Урок "Розвиток зв'язного мовлення. Детальний переказ тексту оповідання "Героїчний подвиг."

Шолох Н.Т.,

учитель української мови та літератури

Жавинської ЗОШ І-ІІ ступенів

вищої кваліфікаційної категорії,

вчитель-методист

Українська мова (9 клас)

Тема уроку. Розвиток зв'язного мовлення. Детальний переказ тексту оповідання «Героїчний подвиг».

Мета уроку. Формувати в учнів уміння визначати композиційні елементи

оповідання, переказувати його зміст, готуватися до роботи над твором-оповіданням за поданим сюжетом.

Розвивати зв'язне мовлення, активну функцію пам'яті, емоції, уміння послідовно й логічно викладати думки.

Виховувати в учнів мужність, любов і повагу до своїх земляків, які загинули в Афганістані.

Обладнання уроку. Текст для переказу, словники, книжкова виставка творів про Афганістан, фотографії.

Тип уроку. Розвиток зв'язного мовлення.

Перебіг уроку

І. Повідомлення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.Вступне слово вчителя про афганську війну, воїнів-інтернаціоналістів.

Лютий 1989. Ну й зима .

Забіліла, заплакала.

 І пустила за вітром сніги,

І земля почорнілим обаполом

Оббивала свої береги.

Мов ховалася, щоб не замерзнути,

Берегла і віконце, і дах.

І надію, що з осені зернятко

 Проросте на весняних дощах.

Україна молилася снігові,

А той сніг за кордони гайнув,

Залишивши поля попід кригою,

А на серці тривогу одну.

Падав сніг на афганські ущелини,

Наче хлопців прийшов проводжать...

Білим-білим дорога їм стелена...

Під тим снігом убиті лежать,

А у хлопців з тієї кривавиці –

Сивина і печаль на очах.

    Я. Ковалець

1. Фронтальна бесіда з учнями.

•          Розкажіть, що ви знаєте про воїнів-інтернаціоналістів, обпалених афганськими вогнями, наших земляків, які залишили свої серця нам, на дальньому рубежі?
•          Чи є у Чернігові вулиці, названі на честь воїнів-інтернаціоналістів? Назвати їх. Що ви знаєте про цих афганців?
•        Де в районному центрі знаходиться пам'ятник воїнам-афганцям? Що він символізує?
•        Які книжки ви читали про Афганістан? Прочитайте виразно напам'ять вірш.

Матеріал для вчителя Шевчук Володимир Васильович 20.09.1952-27.05.1980

Є люди, життя яких можна порівняти з польотом комети - осяє своїм спалахом небокрай і пропаде, але ще довгий час видно її світлий слід...

20 вересня 1952 року в м. Умані Черкаської області в сім'ї офіцера народився син Володимир. Дитинство його пройшло в одному із чарівних міст України. Ото­чуючий світ  «Софіївки» на все життя залишив слід у серці Володі, виплекав любов до природи, наповнив його душу поезією, душевною щедрістю - всім тим, що потім стало його духовністю. Сім'я, школа завершили формування характеру. Воло­димир був працьовитим, настійливим, скромним, поважав старших, мав тверду переконаність у досягненні поставленої мети.

Навчався Володя у першому класі школи №11 м. Чернігова, потім у м. Городні у місцевій школі №3, а з сьомого класу знову продовжив навчання в Чернігові в середній школі №6.

Спогади батька Володимира:

«Був дуже рухливим. Любив лижі, ковзани.

Рано, уже наприкінці травня, на березі Стрижня ставав засмаглим.

З бабусею Ганною у Городні на Чернігівщині любив грати на баяні і співати українські народні пісні, особливо «Їхав козак за Дунай».

Захоплювався філателією. У шостому класі виготовив детекторний приймач, а в сьомому - радіоламповий. Посадив і виростив біля свого будинку єгипетську пірамідальну тополю, яка зараз переросла будинок на цілих десяток метрів.

Любив фотографувати. Перебуваючи у Криму на відпочинку, він захопився кіномистецтвом. Кінокамера стала нерозлучною супутницею у його дорогах.

А як любив Володя спорт! Спочатку захоплювався легкою атлетикою, а потім - метанням диска, списа і ядра, вистачало його і на заняття парашутним спортом.

У своєму блокноті Володимир писав:

«Юність - це подарунок! Людині все життя даються подарунки. Спочатку найдорожчі - дитинство і юність, потім - зрілість і старість, які мають свої цінності... Найщасливіший той, хто до останнього удару серця зберіг у собі дитинство. Для цього треба мати в душі дуже багато доброти, чистоти, щирості». У цих словах життєва його позиція. Вона закріплювалась і в період навчання в Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків і в Луганському вищому військовому авіаційному училищі штурманів, яке він закінчив в 1974 році. Залишився вірним цій позиції і на афганській землі. Лише загострилося почуття невичерпної любові до Батьківщини.

Вслухайтесь у слова пісні, яку В. Шевчук написав в Афганістані:

Мы вам не пишем, что здесь очень трудно.

Мы вам не пишем, что тянет домой...

Мы будем писать, что красивы закаты,

что в здешних горах превосходный восход...

