Урок-реквієм, присвячений пам'яті композитора Володимира Івасюка (конспект)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗОШ №1 I-III ст.  м .ЖОВКВИ

ДЕМКІВ МАРІЯ ВАСИЛІВНА

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок – Реквієм

присвячений пам’яті

композитора

Володимира Івасюка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жовква 2018

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор сценарію Демків М. В

Віршований текст - Демків М. В

Прозові цитати – Іван Лепша, з книги – есе «Життя і смерть В. Івасюка», Михайло Івасюк «Спогади про сина», матеріали слідчої справи по розслідуванню трагічної загибелі композитора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок – Реквієм

 

(здалеку чути мелодію пісні «Мальви», учні виходять з лампадками під музику і ставлять біля портрета Івасюка вздовж роялю чи піаніно, тоді вступ закінчується. і учні співають пісню «Мальви»)

 

Звучить пісня «Мальви»

 

Слово Вчителя: кожен народ, кожна нація має своїх митців, якими пишається, творчість яких вивчає і виконує з захопленням. Володимир Івасюк - по праву засновник і класик укр. естрадної музики, талановитий композитор,  автор невмирущих пісень «Червона Рута», «Водограй», «Ласкаво просимо», «Колискова для Оксаночки», «Двадцять літ». Він жив, працював, і мріяв, але раптом страшна трагічна смерть його забрала від нас. Цей злочин не розкрито й сьогодні. Але зараз ми хочемо в пам’яті про композитора сказати все, що відомо нам про життя і смерть В. Івасюка якому б цього року виповнилося 57 років. Не маємо права забути, як і народ не забув його «Червону Руту».

 

Учениця:     Торкнулись пальці клавішів блискучих

Й застигли звуки у повітрі, мов туман …

Полилась музика. Спокійна – та пекуча,

У далечінь, в безкрайній океан.

Полилась, попливла на всіх вітрилах,

Запахла цвітом спілої зорі …

Невже людина чудо це створила,

А, може, спів небесних це створінь?

А, може, танців це чарівні звуки,

Чи вранішня росиця на траві ?

Ні, це чарівні музиканта руки,

                       Та ніжне серце і душі вогні.

 

Звучить пісня: «Я піду в далекі гори»

 

Учень:          В просторі плину століть

Часом з’являються постаті,

Якими пишається світ,

Які мов посланці із космосу…

 

Учениця:     Один з них – це Володя Івасюк,

                      Співочий світоч із народу - і по праву, -

                      Його пісні лиш радість і любов несуть,

                      А він зазнав і підлості і зради.

                      Писав Володя музику класичну,

                      І до спектаклів музику писав.

                      Хоч вже закінчив інститут медичний,

                      Та музику він більше все ж кохав.

 

Учень:         Пісні Володі – це скарбниця України,

                      Такої популярності ніхто не знав.

                      Цей водограй співав через вогонь і стіни,

                     Про матір, квіти, про любов співав …

 

Звучить пісня: «Запроси мене у сни»

 

Учениця:

                      Талант мов джерельна водиця,

                      Мов птаха, тріпоче у серці,

                      Його не зламає і криця,

                      Його не спіймати, не стерти.

Напевно не знали цього

Радянські нудні бюрократи,

І птаху підбили крило,

Не дали у небо злітати.

«Червона Рута» лунала над світом,

В домівках, вулицях, і телерадіоефірі,

Не признає чиновник, і не вірить,

Народ признав і полюбив, повірив.

За що, ну чому так все сталося?

Хто ж злочин зробив проти нього?

У небі пісня дзвінка обірвалась…

Не вберегла Україна пісенного генія свого…

 

Учень:       Ще в той пам'ятний день, як Володя родився,

                    Люди йому заподіяли лиха -

З халатності лікар щось не додивився,

І розчин кислотний закапав  в повіки.

Дитя нерозумне заплющило очі,

І це врятувало малого Володю,

Скотились по личку дві чорні доріжки,

Мов чорнії сльози – провісники долі.

 

Учениця:     Провісники долі або Божий знак,

Що лиха зазнає в житті цей юнак.

Хтось не сприймав його творчість уперто,

А хтось заздрив славі його – в житті, і посмертній.

Хтось просто байдуже пройшов стороною.

Хтось знав – та боявся КДБ з Москвою.

 

Учень: І дійсно так – одні не сприймали його творчість, другі заздрили його славі, третіх сердила  його незалежність у судженнях та поведінці, а багатьох сучасників його просто обурював той глибоко-національний дух, притаманний його пісням, дух, який пробуджував Українство від заколисуючих дифірамбів, офіціозної пропаганди, що уславляла штучну спільність – «радянський народ». І всі ці недоброзичливці, як могли,  шкодили таланту. Урешті-решт досягнули мети: композитора передчасно не стало.

 

 

Учениця: А все це Космос віщував на зорі життя артиста. Дивовижно – але факт: великі таланти народжуються й виростають, як правило, у місцині, де раніше вже народжувалися світочі. І це, мабуть, закономірно: талант проростає в освяченому Богом місці, в тій точці, де самі космогенні сили сприяють його розвитку.

