Урок. Рослини - символи та обереги.

Про матеріал

Мета цього уроку познайомити учнів з рослинами-символами, їх значеннями в обрядах, віруваннях, житті людей, а також фольклором про них. Виховувати любов до природи, бережливе ставлення до всього живого, любов до рідної землі.

Перегляд файлу

Урок 1

Тема: Рослини - символи та обереги.

Мета: Познайомити учнів з рослинами-символами, їх значеннями в обрядах, віруваннях, житті людей, а також фольклором про них. Виховувати любов до природи, бережливе ставлення до всього живого, любов до рідної землі.

Обладнання: записи пісень «Чорнобривці», «Мамина вишня», «Хата моя, біла хата», «Виростеш ти, сину» (на сл. В. Симоненка); плакати: «Без верби й калини нема України», «Рослини-символи»; повний український віночок (12 квіток), букет з квітами, які є символами та оберегами.

Тип уроку: інтегрований (українська література народознавство).

Хід уроку

(Звучить пісня «Чорнобривці»).

Учитель: У кожного народу є свої улюблені рослини: для канадця – це клен, для росіянина – берізка, а для українця – верба і калина, чорнобривці, любисток, м’ята. Неможливо уявити собі українське село без верби і тополі над шляхом, без чорнобривців і м’яти під вікном. Ці рослини супроводжують людину від народження і до смерті. Народилась дівчинка – у першу купіль кладуть гілочки калина, щоб була вродливою, хлопчик – листя дуба або ясеня; висаджують біля хати калину або дуб чи ясен. Помирає людина – знову є на могилі червоніє стиглими ягодами калина, як символ пам’яті, стелиться зелений барвінок – символ безсмертя людської душі.

Любов кожного українця до рослини має дуже глибоке коріння. Колись наші предки вірили, що кожне природне явище, кожна рослина мають душу, і тому з такою пошаною ставилися до них. Без потреби ніхто не зривав квітів та недозрілих плодів, а щоб зірвати рослину для лікування, потрібно було прочитати певну молитву-заклинання, щоб квітка сама віддалась у руки і принесла користь. Зірвані квіти приносили на могили померлих, щоб вшанувати їх пам’ять.

Наші предки поклонялися деревам та кущам. Під деревами вони виконували свої таємничі обряди. Священним у слов’ян вважалися дуб, липа, береза. Звичай вшановувати дерева зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили «Тополю» або «Вільху» (прибирали дівчину або гілку вільхи і водили навкруг хороводи). Залишки древніх вірувань ми бачимо у клечанні хат широколистими деревами, обсипані долівки травами. Все це, як вважали наші предки, мало захистити людину від злих сил.

Тобто, рослини в українців були своєрідними символами-оберегами. І недаремно наш народ склав про свої улюблені рослини стільки пісень, легенд, казок.

Тож давайте помандруємо з вами у давній світ уявлень наших предків і розкриємо таємничу історію кожної рослини. А для того, щоб краще зрозуміти цей чарівний світ, кожен учень став сьогодні якоюсь символічною рослиною, а кожна дівчина – квіткою.

Дівчина: співає пісню «Зацвіла у лузі калина» на сл.. Т. Шевченка.

Калина – це символ України. Про це співається у пісні «Ой у лузі червона калина похилилася», яка стала гімном січових стрільців, що боролися за волю і незалежність України. А червоні плоди калини стали символом мужності людей, які віддали своє життя і кров за рідний край.

Насінина калини нагадує собою полум’яне серце. Існує безліч легенд про сміливих дівчат, які заводили у нетрі монголо-татарські загони і там гинули від шабель ворогів, рятуючи рідні оселі. Легенди оповідають, що саме з крові цих самовідданих дочок нашого народу проросли калинові кущі. З того часу пишаються вони біля кожної хати.

Калина у піснях – то символ української дівчини. Недаремно кажуть у народі: «Гарна дівчина, як калина». І в щедрівці співається: «Ой рясна красна в лузі калина, а ще краща у Йвана дочка».

