Урок."Символіка та стилізація форм. Створення орнаментів різних видів. Друкування штампом «Українська сорочка».

Образотворче  мистецтво 6 клас

Тема: Символіка та стилізація форм. Створення орнаментів різних видів. Друкування штампом «Українська сорочка».

Мета: формувати знання про вишивку ,її значення  та традиції українського народу пов’язані з вишивкою зокрема на сорочках, викликати в учнів інтерес до  історичного минулого, спонукати вихованців до відновлення національних традицій, їх збереження і впровадження в життя, формувати знання про стилізацію та символіку  в українській вишивці; розвивати кольорочутливість ока ,уяву, спостережливість;виховувати естетичні смаки, культуру праці, повагу до народних традицій.

Обладнання: вишиті сорочки, пісня «А сорочка мамина біла ,біла…»,легка музика , репродукції національних костюмів, картопляні штампи.

Хід уроку

І.Організація класу.

Клас прикрашений вишитими виробами, більше сорочок-вишиванок, вчитель у вишиванці.

На дошці напис: «Вишивка –це радісне мистецтво і радісна праця»,

                              «Сорочка –найцінніший скарб з усього ,що є в хаті».

ІІ. Вступна бесіда.

-Діти, зараз ви прослухаєте уривок з пісні і скажете про що в ній йде мова?(Про сорочку).

- Отже ,ви здогадалися ,що сьогодні на уроці мова в нас піде саме про вишивану українську сорочку

Вишивка-це   один із   давніх, найбільш масових і розвинених видів  народного декоративного мистецтва.  Виникло воно дуже давно, виникло з любові до рідного краю, всього навко­лишнього світу, з потреби не тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками.

       Вишивка — це радісне мистецтво, і радісна праця над її створенням. Історією визначена особлива роль вишивки в ду­ховному житті людини, створенні естетичного середови­ща у праці, відпочинку, святкуванні. Вишитий одяг, руш­ники, скатертини, завіси тощо, які створюють інтер'єр житлових і ритуальних споруд, супроводжують свята, об­ряди.

        Сучасна народна вишивка роз­вивається на основі традиційної спадщи­ни минулого. Оздоблювали вишивкою житло, жіночі та чоловічі сорочки, свити, кожухи, головні убори, рушники.

          У всіх народів світу існує повір'я, що той хто забув звичаї своїх батьків, буде покараний і Богом і людьми. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо зрадив свій народ.

         Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку.

         Наші пращури вірили, що вона захи­щає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил.

         Сьогодні тут ми бачимо старовинні со­рочки зі своєрідними  вишивками  на грубому до­мотканому полотні ,які характерні саме для нашого регіону, та більш уже сучасні, які зроблені з легкого шовку та оздоблені вишивкою. Сорочку вважали народною святинею: якщо сушилася після прання, то обов’зково знімали до заходу сонця, щоб в неї не вселився злий дух. Люди вірили, що рано одягнена сорочка-для Бога, в полудень-для людей, а ввечері-для нечистої сили. Сорочку оспівували в віршах ,піснях ,легендах.

Послухайте одну із них…

Давно це було. Може й тисячу літ тому, а може й більше, і було це у нашому краї. Народила мати сина. Лише на­вчився ходити, а мати почала шити йому сорочку, та таку велику, що одягне її син, коли мине йому літ двадцять. Не один рік, не два шилася сорочка. Мала вона вберегти ди­тину від меча гострого, від стріли ворожої, бо більше було війн тоді в нашім краї, ніж мирного життя.

Тому вибирала мати найсильніші конопляні волокна, такі, що різали руки, а розірвати їх не могла. Пряла місячними ночами, тому нитки були срібними, блискучи­ми. Полотно з таких ниток було легке, але міцне. Шила поволі. За кожним вистьобуванням слова-думки і благан­ня: «Нехай син мій буде тверезого розуму. Нехай сила його буде непереможною. Щоб серце його було повне ве­ликої любові до людей. Як буде воїном, нехай волю і сла­ву принесе землі своїй».

І не одну сльозу зронила мати на синову сорочку. І не знала у що перетворяться сльози її.

Минуло шістнадцять років. Дошила мати сорочку. Пішла з нею до цілющого джерела. Покропила джерель­ною водою, вернулась додому і заховала в скриню на са­ме дно.

