Урок "Святині і цінності українського народу. Давні звичаї вшанування тварин"

ТЕМА.  Святині і  цінності українського народу.

                   Давні звичаї вшанування тварин

 

Мета. Познайомити дітей з давніми звичаями вшанування тварин. Розвивати пізнавальні інтереси, бажання знайомитись зі звичаями рідного народу. Виховувати інтерес до усної народної творчості, любов до рідної землі.

 Обладнання та література:

    В. Супруненко «Народини».

    «Котику сіренький» – збірник колискових пісень.

    Збірка «Українські народні прислів’я та приказки».

    Малюнки дітей.

                                    ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина.

ІІ. Повідомлення теми уроку.

 - Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь про давні звичаї вшанування тварин: лелек, журавлів, коней. А ще ми познайомимось з фольклором про тварин.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 Людина завжди нерозривно була зв’язана з природою.

-         Діти, давайте згадаємо, які рослини людина шанувала найбільше, саджала біля своїх осель?

-         Але поруч з людиною знаходилось місце тваринам і птахам. Особливо прихильними були люди до пташок. Адже люди постійно рвалися у небо. А от птахи почувалися в піднебессі вільно – літали куди хотіли і де хотіли. Вся земля – від краю до краю – розстелялась перед ними, все вони бачили, все помічали. Як же не привітати, не дати притулку божим пернатим вісникам!

У всякої малої пташки свої замашки. Люди точно підмічали ці особливості, що виявлялись у влучних назвах – трясогузка – «верти гузка», голуб –  «туркотливець», дятел – «деревоклюй», снігур – «червонюх», ворон – «крикун».

З птахами пов’язано багато цікавих звичаїв, прикмет.

- Які ви знаєте прикмети?

1 учень. Побачивши весною диких гусей, кидали їм соломку і вигукували: «Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, а нам на здоров’ячко!»

2 учень. Зустрічаючи цієї пори ластівок, необхідно було сказати: «На тобі веснянки, дай мені білянки!»

3 учень. Щоб зберігати курчат від яструба, господарка зав’язувала очі і говорила: «Як не бачу, де випускаю курчат. Так щоб не бачив їх шуліка».

4 учень. У деяких місцевостях запевняли, що зозуля і чайка походять від дівчат, які одного разу вирішили подражнити бога. Щоб покарати їх. Господь засудив одну кукати, а другу – кигикати.

 Особливо прихильними до житла, над яким кружляв димок, є лелеки. Здавна тягнеться дружба великого доброго птаха з людиною.

«Де лелека водиться, там щастя родиться» – стверджували старі люди. Вони запевняли, що село, де є хоча б одне гніздо лелеки, обмине будь-яка чорна хмара.

-         Діти, а хто з вас пам΄ятає легенду про лелеку? ( Читання легенди про те, як бог перетворив людину на бусла, додаток).

Деякі певні, що лелека – птах – оберіг, який уособлює українців.

 Люди охороняли лелек. Тому великим гріхом вважалося не лише розорити гніздо лелеки, а й полохати його. Люди вірили, що на зло лелека відповідає злом. Якщо розорити гніздо лелеки, за народним повір’ям, то лелеки, щоб відомстити, можуть спалити хату, кинувши в неї жарини. Але лелеки – це птахи, які пам’ятають добро. За іншою легендою, у лелеки чорні крила і червоний дзьоб, тому що він рятував у вогнищі дітей і обсмажився.( Читання легенди «Як лелеки дітей рятували», додаток).

 Є ще птах, якого шанувала людина. Це – журавель. Діти, а як ще називають журавлів? Чому?

 - Так, правильно. Люди вірили, якщо назвати їх журавлями навесні, то будеш цілий рік журитися. Коли журавлі відлітали у вирій, діти вибігали на вигін і гукали: «Колесом вам дорога!»

 Журавлі як ніхто суворо дотримуються подружньої вірності. Самку, яка завинила, збирається судити вся зграя і забивають її дзьобами до смерті.

 - Діти, а яку пісню про журавля ви знаєте? Давайте заспіваємо її.

            (Пісня «Занадився журавель»).

Вчитель. І ще я хочу розказати про одну тварину, яка була в пошані у людей. Це кінь. Коні перебувають під заступництвом святого великомученика Георгія Побідоносця, який захищає їх від вовчого нападу.

