Урок "Спадкові правовідносини"

Урок

Тема: Поняття спадщини. Спадкування за законом

Мета:  ознайомити ліцеїстів з поняттям „спадкові відносини”;

сформувати поняття „спадкування”, „спадщина”;

охарактеризувати спадкові  відносини;

називати види спадкування, види заповіту, п’ять черг спадкування;

розглянути порядок отримання спадщини за законом та заповітом;

проаналізувати статті Цивільного кодексу України;

формувати навички аналізу правових ситуацій з точки зору різних галузей  права;

відпрацювати вміння моделювати укладання заповіту;

виховувати повагу до старших поколінь, правову культуру учнів.

Очікувані результати. Після вивчення цієї теми учні повинні уміти:

• називати види спадкування, види заповіту, п’ять черг спадкування;
• правильно застосовувати поняття: «спадкування», «заповіт», «спадщина»,  «черги спадкоємців», «обов'язкова частка спадщини», «спадкова трансмісія»;
• аналізувати статті Цивільного кодексу України;
• вирішувати правові ситуації;
• моделювати процедуру укладання заповіту.

Цільові завдання:

     формування нових знань та умінь інтелектуального та практичного характеру;

     забезпечення активного сприйняття і осмислення матеріалу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Форми та методи роботи: фронтальна бесіда, розповідь, робота з нормативно-правовими документами, аналіз правових ситуацій, юридичний практикум.

Основні поняття та терміни: спадщина, заповіт, спадкування, спадкоємець тощо.

Методико-дидактичне забезпечення: витяги Цивільного кодексу України
(на кожній парті), дидактичні картки з наведеними прикладами правових ситуацій, підручник з правознавства, зошити, маркери, ручки, презентація на тему: „Спадкові відносини”, опорні схеми: „Черги спадкоємців”, „Види спадкування”,  „Обов’язкові частки у спадщині” тощо.

Структура уроку:

1. Організаційна частина
2. Актуалізація опорних знань учнів та мотивація навчальної діяльності.
3. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.
4. Вивчення нового матеріалу.
5. Закріплення нових знань і умінь.
6. Підсумки уроку.
7. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційна частина

    Перевірка присутності учнів та їх готовності до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів та мотивація навчальної діяльності

Сьогодні на уроці ми розглянемо правові основи спадкування, яке існувало ще за часів появи цивілізації. Адже шляхом спадкування покоління батьків завжди прагнуло поліпшити матеріальне становище своїх нащадків. Згадка про спадкування бере свій початок ще з римського цивільного права, де в «Законах XII таблиць» (джерело римського цивільного права) вже передбачали спадкування заповітом та спадкування за законом.

Життя людини, на жаль, не вічне. Коли людина помирає, вона залишає після себе не лише пам’ять, але і майно, яке їй належало, певні невиконані зобов’язання.  Тому наше завдання полягає у  ознайомленні та визначенні, що ж таке спадкування, хто є спадкодавцями та спадкоємцями, а також у поясненні питань успадкування майна за заповітом та за законом і застосуванні  вивченого на прикладах життєвих ситуацій.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Поняття про спадкове право і спадкування.
2. Порядок спадкування за заповітом.
3. Порядок спадкування за законом.
4. Порядок прийняття спадщини.

1. Поняття про спадкове право і спадкування.

Кожен за життя може заповісти у спадок своє майно. Недарма стародавні римляни стверджували: «Віддай твоє, поки воно твоє. Після смерті твоє твоїм не буде». Це епіграф нашого уроку. Як ви розумієте цей вислів?

     Поясніть англійське прислів’я: «Не говори, що ти знаєш людину, поки не ділив із нею спадок».

Запитання до учнів:

Поміркуємо разом! Що ж таке спадкування та спадщина?

Аналізуючи відповіді, можемо разом дати визначення.

Спадкування – це процес переходу прав та обов’язків померлого до спадкоємців.

Спадщина – права та обов’язки, що залишилися після смерті фізичної особи, тобто майно, що залишилося після смерті його власника.

Запитання до учнів:

- Що включає в себе спадщина?

Учні дають відповіді (метод «Мозкового штурму»). Ці відповіді заносять до таблиці.

 

	До складу спадщини входять	До складу спадщини не входять
- Право на земельну ділянку, особисте майно; - Право на вклад у банку (фінансовій установі); - Право на отримання страхових виплат; - Право на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки; - Обов’язок відшкодувати майнову та моральну шкоду, якої було завдано спадкодавцем.		- Особисті і немайнові права; - Право на участь у товариствах; - Право членства в об’єднаннях громадян; - Право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; - Права та обов’язки особи як кредитора або боржника

Поміркуємо разом! А хто ж залишає спадок та хто може бути даними особами?

Аналізуючи  ваші відповіді, можемо разом сформулювати і записати визначення.

