Урок. "Світ дитинства у творчості Марії Людкевич"

ТЕМА УРОКУ: ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. СВІТ ДИТИНСТВА У ТВОРЧОСТІ МАРІЇ ЛЮДКЕВИЧ.

МЕТА: ознайомити школярів із творчістю Марії Людкевич, з’ясувати ідейно-тематичну спрямованість віршів; розвивати культуру зв’язного мовлення. Виховувати любов до поетичного слова; розвивати естетичні смаки, творчі здібності.

КОРЕЦІЙНА МЕТА: удосконалювати навики виразного читання.

ТИП УРОКУ: засвоєння нових знань.

ОБЛАДНАННЯ: виставка книжок Марії Людкевич.

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. Слухання пісні про Львів.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

1. Запис теми у зошиті.

2. Слово вчителя.

Марія Людкевич народилася у 1948 р. на Івано-Франківщині в учительській родині. Навчалася у Коломийському педучилищі, згодом – в університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики. Працювала вчителем молодших класів, журналістом газети «Молода Галичина». Нині – редактор львівської газети «Галицьке юнацтво».

Із захоплення згадує про своє дитинство Марія в оповіданні «Учительська коза».

Коли Марія була у 5 класі з нею сталася пригода. Про це вона потім розказала в оповіданні «Морозяна шибка, або перша шкільна любов».

Дитинство для Марії – це своєрідний оберіг душі. Це батьківське подвір’я, яке завжди пам’ятає її молодим дівчам. Визначними темами її ранньої творчості стали дім, родина, діти. Вона щаслива, коли бачить щасливими тих, хто поруч з нею.

Затихне ніч. Маленька доня спить,

Дрімає наш лелека біля хати.

Як добре світ обом нам відчувати:

І яблуко, що у траву летить,

Ріку і небо, голубі стежки,

Мелодію тривожну і знайому.

І землю, що здригається від грому,

І до людської горнеться руки.

У світі М. Людкевич добре і затишно. Тут найближчі люди, найдорожчі обличчя, добро і казка.

ІІІ. Робота над темою уроку.

1. Виразне читання віршів.

Тільки у рідній оселі панує спокій, послухайте про це у вірші «Крила білої хати».

Ой чия ж то хата, біла-біла,

Біля річки тихо-тихо лопотіла,

Склала крила у траві, щоб відпочити,

І лишилася назавше в квітах жити?

Пролітали ластівки тут недалечко:

 - Ми зів`ємо над віконечком гніздечко. - 

Пропливала чорна хмара, наче пава,

Дощем густим весняним заспівала.

Покружляли в небі гуси-гусенята,

Певно хтіли мене взяти на крилята.

Вийшла баба й та у сльози: "Ой, дитино,

Ти на кого нас на старості покинеш?".

А я думаю, що ми, коли спимо,

В білій хаті над світами летимо.

І дивується земля: "Ну, звідки сон цей?

Біла хата в рушниках летить до сонця,

Жаль мені садка і річки, й сиву м`яту,

Будем разом пильнувати нашу хату".

2. Щоб все у домі було в порядку, потрібно, крім господарів, подбати і Домовику.

Якось одного вечора завітав Домовик до Марії і за горнятком запашної кави розповів, що він не має черевиків і все життя мусить сидіти в комині.

– Не біда, – сказала Марія. А вже згодом написала вірш і помістила у книжку. І ось Домовик Безчеревик гостює у кожній оселі, де живуть діти і люблять читати. Дійшов Домовик аж до Києва, підкорив серця дуже поважних панів, що роздають літературні премії. І ось Марія Людкевич стає лауреатом премії імені Лесі Українки, яка присуджується в галузі дитячої літератури. А перед цим ще були премії «Благовіст» та премія імені Маркіяна Шашкевича.

Виразне читання вірша «Домовик Безчеревик».

Жив у домі старий домовик

Він не мав, не носив черевик.

Його звали Димок – домовик

І до всіх своїх друзів він звик.

Він сидить собі в теплому комині,

Звідки бачить, що діється в домі.

3. А зараз познайомимося з іншими героями віршів.

Інсценізація вірша «Хто вдягає капелюх?».

Хто вдягає капелюх,

Насува його до вух?

Це, напевно, вуйко Філько

Капелюшний.

Хто вдягає капелюшок,

Насува його до вушок?

Це, напевно, пані Рузя

Капелюшна.

Хто хова під капелюх

Сонні очка, наче сплюх?

Це, напевно, у соснині

Пан Козарський.

Хто з соломи капелюх

Насува на вуха? Ух!

Це, напевно, дід солодкий

Пасічевський.

Хто яскравий капелюшок

Натяга собі до вушок?

Це ж,звичайно, справжня леді –

Дівчинка Настуся.

 

 

4. Про своє заповітне бажання нам розповість дівчинка Настуся.

«Ну купіть велосипед».

Каже дівчинка Настуся:

Я люблю тебе, матусю,

І хутенько з магазину

Фруктів привезу корзину,

Булку хліба, дрібку солі

І на борщ – стручки квасолі.

Каже дівчинка Настуся:

Я люблю тебе, татусю,

От побачиш чудасію:

Перегнати всіх зумію,

Як крутитиму педалі

По доріжці – далі й далі.

Каже дівчинка Настуся:

Я люблю тебе, бабусю,

Хочу мать велосипеда.

Посаджу кота спереду,

Вас із дідом, тата й маму

Я візьму усіх на раму.

На прогулянку – вперед!

Ну купіть велосипед !

