Урок " Сторінками сучасної дитячої прози. Творчість А. Кокотюхи"

Тема: Сторінками сучасної дитячої прози. Творчість Андрія Кокотюхи

Мета: ознайомити семикласників із творчістю сучасного письменника       А.Кокотюхи, поняттям «детектив»; формувати вміння характеризувати героїв; розвивати навички аналізу твору та розв’язування проблемних питань, вміння висловлювати свою думку й аргументувати її; прищеплювати любов до книжки, до рідного краю; розвивати дружні стосунки між однокласниками, читацькі інтереси учнів.

Обладнання: фотопортрет письменника, текст твору, ілюстрації до нього, презентація.

Тип уроку: урок позакласного читання

Форма уроку: урок-телепроект

Випереджувальні завдання.   Об’єднатися у групи і виконати частини проекту:

 1-ша(бібліографи) – підготувати повідомлення про біографічні дані А.Кокотюхи;

 2-га (рекламні агенти) – розробити бук трейлери до книжок письменника та презентацію детективу «Таємниця козацького скарбу» ;

3-тя (дослідники) – створити спецвипуск новин про козацькі скарби;

4-та (театрали) – підготувати образи головних героїв – Данька, Богдана, Галки.

 

Хід уроку

1. Організаційний момент

Доброго дня вам, дорогі діти!  Погляньте на мене, тепер один на одного, усміхніться. До нашого класу завітали гості, тож привітаємося з ними… із цих промінчиків добра, що заіскрилися на ваших обличчях, ми і розпочнемо наш незвичайний урок – урок-телепроект « Сторінками сучасної дитячої прози. Творчість Андрія Кокотюхи»

2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми та мети уроку.

Українська дитяча література багата на твори відомих письменників, зокрема Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. На щастя для юних читачів, вона щороку поповнюється новими, цікавими і повчальними творами, що захоплюють та інтригують.

        Нинішнє покоління українських  дитячих письменників звертає увагу на вподобання дітлахів ХХ століття, сучасний розвиток світу і різноманітні відкриття. Такими авторами є Іван Малкович, Сашко Дерманський, Олесь Ільченко, Іван Андрусяк, Марина Павленко та багато інших.

   Вправа «Літературний калейдоскоп». А давайте пригадаємо ,  із творчістю яких сучасних письменників ми знайомі. На дошці прикріплені портрети відомих людей та їх імена. Тільки, от лихо, я все переплутала . Чи зможемо ми тепер відновити все. (Діти прикріплюють на магнітній дошці портрети письменників та їх імена)

На дошці  залишилася одна фотографія. Як ви думаєте чия?

Не менш відомим є письменник Андрій Кокотюха. Саме про нього та його повість «Таємниця козацького скарбу» і піде мова на уроці.

 

   Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?  (Завдання уроку висвітлюються на інтерактивній дошці)

  

• Дізнатися про життя і творчість Андрія Кокотюхи
• Ознайомитися з поняттям “детектив”
• Познайомитися з персонажами твору
• Навчитися висловлювати свою думку й аргументувати її
• Розвивати читацькі інтереси учнів

3. Освоєння навчального матеріалу

У нашому телепроекті представлено:

• Програма “Біографічний детектив”
• Рекламна пауза
• Робота “Інформаційної студії” . Спецвипуск новин
• Ток-шоу “Зустріч з героями твору”
• Програма “Руйнівники міфів”

   У кожного з вас є путівничок , який буде вам допомагати протягом уроку

       Розпочнемо  телепроект з програми “Біографічний детектив”

Група бібліографів підготувала невеличку головоломку. На основі слів скласти біографічні дані письменника А.Кокотюхи

 

      Місто Ніжин, 1970р., мрія, бібліотекар, Київський університет

ім. Шевченка, журналістика,перше оповідання,1987, Творча асоціація “500”,публікація, кіно, “Тупик”, співпраця, газети, журнали, телеканали, літературний конкурс, “Юне слово”, екранізація, кіносценарист.

 

(Народився Андрій Анатолійович Кокотюха у 1970р.  у  місті Ніжині.  Мріяв стати бібліотекарем. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка. Перше оповідання опубліковане 1987 року. У 1993 році був одним із засновників Творчої асоціації «500». Пише  повісті, романи українською і російською мовами як для дітей, так і для дорослих. Крім того написав низку журнальних публікацій повістей та оповідань. За однією такою публікацією на студії  ім. О. Довженка зняли кіно під назвою «Тупик».