Спадкодавець – особа, яка залишає спадок  (є тільки фізичною особою).

Спадкоємець – особа, яка приймає спадок (є як фізичною, так і юридичною особою).

! З архіву

Так, Національна картина галерея імені І.Айвазовського була започаткована саме завдяки заповіту відомого художника-мариніста: «…моє щире бажання, щоб приміщення моєї картинної галереї, з усіма в ній картинами, статуями та іншими художніми творами, стали цілковитою власністю Феодосії, а на пам’ять про мене, Айвазовського, заповідаю галерею Феодосії, моєму рідному місту…».

Отже , тепер розглянемо, які ж є види спадкування.

На дошку проектується схема «Види спадкування».

Спадкування

За заповітом                                             За законом

2. Порядок спадкування за заповітом.

Поміркуємо разом! Для чого особа може залишити заповіт, з якою метою? Що ж таке заповіт?

На дошку проектується схеми «Види заповіту», «Порядок укладення заповіту».

Заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Демонструється зразок заповіту:

 ! З архіву

«Четвертий помічник капітана «Титаніка» Дж.Г.Боксхолл, який помер в квітні 1967 року, на 84-му році життя, заповів розвіяти його попіл в океані, в координатах 41/46 північної широти та 50/14 західної довготи –  на місці загибелі «Титаніка». Завойовник Південного полюсу Р.Скотт в прощальному листі, який знайшли в наметі, через вісім місяців після його загибелі, просив, щоб його вдову «забезпечили, на скільки це буде залежати від морського відомства».

Роповідь учитель.

 Спадкоємство за заповітом виникло раніше від спадкоємства за законом.

Заповіт складається тоді, коли спадкодавець бажає сам висловити свою волю щодо того, кому і яка частка його майна має перейти після смерті. Звідси заповіт можна визначити як розпорядження власника своїм майном на випадок його смерті.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а в разі оголошення його померлим – день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим.

Громадянин у судовому порядку може бути оголошений померлим, якщо за місцем його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування впродовж трьох років, а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припускати його загибель внаслідок нещасного випадку, – упродовж шести місяців; військовослужбовець або інший громадянин, який пропав безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше як через два роки від дня завершення цих воєнних дій  (регламентовано гл. 35 Цивільно-процесуального кодексу України).

Місцем відкриття спадщини визнано останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, – місцезнаходження майна або його основної частини.

Умови заповіту:

 

Коли особа складає секретний заповіт (заповіт, із змістом якого ніхто не ознайомлюється), його посвідчує виключно нотаріус. 

Зачитати статтю 1249 ЦК У.

Заповідач має право в будь-який час змінити або скасувати складений ним заповіт чи скласти новий заповіт. Заповіт, що складений пізніше, автоматично відміняє раніше складений заповіт.

Правова ситуація: Громадянин Гуменюк у заповіті своє майно заповів усім своїм родичам у рівних частинах: дружині, двом синам, двоюрідному брату, рідній сестрі та матері. Проте заповіт визнали недійсним, оскільки Гуменюк хворів на епілепсію (хронічне психічне захворювання). Як буде вирішено долю спадку?

Відповідь: Спадкування буде відбуватися за законом. Право на спадок у рівних частках мають родичі померлого, які належать до першої черги спадкоємців: дружина, сини, мати.

3. Порядок спадкування за законом.

Поміркуємо разом! Як визначити спадкоємців, коли заповіту не залишили або визнали не дійсним? Хто ж і в якій частині отримає спадщину? Хто, на вашу думку, має переваги і чому?

Спадкування за законом – порядок визначення спадкоємців.

Спадкоємство за законом відбувається в таких випадках:

- за відсутності заповіту;

- визнання заповіту недійсним;

- неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом;

- заповіт не охоплює усієї спадщини.

Опрацьовуючи статті Цивільного кодексу України визначаємо черги спадкування.

На дошку проектуємо таблицю  «Черги спадкоємців».

Спадкоємці за законом закликаються до спадкоємства не одночасно, а у порядку черги.

Розглянемо приклади правових задач: (проектуються на дошку)

1. Після смерті в автокатастрофі подружжя Остапових на їхнє майно претендують: син (21 років); донька (17 років); рідний брат померлого; мати померлої; громадянин Третяк (79 років, якого утримував померлий 8 років). Хто із перерахованих осіб отримає частину спадщини?

Відповідь: Спадок отримають особи, які належать до першої черги спадкоємців, а саме: син, донька, мати померлої.

2.Після смерті Опанаса Одаренка, який не залишив заповіту, на його майно претендують: дружина (54 років), син (28 років), донька дружини (удочерив за рік до смерті), перша дружина (59 років) та донька від першого шлюбу (30 років), рідний брат (62 роки), мати померлого (80 років). Хто із них має право на спадок? На скільки часток  буде поділено спадщину?

