Урок – реквієм: «В пам’яті нашій полум’я печалі - Голодомор 1932-33 рр.»

СЛАЙД 1            Звучить музика (Goran Bregovic “Le Matin”)

СЛАЙД 2

Вступне слово вчителя.

Хай палає свіча, хай палає.

Поєднає нас вона в цей час,

хай сьогодні спогади лунають…

В Україні в 1932 -1933 роках вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, 24000 – щодня. З урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, голодомор забрав 12 мільйонів людей.

Однією з найбільших трагедій українського народу став Голодомор 1932—1933 рр. Насильницька колективізація призвела до кризи сільськогосподарського виробництва в Україні. Селяни, насильно об’єднані в колгоспи, були не зацікавлені в результатах своєї праці, оскільки за роботу майже нічого не одержували. Вироблена продукція діставалася в основному державі, яка ставила нереальні плани та норми хлібозаготівлі. Зрештою в 1930—1931 рр. дезорганізація та деградація колгоспного виробництва позначилася не стільки на поставках державі, скільки на матеріальному становищі селян, які опинилися без будь-яких запасів продовольства.

Отже, очевидним є те, що голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

           СЛАЙД 3                          перегляд

МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНОГО ФІЛЬМУ «ГОЛОДНИЙ ДУХ»

Обговорення:

діти діляться особистим сприйняттям даної теми. Дають відповідь на питання: «Чи актуальною є ця тема сьогодні?»

СЛАЙД 4

Здобувачів освіти декламують віршовані рядки поетеси з Луганщини Антоніни Іванівни Листопад (як один з доказів, що тема й сьогодні є актуальною)

“Ні труни, ні хрестів, і ні тризни!

Прямо в яму. Навіки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни...

 І її затамований гнів”

                 Антоніна Іванівна Листопад

СЛАЙД 5

ОСТАННЯ КОЛИСКОВА.

Звали її Пріською. Помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, і до ранку всі померли

Спіте, діти, любі.

І не просинайтесь!

Вже не буде мучить згуба.

Забере вас пташка райська.

Спіте міцно, спіте, діти,

Янгол Божий на порозі.

Вже не буде їсти хтітись.

І не будуть пухнуть нозі.

Натопила маковинням.

Затулила лядку й комин.

І в тумані темно-синім

Заспівала колискову.

Спи, синочку, горе-паску.

Засинай… навіки, доню.

То моя остання ласка

З материнської долоні.

Ще пограймось навперейми.

В піжмурки з бідою.

Лельки!

Заховаємось од неї

У сиру земельку…

Антоніна Іванівна Листопад

СЛАЙД 6

Звучить музика

Біла молитва братика

Бозю!

Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку ...

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

Та ж підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я – пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір’їночку дай.

Тато і мама – холодні мерці.

Бозю, зроби, щоби їсти не хотілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?!

Антоніна Іванівна Листопад

СЛАЙД 7

Чума

Т.Г.Шевченко

А люди біднії в селі,

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах

Та й мруть...

Сумують комини без диму.

А за городами, за тином

Могили чорнії ростуть.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини. Дні минають,

Минають місяці.

Село. Навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

СЛАЙД 8

Викладач пропонує здобувачам освіти пригадати

ПЕРЕДУМОВИ ГОЛОДОМОРУ: повторення раніше розглянутих тем на уроках історії «Колективізація» та «Індустріалізація»

Ускладнювала ситуацію й безгосподарність у колгоспах. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше за половину запланованих площ. Унаслідок неякісного обробітку частина посівів загинула

СЛАЙД 9

І все ж таки врожай 1932 р. був лише на 12 % меншим за середній у 1926—1930 рр. і міг забезпечити Україну мінімумом продовольства. Проте радянське керівництво вимагало негайного виконання норм хлібозаготівлі, які були нездійсненними в ситуації, що склалася на селі.

СЛАЙД 10

МІНІ – ДОПОВІДЬ здобувача освіти

На 1 листопада 1932 р. від селянського сектору України надійшло лише 136 млн пудів. Такі результати не влаштовували радянське керівництво, якому потрібен був хліб для продовження розпочатої масштабної індустріалізації.