 

Учень: Хата Івасюків у Кіцмані була збудована на тому місці, де колись жила родина Воробкевичів ( композитора і класика укр. музики Сидора Воробкевича). Місцина, муза і доля Воробкевичів, немов осяяння, наснажувала хлопчика. П'ятирічним він бере до рук скрипку, а вже за два роки його ім'я з'являється в пресі.

 

Звучить пісня: «Пісня буде поміж нас»

 

Учениця: У 1964р. в Україні народжується перший вокально-інструментальний ансамбль. У не в великому місті, а в Кіцмані на Буковині. І вже незабаром – концерт в Києві, який зняли на плівку і показали по Центральному (Московському !) телебаченню. Композитор-початківець вже тоді філософськи осмислив значення музики в житті людини. Ось деякі думки Володі, занотовані його батьком:

 

Учень: «Музика надає привабливості буденщині, розганяє нудьгу і загоює внутрішню кволість, породжені тупою одноманітністю. Коли зникає нудьга, перед очима виграє блакитне небо, зір стає зіркішим, бачимо те, що раніше не добачали…»

 

 Учениця: Володимир працює, уперто й наполегливо. І хоч на бажання батьків вступив у медичний  інститут, Володя все більше захоплюється музикою, заглиблюється в компонування пісень.( До слова, в музиці це не єдиний випадок: Бородін жив музикою і хімією, Аркас – музикою і історією України, Олесь – поезією і ветеринарією).

 

 Учень: Проте справжнім святом Івасюкової музики стали 1971 і 1972 роки, коли його пісні «Червона Рута» і «Водограй» (два роки підряд ! – такого успіху не заживав жоден український не лише самодіяльний, але й професійний композитор, член спілки композиторів) стали переможцями Всесоюзного телеконкурсу «Алло ми шукаємо таланти ! ».

 

Учениця: Одразу ж пісні молодого композитора стали відкриттям, сенсацією, явищем. Це була не позичена, а ніби самим народом написана, яка, без перебільшення, можна сказати, стала чи не найвищим проявом української естради, що тільки-но, зрештою, почала зароджуватись.

 

Звучить пісня : «Водограй»

 

Учень: В. Івасюк жив в той час, коли все національне – у музиці, літературі, живописі драматургії – душилося комуністично-кагебістською системою. Це, власне, і довів подальший розвиток української естради: вона потрапила в соціальні лещата чиновників від культури. Одне за одним посипалися на голову учасників ВІА та рок-груп, як і фольк-гуртів вказівки, заборони, розпорядження. Вони «насаджували» тематичні програми, цензурували тексти пісень, викидали з репертуару «підозрілі» твори.

 

Учениця: Володя Івасюк не поступився цим вимогам чиновників. Тексти його пісень мають історичну і фольклорну основу, притаманний українським народноспівам сюжет. Тож невипадково навколо нього гуртуються такі співаки, як Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, Віктор Шпортько, Лідія Відаш.

 

 Учень: Але попри славу Володю тривожив і смуток – класично вихована музична еліта Львова не поспішала підтримати самородка з Кіцмана. І, коли пісні Івасюка лунали по всьому Радянському Союзу, щодня звучали на радіо і телебаченні, малограмотні чиновники ненавиділи його талант. І це Володя відчував. Його вчитель, улюблений керівник А. Анатольський відверто ігнорував запрошення на концерт його музики.

 

Учениця: За музику до спектаклю Гончара «Прапороносці» в Москві Івасюк отримав диплом I ступеня і звання лауреата на Всесоюзному конкурсі музики до спектаклів, а в Києві – заздрісні «земляки» викреслили таємно прізвище Івасюка із списку претендентів на Державну премію ім. Шевченка. Це був удар долі, підступний і страшний, який боляче обпік Володю Івасюка.

 

ПІСНЯ: «Такий народжується зрідка» Лілії Кобільник.

 

Учень: Він жив, творив, кохав, співав і мріяв. Та мріям збутись усім так й не судилось. Бо не долюбив, і не доспав, і не доміряв. Раптово Володі життя обірвалось.

 

 

Учень:     Хто ж винен, що страшний цей злочин

Так нерозкритим досі і зостався ?

Хто ж посприяв, що кат-злочинець

В Брюховецькому лісі заховався ?

 

Учениця: Той день, сльозами смутку оповитий

Собі у коси заплела весна.

Стояв народ сумний, і зляканий, збентежений,

А в їх серцях ще свіжа рана, борозна…

Його мелодії – це ніби промінь світла

Це ніби крик душі, палкий вогонь.

І кожна пісня, мов маля тендітне,

Черпає силу духу і тепло долонь.

 

Учень:     О, люди, люди! Може, досить вже терпіння ?

Трагічна смерть Володі кличе до спокути

Одна надія –  на людське сумління,

Не маємо ми права, щоб забути

Поета, Композитора, Митця!

Пошли нам, Боже, віри, мудрості і сили

Дізнатись гірку правду до кінця

І дати його пісні другі крила.

 

ПІСНЯ: «ЧЕРВОНА РУТА»