Урок селянська реформа 1861 р. в Наддніпрянській Україні

      Тема уроку : Селянська реформа 1861 року у Наддніпрянській Україні

          Мета уроку:  довести, що на сер. XIX ст. кріпосна система знаходилася в кри­зовому

стані і що проведення се­лянської реформи було вимогою часу; розкрити основний

зміст ре­форми Олександра II та її результа­ти для підросійської України; розвивати

історичне мислення учнів та вміння порівнювати реформи минулого з сучасними

перетвореннями, сприяти критичному осмисленню минулого,  роз­вивати

вміння роботи з текстом підручника, історичним докумен­том, аналізувати, робити

висновки, відстоювати свою точку зору; вихо­вувати повагу до Історичного мину­лого

свого народу; виховувати то­лерантність, демократизм; форму­вати громадянську

позицію щодо суспільно-політичних і економіч­них перетворень у державі.

 Тип уроку: вивчення нових знань

 

Обладнання: підручник, стінна карта «Скасування кріпосного права в українських землях», атлас «Історія України. 9 клас»,  додатковий матеріал.

 

Основні  дати: 1853 – 1856 рр.- Кримська війна, 19 лютого 1861 р. - Олександр ІІ підписав «Положення», законодавчі акти реформи та маніфест про скасування кріпосного права.

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Учням пропонується дати загальну характеристику соціально-еконо­мічного стану

Наддніпрянської Ук­раїни у І пол. XIX ст.

Вчитель повідомляє тему уроку, про­понує учням сформулювати задачу уроку у формі

історичної теореми. Учні пропонують свій варіант і по­рівнюють з еталоном на

дошці чи екрані кодоскопа:

1. Довести, що на сер. XIX ст. крі­посна система в Україні оста­точно вичерпала

себе й зни­щення кріпацтва — це вимога всього українського суспільс­тва, вимога

часу.

 

2. Проаналізувати зміст і значен­ня селянської реформи 1861 р.для економічного й

соціального розвитку України.

Проблема уроку — з'ясувати, чи виправдала реформа сподівання суспільства?

Розповідь учителя.

Економічне становище України сер. XIX ст. характеризується стрімким розпадом кріпосницьких відносин і формуванням нових ринкових. Але збереження кріпацтва унемож­ливило подальший розвиток госпо­дарства. Поміщицькі господарства давали 90 % усього товарного хліба, проте можливості збільшення його виробництва були вичерпані.

У чому причина?

Учням пропонується вивчити доку­мент «Погляди поміщика О. Кошелєва, щодо

 скасування кріпосного пра­ва» і, використовуючи наведений матеріал, назвати

причини, які зу­мовлювали необхідність скасуван­ня кріпосного права. Учні аналізу­-

ють матеріал і відзначають риси кризи кріпосницької системи. Учні відзначають,

 що поряд з економіч­ними чинниками Кошелєв наголошує на високому рівні

соціальної напруги.

Кризові явища в економічному й со­ціальному житті підсилив зовніш­ньополітичний

чинник — Крим­ська війна.

Учням пропонується на підставі аналізу тексту підручника відповісти на

питання:

1. Чому Кримська війна була ка­талізатором та індикатором суспільно-економічної

кризи в Ро­сії?

 

2. Чому в Україні цей каталізатор був активніший, ніж в інших регіонах Росії?

 

У ході відповідей учні підкреслю­ють, яким величезним тягарем була для України

війна, а також відміча­ють появу таких нових форм антик­ріпосницького руху, як

«Київська козаччина» 1855 р. та похід «у Тав­рію за волею» 1856 р.

Отже, суспільство готове було ви­бухнути знизу.

А яку позицію зай­мала українська еліта?

Чи була вона готова до відкритої політичної боротьби?

Щоб відповісти на ці запитання, учні аналізують фрагмент листа М.

Костомарова до видавця «Колокола» від 13 січня 1860 р. і позицію Герцена з

українського питання.

Висновки учнів.

Українська інтелігенція всіляко підтримувала реформу, вона не була готова до

відкритої політичної бо­ротьби.

Таким чином, ми переконалися, що реформи були необхідні. Цього ви­магало у

країнське суспільство, ук­раїнська економіка, цього вимагав час.

