Урок Разом із Коцюбинським відкриваємо для себе гуцульський край та вічні істини (Урок – дослідження за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Старорафалівська гімназія

 

 

 

 

Разом із Коцюбинським відкриваємо для себе гуцульський край та вічні істини

(Урок – дослідження за повістю  М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

 

 

 

 

Вчитель української мови та літератури

Олесюк В.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2022р.

Тема уроку

Разом із Коцюбинським відкриваємо для себе гуцульський край та вічні істини у творі «Тіні забутих предків».

Мета уроку.  Розширити знання учнів про твір М.Коцюбинського, сприяти його глибшому сприйняттю; розвивати навички пошуково-дослідницької роботи, вміння працювати в групах, індивідуально, з додатковою літературою, іншими джерелами інформації; поглиблювати здатність представляти результати власних творчих робіт, робити висновки; виховувати допитливість, відповідальність, естетичний смак.                        

Тип уроку:   урок-дослідження. 

 

Обладнання:  портрет письменника, відеопрезентація, записи уривків з

                          однойменного фільму С.Параджанова за даною повістю.

 

   

Х  І  Д         У Р О К У

 

 

                                                                              Усе залежить від людських зіниць -

                                                                              В широких відбивається епоха,

                                                                             У звужених – збіговисько дрібниць…

                                                                                                                     Ліна Костенко

 

 

 

1.Організаційний  момент. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 

        Слово вчителя.

                 «Над берегами вічної ріки» - так називається одна з   найцікавіших збірок  нашої землячки Ліни Костенко. Саме цей образ спливає в пам’яті, коли перегортаємо сторінки повісті «Тіні забутих предків».                                          

                  М.Коцюбинський пропонує нам, читачам, бодай на часинку облишити      

          повсякденну круговерть і схилитися над берегами безкінечної в часі і просторі ріки життя, ріки людської душі, прозирнути в найпотаємніші її глибини. «Тіні забутих предків» - чи не найпоетичніша перлина в скарбниці творчості Коцюбинського.

Вчитель. Як ви розумієте слова Ліни Костенко, взяті для епіграфа нашого уроку?

Ліна Костенко неминучі духовні, мистецькі вартості, про те що прийшло до нас крізь століття від попередніх поколінь і що треба сумлінно берегти. ми сучасні люди є спадкоємцями цінностей минучого.  Поетеса нам нагадує, щоб не забували і про ту красу, що знаходиться навколо нас.

 

Отже, розпочнемо презентацію ваших дослідницько-творчих робіт  « Разом із     Коцюбинським    відкриваємо для себе гуцульський край та вічні істини. В нас працювали етнографи, міфологи, кінокритики.

 

ІІ. Презентація дослідницько-творчого проекту.

1. Виспупи  підготовлених учнів.

 

                                 Етнографи

 Ми здійснимо заочну мандрівку українськими Карпатами, що становлять своєрідний регіон нашої держави. Населення  Карпат  є надзвичайно своєрідним, у його культурі зберігається багато специфічних рис, зумовлених особливостями гірського ландшафту. Мешканців Карпат називають гуцулами. Слово гуцул походить від «кочул» - пастух.                                                                                     Територія Гуцульщини за сучасним  адміністративним поділом охоплює Івано-Франківську, Закарпатську та Чернівецьку області. Краса, майстерність і талант його народу відбилися  у формах традиційного українського костюма. Одяг населення Карпат вирізняють в окремий комплекс, адже костюм гуцулів, зберігаючи багато архаїчних рис, відзначається особливою своєрідністю.                                                                                                                                                               Ось як про це говориться у повісті: М.Коцюбинськог «Тіні забутих предків».                                                                                                                                                  «Туго росла дитина[Іван], а все ж підростала, і нестямились навіть,  як довелося шить все і штани»[штани були віковою ознакою у хлопців – 14 років, коли без них виходити на люди не можна було].                                                                                                                                                                      «Гачі (штани з білого сукна) на ньому спадають, а воно серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».                                                                                                                                                                   «Ледве помітний в лісовій землі, збирав квіти і косичив ними свою кресаню[бриль], а утомившись, лягав десь під сіном».

