Урок розвитку зв’язного мовлення Тема уроку:Переказ тексту. «Ромашка»

Урок розвитку зв’язного мовлення

Тема уроку:Переказ тексту. «Ромашка»

Мета: удосконалювати навички учнів складати план тексту, вчити будувати за ним переказ; розвивати усне писемне мовлення; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати спостережливість, уміння бачити і відчувати красу природи.

Обладнання: малюнки із зображенням ромашки, музичний супровід: «Вальс» К. Мяскова, слова для словникової роботи, мікрофон, індивідуальні картки, «сенкан».

Хід уроку

І. Організаційний момент

Усміхніться всім навколо:

Небу, сонцю, квітам, людям.

І тоді обов’язково

День для вас щасливим буде.

Діти (за руки):

Тепло своїх долоньок

я друзям віддаю,

Урок новий, цікавий

Із радістю почну.

Вчитель:

Кожен із вас приготувався,

Вірю – дуже постарався!

Зараз сядуть всі дівчатка,

А за ними - і хлоп’ята.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Загадка

-          Сьогодні на уроці ми будемо говорити про вічних прекрасних супутників людського життя. Відгадайте загадку.

Яскраві пелюстки

І запах пречудовий.

І хочеться усім

Побачити їх знову.

(Квіти)

                                   М. Пономаренко

-          Так, це цвіти. Ми побуваємо в гостях у квітів, дізнаємося, звідки прийшли до нас їхні назви, послухаємо розповіді.

2. Слухання музики

Звучить музика: «Вальс» К. Мяскова.

-          Що символізує ця музика? (Ця музика символізує пробудження природи після довгої зими, приліт пташок і народження перших квітів).

3. Бесіда

Що найчарівніше буває,

Що може душу розбудити?

Скажіть мені, хто відгадає?

Ви правильно назвали – квіти.

Вони, як усмішка привітна,

Як дотик сонечка, як казка,

Червона, жовта чи блакитна

І в кожній з них - тепло і ласка.

Любов і ніжність струменіє,

Чарівність, неповторне диво.

І кожна квітка серце гріє,

Щоб на землі жилось щасливо.

Н. Красоткіна

-          З чим порівнює автор квіти?

-          Що відображається в кожній квітці?

-          Прочитайте вислів: «Квіти – посмішка природи».

-          Як ви розумієте цей вислів?

-          Квіти є окрасою життя. Вони вражають нас найтоншими пахощами, милують кольорами. На душі стає весело, радісно, коли ми їх бачимо. Милуючись квіточкою, мимоволі посміхаєшся, радієш її красі.

4. Хвилинка-цікавинка

Квіти - вічні і прекрасні супутники нашого життя. А чому вони такі яскраві і барвисті? Справа в тому, що для утворення насіння і плоду квітів потрібний пилок з іншої квітки. Пилок переноситься за допомогою вітру, дощу, комах. Вітер дме сам по собі, дощ іде, коли йому заманеться, а от комах якось треба умовити сісти на одну квітку, потім на іншу. От квіти і змагаються між собою в пахучості та чарівності. А чи знаєте ви, що квіти насправді чарівні?

Вони розмовляють між собою, сміються, люблять, як і ми, вранці вмиватися, грітись на сонечку і навіть бачать кольорові сни.

(Учитель показує зображення квітів. Діти називають кожну квітку і колір її сну).

Кожній квітці навесні

сняться кольорові сни:

кульбабі сняться … (золоті),

Тюльпану – сни … (червоні),

І дуже-дуже … (голубі)

Дзвіночку лісовому.

Бузку – … (бузкові) сняться сни,

Волошці – … (волошкові),

Ромашці – … (білі) від роси,

Фіалці – … (фіалкові).

