Урок Робота з дитячою книгою. "Т. Шевченко-дітям. Садок вишневий коло хати"

        Робота з дитячою книжкою № 12. Т.Шевченко – дітям. «Садок  вишневий коло хати»

Мета:розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Обладнання: рушники, квіти, карта подорожі, свічка, портрет, роздатковий матеріал, презентація.

Хід уроку

1.                Вступна частина

/Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина./(1 Слайд)

Дитина (звертається до батьків)

Любий тату, милий тату!

Ти скажи, навіщо хату

Рушниками ми прибрали,

Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

Що квіток отак багато?

Батько                            Так, у нас сьогодні свято!

Дитина (до матері)       Мамо, що ж за свято нині?

Мати                                     Та Тарасове, дитино!

                                      Знай, колись, моє серденько,

                                       Був у нас Тарас Шевченко.

 Дитина                             Хто ж він був нам, люба ненько?

  Вчитель   Відповідь на це питання ми почуємо у кінці уроку. У нас сьогодні незвичайний урок. Ми здійснимо уявну подорож Шевченківськими дорогами, тому що зараз проходять Шевченкові дні. (2 слайд)

На дошці  карта подорожі. Погляньмо , яка перша зупинка? (3 слайд)

1-ша зупинка Дитячі роки Т. Шевченка

9 березня 1814 року в селі Моринці у сім’ї селянина-кріпака народився хлопчик Тарас. Він ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою». (4 слайд)

( 5 слайд) Батько - Григорій був з козацького роду, знав грамоту, тобто умів читати і писати, що на ті часи було великою рідкістю серед селян.

Мати – Бойко Катерина – щира, працьовита, ласкава. Тепло материнського серця передалось  і Тарасові. Найбільше він любив свою матінку.

Подивимося, як це було. ( 6 слайд)

    2. Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

 Мати.  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати.  Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик.  Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати.  Старайся, мій хлопчику.

2. Основна частина

Послухаймо, які вірші написав Тарас про своє життя. ( 7 слайд)

ВЕЧІР

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати;
Вечірня зіронька встає;
Дочка вечерять подає...
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все... Тільки дівчата
Та соловейко не затих.

(  8 слайд) Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка «в науку». За найменшу провину він карав своїх учнів різками. Замучена важкою працею, померла мати, коли йому було всього 9 років.

Мачуха, яка прийшла на чужих п’ятеро дітей і привела ще 3 своїх, не злюбила непокірного, жвавого і правдивого хлопця. Часто йому перепадало, причому не заслужено.

Та коли через 2 роки помер і батько – життя для сироти стало нестерпним. Почалися його поневіряння по чужих людях.

Не називаю її раєм,(9 слайд)

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам

 

Тарас Шевченко

І ЗОЛОТОЇ Й ДОРОГОЇ (10 слайд)
І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль 
Моєї долі молодої. 
А іноді така печаль 
Оступить душу − аж заплачу! 
А ще до-того, як побачу 
Малого хлопчика в селі: 
Мов одірвалось од гіллі, 
Одно-однісеньке під тином 
Сидить собі в старій ряднині... 
Мені здається, що се я, 
Що се-ж та молодість моя: 
Мені здається, що ніколи 
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки! Що так 
Даремне, марне пролетять 
Його найкращії літа; 
Що він не знатиме, де дітись 
На сім широкім, вольнім світі, 
І піде в найми; і колись, 
Щоб він не плакав, не журивсь, 
Щоб він де-небудь прихиливсь, −
То оддадуть у москалі...

 

Тарас Шевченко (11 слайд)

НА ВЕЛИКДЕНЬ, НА СОЛОМІ
На Великдень, на соломі  
Проти сонця, діти
Грались собі крашанками, 
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам 
З лиштвою пошили 
Сорочечку, а тій стьожку,
Тій стрічку купили;
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові; 
Кому свитку... Одна тілько 
Сидить без обнови 
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
− Мені мати куповала...
− Мені батько справив...
− А мені хрещена мати 
Лиштву вишивала.
„А я в попа обідала!” 
Сирітка сказала...