 

Учитель. Думки про необхідність ліквідації кріпацтва дедалі більше

 

поширювалися серед усіх верств українського суспільства. Розуміння кріпацтва

 

як великого соціального лиха спричиняло появу пристрасних поезій Тараса

 

Шевченка і прозових творів молодої української письменниці Марко Вовчок.

 

Вони, за свідченням сучасників, були «одним суцільним обвинуваченням проти

 

кріпосницької неволі». Але для повного розуміння перетворень,  які відбулись у

 

70-х років ХІХ ст.у Російській імперії, давайте згадаємо:

Коли та як було скасовано кріпосне право на західноукраїнських землях?

 

Чому існування кріпосного права заважало подальшому соціально-економічному   

 

розвиткові Наддніпрянщини?

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Селянська реформа 1861 року та Україна

Розповідь учителя.

Підготовка селянської реформи тривала п’ять років. 19 лютого 1861 р. Олександр ІІ підписав «Положення», що містили всі законодавчі акти реформи та маніфест про скасування кріпосного права. «Положення» крили в собі 17 актів, найважливішими з яких були «Загальне положення про селян, звільнених з кріпосної залежності» та чотири місцеві положення для окремих регіонів імперії. Наддніпрянщина підпадала під дію трьох місцевих положень. У губерніях Півдня та південній частині Харківської губернії діяло «Великоросійське місцеве положення», на Правобережжі – «Окреме місцеве положення», на Лівобережжі – «Малоросійське місцеве положення».

Для уявлення подій тих часів учитель пропонує переглянути уривок документального фільму «Російська імперія. Частина 11. Олександр ІІ», 2002 р.

Робота у групах  з додатковим матеріалом.

Група №1

Картка 1.

Причини проведення реформ.

 Перший  глобальний удар миколаївській системі був нанесений ззовні.

Поразка в Кримській війні (1853 – 1856 рр.) показала дійсний стан

кріпосницької Росії.

Реакційний Священний союз Росії, Прусії та Австрії, створений  під час завершення епохи  наполеонівських воїн, фактично розпався.

Зовнішній політичний курс виявився не життєздатним. 

Подальше існування кріпосного права загрожувало імперії перетворитися на другорядну країну

Кріпосне право сповільнювало темпи економічного розвитку країни.

Кріпосне право за формою і змістом надто скидалося на рабство. Аморальність володіння «хрещеною власністю» засуджувалася переважною більшістю представників різних суспільних верств.

Питання:  Виходячи з причин проведення реформ, доведіть, які прошарки суспільства особливо підтримували ідею проведення реформ?   Вашу думку обґрунтуйте.

Група №2

Картка 2.

Олександр ІІ (17(29).4.1818-1(13).3.1881). Російський імператор з 1855. Старший син Миколи І (батько Олександра ІІІ ). Здійснив ряд реформ: армійську, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право, за що одержав ім'я "Визволитель". З 1863 року перейшов до реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи. Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853-56, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т.зв. східному питанню. В 1877-78 прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Туреччиною. За Олександра ІІ до Росії було приєднано Пн. Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863-64 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі. Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику. Вбитий 1.3.1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневецьким.

Українські землі на 1861 рік (розподіл)		Українські землі після реформи (розподіл)
Селянські наділи	Поміщицькі наділи	Селянські наділи	Поміщицькі наділи
29,9	70,1	27	73

Питання:       Виходячи з інформації чи можемо ми назвати Олександра ІІ «Визволителем»?   Вашу думку обґрунтуйте.

Група №3

Картка 3.

Робота з історичним документом

Всемилостивѣйшiй манифестъ

ОБЪ ОТМѢНѢ КРЕПОСТНАГО ПРАВА.

Божіею милостію

МЫ, АЛЕКСАНДРЪ ВТОРЫЙ,

Императоръ и Самодержецъ Всероссійскій, Царь Польскій, великій Князь Финляндскій,

и прочая, и прочая, и прочая.

Объявляемъ всѣмъ Нашимъ вѣрноподданнымъ.