А. Костецький

-          Відома українська художниця Катерина Білокур, коли була такою маленькою, як ви, бігала у поле і сад, щоб порозмовляти з квітами. Вона плакала, коли вони перецвітали. Щоб увіковічити їхню красу, вона їх малювала. На полотнах художниці химерне розмаїття квітів, якого в природі насправді не існує. Це казкове плетиво кручених паничів, рож, маків, півоній, красуль, чорнобривців глибоко зворушує серце, приносить велику естетичну насолоду. Не можна словами описати чарівність полотен «Квіти і березоньки вночі», «Польові квіти», «Квіти у тумані», «Квіти за тином». Їх треба бачити! Здається, варто простягнути руки і доторкнешся до живого дивоцвіту землі нашої, світлих очей краси.

      5. Відомості про ромашку

-          А гостею нашою сьогодні буде квітка, у якої:

Наче сонце, серединка,

Пелюстків біла хустинка.

Знає бджілка і мурашка,

Що звуть квіточку…           

                             (Ромашка)

Розгляд ілюстрацій, малюнків, фото. Коротка бесіда за ними

На високому гінкому стебельці росте лугова цариця – ромашка. Її голівка, наче маленьке жовте сонечко з біленькими промінчиками. Листячко наче зелене мереживо. Яка чудова квітка ромашка!

Я чула, як ромашка небесам

Читала вірші. Боже, що за диво!

У білих пелюстках туга коса

Мені приємно щоку холодила.

М. Овдієнко

-          Це квітка ніжності і чистоти. Її дуже люблять в народі за поєднання простоти, невибагливості. Усім відоме традиційне гадання на її пелюстках. У багатьох віршах, піснях, легендах, казках розповідається про ромашку. Є декілька видів ромашок. Серед них і лікарська.

-          Які рослини називають лікарськими?

-          Де росте ромашка і при яких захворюваннях її використовують?

Росте ця лікувальна квітка,

Опріч лісів, і ще в полях.

Малі й дорослі знають шлях,

Аби її добути влітку.

Шовково коси пломеніють,

Коли її настоєм їх помиють.

-          Ось у мене маленький пучечок цих пахучих квіток, бо саме за ніжним запахом пізнають лікарську ромашку. Коли болить горло, при простуді, дуже добре полоскати його відваром цих квітів. І маленьких діток лікує вона, їм можна давати пити напій з ромашки, коли в них болять животики, і очі хворі добре промивати нею. Ось яку силу має ця тендітна квітка на тоненькій ніжці. А коли цвіте ромашка?

-          Дівчата люблять плести віночки з ромашки. Своєрідним жіночим оберегом на Україні завжди вважали віночки. Серед них особливе місце належало «вінку кохання». Право виплітати його мали дівчата віком від 13 років до заміжжя. Плели вінок з білих ромашок та рум’янку, символу юності. Над чолом вплітали квітуче гроно калини й вусики хмелю.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

-          На сьогоднішньому уроці ми познайомимося ще з однією легендою, яка розповість нам, звідки прийшла до нас ця непроста квітка – ромашка. А також будемо вчитися складати план до тексту і напишемо його переказ.

V. Фізкультхвилинка

Повіяв сильний-сильний вітер

(Рухи руками над головою).

І нахилив додолу квіти.

(Нахили тулуба вліво, вправо).

Квіти нахиляються, у росі вмиваються.

(Діти нахиляються до землі, імітують вмивані личка).

Сонечко виглянуло, квіточки підняло.

(Діти встають).

Бджоли над квітками літають – кружляють,

(Імітують рух крил).

А діти тихенько за парти сідають.

VІ. Робота над переказом тексту

1.                Читання тексту вчителем

Ромашка

За легендою, ромашки – це не просто квіти, це маленькі парасольки степових гномів. Почнеться в степу прохолодний літній дощ, заховається все живе: і комахи, і бджоли, і мурахи. Тільки добрий гномик не боїться дощу. Він зриває парасольку-ромашку та йде степом, тримаючи її над головою. Дзвінко падають краплі на квітку, збігають цівками з її ніжних тремтливих пелюсток, а гном залишається сухим і веселим навіть під найсильнішим дощем.

