбуваються у нашій державі, показали,як швидко можна втратити рідне село, місто через байдужість, зраду, відсутність любові до своєї держави, землі,яка дала життя, годувала, захищала.

Завдання :

- Дізнатися більше про Україну, державні і народні символи,  про історію рідного села, його визначні місця.

- Учитися працювати з довідковою літературою.

- За матеріалами проекту випустити газету «Моя країна – Україна»

Очікувані результати:

-  Кожен учень класу знатиме більше про незалежну Україну, її символи,  історію свого села та його особливості.

-  Школярі оволодіють новими інформаційними технологіями.

- Діти навчаться самостійно здобувати потрібну інформацію та користуватися нею.

- Слова «Люби, вивчай свій рідний край» будуть не просто девізом, а стануть керівництвом до дії.

Термін тривалості: середньотривалий.

Хід проекту

І. Організаційний момент. Психологічний настрій

Привітання гостей.

Учитель.   Любі діти! У наш клас

                   Завітали гості щирі!

                   Привітаймо в добрий час

                   Гостей посмішкою й миром!

Учень.       Ми Вам раді, люди добрі

                   Ми вітаєм щиро Вас!

Учениця.   І запрошуєм ласкаво

                   На проект до нас!

Разом.       Ласкаво просимо

                   Послухайте Ви нас!

 - Сьогодні ми зібралися на нашому проекті «Люби й вивчай свій рідний край!».

(Слайд 1)

- Чому на проекті, запитаєте ви мене?

- А тому, що ми готували його заздалегідь. Мета нашого зібрання – захистити його. Працюючи над проектом, ми відвідали найвизначніші місця нашого села, збирали вірші, пісні, легенди, прислів’я, загадки про Україну, відвідали старожилів, щоб взяти інтерв’ю про минуле нашого села, шукали в енциклопедіях відомості про нашу країну, виготовляли обереги, малювали малюнки, писали листи воїнам, складали вірші.

- Подивіться одне на одного, щоб налаштуватися на добрий настрій. Посміхніться одне одному, покажіть, як ми вміємо любити, які ми хороші. У кожного з вас – найкращий сусід. Дайте сусідові свою руку і промовте:

Тепло своїх долоньок

Я друзям віддаю!

Урок новий, цікавий

Я з радістю почну!

ІІ. Мотиваційний аспект.

Учень  На землі великій є одна країна

   Гарна, неповторна, красна, як калина.

   І живуть тут люди добрі, працьовиті.

   І скажу, до речі, ще й талановиті.

Учень  Землю засівають і пісень співають,

   На бандурі грають і вірші складають

   Про ліси і гори, і про синє море,

   Про людей і квіти...

Учитель  То скажіть же, діти,

   Що це за країна?

Учні  (хором) Це наша славна Україна!

Вчитель.  Про що ми будемо розмовляти на уроці?

 А щоб знати це напевно, прочитаємо вірш, перші букви якого підкажуть нам  правильну відповідь.

(Слайд 2)

    У всіх людей одна святиня.

    Куди не глянь, де не спитай.

    Рідніша їм своя пустиня,

    Аніж чужий в пустині рай.

                                  Їм красить все їх рідний край.

    Нема без кореня рослини,

    А нас, людей, - без Батьківщини.

- Як називається такий вірш? (Акровірш)

- Яке слово прочитали? (Україна)

             ( Звучить пісня про Україну)

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

 - Сьогодні ми з вами більше дізнаємося про нашу рідну неньку Україну.

А допоможе нам в цьому це яскраве сонечко, яке буде нам світити і зігрівати нас, хлопчик і дівчинка – українці. А ще ви - журналісти, які збирали матеріал, який передали в інформаційний центр, де директором являюся я.

- Ми створили газету «Моя країна - Україна».

(Слайд 3)

Перша сторінка «Україна – незалежна держава»

(Слайд 4)

 - Ви вже знаєте, що живете в країні, яка називається – Україна. Вона одна із найбільших держав у Європі ( показую на глобусі).

(Слайд 5)

 Ось Європа, а ось – Україна.

 Ми належимо до українського народу. Країну з політичною владою в суспільстві називають державою. Україна також є державою. Її належить певна територія.

- Яка?  Послухайте учня. 

 Учень. В енциклопедії сказано: «Україна – держава в Східній Європі, територія якої простягається із заходу на схід на 1316 км, із півночі на південь на 893 км».