Ось таке дитинство було у Тараса. 

1. З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання.

Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає. Ось такі вірші він написав про природу.

2-га зупинка. Вірші про природу (слайд 12)

СОНЦЕ ГРІЄ, ВІТЕР ВІЄ (слайд 12)

 Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

 Над водою гне з вербою

 Червону калину,

На калині одиноке

 Гніздечко гойдає.

 А де ж дівся соловейко?

 Не питай, не знає.

 

ВСТАЛА Й ВЕСНА (Уривок із поеми «Гайдамаки») (слайд 13)

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

 Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…

 

СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ (слайд 14)

 Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє;

Степи, лани мріють;

 Між ярами над ставами

Верби зеленіють;

 Сади рясні похилились;

 Тополі на волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють в полі.

 І все то те, вся країна,

 Повити красою,

 Зеленіє, вмивається

Ранньою росою,

 Вмивається, красується,

Сонце зустрічає,

 − І нема тому почину,

І краю немає.

 

ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА (слайд 15)

Зацвіла в долині

Червона калина;

 Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало!

Пташечка зраділа

I защебетала…

Почула дівчина,

І в білій свитині

 З біленької хати

 Вийшла погуляти

У гай на долину.

А ще цю пісню ми вміємо співати.

 

ОЙ ДІБРОВО- ТЕМНИЙ ГАЮ! (слайд 16)

Ой діброво — темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом —

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою —

Та й спать ляже, втомившися

Турбóю такою.

ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ, (слайд 17)

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

Пливе човен, води повен,

Ніхто не спиняє,

Кому спинить — рибалоньки

На світі немає.

Поплив човен в синє море,

А воно заграло,

Погралися гори-хвилі —

І скіпок не стало.

 

Недовгий шлях — як човнові

До синього моря —

Сиротині на чужину,

А там і до горя.

Пограються добрі люди,

Як холодні хвилі,

Потім собі подивляться,

Як сирота плаче,

Потім спитай, де сирота, —

Не чув і не бачив.

     А потім складав вірші.

3-тя зупинка.  Поетична  творчість Шевченка (слайд 18)

Ми об’єднанні  у 4 групи

Робота в групах   : 

•  Зараз в групах попрацюємо.

          Лідерів ви обирайте,

          Працювати починайте .

Завдання 1.

Літературна гра « З якого твору?»

…..Любо, любо стало!

Пташечка зраділа

I защебетала…

Почула дівчина,….. «Зацвіла в долині червона калина»

 ... Одна тілько 
Сидить без обнови 
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава…. «На Великдень , на соломі»

…Тихесенько вітер віє;

Степи, лани мріють;

 Між ярами над ставами

Верби зеленіють;….. «Світає, край неба палає»

... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом —

Аж сам собі дивується…. «Ой діброво – темний гаю!»

…Над водою гне з вербою

 Червону калину,

На калині одиноке

 Гніздечко гойдає… «Сонце гріє, вітер віє»

Завдання 2.

Кросворд « Чи знаєте ви твори Шевченка?»

1. ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Зацвіла в долині

Червона калина;

 Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало!

Пташечка зраділа.

2. СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ

 Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє;

3. ВСТАЛА ВЕСНА (Уривок із поеми «Гайдамаки»)

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

 Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

4. Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

Пливе човен, води повен,

5. СОНЦЕ ГРІЄ, ВІТЕР ВІЄ

 Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

 Над водою гне з вербою

 Червону калину,

6. ОЙ ДІБРОВО – ТЕМНИЙ ГАЮ!

Ой діброво — темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

7. ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Зацвіла в долині

Червона калина;

 Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

8. СВІТАЄ, КРАЙ НЕБА ПАЛАЄ

 Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє.

