Тема. Рушничок дитинства 

          Мета: поглибити знання учнів про Т.Г. Шевченка, вивчити маловідомі   цікаві факти дитинства поета; 

розвивати пізнавальні інтереси школярів, їх навички й уміння збирати, досліджувати, узагальнювати і систематизовувати пошуковий матеріал, активізувати асоціативне мислення, творчу уяву і фантазію, навички виразного читання, формувати естетичні смаки; створити умови для самовираження кожної особистості; 

сприяти вихованню почуття співпереживання, шанобливого ставлення до надбань культури, поваги до життєвого і творчого шляху генія України, його творів; любові до рідного краю.

Обладнання: портрет письменника в рушнику; виставка творів Шевченка різних років видання; репродукції картин Шевченка; ілюстрації  І.Їжакевича до творів поета; плакати з висловами про Шевченка; проектор.

Клас поділено на  групи:

v Соціологи: дослідження у класі

v Біографи:  дитинство Шевченка

v Дослідники:  родовідне дерево Кобзаря

v Режисери:  інсценізація, вірші

Слайди 1, 2+Реве та стогне…мінус

Перебіг заходу

І. Дитинство - найкраща пора. На екран проектуються результати соціологічних досліджень, проведених у класі:

 Найкращий спогад дитинства.

 З чим асоціюється слово "дитинство"? Учень-соціолог(слайди 3,4)

          ІІ.       Знаємо        –"      вишиваємо"         (прийом      "паралель").                                        (слайд         5)                    (Звучить пісня Д.Павличка «Два кольори»)                     Учитель.

 А чи всі добре знають, яким було дитинство видатного українського  поета, письменника, художника? Давайте дізнаємось більше!

    Оберегом нашого заходу буде звичайний український рушник – один із найважливіших і найдревніших символів нашого народу.

 Які найпоширеніші кольори традиційно використовувались при вишиванні у нас в Україні?  Що вони символізують? (слайди 6,7)

Сьогодні ми будемо вишивати дитинство Тараса Шевченка на імпровізованому рушничкові червоними і чорними кольорами – символами радості, щастя і людського смутку.

                          На екран проектується хата Шевченка (слайд8)

Учень.   9 березня 1814 року

                          В похилій хаті край села                               Моринці (слайд9)

                          Над ставом чистим і прозорим

                          Життя Тарасику дала                            Керелівка (слайди 10,11)                           Кріпачка-мати, вбита горем.

                          Нещасна мати сповила

                          Його малого й зажурилась,

                          І цілу ніченьку вона

                          За сина-кріпака молилась…

Учитель. Поява кожної людини на Землі – завжди радість, де б вона не з’явилась: у величному палаці, чи в бідній похилій  хатині. То яку першу стрічку прикріпимо до рушничка? (Червону) Так, вишиємо її на рушничкові дитинства нашого поета. А зараз ми надаємо слово біографам та дослідникам.

          Учень-біограф. Року 1814 з 26 на 27 лютого (старого стилю) темної ночі, перед світом, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко. Хрестили новонародженого 28. Хрещеним батьком був Григорій Іванович Дяденко, житель моршинський. Ім’я підказали святці – список святих. Грецьке ім’я Тарактикос перекладалося як «здатний на непокору, бунтар»…

Учень-дослідник.  А ви знаєте, що ми трохи дізналися про родовід Шевченка. На жаль, таких документів дуже мало. Спробу заповнити «білу пляму» в родоводі Т.Шевченка зробили родичі поета – його правнук – письменник Дмитро Красицький та правнучка Людмила Красицька: у вересні – листопаді 1987 року вони опублікували повідомлення, побудоване на маловідомих архівних матеріалах, «Гілки Шевченкового роду». Автори свідчать: Шевченки – рід у Кирилівці (Керелівці) давній. Коріння його сягає у ХVІІІ століття…

Учень-дослідник.  Красицькі розповідають про кирилівського юнака Івана, який разом із іншими хлопцями ще три століття тому подався на Січ і став козаком. Повернувшись додому, Іван одружився і, як пишуть автори, «підробляв  ремеслом, якого навчився ще на Запоріжжі, - шив людям чоботи. І за це, як бувало тоді за звичаєм, одержав на селі прізвище Швець. Так природно виникло в родині предків Тараса Григоровича прізвище, якому з часом судилось у дещо трансформованому вигляді уславити свій рід». 