(Робота з картою України) (Слайд 6)

 Східну Україну називають степовою Україною, бо вона розляглася великим степом, що доходить до самого Чорного моря. Саме тут зараз йдуть воєнні дії. Про це ми поговоримо трохи пізніше.

 На Заході України розкинулися гори Карпати зі своїми округлими вершинами – полонинами, швидкими гірськими річками та зеленими лісами, які дуже красиві як взимку, так і влітку.

 Середню частину України звуть Наддніпрянщиною, бо вона розляглася понад правим і лівим берегом Дніпра.

 А ось наш рідний край, Слобожанщина,  наша Сумська область.

 Життя в державі влаштоване за правилами – законами. Закон – це головне й обов’язкове правило для всіх громадян країни. Основним законом нашої держави є Конституція (показати на малюнку).  (Слайд 7)

 У Конституції записано, що Україна є суверенна і незалежна держава.

• Як ви розумієте незалежна? (Відповіді дітей)
• Незалежна , це коли має можливість самостійно вирішувати і розвиватися на тлі інших держав.
• Коли ми святкуємо день Незалежності нашої держави?

В цьому році 24 серпня нашій державі  виповниться  27 років.

 Головою нашої держави є Президент.

• Хто є Президентом України? (Показати портрет) 

Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ обирає народних депутатів до Верховної Ради України. Верховна Рада приймає закони. А Кабінет Міністрів України забезпечує їх виконання.

ІІ сторінка «Державні символи України»

(Слайд 8)

(Під час розповіді легенди потрібні три помічники з учнів, які символізуватимуть трьох синів і яким вчитель буде надівати символи: тризуб, синьо – жовтий плащ, нотку.)

- Послухайте легенду.

Давно-давно жила колись жінка.   І  було  в  неї 3  сини.   Росли  вони  чесними сміливими. Попідростали й вирішили піти у світ.

Старшому сину дала мати на згадку про рідну домівку золоту корону з 3  промінцями, щоб i в далекому краї зігрівала вона його. Минув час i завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо корона, яку дала мати, зігрівала людей i вела вперед. Дали йому ім’я Герб, а знак, що дала мати, назвали Тризуб.

Герб - ключ до історії держави. Герби зображуються на знаменах, медалях, монетах печатках. Золотий тризуб на блакитному тлі - символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі.

А тепер повернемося до середнього сина. Йому мати дала в дорогу синьо-жовтий одяг. Своїми гарними справами прославив він свою матір i одержав ім’я Прапор.

Синій колір - це колір води, колір ясного, чистого неба. Це символ миру.

Жовтий колір на прапорі - це колір жовтогарячого сонця, колір пшеничної ниви, хліба, зерна. Це символ достатку.

 В давнi часи прапороносцями призначали найсильніших воїнів, які повинні були охороняти прапор. Якщо прапор падав, зникав з очей під час бою, це означало поразку.

А що ж третій молодший брат? Там, де він був, завжди лунала пісня. Адже мама подарувала йому чарівний голос. От i одержав третій син ім’я Гімн.

З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пiснi, які з часом стали називатися гімнами.

Національний Гімн - це урочиста пісня, символ нашої держави, яку більше 100 років тому написали поет Павло Чубинський та композитор Михайло Вербицький. Називається він «Ще не вмерла України».

- Де ми можемо почути Державний Гімн? (спортивні змагання, урочисті події,      початок дня на радіо о 6.00).

 - Ці символи називаються державними, бо закрiпленi в головному законі України - Конституції. А саме у ст. 20, де сказано, що... «Державними символами України є Державний ПРАПОР України; Державний ГЕРБ України; Державний ГІМН України».

ІІІ сторінка «Народні символи українців»

(Слайд 9)

- Кожен народ має свої святині, свої символи - рослини, тварини, без яких не можна уявити цю державу. Але на вiдмiну від державних, народні символи не записані у Конституції, вони живуть у серці та пам’яті народу. Наприклад, Японію не можна уявити собі без квітучої гілочки вишні, Росію - без білої берізки під вікном. Є такі символи й на Україні.

- Послухайте загадку.

 У вінку зеленолистім

 У червоному намисті

 Видивляється у воду

 На свою хорошу вроду. (Калина) (Показати малюнок і кетяги калини)

(Слайд 10)

- А що ви знаєте про калину? Гра «Мікрофон»

- Не було раніше такої хати, коло якої вона б  не росла.

- Кущ калини саджали біля криниці, щоб вода була смачною.

- Дівчата цвітом калини прикрашали коси.

- Достиглі кетяги розвішували попід стріхами.