Учитель: Ви, напевне, знаєте багато пісень, казок, прислів’їв, загадок про це чарівне дерево. Назвіть їх, будь ласка.

(Діти називають: казка «Калинова сопілка», пісні «Ой у лузі калина стояла», « Ой у лісі калина»; загадують загадки: «Стоїть півень над водою, трясе бородою», «Серед лісу-лісу червоне плаття висить», «У вінку зеленолистім, у червоному намисті видивляється у воду на свою хорошу вроду»).

Учитель: У народі кажуть: «Без верби й калини нема України».

Верба – також одне з найпоширеніших і найулюбленіших дерев у нашому народі.

Дівчинка (в костюмі вербички: зелене плаття, вербовий віночок на голові): Наші пращури – древні слов’яни вважали вербу священним деревом. Вона уособлювала собою бога Ярила. Верба була символом родинного вогнища. На Вербну неділю вербу освячували в церкві, а потім несли додому і били нею всіх, примовляючи: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень. Недалечко червоне яєчко». Освячену вербу зберігали за образами і використовували при різних захворюваннях.

Верба оспівана у народних піснях, у веснянках, купальських піснях. Купайла дівчата робили також з вербової гілки і співали:

Наше Купайло з верби, з верби

А ти, Іванку, прийди, прийди…

Дівчата на Великдень коло церкви водили гаївки. Одна з гаївок «Вербовая дощечка».

(Дівчата виконують гаївку «Вербовая дощечка», сплітають з рук пліт і ведуть маленьку дівчинку).

Учитель: Вербовая дощечка у гаївці – це символ місточка, який з’єднує дівчину з її майбутнім щастям.

А тепер послухайте пісню про дерево, яке є символом материнської любові та відданості.

(звучить пісня «Мамина вишня»).

Дівчинка (у костюмі вишні): Багато пісень та легенд склав народ про вишню. Дна з легенд розповідає, як на нашу землю напали вороги. Одна сім’я стала на захист своєї домівки: 5 братів, мати і батько – всі загинули, а доньку мати заховала. І ось коли пішли вороги, донька вийшла зі схованки і поховала в саду матір. І виросло на тому місці деревце: вкрилося воно білим цвітом, а потім зачервоніло ягодами. З’їла донька одну ягідку і заснула. І сниться їй мати й шепоче до неї: «Видиш ня, доню, видиш ня? Вишня?» І з того часу назвали дерево вишнею.

З вишнею часто в народних піснях порівнюється дівчина:

Ой як вишня, як черешня ягідками рясна,

Молоденька дівчинонька на личенько красна.

Учитель: На свято Катерини дівчата ворожили на долю. Зрізали гілочку вишні і ставили у воду. Якщо зацвіте до 13 січня (Меланки), то й доля буде цвісти, зів’яне – доля нещаслива. Для того, щоб привернути когось до себе, використовували одолінь-траву – латаття біле.

Дівчинка (в білому платті і у вінку з білих лілей): Наші предки називали цю рослину русалчиним цвітом, вважаючи, що білі квіти символізують красу русалок, а кореневище – хвіст. Кореневищу латаття приписували здатність охороняти від біди людей, які йшли у чужі землі. Його вкладали у ладанку і носили біля серця як амулет.

Учитель: Своєрідним оберегом на Україні завжди був віночок. Плетіння віночка – то своєрідна наука: потрібно було знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким впліталося поруч. А всього у повному українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є своєрідним лікарем та оберегом.

Особливе місце у віночку займали мальви, ружа та півонії, які символізують собою віру, надію та любов.

Розповідає легенда, що ці квіти були колись сестрами.

(Виходить три дівчинки в костюмах мальви, ружі та півонії та хлопчик – у костюмі вітру).

Автор: Жили собі три сестри, які лікували людей. Проте допомагали вони лише тим людям, які не вчинили нікому зла. Ось одного разу постукав до хати хтось.

Мальва: Хто там?