5. Веселі та сумні, жартівливі та серйозні вірші Марії Людкевич. Але всі вони народжені з любов’ю до дітей.

Вірш «Кольорові парасольки».

Плаче небо: кап-кап-кап

дощиком весняним.

Парасолі кольорові лопотять над нами.

Розбігаються по місту,

як з стручка квасольки,

І сміються, і регочуть мокрі парасольки.

Красі, в крапочку і смужку,

в клітку і клітинку…

Дощик вперто барабанить,

мов лічить хвилинки.

Крапля краплю доганя, і на парасолі

Вже співає не вода, а суцільне море.

Па-ра-со-ля, па-ра-со-ля,

па-ра-со-ле-нят-ко!

Любить теплий дощик навіть

львівське левенятко.

Ми для нього парасолю купимо красиву,

Щоб не мокла в левеняти

Руда пишна грива.

Діти, наше місто Львів старовинне, загадкове і дуже подібне на казку. Саме тому тут відбуваються дивовижні речі. Наприклад, кам’яні леви можуть раптом покинути свої місця і опинитися в зовсім інших. Одного разу маленьке Левеня ожило і з легкої руки Марії помандрувало Львовом.

6. «Левеня із міста Лева»

Левеня із міста Лева,

В нього мати королева,

Біля ратуші на троні

На залізному припоні.

На гербі Лев-батько гідно

Сім віків стоїть незмінно.

 

Левеня--воно ж дитина,

Звісна річ, у тім причина,

Що воно не скам`яніло

Ні душею, ані тілом. 

Хоче гратись, пустувати

І зубами гризти ґрати.

І бруківкою кидатись,

І нікого не боятись.

На гойдалці в "Луна-парку"

Левеняті ох як жарко.

 

Пишна грива, очі сині,

Левеня щасливе нині.

Бо день міста в ріднім Львові--

І воно вже на значкові.

Той значок купила мати

Для синка Левка на свято.

І так гарно їм обом--

Левенятку із Левком.

7. «Площа Ринок».

Площа Ринок –

в центрі Львова,

Там є Ратуша чудова,

Древні леви кам’яні,

Що ричать хіба що в сні.

Вежі, брами і бруківка,

Цокає трамвай підківками:

Цок-цок-цок… ­–

і князь Данило

На коні стріча нас мило.

8. «На малюнку ми удвох».

Кам’яний у Львові лев

Вигляда з-поміж дерев.

Справжній лев тепер ­– циркач:

На арені носить м’яч.

Ну, а в мене лев ласкавий,

Без корони і без слави.

На малюнку, на моєму,

Ми у двох кудись ідемо.

9. «Смерекова пригода».

Ця пригода смерекова

Залетіла аж до Львова,

Побувала скрізь і всюди,

Де дощі, трамваї, люди…

Навіть вилізла на гору,

На Замкову вечорову.

Подивилася на місто –

Як на чудернацьке дійство.

І від втоми задрімала,

Бо вже десять діб не спала…

Снились їй Карпати-гори,

Село Тур’я, місто Сколе,

І веселий хлопчик Йванко,

Що її придумав зранку.

А пригоді пить не дати,

Лиш по світу мандрувати.

Чи ви чули це, чи ні –

Хоче буть в Рогатині.

І збирається у Косів,

Бо Іванко в гості просить.

Щира правда в щирім слові –

Ще пригода є у Львові.

Тож спішіть її зустріти.

Що це за пригода, діти?

Коли наше Левенятко подорослішало, почало задумуватись: ким бути?

10. Інсценізація оповідання «Як Левцьо хотів стати художником».

У кожного своє покликання. І скажу вам більше, що вірші Марії Людкевич дуже подобаються дітям.

У 2007 році проходив конкурс дитячих симпатій, де перемогла М. Людкевич, адже вона щиро і довірливо розмовляє зі своїми юними читачами, даючи їм можливість товаришувати з героями казок і оповідань, захоплюватися дивами, мандрувати рідним містом.

11. Складання сенкану до слів:

Львів, Левеня, Домовик.

ІV. Підсумок уроку.

Цитатний диктант.

1. «Любить теплий дощик навіть львівське…» (Левенятко).

2. «І ось у школі – новорічний…» (бал).

3. «Ця пригода смерекова

Залетіла аж до…» (Львова).

4. «Справжній Лев тепер – …» (циркач).

5. «Він сидить тепер в теплому…» (комині).

6. «Будем разом пильнувати нашу…» (хату).

7. «Левеня із міста Лева,

В нього мати…» (королева).

8. «Хоче гратись, пустувати

І зубами гризти…» (грати).

9. «Вежі, брами і бруківка,

Цокає трамвай…» (підківками).

10. «Як Левцьо хотів стати…» (художником).

11. «Бо ж господар – Димок-домовик

Не зносив за життя…» (черевиків).

12. «Вас із дідом, тата й маму

Я візьму усіх на…» (раму).

Сьогодні ми мали можливість побувати у гостях в Марії Людкевич, а вона пригощає усіх вас солодощами з цукерні пана Яця.

Читання вірша «У цукерні пана Яця».

У цукерні пана Яця

Марципанів повна таця.

І пуделочки із крему

До вподоби теж Яремі,

Але з вишнями пиріг

Тане в роті, він – для всіх.

І для бабці й для дідуся,

Для матусі й татуся,

Для Миросі і для Насті

Смаковинки ці пухнасті.

Тож в неділю вся родина

В пана Яця на гостині.

V. Оцінювання учнів.

VI. Домашнє завдання.

Прочитати казки «Акція незвичайної ночі», «Різдвяний ангелик».