- В народі кажуть: «Червона калина від 100 хвороб лікує».

- Калина - символ рідної землі, батьківської хати.

- Її дбайливо охороняли та доглядали.

- Дітям казали: «Не ламайте калину, бо накличете мороз».

- А якщо хто викорчував калину на своєму подвір’ї, той не побачить щастя в житті.

- Багато поетів зверталося до калини у своїх віршах. Наприклад, Т.Шевченко робив це у своїх творах 365 разів: «Зацвіла у лузі», «Тече вода з-під явора»і інших..

- Журналіст  Лисянська  Валерія відшукала легенду «Як калина з’явилася» . Послухайте її.

 Гуляли край села дівчинка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо – аж чорні хмари по небу пливуть – татари на село йдуть, позвав сестру. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, убили й кинули в лісі край болота. Де краплинки крові впали, виріс гарний  кущ. Навесні нагадував він дівчину білим цвітом, а восени – кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ Калиною й щиро за ним доглядали – то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

 Отже, калина – це символ мужності й незламності духу, це символ пам’яті роду, символ безсмертя.

- Ще одним символом України є (показати малюнок верби і гілочки) -верба. (Слайд 11)

- Важко уявити собі землю без верби. Росте вона понад річками, озерами, ставками, біля криниць та озер.

-  Перебуваючи далеко від рідної землі, Т.Шевченко посадив у пустелі вербову гілку. Поливав i доглядав її. Росте Шевченкова верба i досі. В народі верба уособлює жіночу долю, смуток.

- Кажуть люди: «Без верби i калини нема України».

- Як ви розумієте це прислів’я?

- Які ще народні символи ви знаєте?

(Слайди 12 – 21)

(Лелека, барвінок, соняшник, мальви, тополя, ластівка, волошки,  мак, зозуля, соловей).

-  Не перерахувати легенд і казок,віршів та пісень,у яких наш народ висловив глибоку любов та пошану до рослин і птахів,обравши їх своїми животворними символами.

- А зараз трішки відпочинемо.

(Слайд 22)

Фізкультхвилинка

 Ми мандруєм , ми мандруєм,

 Україною подорожуєм.

 Ось побачили Карпати,

 Як вершини нам дістатись?

 Заглядаємо в озерця,

 Не торкнутися нам дна.

 Так ми довго – довго їхали

 Поки у рідне село приїхали.

- Ми приїхали до нашої маленької батьківщини.

ІV сторінка «Моя маленька батьківщина»

(Слайд 23)

 - Діти, де ми з вами проживаємо? (показати на карті Сумську область, Лебединський район, село Межиріч)

(Слайд 24)

- Що ж ви знаєте про нашу маленьку батьківщину?

Наші журналісти підготували повідомлення про історію свого села. Послухайте їх.

Межиріча рідного історію знаєм,

Ніхто з нас минулого не забуває.

Свою розповідь, ми хочемо розпочати з того, що ми з вами помандруємо у далекі - далекі часи. Часи, коли були ще царі, вільні люди, яких називали козаки і кріпаки, які працювали на панів. А всі ці події відбувалися більше 350 років тому. Царювала тоді цариця Катерина ІІ. Вона була могутньою царицею, не любила, коли їй не підкорялись. В той же час на річці Дніпро жили волелюбні козаки.

 Козак - це вільна людина, яка цінує понад усе свободу. Тому вона веліла своєму військові розігнати козаків, знищити їх. Велике було військо цариці -  не встояли козаки проти нього. І , щоб не загинути, їм прийшлось відступити. Відступати довелося далеко, йшли довго, вже й збилися з ніг, та тут побачили гарну місцину: з однієї сторони -  гори, а з іншої - річка і непрохідні болота. Це була гарна місцевість : ворог не зможе підступити непоміченим, тому козаки вирішили тут зупинитися. Назвали вони місце свого поселення Межиріч. На одній із гір побудували фортецю. З тих пір  ця гора називається "Замкова ".

(Слайд 25)

- Звідки ж походить назва села Межиріч?

 Село Межиріч засноване 1642 року між двома річками Псел і Олешнею.  Від Олешні залишилася лише стариця, яка заросла рослинністю та болотистими сухими ділянками. А річка Псел і по цей час радує, вабить своєю незвичайною красою. (Показати фото)

- Перейдемо до найвизначніших місць нашого села. Зупинемось на першій перлинці:

ботанічна пам’ятка природи місцевого значення - «Межиріцька шовковиця», яка росте біля церкви (показати фото).