  Книжки А. Кокотюхи  виходять практично в усіх українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу.  Він постійно співпрацює з найпопулярнішими українськими газетами, журналами і телеканалами.

    У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу «Юне слово».

 Були  екранізовані твори письменника. Детективний роман «Легенда про Безголового» екранізований у 2008 році (назва фільму «Тривожна відпустка адвоката Ларіної»)  Трилер «Повзе змія» екранізовано в 2009 р.  Працював журналістом і сценаристом на проектах «Сніданок з1+1», «Київський регіон», «Паралельний світ». Пише сценарії для проекту «Судові справи» . Усе це дає авторові право називати себе також кіносценаристом)

 

Про життя і творчість Андрія Кокотюхи ви дізналися чимало цікавого, а з його дитячими книжками нас познайомлять «рекламні агенти»

                       «Полювання на золотий кубок»

           На старт! Увага! Марш! Починається полювання на Золотий кубок! Здобути його і стати чемпіоном школи мріє кожен спортсмен. Але невідомі злодії задумали його викрасти. Вони прорахували кожен свій крок, окрім одного: їхню таємну змову почули розумник Максим та розбишака Денис.

             Врятувати Золотий кубок вони можуть. Але для цього не можна НІКОМУ НІЧОГО РОЗПОВІДАТИ, забути про давні образи та ворожнечу, а головне – САМИМ СТАТИ ЗЛОДІЯМИ. Нехай навіть і з найкращих спонукань…

            Чи вдасться Максимові й Денису випередити злодіїв? Чи зуміють вони врятувати Золотий кубок? Чи врятуються самі від злодіїв, котрі розпочнуть полювання вже на них? Читайте цей захоплюючий детектив. Несподівані повороти – на кожній сторінці!

                                «Страшні історії»

       Ледве встигли наші герої-детективи відновити справедливість у світі, допомагаючи відшукати вкраденого собаку, як тут же, немов за законами казково-детективного жанру, опинилися в Карпатах, де на них уже чекали куди цікавіші пригоди. Адже легенди Карпатських гір — це вам не американський хорор…

                              «Мисливці за привидами»

         Створити привида, виявляється, легко. Наприклад, такого, як Лихе Око. Потрібно мати при собі лише малярський пензлик, банку з фосфором і перепустку до шкільного хімічного гуртка «Алхімік».

            От і все. Переполох ґарантований! Але розкриття таємниці страховиська потребує надзвичайної кмітливості, точності в розрахунках і залізної логіки, якою володіють лише справжні мисливці за привидами

                                       «Клуб боягузів»

                       Літня подорож до Львова приносить нові враження, нових знайомих і… нові пригоди. Цього разу нашим героям доведеться розплутувати загадку Клубу Боягузів – таємничого об'єднання, яке виявляється…

          Проте не будемо розкривати всі секрети

                                              «Колекція гадів»

            Коли розум і сила не просто знаходять спільну мову, а й стають партнерами – жди успіху. Навіть якщо доводиться протистояти не кому-небудь, а директору власної школи, який і без того має на тебе зуб. Навіть якщо в ході розслідування стикаєшся віч-на-віч зі страшними заморськими гадами. Та юні шукачі пригод успішно долають і ці випробування.

                                         «Таємниця козацького скарбу»

        Йдеться, звичайно ж, про козацький скарб — бочку золотих монет і золоту козацьку булаву. Понад три століття ведуться пошуки цього безцінного скарбу, і лише в наші дні двоє школярів під час літніх канікул випадково наближаються до розгадки таємниці... Пан чи пропав, втікати чи залишатися, жити чи вмерти — ось такі непрості дорослі запитання постають перед відважними школярами...

 

Та на цьому пригоди не закінчуються. Заплутані історії, захоплююча інтрига та добрий гумор – усе це ви знайдете в нових детективних історіях Андрія Кокотюхи.

 

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»

Продовжіть думку:

“Прослухавши повідомлення однокласників про творчий доробок Андрія Кокотюхи, я хочу прочитати його книжку….,  тому що… ”

«Інформаційна студія». Спецвипуск новин

     В усі часи люди мріяли знайти скарб. Ці думки не покидають нас і зараз. А чи справді існують скарби? Чи варто їх шукати? На ці запитання ми спробуємо дати відповідь у нашому спеціальному випуску новин. А допоможе нам гість нашої програми учитель історії Москаленко Сергій Васильович

      Існує чимало легенд, які  вказують на те, що скарби існують.