Хлібозаготівельна кампанія 1931—1932 рр. фактично залишила селян без хліба. Щоб вижити, селяни ночами ножицями стали зрізувати ще недозрілі колоски на полях.

Проте 7 серпня 1932 р. з’явився відредагований особисто Й. Сталіним Закон про охорону соціалістичної власності (що дістав назву закону «Про п’ять колосків»), яким за розкрадання передбачалися розстріл або десять років ув’язнення.

СЛАЙД 11

СЛАЙД 12

СЛАЙД 13

Вчитель підсумовує.

ВЖЕ З 1928 РОКУ

ТЕРОР БІЛЬШОВИЦЬКОГО  РЕЖИМУ В УКРАЇНІ НАБУВАЄ ЧІТКИХ ОЗНАК ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ, ЯКІ МАЛИ СВОЇМ АПОГЕЄМ ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ.

ІV. Дослідження нового матеріалу.

СЛАЙД 14

Розповідь вчителя.

Страшні тридцяті роки ХХ століття. Скільки горя та страждань вони принесли нашому народу. Люди змушенні були пройти через знущання з боку влади, зради близьких. Злиденність та постійний страх. Занадто багато випробувань випало на їх долю. Житницею називали Україну багато поколінь. 1933 рік став найгіршим у літопису багатостраждальної України. У світовій історії не зафіксовано голоду, подібного до того, що випав на долю України - однієї з найродючиших країн світу.

За період роботи «комісії» до січня 1933 р. з українських селян було додатково вичавлено 90 млн пудів, значною мірою за рахунок створення спеціальних бригад із видобутку зерна. Актив цих бригад налічував 112 тис. осіб, які отримували відсоток від добутого зерна. Але й ці заходи не сприяли виконанню плану хлібозаготівлі. Тоді для покарання боржників комісія запровадила «натуральні штрафи» (спеціальні загони стали вилучати все наявне продовольство), які перетворилися на свідомий терор голодом. На початок 1933 р. в Україні фактично не залишилося продовольства.

СЛАЙД 15

МІНІ – ДОПОВІДЬ здобувача освіти:  «Закон про п’ять колосків»

На початок 1933 р. за цим законом було засуджено 54 645 осіб, із яких розстріляно 2000. Крім того, за невиконання хлібозаготівлі було усунуто з посад 80 % секретарів райкомів партії.

Але такі заходи не допомогли, і тоді Й. Сталін надсилає в Україну «надзвичайну комісію» на чолі з В. Молотовим. Почалося масове звільнення з партії та віддання під суд.

СЛАЙД 16

МІНІ – ДОПОВІДЬ здобувача освіти:«Чорні дошки»

Чо́рні до́шки — адміністративно-репресивний засіб колективного покарання сільського населення, насамперед в Україні.

Режим «чорних дошок» став одним із механізмів Голодомору-геноциду: занесення на так звані «чорні дошки», означало блокування їх спецзагонами та військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, заборону торгівлі, вилучення всіх продуктів харчування у мешканців села чи цілого району, що призводило до голодної смерті громадян.

Також, слід додати, що на «чорну дошку» заносили й окремих колгоспників за те, що вони не стали до праці.

«Чорні дошки» були універсальною зброєю, спрямованою проти всіх мешканців села.

СЛАЙД 17

Перегляд ВІДЕО

Про кількість жертв під час Голодомору («Вбиті Голодомором – реальна кількість жертв та докази штучності» https://www.radiosvoboda.org/a/video-holodomor-dokazy/29619850.html )

Обговорення реальної кількості жертв Голодомору

СЛАЙД 18

СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ

Голод ламає людину як особистість, в організмі відбуваються фізіологічні і психологічні зміни, деформується емоційна сфера, спотворюється мораль.

СЛАЙД 19

Гусарченко Дар’я Василівна 1914 р.н. Мешканка с. Бабичеве Троїцького району

«Все забрали у государства … У нас все забрали…»

«Людей з хат викидали…»

«А як глянула в піч…, а ручка маленька отак кипить, плигає…»

СЛАЙД 20

Така їжа викликала тяжкі захворювання. Почалося масове вимирання цілих сіл. Поставлені в безвихідь селяни намагалися врятуватися втечею в міста та райони, не вражені голодом. Передбачаючи такий розвиток подій, сталінське керівництво 27 грудня 1932 р. запровадило паспортну систему з обов’язковою пропискою. Селяни, не отримуючи паспортів на руки, фактично перетворювалися на кріпаків радянської держави.

