9 класс
УРОК - ТРЕНІНГ
ТЕМА: Протидія стигмі й дискримінації ВІЛ-інфікованих.
МЕТА УРОКУ: закріпити знання з ВІЛ-інфікації; охарактеризувати поняття стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих; виховувати толерантне відношення до ВІЛ-позитивних людей; формувати бажання дотримуватися правил здорового способу життя, норм моралі. Розвивати пізнавальну, соціальну, полікультурну, комунікативну компетентність та компетентне ставлення до власного здоров'я.
ОБЛАДНАННЯ: проектор, мультимедійна дошка, презентація до уроку, додатковий матеріал ( тест, ситуативні задачі)
ПЕРЕБІГ УРОКУ-ТРЕНІНГУ
І. Привітання, налаштування учнів на позитивний настрій.
І.1 Вправа “Усмішка”
- Шановні діти, яким буде день , урок залежить від того, в яку сторону направлені куточки ваших губ, тому посміхайтися собі, один одному, щоб, день був веселий - даруйте щедро свою посмішку!!!
ІІ. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети уроку .
Проблема розповсюдження страшної хвороби СНІД не один десяток років стоїть перед усією світовою спільнотою, підкреслюю “перед усією”, бо це не тільки медична проблема, а й соціальна, економічна і навіть політична. Починаючи з п'ятого класу ми також з вами разом вивчали проблему і сьогодні на уроці ми продемонструємо всі набуті життєві компетенції з цього питання, а також розглянемо проблему дискримінації ВІЛ-інфікованих, навчимося протидіяти стигмі й дискримінації Віл — інфікованих.
З метою повторення теоретичних засад з проблем СНІДу та ІПСШ пропоную вам бліц-турнір. Прошу кожну власну правильну відповідь помічати в зошиті.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
ІІІ.1 Бліц-тест.
БЛІЦ -ТЕСТ
1.Безпечно обнімати людину, хвору на СНІД.
2. Заразитися СНІДом можна, користуючись громадським туалетом.
3. Знаходитись у класі разом з учителем, який хворіє на СНІД, безпечно.
4. Можна заразитися на СНІД, якщо мав тільки один сексуальний контакт.
5 Якщо хтось у школі отримав травму, яка супроводжувалася кровотечею, треба зупинити йому кров своїми руками.
6. На СНІД можна заразитися, якщо хворий чхає і кашляє на тебе.
7. СНІД передається через рідкі виділення тіла.
8. Вірус викликає СНІД.
9. Багато симптомів СНІДу нагадують симптоми інших захворювань.
10. Одна з проблем, пов'язаних зі СНІДом, полягає в тому, що між зараженням і моментом прояву захворювання можуть пройти роки.
ІV. Основна частина тренінгу.
ІV.1. Міні - лекція.
МІНІ -ЛЕКЦІЯ
Світ, у якому понад 40 мільйонів людей живуть із ВІЛ/СНІДом. Не може відгородитись од них. Але й нині упередженість стосовно ВІЛ-інфікованих і стигма ( клеймо, ігнорування і замовчування проблем, пов'язаних зі СНІДом) є дуже актуальними.
Вони сприяють поширенню епідемії,заважають проведенню масової профілактики і забезпеченню прав людей, що живуть із ВІЛ.
Так, коли 1987 рокут принцеса Діана відкрила клініку для ВІЛ-інфікованих, газета “Санді експрес” надрукувала: “Вона що, думає увійти в історію як свята- покровителька содомського гріха?” Але цією й багатьма наступними акціями принцеса доводила, що офіційна влада, політики і бізнесмени не повинні соромитися проблемою СНІДу. Це стало прикладом для багатьох відомих і впливових людей.
Ще одного разу в історії людства відкриття вірусу не мало такого суспільного резонансу і залучення до дослідження такої величезної кількості провідних науковців. Це дало змогу за короткий час дізнатися про ВІЛ набагато більше, ніж про деякі давно описані інфекції, зробити низку відкриттів у галузі вірусології, імунології, епідеміології і молекулярної біології.
Статистика- необхідна частина інформаційних матеріалів про ВІЛ і СНІД. Понад 42 млн. Людей на Землі живуть з ВІЛ або хворі на СНІД.
Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю інфікованої молоді віком від 15 до 24 років.
Багаторічний досвід епідемії свідчить, що вірус імунодефіциту людини НЕ передається повітряно -крапельним, побутовим шляхом або через укуси комах-кровососів.