  «Всі вони [гуцули] були  богомільні, любили ходити до церкви і особисто на храм.  Витягалося найкраще лудіння [одяг], нові крашениці (штани з кольорового полотна), писані кептарі (овчина безрукавка), череси (широкий шкіряний  пояс) і табівки (торбинка, яку вішали через плече), постоли (взуття), сердак (короткий піджак з домашнього сукна темного кольору),  хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна гугля, яку мати обережно несла на ціпку через плече ( одяг, який свідчив про заможність сім’ї)».

  «Іван зловив її коло річки, шарпнув за пазуху і роздер. Звідти впали на землю  нові кісники, а дівчина з криком кинулась їх захищати».

   «Мені неня купила нову запаску… і постоли… і мережані капчурі…!».

   «Тепер Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню(бриль оздоблений півнячим пір’ям або квітами, зібраними в лісі). Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись».

   «Його Палагна була з багацького роду… вона любила пишне лудіння[одяг], і немало  десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди (одяг)…»

   «Ближчало намисто у молодиць на грудях…».

   Усвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям. Природа й кохання допомагали розкрити й розвинути найкращі сторони людської душі, яка не тільки може чути мелодію гір, лісів, струмків і водограїв, а й здатна творити свою музику. Ось чому все життя гуцула, частіше неспокійне, супроводжує коломийка – один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині.

   Коломийки – це художні словесні мініатюри, малий жанр української народної пісні.

 

                                               Міфологи

   Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» містить надзвичайно цінний матеріал і про світогляд жителів Карпат.  Який же бачить навколишній світ гуцул? У листі до М. Горького Михайло Михайлович писав, що, як глибокий язичник, гуцул все життя, до самої смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, які населяють ліси, гори, води. Гуцули вірять, що є люди, які знають світ духів і вміють ворожити, вірять у силу слова, в чародіїв, що спроваджують бурю, град і громи. Тому не випадково у повісті живуть і нявки (мавки), і Чугайстер – волохатий лісовий чоловік, що був «смертю для мавок: зловить і роздере», і градівник Юра, який відвертає грозові хмари, і відьма Хима, що не раз робила шкоду Івановій худібці.

 ( Зачитати уривок зі твору – сцену  зустрічі Івана з нявкою-Марічкою і Чугайстром; сцену відвертання Юрою грозової хмари, ворожіння з Палагною на ляльці)

 Письменник глибоко розумів історичні та соціальні коріння гуцульської демонології.  Сама назва твору є не випадковою, а підказаною тим матеріалом, який покладено в основу «Тіней забутих предків». Коцюбинський був переконаний, що більшість міфічних оповідань сучасної йому Гуцульщини народилася в дуже далекому минулому, що створив їх народ, над яким панував забобонний страх перед незнаними силами природи. Але злободенність міфів сивої давнини не ослабла й на початку ХХ ст. Демонологія в повісті – це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула – сучасника Коцюбинського. На основі фольклорного  матеріалу  автор показує  дотримання гуцулами звичаїв, обрядів під час різних свят, ворожіння, що нібито допомагало у боротьбі зі злими духами, які мали зашкодити господарству гуцула і навіть його життю.

   Один з найяскравіших епізодів у повісті, що дає читачеві можливість уявити, як люди захищалися від злих духів, - Святий вечір у хаті Івана.  Зачитати (уривки Святий вечір у Івановій хаті та обхід ватагом полонини, на яку мають ступити  отари,добування сиру (бузду).

  Такі звичаї існують (або до недавнього ) існували майже по всій Україні.