 

…1) Открыть въ каждой губерніи губернское по крестьянскимъ дѣламъ присутствіе, которому ввѣряется высшее завѣдываніе дѣлами крестьянскихъ обществъ, водворенныхъ на помѣщичьихъ земляхъ.

2) Для разсмотрѣнія на мѣстахъ недоразумѣній и споровъ, могущихъ возникнуть при исполненіи новыхъ положеній, назначить въ уѣздахъ мировыхъ посредниковъ, и образовать изъ нихъ уѣздные мировые съѣзды.

3) За тѣмъ образовать въ помѣщичьихъ имѣніяхъ мірскія управленія, для чего, оставляя сельскія общества въ нынѣшнем ихъ составѣ, открыть въ значительныхъ селеніяхъ волостныя управленія, а мелкія сельскія общества соединитъ подъ одно волостное управленіе.

4) Составить, повѣрить и утвердить по каждому сельскому обществу или имѣнію уставную грамоту, въ которой будетъ исчислено, на основаніи мѣстнаго положенія, количество земли, предоставляемой крестьянамъ въ постоянное пользованіе, и размѣръ повинностей, причитающихся съ нихъ въ пользу помѣщика, какъ за землю, такъ и за другія отъ него выгоды.

5) Сіи уставныя грамоты приводить въ исполненіе по мѣрѣ утвержденія ихъ для каждаго имѣнія, а окончательно по всѣмъ имѣніямъ ввести въ дѣйствіе въ теченіе двухъ лѣтъ, со дня изданія настоящаго Манифеста.

6) До истеченія сего срока, крестьянамъ и дворовымъ людямъ пребывать въ прежнемъ повиновеніи помѣщикамъ, и безпрекословно исполнять прежнія ихъ обязанности.

7) Помѣщикамъ сохранить наблюденіе за порядкомъ въ ихъ имѣніяхъ, съ правомъ суда и расправы, впредь до образованія волостей и открытія волостныхъ судовъ…

 

Данъ въ Санктпетербургѣ, въ девятнадцатый день Февраля, въ лѣто отъ Рождества Христова тысяча восемьсотъ шестьдесятъ первое, царствованія же Нашего въ седьмое.

 

На подлинномъ Собственною Его Императорскаго Величества рукою подписано:

«АЛЕКСАНДРЪ»

 Питання: Як  поміщики  могли  використати цей документ у свою користь? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Група №4.

Картка 4.

Законодавчі акти селянської реформи вирішували такі основні питання:

·   скасування кріпосного права та визначення нового правового статусу селян;

·   організацію селянського самоуправління;

·   створення інституту мирових посередників;

·   наділення селян землею;

·   визначення повинностей тимчасовозобов’язаних селян;

·   викуп землі селянами.

«Положення» селянської реформи поширювалися на колишніх кріпосних селян. Одначе суттєві зміни відбулися і в становище державних селян, які складали 44% усього селянства Наддніпрянщині.

Згідно з указом 1866 р. всі землі державних селян, залишаючись власністю держави, закріплювалися за сільськими громадами у безстрокове користування (подвірне або громадське). Селяни повинні були за це сплачувати до казни щорічну «оброчну подать». Державні селяни мали право стати власниками наділів, сплативши за них викуп протягом 8 років, але розмір їхніх наділів встановлювався не більше 8–15 десятин. Внаслідок цієї реформи, здійснення якої тривало 20 років, становище державних селян стало дещо кращим, ніж колишніх кріпосних. Наділи, що їх вони отримали, були в середньому вдвічі більшими, ніж у колишніх кріпаків. У 1886 р. всіх державних селян зобов’язали викупити свої наділи, але викупні платежі для них були значно меншими, ніж у кріпосних селян. Стримувало розвиток господарства державних селян запровадження громад зі спільною відповідальністю за сплату податків.

Питання: Як, на вашу думку, змінилось положення кріпосних та державних селян після реформи?  Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Учні виконують завдання . По закінченню виконання завдання учитель пропонує групам обговорити питання  у дискусійній формі. Представники груп пропонують відповіді та на дошці заповнюється таблиця:

 

Негативні наслідки реформи

Позитивні наслідки реформи

 

 

Після обговорення учні самостійно роблять висновки  відповідаючи на питання:

Як вплинула реформа 1861 року на подальше життя українського селянства?