        Ось   легенда     Подніпров’я  про козацький скарб

За переказами старожилів, від Тальянківського чоловічого монастиря був викопаний підземний хід аж до Умані. Кажуть, що козаки заховали там вози із золотом, а ходи засипали.Потрапити туди можна через ляду, яка знаходиться у Куцій балці — це невеликий лісок між селами Тальянки та Легедзине.

Далі з легенди не зовсім зрозуміло, в який саме день можна побачити хід до печери. Але коли сонце стане на небі в зеніті і освітить галявину, то можна буде побачити відблиск від ляди, яка веде до підземного ходу. А знайти той хід зможе лише та людина, яка чиста серцем, смілива і є нащадком славного козацького роду.

Про те, що підземний хід існує, є достовірні факти. У 1995 році копали криницю на подвір’ї Павленко Галини, жительки села Легедзине, і на глибині трьох метрів натрапили на підземний хід, який вів у бік Тальянок.

   Ток-шоу “Зустріч з героями твору”

Ми з вами переконалися, що козацькі скарби справді існують. І зараз пропонуємо зустрітися із справжніми шукачами скарбів, героями твору А.Кокотюхи «Таємниця козацького скарбу». Але спочатку  у своїх путівничках запишіть запитання , які б ви хотіли задати нашим гостям.

Тож запрошуємо гостей до студії.

 Представтесь, будь ласка. Коротенько розкажіть про себе.

Я, Данько Лановий, а це -  Богдан Майстренко. Проживаємо ми в Києві. Я  з дитинства люблю читати книги, особливо про Тома Сойєра, про Холмса з Ватсоном, про острів скарбів і про вершника без голови. Словом  немає такої книжки про пригоди, якої б я не прочитав. Навчаюся у спеціалізованій школі, старанно вивчаю англійську. За старанність у навчанні мені батько подарував комп’ютер, але я не граюся в комп’ютерні ігри, бо вважаю це марнуванням часу.

Богдан: Одним словом типовий «книжний» хлопчик. Йому не вистачає тільки окулярів, але його і так у класі називають Знайком. Але не дражнять, а навпаки – поважають, бо він охоче усім дає списувати. Але не все так добре у нього, бо фізкультури він не любить чи вона його.

  А мене звати Богдан Майстренко. Вчуся у звичайнісінькій школі тій, що знаходиться ближче до дому. Навчатися я не люблю, цікавлюся спортом. Вчитель фізкультури мій рятівник, бо виручає від «законних»  двійок

    Ви такі різні. Як ви можете бути добрими друзями?

Богдан: Це довга історія. Я потрапив у компанію старших хлопців, в якій прийнято курити, пізно ввечері перестрівати пристойно вдягнених школярів і вимагати у них грошей чи мобільні телефони. А коли зі мною провела роботу міліція та батьки, вирішив не дружити із цими хлопцями. Але вони мене перестріли і погрожували . І тут на допомогу прийшов Данько.

Данько:  А я побачив, що шестеро на одного. А битися я не вмію. Ось і підключив мозкові клітини. Попросив у сусіда собачку потримати на повідку. А собачка ця схожа була на собачку Баскервілів. От і розбіглася уся ватага.

  А Богдан також мене виручив. Одного разу, прийшовши зі школи, я поставив суп розігрівати та раптом побачив, що хліба немає. Вирішив швиденько у магазин збігати. Тільки от лихо. Ключі у квартирі забув, а замок у дверях такий, що сам закривається.

Богдан: А я дивлюся, Данько на лавці сидить носа повісив. Думаю, допомогти треба. Тай поліз по трубі на четвертий поверх, заліз через відчинену кватирку, газ виключив і двері відкрив. Але це побачила цікава бабуся з вікна сусіднього будинку, викликала міліцію. І знову все почалося…

Данько: Проте на наступний день до нас у гості прийшли батьки Богдана. І за чашечкою чаю вони домовилися, що ми можемо дружити, бо я добре впливаю на Богдана.

Богдан: Я навіть деякі книжки з Данькової бібліотеки почав читати, от тільки казок не люблю. От так і подружилися Розум і Сила.

