Урок розвитку зв'язного мовлення " Обереги та символи у піснях та вишивках українського народу"

 

 

 

 

Урок розвитку зв’язного      мовлення

                                у 6 класі

                   усний твір – розповідь

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

Учитель української мови та літератури

Гладун Тетяна Олександрівна

 

 

 

 

 

 

Мета: удосконалювати мовленнєво – мислительні вміння усвідомлювати тему й основну думку, логіку викладу, тип і стиль мовлення; усно створювати власні твори – розповіді на основі особистих спостережень і вражень; розвивати в дітей поняття краси; виховувати культуру мовлення, естетичні смаки; бережливе ставлення до наших оберегів, бажання більше знати про традиції нашого народу..

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: вишиванки, малюнки.

Методи та прийоми: бесіда, спостереження учнів над мовою. Усне зв`язне мовлення.

Випереджальні індивідуальні домашні завдання:

1. Історичні дані про одяг українців.

2. Дослідницька робота з оберегами.

3.Малюнки оберегів.

 4. Епіграф                                                                                           Вишита колоссям і калиною,

                                          Вигойдана співом солов’я,

                                         Звешся веселково Україною –

                                         Нене, зореносице моя!     

 

                                            ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Запис домашнього завдання. Підібрати матеріал про значення символів та оберегів у вишивках, що виражені в геометричних фігурах, птахах та тваринах.

ІІ. Ознайомлення шестикласників з темою, метою і завданнями уроку.

ІІІ. Робота над новою темою.

Звучить вірш «Вишиванка - символ Батьківщини»

 

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

 

Вишиванка - дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

 

Вишиванка - писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

 

Вишиванка - біль на п`ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра - ми.

Журавлем курличе, кличе далі,

Стелить вирій взорами-крильми.

 

Слово учителя. Діти, скажіть, прослухавши цей вірш, чи можна сказати, про що йтиме сьогодні мова на уроці?  (відповіді учнів)

 Сьогодні незвичайний урок, на ньому ви придбаєте нові знання. Як усім відомо, не все можна купити за гроші, є в нашому житті те, що не продається. А що ж саме не продається?

відповіді учнів:  Дружба, здоров`я, розум, любов…

   Дуже дорого цінуються талант, знання, які ви можете отримати в школі щодня. Уявіть собі, що ви приїхали на екскурсію в якусь державу. Жителі цієї держави хочуть дізнатися щось цікаве про наших людей, про наші звичаї. Вам необхідно розповісти про символи і обереги нашого народу . Ви повинні з нашого уроку винести саме суттєве, саме вагоме, щоб люди, які живуть в іншій державі, мають інші звичаї, зрозуміли нас як націю. Як народ.

Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва слов’ян. Народні вишивки захоплюють нас досконалою композицією, різнобарвним колористичним вирішенням. У своїх роботах народні майстри показують одвічний потяг людини до краси, зв’язок з рідною природою.

          Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота,  був прикрашений одяг скіфів.

Вічна пісня барв і кольорів.

   З кожним днем все більше і більше відділяється від нас біленька хатка у вишневому саду та в самій середині з колискою та рушниками. Адже в цій хатині корінь роду, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня. Сьогодні більшість із нас живе у добротних будинках, ми маємо поліровані меблі, гарні картини. Ви можете сісти на м`який диван і таке ж крісло або банкеточку. А раніше житло мало найнеобхідніші меблі: ліжко, лава, стіл, скриня і мисник. Люди намагалися прикрасити житло, чим могли: чоловіки робили різьбу по дереву на всіх хатніх меблях, а жінки вбирали хату вишитими рушниками, прошвами на подушках, простирадлах, фіранках, скатертинах. Відкрийте підручник на сторінці 249, ви побачите житло позаминулого століття і початку та середини ХХ століття.

Але найбільше місця займали в сільській оселі рушники. От ми зараз послухаємо історичні дані про наш рушник.

УЧЕНЬ:  Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові — то висо­ка ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходить із чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню.

 Від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі руш­ники — невід'ємна частина побуту українців.

 Рушник пройшов крізь віки. З давніх – давен вважається: хата без рушників, що родина без дітей. Рушник – це символ українського народу, естетичних смаків, це обличчя оселі господині. Він, полотняний, вибілений, накрохмалений завжди висів на покуті і на миснику. Рушник на стіні – це давній наш звичай. Не було , здається, на Україні оселі, котрої не прикрашали б рушники. Хоч яке б убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада знаходила місце в помешканнях. Рушник на Україні вважається найсильнішим оберегом. Видовжені прямокутники руш­ників формою нагадують поля, до­роги. Засіяні зерном орнаментів, вони певною мірою є символом долі, життєвої стежки.

 

Тримаю вишиті старень­кі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене.

