Урок розвитку мовлення. Есе " Мій Шевченко"

Мій Шевченко

О диво! Як я про це не здогадувалася й ніколи не замислювалася!? Те, що Тарас Григорович Шевченко писав чарівні вірші про природу, про рідну Україну, про це знала. Мені було відомо, що поет любив людей, прагнув їх звільнити від кріпацтва. Уже ж читала й «Заповіт», чула дещо від старших. Ріднесенька бабуся знала деякі вірші напам’ять. Вона розповідала їх, щоб я швидесенько заплющувала очиці перед сном. Так, це було. І ось щойно я почула пісню «Над Дніпровою сагою». Із неї почався наш урок літератури.  Пісня на слова народного поета. А потім дізналася, що таких пісень не одна, не дві. Їх багато.

О диво! Я спантеличена, бо, кажуть, це вірші Т. Шевченка. Як? Його вірші перетворили на пісню? Це правда! Пісні звучать нині, а відомого автора вже немає більше століття! Я раділа дуже, дізнавшись про це. Як добре, як гарно писала ця людина. Рядочки поезії перетворювалися в тиху, спокійну, мрійливу та ніжну мелодію. Вірші і музика, вірші і пісня. Це так прекрасно…

О диво! Сталося усвідомлення того, що Тарас Григорович увійшов у моє дитяче життя, став улюбленим поетом!  Мій Шевченко допоміг осмислити й зрозуміти суть поезії, її красу, її вплив на малесеньку душу. З’явилося стільки різноманітних емоцій! То вони веселі та радісні, то сумні, тужливі. А які картини в уяві я вимальовую. Ось над річковою затокою похилився явір. Він сумує. Там далі видніється калинонька. Вона манить до себе червоними ягідками. Хоч іди та й зірви! А яка розкішна вічнозелена ялина. Вона хоче поспівати, погратися, ніби дівчинка.

О диво! Тепер ближчим  мені стало не тільки мистецтво слова, а й музика, пісня. Я збагачена, радісна, одухотворена, упевненіша, творча, сучасна. Задоволена, що моя душа наповнена прекрасним. Ой, а що буде далі?..