 

    Ви мешкаєте у Києві. Як же ви опинилися в невеличкому містечку на Полтавщині?

  Данько: Ми подружилися і стали нерозлучними. Тому мені було не цікаво їхати до бабусі Віри без Богдана. І ми поїхали разом.

 

Чи подружилися ви з місцевою дітворою?

Богдан: Спочатку нас зустріла вороже банда Льонька Гайдамаки і , щоб довести, що ми не боягузи, погодилися на їхні випробування: піти вночі до занедбаного панського  маєтку з привидами.

Данько: А от з Галкою та її другом Страусом Футболом потоваришували відразу.

Богдан: Точніше з Галкою відразу, а  від  страуса Футбола ми довго тікали…

 

Що за дивна історія із страусом? Де він узявся у вашому містечку?

Галка: Страус – приблудний. Один фермер із сусіднього села вирішив страусів розводити. Говорив – одне яйце купите, два десятки курячих замінить. Кудись поїхав, десь страусів купив, а цей через кілька днів утік і до мого двору приблудився. Батьки хотіли назад віддати, а він утік. І головне – б’ється, як не по його. Але я знайшла з ним спільну мову і він став моїм захисником, ніхто тепер не сміє мене ображати , бо матиме справу зі страусом. А футболом його звати тому, що він любить футбольним м’ячем гратися.

 

Про  який таємничий панський будинок з привидами ви згадували?

Данько: Із переказів діда Гайдамаки ми довідалися, що в цьому будинку проживав козацький полковник Лиховій. Служив Україні  вірою і правдою. І був не лише мужній вояка, але й освічена  людина. Довелося йому побувати   у турецькому полоні. То він там шахи освоїв і навіть свободу собі виграв. Зіграв з турецьким пашою сім партій. Якби програв – стратили б. Але він виграв – і став вільний. Коли з полону вернувся – золоту булаву з рук самого  гетьмана отримав. Час ішов. Відкозакував своє полковник, оселився тут і збудував маєток. Двоє дітей у нього народилося – Петро і Павло. Тільки коли цариця Катерина почала козацькі вольності скасовувати, молодий Павло вирішив за Дунай разом з батьком іти, а Петро зрадив і погодився цариці служит. Не витримав лихої звістки старий Лиховій: раптово зліг і вже не піднімався. Перед смертю вирішив зрадника покарати. Усе своє золото синам заповів, поділив багатство порівну. Тільки Павло свою частку отримав, а Петро міг її дістати лише після того, як знайде, де батько ту  бочку   золотих червінців заховав. А в бочку полковник і золоту булаву поклав. Невдовзі старий помер. Поховали його на рідній землі, тільки могила не збереглася.

  Говорять, що ходить полковник привидом по маєтку, скарб охороняє, бо до цього часу його знайти ніхто не може.

 

Ви відразу повірили в існування козацького скарбу?

Богдан:  Звичайно, ні. Але коли стали випадковими свідками загадкової розмови між місцевим бізнесменом Сашком Немировським і лихим скупщиком старовини Туманом, переконалися, що козацький скарб існує.

Данько: Мене це зацікавило ще більше. Мій тато реставратор старих будівель і розповідав про цей загадковий маєток. Потім ще розповідь діда Гайдамаки. І ми повірили та кинулися розгадувати цю таємницю.

 

Чи вдалося вам його знайти?

Богдан: Так, вдалося, але прийшлося зіткнутися із справжніми бандитами.

 

Що допомогло вам у пошуках скарбу?

Богдан: Звичайно ж, розумна голова мого друга Данька, який зрозумів, що скарб потрібно шукати не в самому маєтку, а розгадати підказки, які знайдені в «грамоті» і будинку. А потім уже місцезнаходження скарбу.

Данько: Сила, сміливість, винахідливість мого друга Богдана, не даремно ж його називають моїм охоронцем. А також підтримка друзів, особливо Галки та Футбола. Скажу по секрету, через цю дівчинку ми ледве не посварилися з Богданом.

Галка: А ще підтримка місцевих хлопчаків, банди Льоньки Гайдамаки, вони хоч і люблять називати себе бандою, але вони хороші і добрі, ладні прийти на допомогу в скрутну хвилину. Якби не вони, сиділи б Данька з Богданом в старій могилі , напевно, ще й досі.