Заполонили   світ   нейлони   та шовки —

Кому потрібні вишиті ромени?

Сіріє за вікном звичайний день,

А в рушниках волошками смі­ється.

Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в ко­лисці,

Що старостів чекали на святки,

Розшиті маками, заквітчані, бар­висті

Благословенна будь на всі віки,

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа нашого народу — руш­ники,

Барвінками і мальвами зігріта.

 

Звучить вірш поетеси з м. Дніпродзержинськ Передистої Ольги Федорівни                                   «Символ – оберіг»

Рушник барвистий, український –

Це символ, звичай, оберіг,

Талант людини невимовний

Сягає з глибини віків.

Він є окрасою хатини,

Палахкотить багатством барв.

Рушник – це пісня України,

Мов чарівник весільних свят.

Благословля рушник в дорогу,

Пахучий хліб на рушнику.

Рукам тим слава і пошана,

Що творять ніжну цю красу.

 

Учитель: Ніщо так предметно і наочно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою, охайність і працелюбність, як ці рукотвори. Тож і запишемо перший пункт плану:

    1.Український рушник - символ і оберіг нашого народу.

Діти,а де в житті використовують рушники?

Учень: З рушником, як і з хлібом, приходили до породіллі, ушановували появу немовляти в родині, з ним виряджали у далеку дорогу батька, сина, чоловіка і коханого, шлюбували дітей, зустрічали рідних і гостей, ним прикривали хліб на столі, ним перев`язували старостів, юнака, якого виряджали в армію, проводжали людину в останню путь.

Учитель: Де ми в побуті використовуємо рушники?

Учень: Утираємо обличчя і руки, накриваємо хліб, витираємо посуд і накриваємо хліб та інші мучні випічки. Вишивали буденні рушники простими узорами, а святкові – пишними, вишивали і одяг. Але вишивалися в основному обереги та символи.

Учитель: Як ми запишемо цей пункт?  (Слухаю пропозиції учнів).               

  а)Використання рушників у свята та будні.

Учитель: Які обереги і символи ви ще знаєте?

Учень: До нас дійшли свідчення про те, що кожне слов`янське плем`я, родина і навіть окрема людина мали свої обереги, які охороняли людину від хвороб, неврожаїв,звіра, негоди. За обереги вважають ті речі,що оточують людину у побуті. Як ви бачите, на столі лежать обереги і символи нашого народу: хліб – сіль, сопілка, калина, писанка, рідна земля і віночок, що символізує оберіг «від поганого ока». Вінки носили лише дівчата. Скільки років дівчині, стільки квітів повинно бути у віночку.

Учитель:Тепер ми запишемо ось такий пункт:

2. Символи, що дійшли до нас від часів слов`янських племен.

 Учні - дослідники розкажуть нам, що вони дізналися про символи та обереги.

Учень: У наших вишивках закладено символіку всієї України. Багато символів дійшло до нас із язичницької віри. Символіка Води, Сонця, Землі – Це поняття були святі. Ці символи вишивали на чоловічих і жіночих сорочках. Вважалося, що самі маленькі хлопчики і дівчатка повинні носити сорочки з вишитими оберегами: це ламана лінія, що оберігає від лихого ока, чорнобривці, що відганяють нечисту силу, трикутники оберігають від недуги.

Учитель:Тепер ми запишемо ось такий пункт:

  3. Вода, Сонце, Земля – святі символи ще з язичницьких часів.

   Учитель:Вишита сорочка має магічну силу. Дуже давно це було. Поета Андрія Малишка запросили виборці на зустріч.( Він балотувався як депутат у Верховну Раду України). Хтось із присутніх запитав, як йому вдалося пройти всю війну в боях, побути в її горнилі і залишитися живим. Він відповів, що завдячує вдруге своїм життям мамі, бо вона вишила йому сорочку ще в мирні дні, він її у планшеті проносив протягом усієї війни, тому й залишився живим.  А не менш відомий письменник України Іван Франко теж завжди носив вишиту сорочку, хоча це й завдавало йому чимало клопоту: у царській Росії вишиванка вважалася холопським одягом(непрестижним у вищих колах). Давайте послухаємо пісню про мамину сорочку. Її виконають  ваші учениці.        

Звучить пісня «А сорочка мамина біла-біла»

Учитель:Тепер ми запишемо ось такий пункт:

        4. Срочка – сильний оберіг людини.

Учитель: Хочеться пригадати слова пісні, яку співає Ніна Матвієнко:

У полі калина, у полі червона,

Хорошенька цвіте,

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний, не цураймося,

Бо багацько нас є.