Вийшло слово Шевченко

      В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав  слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

4-та зупинка Шевченко і музика (слайд 19)

Багато віршів, написаних  Т.Г.Шевченком,покладені на музику.

«Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірша Кобзаря стали піснями.

Фізкультхвилинка «Тече вода з-під явора»(слайд 20) https://www.youtube.com/watch?v=6wzRvhX4y90

         Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я  “Світ не без добрих людей”.  Земляки- художники побачили в ньому  талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії  мистецтв. І в той час Тарас написав багато творів,  які увійшли до збірки ” Кобзар” (1840 р.).  Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.

          Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.

Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України. Погляньмо на виставку.

5 -та зупинка  Шевченко- художник (слайд 21)

(слайд 22)Для Тараса Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу.

(слайд 23)До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем.

За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

  

Давайте уявимо, що ми завітали на художню виставку дитячих робіт  “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках”. Ці роботи зроблені дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря,  до нашої рідної України.

(слайд 24)Презентація малюнків учнів.

 “Садок вишневий коло хати…”

“Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.”

“Тече вода з-під явора”

“Зацвіла  в долині червона калина.”

• Робота в групах

(слайд 25)Гра «Склади картину» (Чотири  репродукції Шевченківських творів розрізані на рівні квадрати. Завдання: Скласти картину і визначити її назву)

«Селянська родина», «Катерина», «Циганка-ворожка», «Автопортрет»

Основне чим він займався це було поезія.

(слайд 26)Думи мої, думи мої

Думи мої, думи мої, 
Лихо мені з вами! 
Нащо стали на папері 
Сумними рядами?.. 
Чом вас вітер не розвіяв 
В степу, як пилину? 
Чом вас лихо не приспало, 
Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої, 
Квіти мої, діти! 
Виростав вас, доглядав вас,— 
Де ж мені вас діти? 
В Україну ідіть, діти! 
В нашу Україну, 
Попідтинню, сиротами,

А я — тут загину. 
Там найдете щире серце 
І слово ласкаве, 
Там найдете щиру правду, 
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько, 
Моя Україно, 
Моїх діток нерозумних, 
Як свою дитину.

(слайд 27) Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:

   9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко

   22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва

1838р. – вступив до Академії мистецтв

1840р. – вийшов у світ «Кобзар»

1843р. – приїхав на Україну

1845р. – закінчив Академію мистецтв

1847р. – арешт поета, заслання

1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання

1861р. – видав для дітей України «Буквар»

10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало

А зараз ми з вами з’ясуємо хто був Тарас Шевченко

Тарас Шевченко великий український поет, художник .

9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет. ( слайд 28)Є вулиця Шевченка і в нашому місті, одна з центральних, а на ній перед приміщенням обласної дитячої бібліотеки  споруджений пам’ятник Тарасу Григоровичу. Найголовніше для нього були поетичні слова.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди! 

 (На картках слова під номерами, діти стають по-порядку, одна дитина читає)

III.Заключна частина

(Слайд 29) Читання «Заповіту»

     Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом

Т.Шевченко залишив нам заповіт: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

           Учениця.  

 Я, маленька українка,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава 

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Вчитель:  Щиро любив Т.Шевченко рідну землю, природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Т.Г.Шевченка.

                Вінок пам’яті Т.Г.Шевченку (Слайд 30)

Підведення підсумків роботи команд. Аналіз роботи кожної команди. Нагородження учасників команд. 

А тепер підведемо підсумок нашої плідної праці.  Користуючись наведеними зразками, висловіть свою думку: (слайд31)

Мені цікаво було дізнатися я про… …Т.Г.Шевченка.

Я обов’язково прочитаю в додатковій літературі  про……

Батькам удома розповім про……

Хочу вивчити….

На закінчення свята в пам'ять невмирущого Кобзаря послухаємо запис пісні

«Реве та стогне Дніпр широкий». https://www.youtube.com/watch?v=CORPwA7W08s