  «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський закінчує описом оригінального похоронного обряду, і основу якого лягли і друковані матеріали, і власні спостереження, про які ми дізнаємося з листа до Аплаксіної від 19 липня 1911 р. Коцюбинський писав про своє перебування на похороні в селі Головах: «У селі попав на оригінальний обряд. Вночі вмерла десь стара жінка – і ось з далеких хат зійшлися люди. На лавці під стіною лежить покійниця, горять перед нею свічки, а в хаті поставлені лавки, як в театрі, і на них сидить маса людей. Тут же, у покійниці в сінях зібралась повеселитись молодь. І яких тільки ігр не було. Сміх роздавався безперервно, жарти, поцілунки, крик, а покійниця скорботно стулила уста, і мигтять похоронним блиском свічки. І так всю ніч. Такий сильний контраст, що я й в наступну ніч не міг заснути під враженням сцени .

(Зачитати уривок похорону Івана)

   Цей похоронний звичай має певний філософський зміст, показує тріумф життя над смертю, є виявом світогляду народу. Гуцул не хоче довго замислюватись над смертю людини, оплакувати померлого.                                                                                                                                                     

 

                                      Кінокритики

  Фільм «Тіні забутих предків» був задуманий до 100-літнього ювілею Михайла Коцюбинського. Завершений у 1964 році.                                            Життя Івана Палійчука Сергій Параджанов вкладає у 9 новел – 9 концентричних кіл.

РольІвана Палійчука зіграв Іван Миколайчук. Марічку - 

Фільм «Тіні забутих предків» став справжньою подією на світовому екрані.  «Тіні забутих предків» - кінематографічний твір. Він довго (понад півстоліття) чекав на свого інтерпретатора і знайшов його в собі талановитого майстра, митця від Бога, Сергія Параджанова». Митець згадує:

   «Я давно мріяв створити фільм, у якому на повний голос можна було б розказати про поетичну, талановиту  душу українського народу».

  Сценаристи Параджанов та Чендей тонко відчули філософію й поезію повісті й органічно перенесли її у фільм. Якщо ж порівняти твір Михайла Коцюбинського з екранізацією, то можна побачити, як розвивався й видозмінювався сюжет. Змінилося багато деталей, що годі 

всі й перерахувати. Для прикладу наведемо  кілька моментів:

• згадка в повісті про смерть Іванового брата Олекси, придавленого і лісі деревом, виростає на екрані в яскравий вступний епізод – ним починається школа життя головного героя – зіткнення маленького Івана із суворою дійсністю, що до кінця, як рука мертвого Олекси, буде тримати його у своїх лещатах;
• зустріч ворожих родів Гутенюків і Палійчуків у повісті відбувалася на вузенькій дорозі, між скелею й Черемошем, а у фільмі ворожі роди «стялись» біля церкви;
• по-різному змальована смерть Марічки й творах Коцюбинського і Параджанова;
• в повісті Іван двічі спускається на полонину з пасовиська, а у фільмі – раз, коли дізнається про смерть коханої;
• спомин у повісті про одруження Івана перетворився в кінокартині на яскравий епізод весілля Івана і Палагни.

   Творці фільму, показуючи смерть Івана, відходять від першоджерела. У тексті Іван помирає з туги за коханою, а в екранному трактуванні головний персонаж гине від рани, заподіяної барткою  підступного Юри, та від його чаклування.

    Усі відступи від першотвору Сергій Параджанов пояснював намаганням уникнути провінційної рутини, ілюстративності, солодкої і нудної сентиментальності.

   Музично-хореографічна інтерпретація «Тіней забутих предків» (музика Кирейка, лібрето Наталії Скорульської та Флоріана Коцюбинського).