НЕ можна інфікуватися ВІЛ,якщо їсти, пити,займатися спортом, їздити в транспорті, плавати в басейні, користуватися рушником, туалетом чи ванною спільно з ВІЛ-позитивними людьми. ВІЛ ніколи НЕ передається при обіймах, дружніх поцілунках, кашлі, чханні, нежиті чи пітнінні.
З огляду на це жити і навчатися поруч з ВІЛ-позитивними цілком безпечно, якщо дотримуватися наведених вище нескладних правил.
Щодо СНІДу існує уявлення, що це -хвороба “вигнанців” - споживачів ін'єкційних наркотиків, жінок секс-бізнесу, гомосексуалів і розпусників. Тому коли дізнаються, що хтось ВІЛ-інфікований, до нього починають ставитися з відразою.
Та попри те, що подібне ставлення до будь- кого не заслуговує на повагу, насправді воно не має реальних підстав. Адже частину людей, особливо на початку епідемії, було заражено при переливанні інфікованої крові або в лікарні. Діти інфікуються здебільшого пеританальним шляхом. Багато людей заразилися, перебуваючи в шлюбі і зберігаючи в шлюбі і зберігаючи вірність своєму чоловікові або дружині. Дуже часто інфікуються підлітки, які вперше закохуються, або під час одного чи двох експериментів з наркотиками.
І навпаки, жінки секс-бізнесу і гомосексуали,особливо після того, як дізналися про небезпеку ВІЛ/СНІДу, почали регулярно використовувати презервативи, а споживачі наркотиків- одноразові шприци.
Стигма у дії — це вже дискримінація ( порушення або позбавлення людини прав через її національність, расу, вік, стать чи стан здоров'я).
Дискримінація людей з ВІЛ і членів їхніх родин має різні форми і прояви: від вимог ізолювати їх від суспільства до звільнень з роботи, неприйняття до школи, погроз і образ на їхню адресу.
Дехто вважає, що ВІЛ -інфікованих треба ізолювати, як, наприклад, хворих на дизентерію або SARS. Але, як уже зазначалося, ВІЛ — це інфекція, шляхи передання якої обмежені, і тому нема потреби запроваджувати карантин чи ізолювати хворих.
Ізоляція такої кількості людей була в жорстокою, а головне -безглуздою, оскільки не дала б жодної користі. Адже якщо люди покладуть відповідальність за свою безпеку на державу, а самі не захищатимуться, наприклад, під час сексуальних контактів чи ін'єкцій, вони дуже ризикуватимуть. ВІЛ не має специфічних симптомів, його неможливо розпізнати за висипкою або іншими зовнішніми ознаками. Людина може багато років жити з ВІЛ, виглядати абсолютно здоровою, нічого не знати про це й інфікувати інших.
Тим, хто ставиться до людей, які живуть з ВІЛ, жорстоко, уникає їх, знаважливо висловлюється на їхню адресу, доцільно нагадати моральну заповідь: “Стався до інших так, як ти хочеш, щоб ставилися до тебе”. Адже може трапитися так, що й вони опиняться в скруті, а ніхто н6е подасть руки.
ІV.2. Робота в групах.
- Правила роботи в групі ( нагадати на дошці)
- Завдання: дати відповіді на запитання.
№ 1
Чому одні люди дискримінують інших.
№ 2.
Чому важливо цього не робити.
№ 3.
Щоб ви могли зробити, якби почули дискримінаційні висловлювання на адресу ВІЛ-інфікованого?
- Виступи спікерів груп
ІV.3.Обговорення життєвої ситуації.
Життєва ситуація.
У 2000 році Олена дізналася свій діагноз - ВІЛ-інфекція. Через два роки вона влаштувалася на поліграфічне підприємство. Але світ не без “добрих” людей, і про діагноз дівчини стало відомо на роботі. Негайно звільнили. Наступного дня Олена прийшла до обласного центру з профілактики і боротьби зі СНІДом і побачила в коридорі своїх колег, яких адміністрація направила на примусове обстеження.
V. Підсумок уроку - тренінгу.
V.1. Вправа “Займи позицію”.
Слово учителя: зараз вам будуть зачитувати висловлювання, а ви, якщо згодні з ними піднімайте праву руку і кажіть “Згодні”, якщо ні то підніміть ліву руку і кажіть “Не згоден”. Поясни свою позицію.
V.2.Рефлексія.
Вправа “Коло зворотного зв'язку”
Вчитель пропонує учасникам по колу висловити свої думки з питань:
Вправа “Протягни руку”.
Вчитель: Уяви,що твій сусід по парті ВІЛ-інфікований, якщо ти усвідомив глибину проблеми, яку обговорювали сьогодні - протягни йому руку.