 

 

 

ІІІ. Підведення підсумків уроку, оцінювання діяльності.

 

        Учитель. Скасування кріпосного права стало однією з найважливіших подій 

другої половини XIX ст. Держава змушена була піти на ліквідацію кріпосницької

системи, яка проіснувала сотні років. Реформу готува­ли кріпосники, тому

зробити її радикальною не вдалося. Вона була половинчастою, непослідовною, з

орієнтацією, у першу чергу, на інте­реси дворянства. Найбільшим досягненням цієї

реформи було те, що селяни отримали особисту свободу. У селах залишалася

селянська об­щина, що обмежувала особисту свободу селян і регламентувала їх

господарську діяльність, зберігала архаїчні відносини на селі.

Викупна операція стала справжнім грабунком селян. За свою зе­млю селяни

заплатили втричі більше її вартості. Особливо несправе­дливим селяни

вважали зменшення їх землекористування.

У селянських виступах другої половини XIX ст. однією з най­важливіших вимог

стало повернення «відрізків». Об'єктивно селян­ська реформа привела до

покращення життя селянства і сприяла економічному та суспільно-

політичному розвитку українського су­спільства. Вона була важливим кроком

у капіталістичній трансфор­мації суспільства.

 

IV. Домашнє завдання:

                        - опрацювати відповідний параграф підручника;

                     - творче завдання за вибором  підготувати усний твір-імпровізацію

«Один день тимчасово зобов’язаного селянина”

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатковий матеріал. Цікаво знати.

          Найбільший в усій імперії (третій, встановлений у Києві) пам"ятник Олександру ІІ був урочисто відкритий та освячений на офіційній Царській площі (нині - Європейська площа) у центрі міста.

           4 квітня 1866 року Дмитро Каракозів учинив невдалий замах на життя імператора. Терориста, як тоді водилося, повісили, а в пам"ять про чарівний порятунок государя по всій країні на державні гроші зводили каплиці. Зусиллям киян у місті їх з"явилось аж три. Одна з них раніше знаходилась на тому місці, де потім відкрили пам"ятник.Отже, 30 серпня 1911 року в присутності Миколи ІІ, прем"єр-міністра П. А. Столипіна, обер-прокурора Св. Синода Саблера, шефа жандармів Курлова, міністра освіти Кассо, сина та спадкоємця болгарського царя Фердинанда та цілого ряду інших сановників, представників Австро-Угорського, бельгійського, британського, германського, грецького, датського, італійського, персидського, португальського, французького, шведського та швейцарського консульств, при величезному скупченні вірнопідданого народу з пам"ятника скинули покривало.Ідея італьського скульптора Етторе Ксименеса (саме його проект переміг на міжнародному конкурсі) був чарівно втілений у бронзі та граніті. 200 тисяч рублів зібрала Росія для цього пам"ятника. У 1911 році країна святкувала півстолітній ювілей формального звільнення селян по Великій Реформі. Пам"ятник відображав цей факт. Багатофігурний твір мав три п"єдестал. На центральному бронзова фігура імператора. Він стояв, накинувши на плечі мантію, однією рукою спираючись на невисокий фотель. Нижче знаходився прекрасний барельєф: селяни, що дякували царя за звільнення від кріпосницької залежності.Центральний п"єдестал був прикрашений гербом Російської імперії - двоголовим орлом, та лаконічним написом: "Царю-Визволителю - вдячливий Південно-Західний край. 1911 рік". До бічних п"єдесталів були приставлені скульптурні композиції з фігурами Милосердя та Правосуддя. Всі три п"єдестали були об"єднані широким фронтоном з барельєфами, що зображали деякі моменти з життя та державної діяльності монарха.Кам"яні частини п"єдесталу були виконані з рожевого граніту, сходинки, що вели до постаменту, - з сірого. На бічних виступах сходинок встановили бронзові царські корони.

           Після встановлення пролетарської влади у Києві були скинуті всі металеві частини пам"ятника. Бронзовий п"єдестал до середини тридцятих років використовували як декоративний вхід до Пролетарського , пізніше - Піонерського (Царського) саду.