Іще сто п’ятдесят років тому ромашку демонстрували глядачам як дивовижну і рідкісну рослину далекої Америки.

У Росії, а згодом і в Україні, вона з’явилася випадково. Зерно пшениці, засмічене насінням ромашки, засипали в мішки та повезли з Америки до Росії. У мішках виявилися дірки, у вагонах – щілини, і дрібне насіннячко цих квітів розсипалося по залізничному полотну. А невдовзі американська ромашка розсіялася вздовж колії, укривши землю м’яким, кучерявим, терпкувато-запашним килимом.

 М. Голець

2. Бесіда за змістом прочитаного

-          Які слова в тексті вам незнайомі?

Легенда – народне сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповите казковістю, фантастикою. Вигадана, неправдива, прикрашена розповідь про що-небудь.

Цівка – тонкий струмінь води або якої-небудь рідини. Безперервний потік сипкої речовини.

Демонструвати – виставляти предмет з метою привернути чиюсь увагу. Публічний показ чого-небудь.

Дивовижна – яка не має рівних, подібних собі, надзвичайна, дуже гарна, чудова, чарівна.

Залізничне полотно – дорога з рейковою колією, призначена для пересування потягів.

-          З якою легендою про ромашку ти ознайомився?

-          Що цікавого про цю квітку ти дізнався з тексту?

-          Яка країна є батьківщиною ромашки?

-          Як ця квітка потрапила в Україну?

3. Будова прочитаного тексту

-          На скільки частин можна поділити прочитаний текст?

-          Про що йдеться у кожній частині?

4. Складання плану тексту

-          Прочитайте текст ще раз самостійно. Визначте, скільки пунктів матиме план. Самостійно складіть план.

План

2. Рідкісні рослини далекої Америки.

3. Подорож ромашки до України.

5. Словникова робота

-          Знайдіть в тексті останнє речення першого абзацу. Зачитайте слова, якими автор передав рух краплинок. (Падають, збігають).

-          З останнього речення в тексті зачитай слова, якими автор описав появу ромашки на нашій землі. (Розсіялася вздовж колії, укрила землю м’яким, кучерявим, терпкувато-запашним килимом).

-          Доберіть і запишіть текстові синоніми до слова ромашка, щоб використати їх у переказах з метою уникнення повторів того самого слова. (Квітка, маленька парасолька, рослина).

6. Усний переказ фрагментів за пунктами плану

7. Культура оформлення тексту

-          Кожен пункт плану розкриваємо з абзацу.

VІІ. Самостійне складання тексту переказу і його запис

-          Зверніть увагу, як пишуться такі слова і вислови:

легенда, не просто, парасолька-ромашка, тремтливий, пелюстки, демонструвати, Америка, засмічене, насіннячко, невдовзі, розсіялася, вздовж,терпкувато-запашний.

-          Самостійно запишіть переказ тексту.

Індивідуальна робота:

-          початок абзаців;

-          набір опорних слів до кожного абзацу.

VІІІ. Аналіз і перевірка робіт

ІХ. Підсумок уроку

Гра «Мікрофон»

-          Які образні вислови з тексту «Ромашка» вам найбільше сподобались?

-          Що ви почули і прочитали про цю квітку такого, чого раніше не знали?

-          Як потрібно турбуватися про ромашку?

-          Вам, діти, надійшов лист-прохання від квітів:

«Ми б завжди були щасливі

І пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили нас тільки друзі,

Ті, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали,

А на клумбах вдома, в школі

Висівали нас доволі,

Доглядали, поливали -

Ми б красу їм дарували».

- Давайте спробуємо захистити і зберегти квіти, трави і дерева, наділені чарами, цілющою силою, що стали символами нашого життя. Ми повинні берегти природу як своє життя. Любити її, вивчати і спостерігати. І тоді вона розкриє перед нами свої таємниці, озветься в наших думах радістю.

Я зірвала квітку - і вона загинула. І тоді я зрозуміла, що торкнутися краси можна тільки серцем.