Третій рік пішов після того, як мати пошила сорочку. Син став дорослим, добрим, роботящим. Був веселим, жартівливим. І силою Бог не обділив його. Раділа мати своєму щастю, тільки інколи страх заходив в душу, коли згадувала про сорочку в скрині.

І тут знову запалали хати, засвистіли ворожі стріли, по­чався плач у кожній хаті. Збирала мати сина на війну. Лук і стріли, коня сам вибрав собі син. Чекав вороний свого господаря на подвір'ї.

Мати витягла зі скрині сорочку, дала синові. Одягнув син сорочку і почув у собі силу богатирську. Попрощав­ся з матір'ю, сів на коня і помчав. Не плакала мати, бо виплакала всі сльози, шиючи сорочку синові.

Битва повинна була розпочатися зранку, після сходу сонця. Зійшлося два війська, дві грізні сили. Як тільки зійшло сонце, побачили вороги незвичайного воїна в на­шому війську. На воїнові — срібна сорочка, вкрита доро­гоцінними каменями, які виблискували таким світлом, що сліпили ворогам очі. То мамині сльози стали тими блискучими каміннями. Не могли вороги зрушити з місця — заніміли всі з дива. І чулася в богатиреві така си­ла, що випадали з ворожих рук луки зі стрілами. Битва не відбулася. Перемога прийшла без смерті і крові.

Так народилася сорочка воїна-богатиря —кольчуга, яка захищала від ворожої стріли і меча.

    Отже, сорочка — найцінніший скарб з усього, що є в хаті. З давен, як тільки в родинах підростали дівчата, ба­бусі і матері складали придане — вишиті блузки, сорочки, рушники, ткали полотно. Як правило, дівчина повинна мати багато різних вишивок. Більш заможні дівчата готу­вали собі по 50, 80, а іноді понад сто сорочок, тобто на всі випадки життя. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості.

В Україні було повір'я, що вишиту сорочку дарували на добро, на хороше життя.

Сорочки вишивали і дарували не будь-кому, а людині особливо близькій, рідній: чоловікові, нареченому, бра­тові чи своїй рідній дитині.

Наші пращури з пошаною ставилися до вишиваної со­рочки, приписували її чарівну силу. Вони вважати, що той хто одягав чисту сорочку, почував себе здоровим. За сорочкою судили про жінку: дбала вона господиня, чи ні, багата, чи бідна.

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Отже тема нашого уроку :Малювання української сорочки та оздоблення її орнаментом способом друкування штампу. Символіка та стилізація форм.

Мета уроку:(зачитую мету).

- Але щоб виконати наше завдання потрібно вивчити поняття стилізація та символіка.

- Давайте подивимось як же саме вишивали  сорочки?(На рукавах, манжети,  ворот сорочки, на грудній клітці).

-_А знаєте чому вишивали на рукавах?

- Тому що люди споконвіків вірили у магічні сили.

Руки — годувальники, вони виконують усю роботу. Коли прикрасити сорочку на рукавах, то Бог дасть більше сил. Орнаменти, маючи певне символічне значення, по­винні надати рукам сили і вправності.

-А хто знає яким способом вишивали сорочки ? (Хрестиком, гладдю.)

-А що переважало в орнаментах?(Птахи, квіти геометричні фігури…)

- Але якщо поглянути на всі ці орнаменти ,то можна помітити ,що не завжди зустрінеш в житті такі птахи чи квіти. Отже , народ використовував стилізацію форм.

Стилізація –перетворення оригінальних форм у декоративні.(показую на прикладах, запис у зошити)

Деякі предмети заміняли певними символами(показую на прикладах).

Все це робили для того щоб спростувати малюнок (вишивку),зменшити розміри задуманого і в той же час надати естетичності .От і ми зараз з вами попрацюємо над створенням орнаменту сорочки. Але вам завдання сьогодні дещо спрощене-намалювати сорочку ,а прикрасити її за допомогою виготовленого картопляного штампа. У підібрані кольори ви будете вмочати штамп, а відтиски його робити в потрібному місці сорочки. І так давайте поглянемо ще раз на сорочки .Які кольори переважають на них?(чорний, червоний , зелений).

ІV. Практична робота (в перериві її фізкульхвилинка).

V.  Підсумок уроку.

Виставка дитячих робіт та оцінювання.

VІ.Д/З

*- за бажанням зібрати пісні, вірші, легенди, фотознімки  про українську сорочку;

- вивчити поняття стилізація;

- підготувати на наступний урок графічні матеріали(простий олівець, кольорові олівці).