   Композитор передав поетичний струмінь безсмертного творіння майстра слова, використавши музичний фольклор карпатських верховинців, темпераментні коломийки, своєрідні поспівки, мотиви, що копіюють звучання трембіти тощо. Щедре використання гуцульського фольклору допомогло Віталію Кирейку мовою музики переказати духовне багатство душі головного персонажа Івана Палійчука, його почуття й переживання, красу й легку грацію Марічки, її безмежну любов до Івана, внутрішню суть примітивної Палагни й гордовитого мольфара.

Показати  уривки із фільму (вбивство брата  Олекси,Зустріч Гутенюків та Палійчуків, смерть Марічки, одруження Івана з Палагною).

 

 

 

 

 

      Вчитель: Чи не найперше, діти, що впадає нам в очі  при роботі з твором – мова повісті. Вона колоритна, багата, образна, щиро гуцульська.

                

ІІІ. Евристична бесіда.   

 

1.Що допомагає людині стати Людиною – добро чи зло? За що, на вашу думку, Іванко та Марічка полюбили одне одного?

(За доброту, щирість, потяг до прекрасного й розуміння його, отже, справжню душевну красу.)

2.Далі згадаймо наступні перипетії ( Іван у наймах на полонині, смерть Марічки, страждання й поневіряння Іванка, повернення й одруження).

        Чи зрадив Іван Марічку, одружившись з Палагною? Чому він це зробив?

 (Одружився, бо цього вимагало життя, може, хотів приспати свою душу господарськими турботами. Це була не друга любов, а тому й не зрада. Смерті Іванової Марічка б не прийняла.)

 3.Яким треба було бути Іванові, щоб не загинути й щасливо жити з Палагною?

(Треба було знищити свою душу. Цього Іван не зробив, тому Палагна зрадила його.)

4.А що більше ви шануєте в людині: силу чи розум. Досконалість фізичну чи     духовну?

5.Що перемагає у творі – добро чи зло?

(Здається, зло. Але ж Іван гине, аби не підкоритися йому. Отже, смертю своєю, щастям за мить до кінця він перемагає зло, обивательський бруд.)

7.То судячи з доль персонажів повісті, ваших міркувань і суджень, що таке щастя і в чому смисл людського життя?

 (Знайти дорогих тобі людей, жити для них; розуміти інших людей і бути зрозумілим ними, бачити красу світу, людини і самому прагнути до краси в стосунках, думках, житті…)

 

Гра «Ти – мені, я – тобі»

Клас розбивається на дві команди. Учасники однієї команди ставлять запитання учасникам другої. Якщо друга команда дала правильну відповідь, вона має право ставити своє питання учасникам першої. Якщо ж відповідь була неправильною, то друга команда відповідає на наступне питання.

Можливі запитання.

1. Тема повісті «Тіні забутих предків». (Розповідь про життя та побут гуцулів; кохання Івана та Марічки)

2.Ідея твору. (Возвеличення великого, щирого,взаємного кохання; засудження зради,  суперечливість між мрією і дійсністю).                                                                                                                                     

3..Хто створив фільм за повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»?    ( С.Параджанов)       

4. Який актор зіграв у фільмі роль Івана? (Іван Миколайчук)

5. Назвати образи-символи. (Ватра(вогонь, сонце, Черемош).

6. Назвіть міфічні істоти у творі. (Чугайстир,нявка, арідник, щезник)

7. Проблематика твору. (Вічні проблеми життя та смерті; любов і зрада; ворожнеча між родами; християнство і язичництво)

 8. Хто створив музику для твору «Тіні забутих предків»? (Віталій Кирейко)

 

 Вчитель. Михайло Коцюбинський створив геніальну поему про життя, про життя в усіх його вимірах. Створив повість – притчу, яка вчить людей найскладнішій науці – життю, життю за законами краси, вірності, духовності. І  не застаріє це його вчення ніколи, бо проблеми, порушені письменником, вічні.

V. Домашнє завдання.

Індивідуальні завдання. Підготувати повідомлення про історію, географію, звичаї, обряди Буковини. Створити відеопрезентацію про життя і творчість О.Кобилянської.