Вітер: А чи тут живуть дівчата красуні, які всіх лікують?

Ружа: Тут. А хто ти будеш?

Вітер: Вітер я. Зимовий Вітер.

Півонія: То заходь. На що скаржишся?

Вітер: Сили втрачаю. Не можу з морозом змагатися.

Мальва: А чи добре серце маєш?

Вітер: А що таке серце?

Ружа: Чи зробив ти щось добре людям?

Вітер: А що таке робити добро?

(Дівчата перезирнулися).

Мальва: Ми не можемо лікувати твою хворобу. Ми лікуємо лише добрих людей.

Автор: Розсердився Вітер, дмухнув на сестер, і впали вони замороженими квітами. А навесні висадили їх люди під вікном та біля криниці. З того часу милують вони всіх своєю вродою

Учитель: Не менш важливе місце у віночку належало барвінку. Він є символом життя і безсмертя людської душі.

Хлопчик (Барвінок): А звідки походить ця квітка, про це розповідає давня легенда. Жили колись чоловік із жінкою і був у них синок-одинак на ім’я Бар. Ось виріс він і став дуже гарним парубком. Покохав він дівчину на ім’я Вінка. А Бара покохала ще одна дівчина, у якої мати була відьма. Хотіла вона причарувати хлопця, та ніякі чари не допомогли їй. Бар та Вінка мали одружитися. І ось у день весілля ішли вони до церкви, щоб взяти шлюб. Раптом з’явилася зла відьма, окропила їх якимось відваром зілля і проголосила прокляття. За мить на місці, де стояли молодята, нікого не було. Впала Барова матінка на те місце і скропила землю слізьми. Сталося диво: зазеленіли дрібні листочки, уквітчані голубим цвітом. А назвали його Барвінок. З того часу тягнеться він до людської осель, до батьківських могил. І дівчата вплітають його у свій весільний вінок.

Учитель: Ромашка у віночку – це символ дівочої чистоти і цноти. Її вплітають у вінок поруч з цвітом калини, яблуні і вишні. А поміж ромашками вплітають вусики хмелю – символу гнучкості і розуму.

Хлопчик (Хміль): Ця рослина здавна улюблена в нашому народі. Вона оспівана в піснях та легендах. Парубок часто порівнюється з хмелем.

Учитель: Ви знаєте, напевне, пісню про хміль «Ой хмелю ж мій, хмелю». Давайте заспіваємо її всі разом. (Співають українську народну пісню «Ой хмелю ж мій, хмелю»). А дівчата грали весною у гру «Хміль», заплітаючи руки так, наче в’ється хміль.

(Виконують ігрову пісню «Хміль»). Співають:

Ой прорости, хмелю,

Вище мого двору.

Ой походи, милий,

Коло мого двору.

Учитель: У повному віночку сусідять любисток і волошка. А ще з цих квітів виплітають окремо віночок відданості. Його дарувала дівчина парубкові, коли він ішов у дорогу. І возив його парубок з собою біля серця, а віночок нагадував йому, що його чекають удома. А чому цей віночок називався віночком відданості, про це ми зараз дізнаємося.

Хлопчик і дівчинка (Любисток і Волошка) розповідають легенду: Колись давно в Україні жили два птахи: Любисток і Волошок. А що були вони дуже гарні, то люди виловили їх. Залишилась у гущавині лісу одна пара птахів, і жили вони дуже дружно, і всі ставили їх за приклад, бажаючи такої злагоди й відданості, як у Любистка та Волошки. І коли померли ці птахи, то проросли двома пахучими квіточками.

Учитель: Безсмертник у віночку – символ здоров’я. Він лікує дуже багато хвороб, хоч на вигляд дуже скромний. Але кожна квіточка, хоч і скромна на вигляд, потрібна людям. Про це і розповідає давня легенда.

(Виходять усі квіти: Мальва, Ружа, Півонія, Лілея та Любисток, Волошка, Ромашка, Барвінок та Безсмертник).