Також до України було направлено «окремо уповноважених» Л. Кагановича та П. Постишева, які посилили репресивні заходи з метою виконати план хлібозаготівлі й організувати нову посівну кампанію.

СЛАЙД 21

Несмашна Наталя Гнатівна 1912 р.н. Мешканка с. Містки Сватівського району

«Приходе парень до нас, проситься… ,

а він пішов у сарайчик… і вмер…»

«Єгор, подай ножик… там на коміні…   Він подав…»

СЛАЙД 22

ПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ пошуку історичної експедиції очевидців Голодомору здобувачами освіти будівельного ліцею.

Попова Ніна Михайлівна 1928 р.н., до кінця свого життя (2018 року) мешкала в нашому місті (м. Сєвєродонецьк)

СЛАЙД 23,24,25

Презентація фотографій з сімейного альбома бабусі Ніни.

СЛАЙД 26,27,28

СЛАЙД 29

Знайомство з біографією Ніни Михайлівни.

Народилась в 1928 р. с.Євлейка, Ульянівська обл.( м.Кузнецьк , Пензинська обл.),  до 2018 р.  - мешканка м. Сєвєродонецьк. Зростала в звичайній радянській сім’ї і до кінця свого життя пригадувала про голодний 1933 р.. Сильна духом жінка (25 років пропрацювала на кузні) , багатодітна мама (народила 5 дітей) не змогла стримати сльози під час нашого інтерв’ю .

Перегляд відео-спогадів Ніни Михайлівни про голодні дитячі роки .

Отже, осмислюючи масштаби трагедії та досліджуючи особисті історії без сумніву можемо стверджувати, що від голоду в 1932-33 рр. постраждали не тільки люди, які проживали на території України. Слід пам’ятати про криваві тридцяті роки заради збереження історичної пам’яті та недопущення повторення трагічного досвіду.

СЛАЙД 30

Представлення  платформи

 «Червоної точки пам’яті»

Цю платформу розробив благодійний фонд Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр». На цій платформі звичайні люди — я, ви, батьки, хто завгодно — збирають історії реальних свідків, не тільки Голокосту, а й Голодомору та розміщують спогади своїх рідних, фотографії історичних предметів вдома, фото пам’ятників на вулицях і пам’яток із музея. Тобто тут, на платформі, ми можемо зберігати та досліджувати власну історію, від великих міст до найменших сел.

СЛАЙД 31

Так кожен із нас може оцифрувати та зберегти пам’ять про свій рідний край і свою родину. Це унікальна історія, якої немає в архівах і підручниках, і про яку через це ніхто досі не знає. Але оцифрувавши згадки родичів та пам’ятні предмети з домашнього архіву, ми створюємо цифровий архів, який стане для нас самих, для майбутніх учнів та істориків джерелом інформації про минуле.

ІV. Підсумкова частина уроку

СЛАЙД

Заключне слово викладача. Ми досі не знаємо достеменно, скільки людей загинуло в роки Голодомору. Щоб запобігти геноцидам у майбутньому, ми маємо зберігати пам’ять про трагічні події минулого. Пам’ять, яка зберігається у наших родинах, шафах, пам’ятниках навколо. Пам’ять, яка є скрізь, тому що ці події зачепили кожну родину за тих часів. Сьогодні зберігати історію так само просто, як завантажувати фото та відео в соцмережі. Тож, я сподіваюся, що ви реалізуєте заплановані проєкти та незабаром поділитеся їхніми результатами із нами.

Отже, ваше домашнє завдання: скласти короткий конспект теми по підручнику та обговорити з рідними особисті сімейні історії та спланувати історичні експедиції до свідків подій часів Голодомору або тих, хто знав таких людей.

Наприкінці заняття я пропоную Вам скоштувати хлібці з борошна грубого помелу, які приготовлені згідно розповідей моїх бабусі та дідуся про найсмачніший «хліб» 1933р.  А, на згадку про особисту історію моєї сім’ї*, пропоную скоштувати вареного гарбуза.