Зараз ми поговоримо про рослинну символіку. Так і запишемо в наступному пункті:

   5. Рослинна символіка вишиванок:

Учень: Калина – це дерево нашого українського роду. Колись у давнину вона пов`язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому і назву має від давньої назви ще за часів язичництва назви сонця – коло. А так як ягоди в калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Міцний космотворчий ланцюжок: крапелька крові – жінка - народження – Україна - Відродження. На дівочих сорочка вишивали калину , вона символізує продовження роду.

 

Учитель: Продовжуємо писати план:

 а)калина – символ роду;

Учень: На чоловічих та парубочих сорочках ми зустрічали листя дуба, а дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку життя. Якщо дуб і калина поєднані на чоловічій сорочці і поєднують у собі символи сили та краси, то мають чудодійний оберіг життєдайної сили свого роду.

б) дуб - символ розвитку життя;

Учень: Ми зараз бачимо часто, як багато людей стали  носити вишиті сорочки. На них буяють квіти троянди, грона винограду та чорнобривці . І це цікаво, адже символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім`ї: сад – виноград - це життєва нива, на якій чоловік є сівачем, а жінка має обов`язок ростить, плекати дерево роду.

Учитель: Продовжуємо писати план:

       в)виноград – життєва нива;

Учитель: Що ви знаєте про символіку квітів?

    6.Символи квітів:

Учень: Мак несе в собі незнищенну пам`ять роду. Дівчата, в сім`ї якій був загиблий, з любов`ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід          а) мак - пам'ять роду;

Лілія благословляє пару на утримання сім`ї. Вона є символом поєднання вологої материнської та сонячної батьківської енергії.

      б) лілія – утримання сім`ї.

учень: Пишні ружі рясно розквітали на сорочках і рушниках по всіх регіонах нашої держави. Ружа – уособлена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати. Адже квітка ця нагадує сонце.

Промовте слово «ружа», і ви знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний рух з вічним оновленням.

               в)ружа – вічне оновлення.

учень: А ось хміль належить до весільної та молодіжної символіки. Він належить до символіки води і винограду. Наречена повинна вишити нареченому сорочку. А він їй повинен купити фату і весільне плаття. Не можна не сказати слова про чарівну квітку барвінок. У нас це символ вічності. А назва барвінок означає «перемога». П`ять пелюсток, то п`ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, і , нарешті, п`ята – вірність.

     г )хміль та барвінок - весільна символіка.

Учитель: Тепер подивимося на картину в підручнику на стор. 114. Сім`я вечеряє. Різдво. Як вони одягнені і в що? Чи є рушники? Що це за символи?

Учні розповідають про символи на вишитій одежі.

 Учитель: Так сталося, що сьогодні у нашій державі неспокійно, йде неоголошена війна. Але думаю ви зі мною погодитеся, що ці події нагадали нам, українцям, що ми сильні духом, що наша сила і слава в єдності, нагадали, як ніколи раніше наші вишиванки стали популярними не тільки в Україні, а й у всьому світі. Одягнути вишиванку – означає бути патріотом, а не холопом. Хочу, щоб ви зараз переглянули відеоролик «Сучасне використання вишиванок»

ІV. Підведення підсумків уроку.

Учитель:

- Діти,що ви винесли з уроку?

- Що ми повинні берегти?

 

Звучить вірш Вадима КРИЩЕНКО
УКРАЇНСЬКИЙ РУШНИК

Нам треба вишити рушник,
Рушник любові та єднання.
Вплетімо пісню, а не крик
У це народне вишивання.

Нам треба вишити рушник,
Де кожна ниточка квітчаста,
Щоб кожен з нас до правди звик,
Повірив, що зустріне щастя.

Щоб розбрат вже навіки зник,
Загоїлись минулі рани —
Нехай простелиться рушник
На вулиці і всі майдани.

Хай кожен ниточку вплете,
Не поспішаючи, поволі,
В це вишивання золоте,
Як в день новий своєї долі.

 

Учитель: дуже тісно пов`язані поетичні образи народної пісні та вишивки, бо те, що любе і дороге народу, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному дворі повинні рости ружі, троянди, любисток, чорнобривці? Милують вони наше око, лікують нас, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.

     Берегиня - дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати – природа, і жінка – мати, що дарує світові людину, і дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величі та могутності скромно при коренилася у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.

І скільки пісень складено про вишивання, про вишитий рушник. Майже в кожній пісні про рушник прославляється, вшановується матінка, яка вишивала, вчила вишивати рушники.

Звучить «Пісня про рушник» Андрія Малишка та Георгія Майбороди.

(пропоную заспівати усім присутнім)

Учитель:  Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Діти, бережіть все те, що створив наш народ, зумів донести до нас все те найкраще, найвагоміше , що є у нашому житті. Спішіть і ви творити добро.

Оголошення та мотивація оцінок.

V.Домашнє завдання. Усний твір, складений вами про обереги та символи у вишивках українського народу, записати у зошити.