6 травня підстригають лошатам гриви та хвости і випускають їх на пасовисько до сходу сонця, на росу. У стайні на порозі прибивали підкову або цвях, щоб злодії не вкрали коня. Кінь за 12 днів наперед чує весілля або весну: «чує на себе лиху годину», що він матиме роботу.

 А ще кінь – тварина , проклята богом, м’ясо якої в їжу не вживається. А хто знає чому? ( Легенда про коня).

 Наш народ склав дуже багато пісень, де згадується кінь. У цих піснях показана не лише любов до коня, а й любов до Вітчизни, до коханої дівчини.

Давайте згадаємо деякі з них:

«Ой чий то кінь стоїть»

«Їхав, їхав козак містом»

«Розпрягайте, хлопці, коні»

«Засвистали козаченьки»

«Як би мені сивий кінь», та інші.

 Дуже добре, молодці!

 Наш народ дуже любив тварин. І тому про тварин складено багато пісень, казок, загадок, прислів΄їв і прикмет, ігор.

-         Діти, які прислів’я, приказки про тварин ви знаєте? (Відповіді учнів)

-         А ще про тварин складено багато казок. Згадайте їх.

Вікторина «Відгадай казку».

 І, звичайно, свою любов до тварин народ передав у піснях. Давайте заспіваємо одну з них (пісня за бажанням дітей).

 Особливо серед пісень про тварин я хочу виділити колискові пісні.

-         Діти, пригадайте, хто виступає головним героєм в колискових піснях?

-         Так, правильно, кіт. Таке широке і тривке входження цього персонажа до колискової пісенності пояснюється тим, що в народних уявленнях, віруваннях кіт завжди постає другом людини, здатним оберігати її від злих сил.

-         Давайте згадаємо деякі з них.

Читання учнями колискових пісень.

-         А одну з пісень я хочу, щоб ми заспівали.(Колискова «Котику сіренький»).

-         І, звичайно, ми з вами ще не згадали загадок про тварин. Їх існує дуже велика кількість.

ІV. Домашнє завдання.

Вашим домашнім завданням буде підібрати загадки про тварин.

V. Підсумок уроку.

Вправа «Мікрофон»

- Що нового дізналися про звичаї вшанування тварин?

- Що найбільше вам сподобалося, запам’яталося?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Бусол. Легенда

 

 Кажуть, бусол (чорногуз) – із чоловіка. Бог усю гадину в мішок зібрав і дає чоловікові.

-         На цей мішок, -  каже Бог до чоловіка, - однеси до моря і вкинь його в воду. Але як нестимеш, то не розв’язуй і не дивись у мішок, неси собі, щоб і не знав ти, що там є.

-         Як то можна, щоб я ніс на собі і не знав, що я несу. Чого там боятись? Загляну.

 Розв’язав чоловік того мішка, а звідти роєм, як бджоли з вулика, почали вилізати всякі гади, жаби, ящірки і швидко розповзлися по землі та й заховалися в траві, корчах. Почав бігати чоловік і туди, і сюди, хоче їх назад загнати в мішок, але дарма, нічого в нього не виходить.

  Тоді перед ним з’явився Бог і каже йому:

-         Що ж ти наробив? Чому ти не послухався наказу? Чому розв’язав той міх? Тепер тобі вже чоловіком більш не бути. А будеш буслом – бузьком, дістанеш довгі ноги і довгий дзьоб, аби міг скоріше зібрати все те, що з мішка повипускав.

 І тут нараз чоловік зробився бузьком та й пішов по полях, сіножатях, мочарах, ловлячи жаб, гадів, ящірок. І так робить він аж до наших днів. І кажуть, що коли він визбирає все те, то знову стане чоловіком. А коли то буде!

 Бузько дуже нудиться за хатою, в якій він жив ще як був чоловіком. Тому він і гніздо в’є собі на дахах, і сам живе близько коло людей. Ми часто можемо бачити, як бузько журиться. Цілими годинами стоїть на одному місці з опущеним дзьобом, і тоді він плаче та думає про своє людське життя...

 

Як лелеки людей рятували. Легенда

 

 Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але вони були далеко, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпівши малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали їх. З того часу лелекам в Україні завжди раді.