          Учень-біограф.  Пройшло кілька років. Тарасик підростав. Він був меткий, непосидючий, цікавий і допитливий, босоногий, часто замурзаний, обірваний, пустотливий, але розважливий, розумний і добрий. 

Інсценізація  «Залізні стовпи» 

          Учитель.Тож якими кольорами будемо вишивати раннє дитинство малого Тарасика? Звичайно, червоними – кольорами материнської і батьківської любові, любові його старшої сестри Катерини. (прикріплюємо червону стрічку)

Учень-біограф.  20 серпня 1823 року мати його ще молодою померла на 32му році свого віку. На руках удівця Григорія Шевченка залишилось п’ятеро сиріт: Микита – 12 років, Тарас – 10 років, Ярина – 8 років, Марія – 4 роки, Йосип – 2 роки. (Катерина уже була заміжньою). Батько одружується вдруге. Взяв з Моринець вдову Оксану Терещенчиху з трьома дітьми. У родину свого другого чоловіка не принесла вона кохання тихого, життя спокійного. Не замінила вона дітям рідної матері. Років через 20 після цього Тарас напише: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведенят, той звичайно бачив пекло… Не було години, щоб меж зведенятами не було сварки, бійки, сліз!»

          Учитель. Тепер у життя малого Тарасика вплітаються чорні кольори печалі, журби за мамою, тяжка напівсирітська доля. (прикріплюється чорна стрічка)

     На екран проектується картина І.С.Їжакевича «Тарас- пастух» (слайд 12)               Читець  (Тарас) виконує вірш «І золотої, й дорогої…»      (слайд 13) (Учитель прикріплює чорну стрічку) (слайд 14:вірш «Якби ви знали, паничі…)

Слайд 15-могила матері Слайд 16,17(батько)

          Учень-біограф. Мене дуже вразив такий випадок. Мачуха мучила Тараса по-всякому. А тут ще один випадок стався. На постій у хату до Григорія Шевченка  поставили солдата. В один із днів він закричав, що в нього зникли гроші.

          «Украв Тарас!» – гучно оголосила недобра Терещенчиха. Тарас божився і клявся – не винний! Але жодні запевнення не допомагали. Втік. Заховався. Знайшли… Ярина розповідала, що Тарасу зв’язали руки й ноги – катували різками. Дізнання тривало три дні, доки знесилений хлопчина не «зізнався». Зажадали, щоб гроші повернув. А де йому їх узяти? Знову били, потім кинули в темну комору. Свої монети солдат одержав: заради цього продали святкову материну спідницю, яку вона заповідала Катерині. А справжній злодій виявився пізніше. Це був син мачухи Степанко, який украв гроші й заховався  у дуплі старої верби. Отакий був «гостинець» сироті Тарасу.

(Учитель прикріплює чорну стрічку)

          Учень-біограф. А мені запам’яталося таке: в 11-й рік свого народження Тарас почув від мачухи: «Не жилець твій батько на цьому світі – помре скоро». Заплакав хлопець і вибіг з хати. Як жити сироті? А батько, відчуваючи наближення кінця, давав розпорядження щодо майбутнього свого нехитрого скарбу. Тоді й почули люди від нього: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба – він буде незвичайною людиною: з нього вийде або щось дуже гарне, або великий ледар, для нього моя спадщина або нічого не буде варта, або нічим йому не допоможе…»            

          21 березня 1825 року батько Тараса - Григорій Іванович Шевченко помер. Але його пророчі слова щодо майбутнього сина справдилися. Доля судилася Тарасові справді незвичайна.

          Учитель. Так, доля судилася Тарасові справді незвичайна, але спочатку було сирітство. А символом його є чорна стрічка на рушничку дитинства нашого поета.