Богдан: Так, взагалі-то, підтримка друзів – ось головне в житті!

          Фізкультхвилинка

Програма «Руйнівники міфів»  (Аналіз жанрово-композиційних особливостей твору)

Досліджуючи особливості змісту й форми твору «Таємниця козацького скарбу», ми спростуємо кілька поширених хибних уявлень про дитячу літературу, тобто зруйнуємо міфи, які часто заважають дорослим правильно дібрати книжки для своїх дітей і негативно впливають на процес творення текстів для юних читачів.

Міф 1. Діти люблять казки, тому в кожному творі для них мають бути якісь чари, надзвичайні речі, фантастичні події.

   (Так, твір «Таємниця козацького скарбу» гостросюжетний, насичений цікавими пригодами. Тут багато дотепів, гумору, є ситуації, які навчають і згуртовують. Однак тут немає чарівних істот, чаклунів, і казкової магії. Проте твір дуже цікавий, а сюжет захоплює несподіваними поворотами.  )

Міф 2. Діти не люблять великих текстів. Обсяжні твори їм читати складно.. Найдоступнішими є оповідання.

  (Насправді, якщо твір цікавий, обсяг не має значення, і повість «Таємниця козацького скарбу» яскраво ілюструє цю закономірність  )

Нагадаємо, що повість – це епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною розкриття посідає проміжне місце між романом і оповіданням. «Таємниця козацького скарбу» - це пригодницька повість, бо тут зображені непередбачені, несподівані події, що трапляються з героями.

Міф 3 . Усім відомо, що детективна література призначена для дорослих. Історії про злочини, розслідування й розкриття їх нецікаві дітям і недоступні для дитячого сприйняття.

   (Насправді це не так. Ми  любимо таємниці і прагнемо їх розгадати. А у даному  творі діти є головними слідчими, вони ведуть розслідування, викривають злочинців )

 У літературознавстві детектив – це різновид пригодницької літератури, передусім прозаїчні твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана зі злочином.  Основна ознака детективу як жанру – наявність у творі якоїсь загадкової події, обставини якої невідомі і мають  бути з’ясовані.

 

  Як на вашу думку, твір «Таємниця козацького скарбу» має ознаки детективу?

- У творі є таємниця, пов’язана із злочином (викрадення «грамоти»,  в якій криється розгадка козацького скарбу)

- Обставини цього злочину невідомі і мають бути з’ясовані

- У творі є персонажі, які діють у детективах: сищики-аматори (Богдан і Данька), злочинці, які намагаються вивезти  та продати скарб, постраждалий, підозрювані, міліція.

Отже, за жанром  твір «Таємниця козацького скарбу» А.Кокотюхи – це пригодницький детектив

 

 

 

Вправа «Мікрофон»

 - Я хотів би (хотіла б )  подарувати книжку А. Кокотюхи «Таємниця козацького скарбу» своєму другові ( своїй подрузі), тому що..  

 

 

4 . Підсумок

Час  нашого ефіру добігає кінця. Чи впоралися ми з поставленими завданнями?

(Кілька учнів аргументують свою думку).

Закінчити речення

1. «Я не знав, а тепер знаю, що…»
2. «Я навчився…»
3. «Я зрозумів, що…»
4. «Завдяки сьогоднішньому уроці я задумався…»
5. «Цей урок я запам’ятаю тим, що…

   Оцініть свою роботу на уроці, виставивши бали своїм друзям на картках.

 

     Я вважаю, що кожен із вас почерпнув для себе з повісті «Таємниця козацького скарбу» щось веселе, цікаве і незабутнє, а хтось замислився над сенсом життя.

    Прочитавши цей твір , ви зрозуміли, що у пригодах, у різноманітних приємних і неприємних життєвих ситуаціях гартується воля і характер людини, випробовується щира дружба. Я зичу вам мати справжніх друзів і самим уміти дружити, адже правдиві друзі не ті, хто поруч, лише коли все добре, а ті, хто біля тебе й у скрутну хвилину. Учіться дружити, читаючи добрі книжки, такі , як «Таємниця козацького скарбу». Читайте, бо книжки роблять наше життя яскравішим і цікавішим, навчають нас бути гідними людьми.

 

5. Домашнє завдання

Написати відгук на повість А. Кокотюхи «Таємниця козацького скарбу».