Відповідь: Спадок отримають особи, які належать до першої черги спадкоємців, а саме: дружина, син, донька дружини, донька від першого шлюбу, мати померлого.

Уявіть ситуацію:

Помираючи, громадянин заповів все своє майно релігійній громаді, але у нього залишилась дружина з неповнолітньою дитиною 10 років. Хіба вони не повинні отримати зі спадщини певні засоби для існування ?

Звернімося до статей цивільного кодексу та визначимо, хто ж має право на обов’язкову частку.

Розглянемо приклади правових задач: (проектуються на дошку)

Громадянин Довженко усе своє майно заповів рідному брату. Дружина громадянина Довженко П. (48 років, працює бухгалтером), син (28 років, працює водієм), донька (17 років навчається в інституті), мати (71 рік, пенсіонерка) в якості спадкоємців у заповіті названі не були. Дружина Довженка, подала позовну заяву до суду, де висунула свої претензії як дружини на частину майна. Яке рішення прийме суд? Чому?

Відповідь: Суд відмовить у позові дружині Довженка. Право на обов’язкову частку спадщини мають донька (неповнолітня) та мати Довженко (непрацездатна особа) у розмірі 1/2 від тієї частки, яку б вони отримали у разі відсутності заповіту.

А хто взагалі не має права стати спадкоємцями? Як ви вважаєте?

Не  мають права на спадкування особи:

1.     і за законом, і за заповітом:

• які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
• які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт;

2.     за законом:

• батьки після дитини, щодо якої вони позбавлені батьківських прав;
• батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини встановлені судом;
• одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

4. Порядок прийняття спадщини

Слово учителя.

Для прийняття спадщини спадкоємець мас вчинити одну з двох дій:

• фактично вступити в управління або володіння спадковим майном;
• подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії спадкоємець має вчинити впродовж шести місяців з дня відкриття спадщини.

Можливі випадки настання права спадкоємця для деяких осіб лише в разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями. Тоді зазначені особи можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину впродовж строку, який відводиться для прийняття спадщини. Якщо цей строк становить менш ніж три місяці, його подовжують до трьох місяців.

На дошку проектується схема «Умови прийняття спадщини»

Демонструється зразок заяви про прийняття спадщини.

! З архіву

 «… Під час катастрофи з гігантським морським лайнером «Титаніком» загинули понад 1500  пасажирів, в тому числі ряд родин…»

Як відкривається спадщина після таких осіб ?

Відповідь: Спадщин після таких осіб відкривається одночасно і окремо щодо кожної  з них.

Резерв часу:

Можлива ситуація, коли спадкоємець за законом чи за заповітом помирає після відкриття спадщини, не встигнувши прийняти її у встановлений строк. У такому разі його право на прийняття спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути реалізоване його спадкоємцями на загальних підставах упродовж строку, що залишився після прийняття спадщини. Якщо цей строк становить менш ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, отримує у нотаріуса після завершення шести місяців від дня відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, тому що право власності у спадкоємця на таке майно виникає лише з моменту його державної реєстрації.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину від померлого за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Цивільним кодексом України передбачена можливість укладення спадкового договору. За таким договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа, а набувачем – фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладають у письмовій формі, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Цікаво знати (на дошку проектуються цікаві факти з вивченої теми)

ІV. Закріплення  матеріалу

Робота в парах

Розв’язування юридичних задач за допомогою ЦКУ.