          Учень-біограф.  Золотим сонячним промінчиком у безпросвітній темряві була вірна, щира дружба Тарасика і його сусідки Оксани Коваленко.(Слайд 18)

          Читець.  Він посміхається весні,

                           Шукає радісна Оксана Його в степу між бур’янів.

                           Шукає, кличе, наче мати.

                           Не заблукався б він, бува,

                           А перед ним папір пом’ятий,                            Де перші вишились слова.

                           В стрімкі рядки до слова – слово,

                           Що стануть полум’ям колись,

                           А степом сивим, полиновим, 

                           Хазяйські вівці розбрелись.         (Слайд 19, 20: «Мені 13й…»)           Учитель. Перше, ясне і чисте почуття дитячого кохання мало, безперечно, великий  вплив на дальший розвиток юнака. Дорогим ім’ям Оксана – він називав героїнь своїх багатьох творів. Давайте прикріпимо на рушник червону стрічку.            Після смерті батьків (слайд 21) родичі захотіли вивести сироту в люди. Ким тільки не був малий Тарас: і свинопасом, і наймитом, і слугою дяка в школі, і учнем маляра, і кухарчуком, і козачком у пана. Восени 1828 р. 15-річний Тарас разом з паном Енгельгардтом виїхав у Вільно. Проти його прізвища було записано: «Годен для кімнатного живописця». У 1831 р. юний Тарас разом із панською сім’єю переїздить до Петербурга. Розлука з рідним краєм тривала довгих 14 літ. (слайд 22)

                      (На рушнику ці роки «вишиваємо» чорним візерунком)

Слайд 23 «Доля» 24 «Сон» 25 «У нашім раї…»  26 «І барвінком, і рутою…» Учитель. Ми створили рушничок лише дитячих років Т.Шевченка. 

•      Які кольори на ньому переважають? (слайд 27)

•      То яким же було дитинство Тараса? (Зачитування кращого учнівського твору "Сирітська доля Тараса Шевченка", написаного на конкурс (можна спроектувати на екран)). Прикріплюємо чорну стрічку.

  Учитель.У подальшому житті майбутнього поета нестримно переплітатимуться ці ж кольори. І я вірю: ви обов’язково  дізнаєтеся  ще більше про те, що доля вишила йому червоними, а що – чорними нитками. Коли ми говоримо про Шевченка, то барви усіх кольорів  зливаються в одному слові – СВІТЛИЙ геній українського народу.  (слайд 28) Думи мої

ІІІ. Підсумок.  "Мікрофон". Закінчити речення: "На рушничку мого дитинства переважав би … колір, тому що…".   (слайд29)      (Звучить  «Реве та стогне Дніпр широкий» +)        

Література

1.     Красицький Д., Красицька Л. Гілки Шевченкового роду // Літ. Україна. — 1987. — 24 вересня;

2.     Боднарчук Г. «Кобзар» у нашій оселі: До дня народження Т.Г.Шевченка // Позакласний час. – 2003. – № 22. – С. 1-3. 

3.     Зінківська О. Доля Кобзаря: До 190 – річчя з дня народження Т.Шевченка //  Позакласний час. – 2003. – № 21. – С. 1-4. 

4.     Коренєва В. Т.Г.Шевченко – Великий Кобзар України: Інсценізація уривка з оповідання «Залізні стовпи» за Степаном Васильченком // Розкажіть онуку.

– 1996. – № 4. – С. 18. 

5.     Міщук М. Золоті зерна поезії Т.Г.Шевченка: Літературно-музичний віночок // Розкажіть онуку. – 2003. – № 4-5. – С. 51. 

6.     Перехрестя долі Кобзаря: До 190-річчя з дня народження Великого Кобзаря // Позакласний час. – 2003. – № 20. – С. 19-21. 

7.     Переяславець В. У широкий світ: Картина з дитячих літ Тараса Шевченка // Світ дитини. – 2000. – № 3. – С. 8-9.