(Слайд 26)

 - Цьому дереву понад 300 років. Має крону в діаметрі близько 16 м , висотою близько 17 м, діаметр стовбура на висоті 1,3 м  становить 1,8 м. Дерево дуплисте, не плодоносить, бо є чоловічим екземпляром. Сухих гілок майже немає, в даний момент цілком життєздатне.  Шовковиця  має природоохоронну цінність, як найстаріше дерево в межах області

 А зараз ми помандруємо ще до однієї   перлини нашої місцевості. Були часи, коли Межиріч прикрашали куполи чотирьох церков і одного монастиря. Та на сьогодні залишилася лише Успенська церква. (Показати фото)

(Слайд 27)

 Перлиною нашого села є озеро Шелехівське. (Показати фото)

(Слайд 28)

          Про цей релікт природи коротко розповісти важко, озеро має прадавню історію, названо на честь поміщика Селехівського, є пам’яткою природи державного значення.

 Наступною гордістю нашого села є Межиріцьке лісництво.(Показати фото)

(Слайд 29)

 У нашій місцевості багато лісів, які нам дарують чисте повітря, красу і добробут. Багато учнів нашої школи беруть участь у посадці зелених насаджень.

 Нарешті ми підійшли до найріднішої для  нас перлини – рідної школи. Наша школа – дорогий і близький дім для кожного, хто навчається. Цей дім навіки залишається у пам'яті, адже тут проходять найкращі роки життя – роки безтурботного дитинства.

До війни в селі було 4 школи. На сьогодні діє лише одна – Межиріцька

ЗОШ І –ІІІ ступенів. (Показати фото)

(Слайд 30)

 Які ще заклади є на території нашого села? (Сільська рада, пошта,будинок культури, магазини, пилорама, дитячий садок).

Межиріч, земля моїх прадідів мужніх,

Про славу твою не забудем в віках

І силу, що дав ти нащадкам, потужню

Клянемося нести в своїх вірних руках.

V сторінка «Літературна»

(Слайд 31)

- Наші журналісти підготували загадки Послухайте їх.

Робота над загадками.

На ріднім полі шепчуть колоски,

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово … (Україна).

      Красивий, щедрий, рідний край

      І мова наша солов’їна

      Люби, шануй, оберігай

      Усе, що зветься  … (Україна)

• А зараз пограємо у гру «Збери прислів’я»

(Слайд 32)

- Початок прислів’я записано зліва, а продовження – справа.

Вам потрібно відновити і пояснити прислів’я.

Рідна земля і                                 а вдома краще.

Де рідний край,                             в жмені мила.

Зо морем тепліше,                         там і рай.

- А які вiршi про Україну пам'ятаєте ви?

У всьому світі кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна,

І в нас вона одна – єдина

Це наша славна Україна!

              Україна – край щасливий,

              Серцю милий, незрадливий.

              Сяє золотом пшениця,

              Жито в полі колоситься.

Ніжна мова калинова –

Знань нових міцних основа.

Україна – мудрий край.

Ти люби, оберігай!

- А зараз я пропоную вам самим скласти вірш про Україну. Я читатиму незакінчений вірш, а ви будете його доповнювати.

Ось небо блакитне i сонце в зенiтi!

Моя Україна - найкраща у ... (свiтi)!

Моя Україна - це ліс і озерця,

Безмежні степи i чарiвнi ... (джерельця).

Красиві пейзажі i гори високі,

Маленькі струмочки i ріки ... (глибокі).

Міста старовинні i замки прекрасні.

Великі будови і наші, ... (сучасні).

Сади чарiвнi, мальовничиї села.

Моя Україна - це пісня ... (весела).

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна, ... (чудова).

Її обереги - верба i калина.

Найкраща у свiтi -` моя ... (Україна).

Бо нам найрiднiша Вітчизна i мати.

То як же нам, дітям, її не ... (кохати)!

Моя Україна -   козацька слава!

Така волелюбна i мирна ... (держава).

Вона дорога нам, i рідна, i мила.

Бо світ перед нами великий ... (відкрила).

Вітчизно свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у свiтi ... (єдина).

 Творча робота. Гра «Яка Україна?»

Придумайте означення до слова Україна.

У    уславлена

К    калинова

Р    рідна

А    активна

Ї

Н    найкраща

А    артистична

- Ось так багато можна підібрати гарних ознак до нашої України.

                  Україна – край багатий,

                  Хліб і сіль у кожній хаті.

                   В лузі соловей щебече,

                   В люльці підроста малеча.