1. Бабуся заповіла своє майно одному з трьох онуків. Після її смерті на спадщину претендують інші онуки і син. Як вирішити цю ситуацію? (якщо син не працездатний, то має право на частку спадщини.)
2. 16-річна дівчинка склала заповіт, в якому заповіла своє майно подружці. Чи має такий заповіт юридичну силу? (Заповіт не може складати неповнолітня особа.)
3. Після смерті одинокої жінки заповіту щодо її власного будинку та майна на суму 16 000 грн не було виявлено. Родичів в неї також не було. Постало питання про подальшу долю майна жінки. Як вирішити ситуацію? (За відсутності і заповіту і спадкоємців за законом майно переходить у власність територіальної громади, на території якої проживала померла).
4. Кравченко проживав разом з сім’єю – дружиною, дочкою та сином. Син неодружений, а донька одружена і в неї троє дітей. Після смерті Кравченко не залишив заповіту. Як буде вирішено долю майна померлого, якщо донька померла за два місяці до смерті батька? (Отримають спадок дружина та син у розмірі однієї третини, а інша третина у рівних долях поділена між родичами першої черги померлого – чоловік та троє дітей).
5. Дідусь заповідав власний будинок 14-річному внукові. Після смерті дідуся батьки продали будинок. Чи мали вони право на це? (Ні, до повноліття сина)
6. Батько залишив синові Леонову у спадщину будинок. Син одразу ж захотів продати його. Чи може він одразу оформити цей продаж? (Ні, оскільки не минуло 6 місяців, коли син може вступити у право спадкування).
7. Громадянин Петренко у заповіті своє майно заповів усім своїм родичам у рівних частинах: дружині, двом синам, двоюрідному брату, рідній сестрі та матері. Проте заповіт визнали не дійсним, оскільки Гуменюк хворів на епілеспісю (хронічне психічне захворювання). Як буде вирішено долю спадку? (Спадкування за законом, отримує І черга – дружина, сини, мати у рівних частинах.)
8. Після смерті в автокатастрофі подружжя Остапових на їхнє майно претендують: син (21 рік), донька (17 років), мати померлої жінки, рідний брат померлого чоловіка, громадянин Третяк (79 років, якого утримував померлий). Хто отримає частину спадщини?(отримують особи І черги – син, донька, мати.)
9. У громадянина Каштанова є дружина, її дочка від померлого шлюбу, яку Каштанов удочерив, син, мати, брат. На скільки части буде поділено його майно після смерті за відсутності заповіту? Хто отримає спадок?(На 4 частини, отримає І черга – дружина, іі донька, син, мати.)
10. Громадянин в 60 років залишив заповіт, в якому розпорядився, щоб все його майно, яке складалося з колекції картин прадіда та 25 000 грн, передати до музею. Але в нього залишився не працездатні син та дружина. Як розпорядитись майном? (На обов’язкову часту мають право син та дружина, половину від майна.)
11. Громадянин Захаренко отримав у спадщину за заповітом матері земельний пай. Земля йому не потрібна. Що йому з нею зробити? (здати в оренду)
12. Помираючи в лікарні, громадянин Лисенко, виявив бажання, скласти заповіт щодо свого майна. Хто може посвідчити його заповіт? (головний лікар)
13. Громадянин Ховраченко відправився в пошукову експедицію на місяць, але через жахливі умови погоди, експедиція затягнулась на ще один місяць. Проводячи пошуки, у Ховраченка виникло бажання скласти заповіт, за яким все своє майно заповідав своїм дітям та дружині. Хто буде посвідчувати даний заповіт? (Посвідчений начальником заповіту.)

Обговорення відповідей

V. Підсумок уроку

Підбиваючи підсумки уроку, учитель наголошує на моральній стороні питання про спадкоємство, зазначає, що складання заповіту не є традиційним для громадян України, але його наявність може запобігти багатьом проблемам у майбутньому.

Аналіз навчальної діяльності учнів на уроці та виставлення оцінок.

VI. Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал теми.
2. Додаткове завдання для творчих учнів: зробити мультимедійну презентацію з теми «Спадкове право»

Додаткові задачі до уроку:

 

Задача 1

Чоловік помирає, залишивши заповіт, згідно з яким все своє майно на загальну суму 48 тис. грн померлий заповідає громадській організації, в якій він працював багато років. У померлого залишилися жінка, яка працює, син (11 років), батько-пенсіонер та мати-інвалід. Чи буде справедливим з точки зору моралі виконати повною мірою цей заповіт?

Задача 2

Після смерті громадянина П. у нього залишилося майно на 30тис. грн. Про своє бажання отримати це майно заявили 12-річна донька, 82-річна мати, два брати померлого (32 та 62 років). Прийміть рішення в цій ситуації.

Задача 3

Під час перебування в експедиції внаслідок нещасного випадку загинув юнак-геолог. Після його смерті було виявлено два заповіти. Один був складений перед виїздом в експедицію та завірений нотаріусом за місцем постійного перебування юнака. Другий був складений геологом уже в експедиції, коли він дістав важку травму. Цей заповіт було завірено начальником експедиції. Родичі померлого хочуть дізнатися, який з цих заповітів має виконуватися.

Задача 4

Після смерті самотньої жінки заповіту щодо її власного будинку та майна на суму 20 тис. грн не було виявлено. Родичів у неї також не було. Постало питання про подальшу долю майна жінки. Як ви розв’яжете цю ситуацію?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

Цивільний кодекс України

Стаття 1216. Поняття спадкування.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217. Види спадкування.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218. Склад спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки,що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1222. Спадкоємці

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Стаття 1223. Право на спадкування

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1241. Право на обов’язкову частку у спадщині

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

Стаття 1245. Спадкування частини спадщини, що не охоплена заповітом.

Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Стаття 1246. Встановлення сервітуту у заповіті

Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.

Стаття 1247. Загальні вимоги до форми заповіту

Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251–1252 цього Кодексу.

Стаття 1248. Посвідчення заповіту нотаріусом

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноруч або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний за заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою службовою особою органу місцевого самоврядування.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.