Він виконував непрості обов'язки оператора центрального штабу в Кабулі, потім авіатора - навідника мотострілкового батальйону.

За сміливість героїзм, мужність, виявлені на афганській війні, гвардії старший лейтенант Володимир Васильович Шевчук посмертно нагороджений орденом Червоного Прапора. У місті Чернігові названо вулицю його іменем.

2.                  Актуалізація опорних знань.

Бесіда з учнями.

• Дати визначення оповідання як жанру художньої літератури.

(Оповідання - невеликий художній розповідний твір, у якому виведено небагато осіб, змальовується декілька або навіть одна подія з життя героя. Дія у творах цього жанру відбувається переважно протягом невеликого відрізку часу, оповіданні властива невелика кількість персонажів, проста композиція, однолітній сюжет.)

• Який тип мовлення покладено в оповідання?

(В основу оповідання покладено розповідь, хоч текст оповідання здебільшого вміщує й описи (портрети персонажів, пейзажі тощо) та роздуми - авторські або ж котрогось героя твору.)

• Яким стилем мовлення користуємося, коли створюємо оповідання? (Оскільки оповідання є жанром художньої літератури, створюється воно в художньому стилі.)

Учитель конкретизує знання учнів, звертає увагу на те, що кожне оповідання має зав'язку, кульмінацію та розв'язку, проілюструвавши своє пояснення прикладами з нещодавно вивчених на уроках літератури оповідань.

3.               Ознайомлення учнів з переказом. Аналіз змісту прочитаного. Словниково - орфографічна робота.

Героїчний подвиг

Світало. Яскраве сонце сходило 27 травня 1980року над афганською землею над Ті гористою місцевістю з відомими і невідомими стежками, ущелинами перевалами з могутніми валунами, окремими деревами і по - весняному розквітлими чагарниками. Однак жовтий колір пустельності переважав повсюди, він намагався поглинути зелені пагони весни. З гірських вершин поблискував сніг. Починався новий важкий день війни.

Батальйон залишив у кінці дороги свої «бетеери», поставив навколо охорон; Далі треба було йти пішки, бо раптом дорога урвалася. І зброю, і боєприпаси, харчі - на плечі. Але наші хлопці витривалі. Вони готові до всього, адже пере ними стояло дуже важливе завдання: 7 - ій роті, в якій авіанавідником був старший лейтенант Володимир Шевчук, було наказано будь - якою ціною взяті сопку і затримати противника біля гори Мадраджар, щоб дати батальйон спуститись в долину. Але сили були нерівні.

На вершині сопки, покритій чагарниками акації, хлопці тримались біля двох годин. Озвірілі душмани продовжували насідати на батарею, посиливши рушничні вогонь. Тоді батарея згорнула міномети і почала відходити до основних сил батальйону.

Під час бою хлопці і не помітили, що зліва від них хтось вів вогонь із автомата. І раптом через деякий час до них на відкритий майданчик вибіг старший лейтенант Шевчук і крикнув: «Хлопці, прикрийте!»  Із рота і правого рукава текла кров. В одній руці він тримав антену від розбитої рації, а в другій - автомат. Володя миттю кинувся до кам'яної брили. Почулись автоматні постріли і вибух гранати. У цей час підійшла підмога.

За кам'яною брилою хлопці знайшли свого «ангела – хранителя» (так називали авіанавідників) Володю Шевчука, його тіло було зрешечене автоматною чергою. Поруч лежав найманець з татуїровкою на лівій руці «Дикий гусь». Голова у нього була роздроблена вибухом гранати.

Коли хлопці піднесли до бойового вертольота тіло Володі, то по суворих обличчях льотчиків, обпалених афганського війною, покотилися гіркі сльози (вони, очевидно, добре знали його). Це ж він, будучи тяжко пораненим, продовжував керувати бойовими вертольотами, коригуючи їх удари по душманських бандах, які розсипались по горах та ущелинах, поки не було розбито рацію, а потім - прийняв вогонь на себе, рятуючи життя багатьом... Друзі поклялися помститися за смерть товариша - справжнього офіцера, грамотного і сміливого в діях, благородного у вчинках  (Я.Ковалець).

Запитання для бесіди:

• Що дає підставу вважати текст оповіданням? Доведіть свою думку.
• Використавши набуті на уроці літератури знання, визначити композиційні елементи прослуханого оповідання (зав'язку, кульмінацію, розв'язку).
• Який тип мовлення лежить в основі тексту?
• Який героїчний подвиг здійснив наш земляк Володимир Шевчук на афганській землі?

Словникова робота Записати слова на дошці та з'ясувати їх лексичне значення: бетеер, батальйон, душман, сопка, авіанавідник, старший лейтенант Володимир Шевчук.

4.               Повторне читання тексту переказу, робота над планом.

Героїчний подвиг Орієнтовний план

1.                    Початок нового дня війни.
2.                    Наказ –  взяти сопку.
3.                    Бій на вершині сопки.
4.                    Героїчний подвиг Володимира Шевчука.
5.                    Біль втрати.

5.                  Складання усного детального переказу оповідання, коректування, уточнення й доповнення змісту.
6.               Підсумок уроку.
7.                       Завдання  додому.

Написати стислий переказ оповідання.