Був час на землі, коли поміж квітами почалися незгоди. Запишалися Мальва, Ружа, Півонія та Лілея, що лише вони потрібні людям.

Навіщо засмічувати землю отим сміттям: любистком, волошками, барвінком, ромашками?
Ні тобі вигляду, ні запаху.
Вся земля має цвісти тільки нами.

Почалася справжня війна, і багато квітів пропало з лиця землі. Тоді зібралися квіти і пішли до Бога на раду.

Кожна квітка доводила Богові свою правоту. Лише одна квіточка мовчала.

А ти чому мовчиш? – запитав Бог.

Безсмертник: Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, то мусить бути нам усім місце на ній. Одне лише засмучує мене, що ми короткий час даруємо людям свою красу.

А як твоє ім’я? – запитав Бог.
Немає в мене імені.

Троянда: Імені не має, а пхається до Бога з порадами.

Буде тобі ім’я, - сказав Бог. – Віднині й довіку бути тобі безсмертником.

З того часу безсмертник дарує нам свою красу і здоров’я цілий рік.

Учитель: Символічне значення мали й інші рослини: м’ята, ряст, васильки, папороть.

Коли з’являлася перша зелень і зацвітав ряст, усі поспішали до лісу, щоб потоптати ряст. При цьому примовляли:

Топчу, топчу ряст, ряст.

Бог здоров’я дасть, дасть.

Дай, Боже, діждати,

Щоб на той рік потоптати…

Вважали, якщо людина доторкнеться до живої природи, вона набереться сил і здоров’я.

Васильки – це дуже запашні квіти, які клали за ікони, прикрашали хрести у церквах. Вінки з освячених васильків надівали на голову померлим дівчатам, їх клали в труну. Васильки є символом святості, чистоти.

А ця рослина стала символом любові до рідного краю. ЯК називається ця рослина? (Показує).

Учні: Полин.

Учитель: У народі цю рослину називають «євшан-зілля». Існує легенда про цю рослину. М. Вороний написав твір за мотивами легенди. В ньому розповідається, як князь Володимир забрав у полон з ясиром сина турецького хана. Хлопець виховувався змалку при дворі князя і забув про свій край, про домівку. Але не забув сина батько. І ось посилає він до нього посланця, щоб той нагадав синові про рідний дім. Ніщо не змогло повернути синові пам’яті про рідний край: ні розповіді, ні пісні. Але коли посланець дістав з-за пазухи пучечок євшан-зілля, то його запах примусив сина все пригадати: і рідне поле, і батьківський дім. Тоді він зірвався на рівні ноги і промовив:

Краще в ріднім милім краю

Полягти кістьми й сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!

Найдорожча для людини та земля, той край, де вона народилася. Недаремно кажуть у народі: «Та земля мила, де мати родила».

(Звучить куплет пісні «Лебеді материнства» на сл. В.Симоненка):

Можна вибрати друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Підсумки уроку

Учитель: Ми бачимо, діти, з якою пошаною наш народ ставився до кожної рослини: вони були оберегами, лікували, оберігали від зла. Скільки легенд, пісень склав наш народ про свої улюблені рослини. Ми повинні вчитися у своїх предків шанувати природу, адже ми також є частинкою цієї природи, яка нас оточує, і без неї ми не можемо жити на землі. Якщо людина не шанує своїх традицій, не шанує природи, вона жорстоко розплачується за свої помилки. Приклад тому – Чорнобиль, наші ріки, які висихають («Ще назва є, а річки вже немає», як пише Ліна Костенко), наша земля, отруєна хімікатами, по якій небезпечно ступати босими ногами, про що пише поетеса з Коломиї О.Бабій:

Давно хрущів над вишнями нема,

Садки вишневі сохнуть поодинці.

Відважний навіть босим по стежинці

Уже не вийде в поле край села…

Тож не загубімо, діти, його, нашого євшан-зілля, без якого немає рідної землі, милого краю; збережімо його для наступних поколінь.

Домашнє завдання: написати свою пісню, легенду про рослини-символи.

Список використаної літератури