Так, ми - частинка довкілля. І, мабуть, недарма першими створив Бог рослини, а вже на шостий день - людину. Кожна квітка цвіте нам на радість, кожна рослинка живе для нашого добра.

Придивіться, запам’ятайте, добре вивчіть рідну природу – це потрібно насамперед нам, щоб не блудили ми у цьому світі, а жили щасливо і радісно.

І запам’ятайте, що торкнутися краси можна тільки серцем.

Додатковий матеріал

Загадки

Виросли на лузі сестрички маленькі,

Очки – золотії, а вії – біленькі.

(Ромашки)

Квітка гарненька,

Із сонечком схожа –

Краї біленькі,

Серединка жовта.

(Ромашка)

Я на сонце дуже схожа –

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розквітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадати вам неважко,

Що за квітка я?...

(Ромашка)

Ромашка

Видра змучилась

До краю:

-              Зуби! Зуби!

-              Помираю!

Та зарадити не важко, -

Зуби полощи

Ромашкою.

   Ромашка

На стрункій, високій ніжці

Біля річки на лужку,

У косинці-білосніжці

Стрів я квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Усміхнулася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: «Ні!»

М. Познанська

Складання «Сенкану»

1. Іменник.                                      1 Ромашка.

2. 2 прикметники.                           2. Ніжна, чарівна.

3. Порівняння.                                3. Сонечко у білому віночку.

4. Речення.                                      4. Ромашка – лікарська рослина.

5. Асоціація.                                   5. Пухнаста хмаринка.

Як струмок лугову ромашку напоїв

Виросла в лузі ромашка. На високому стеблі зацвіла біла квітка, немов маленьке сонечко. Настало жарке літо. Висохла земля. Схилила свою голівку ромашка. Як же я буду жити в сухій землі?

Недалеко дзюрчав струмок. Почув, як ромашка плаче. Шкода стало струмочкові ромашку. Побіг він до неї, заспівав, заграв, напоїв землю. Підняла голівку ромашка, усміхнулася…

  В. Сухомлинський

Ромашки

Навесні Ліда і Оля вирішили у дворі розбити клумбу. Сестри скопали грядку і засіяли її насінням ромашки.

Дівчата старанно доглядали квітник: пололи бур’ян, в спеку поливали.

Якось вранці Оля і Ліда зупинилися біля розквітлих квіток і побачили, що ромашки – дуже ніжні. Голівки їх, неначе маленькі жовті сонечка з білосніжними промінчиками. Листя – ніби прозоре зелене мереживо. В кожній квіточці – крапелька роси, а в ній - блакитне небо і пухнасті хмарки пливуть. Над ними весело кружляли бджілки.

Сестрички спочатку захотіли нарвати ромашок в букет, але подумали, що зірвані квіти швидко зів’януть. Тоді не почують вони співу пташок, не побачать сонечка, бджілок і навіть їх.

Дівчата вирішили, що ромашки – чудові квіти, нехай собі ростуть.

Ромашка

Тимко, косячи шовк трави, одного разу на повному розгоні зупинив косу, кинувши її на землю, присів навпочіпки і обережно розгорнув пальцями густий кущик трави: у зеленому затишному храмі, вся переплетена золотими нитями сонця, на високому гінкому стебельці росла лугова цариця – ромашка. Це, мабуть, була найпрекрасніша у світі квіточка: рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою, в білих ніжних прозорих пелюсточках голівкою, ще й зверху прикроплена дрібною, як вістря стальної голки, росинкою. Тимко знав, що по-народному цю квіточку називають «невісточкою»; і те, що вона така прекрасна, і те, що її так звали, зачарувало його, і він, присівши, дививсь на неї, не зводячи очей, усміхаючись, як до гарненького маляти, і все шепотів: «Невісточка, невісточка…», і йому хотілося доторкнутися до неї хоч пальцем. Але він утримався, щоб не збити дорогої краси, дарованої природою. Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі і, обережно обкосивши, пішов далі.