                   Україна – край веселий,

                   Лине пісня у оселях.

Діти співають пісню про Україну.

- Така чудова пісня завершила нам літературну сторінку.

VІ сторінка «Ми за мирне життя»

(Слайд 33)

- Як я вам говорила, на сході України зараз відбуваються воєнні дії. Кожен з нас має право на мирне життя. Якби чимось підтримати наших воїнів, ми написали і відправили листи пораненим, малювали малюнки на патріотичну тематику і зробили ось такі обереги.

  Кольори для наших оберегів ми вибрали невипадково. Блакитний – колір спокою, надії, захищає від гибелі, стихії. Жовтий колір – барва життєвої енергії, тепла, світла. Обереги, які зроблені маленькими дітьми – чистими, світлими та добрими, у яких добрі наміри та чисті помисли, мають чудодійну силу, і оберігатимуть

постійно, нададуть сили, впевненості, а при віддаленні від домівки, ще й зігріють спогадами про батьківщину, про рідних.

  Коли ми робили обереги, думали тільки про хороше і світле. А найголовніше – ми за мир на Землі, мріємо про те, що всі негаразди подолаємо.

  А родина учениці класу Заболотної Єлизавети  присвятила вірш нашим героям.

Наші герої зараз в біді!

Не можемо стояти ми осторонь!

Але ж ми ще діти зовсім малі,

Що ж нам робити, дорослі?

Зробимо, напевне, ми оберіг

Воїну нашому славному,

Щоб у війні життя він зберіг

Патріоту, українцю відважному!

Щоб наші славні вояки вночі,

Де б не були в ту хвилину,

Не забували, в бій ідучи,

Дітей, матерів, Україну!

Тож хай оберіг, що зроблений нами,

Врятує, утішить, оберігає.

Просто знайте, сьогодні ми з вами

Всією душею! Хай Бог Вас захищає!

- Вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

- Який птах є символом миру?

(Слайд 34)

- Нехай наш голуб полетить до наших захисників, передасть їм вітання від межиріцьких школярів і подякує за мирне небо над головою.

ІV. Підсумок уроку

- А зараз давайте станемо в полуколо, об’єднаємося і скажемо «За що я люблю Україну?»

(Слайд 35)

Бо Україна – це наша земля, де ми народилися, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

Бо Україна – це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади.

Бо Україна – це тихі озера, калинові гаї.

Бо Україна – це народні пісні.

Бо Україна -  це наша рідна домівка.

Бо Україна – це гори Карпати і шахти Донбасу.

БО Україна – це древній Київ і широкий Дніпро.

Бо Україна – це розкішний вінок з калини, барвінку і м’яти.

Бо Україна – це пам'ять про минуле і сучасне.

Бо Україна – це вишитий рушник.

Бо Україна – це рідний край, золота чарівна сторона.

  ( Слайд 36)          (Український танок)

- Чи сподобалося вам бути журналістами?

- Яка зі сторінок  газети вас вразила найбільше?

- Ви добре показали себе в ролі журналістів,  я вам дуже вдячна за урок.

- Дорогі діти! Не забувайте, що ви діти землі, що зветься Україна. Любіть свою Батьківщину. Вона у вас – єдина !

- Нашим гостям і всім присутнім бажаємо здоров’я, щастя, душевного спокою, злагоди у великому домі, який зветься Україною.

(Слайд 37)

Використані джерела:

◊   Заповідні скарби Сумщини. – Під загальною редакцією д.б.н.   Т.Л.Андрієнко. – Суми: Видавництво «Джерело»; 2001.- 208стор.

◊  Лебединщина – мій рідний край. – Редактори В.Шевчун, В.Безкоройваний.- Суми: Видавництво «МакДен»; 2008. – 38 стор.

 ◊   Сумщина від давнини до сьогодення: Науковий довідник /Сумська облдержадміністрація, Держархів Сумської області. Упорядн. Л.А.Покидченко; Редкол.:Л.П.Сапухіна(відп.ред.) та ін.. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2000, 384 стор., іл., карти.

◊       Сумщина в історії України: Навчальний посібник. – Суми: Видавництво «МакДен», 3005. – 496 стор.

◊     Манько М.О. Межиріцькі сповіді. Історичний роман – хроніка в новелах.-Суми: видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ТОВ. 2012. -238с.

◊         Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.

◊    galleryua.com.>photo>11080-mezhyrich

◊    Invtur.com.ua>1001292-Uspenskij-sobor

◊    https://uk.m/wikipedia.org>wiki>Межиріч