Урок "Тарас Шевченко – України син"

  КЗ «Навчально-виховний комплекс «Основа»                    

             Преображенської сільської ради

 Оріхівського району Запорізької області

          Тарас Шевченко – України син
 

     Вчитель     Картуесова Тетяна Миколаївна

Тема. Тарас Шевченко – України син

Мета. Розширити знання учнів про життя Т. Шевченка, ознайомити учнів з             його поезією, розкривати красу поетичних образів, домогтися замилування учнями поетичним малюнком природи. Виховувати бажання глибше ознайомитися з біографією великого кобзаря.

Обладнання. Портрет Т. Г. Шевченка, книжкова виставка, «Кобзар», малюнки Шевченка і про Шевченка і мультимедійні засоби.

Ведучий 1

Добрий день, шановні вчителі, діти, батьки! Сьогодні ми перегорнемо сторінки усного журналу «Тарас Шевченко – України син»

Ведучий  2

Працюватимемо за таким планом:

1)    Сторінки життя великого поета.

2)    Літературна спадщина «Кобзар».

3)    Шевченко – художник.

4)    Шевченкові заповіти.

Ведучий  1

Перша сторінка нашого усного журналу « Сторінка життя великого поета».

Перегляд відео. Про життя великого поета.

Ведучий  2

Отже 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська обл.) народився хлопчик Тарас.

Ведучий 1

Батько його – Григорій Іванович – був з роду вільних козаків, тобто прадід його та далекі предки були вільними: жили і працювали тільки для себе і своєї сім’ї . Григорій Іванович був людиною грамотною, тобто письменною.

Ведучий  2

Мати – Катерина Бойко – була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща.

В похилі хаті край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати , вбита горем,

Благословенна та година

Як родила мати сина.

 

Ведучий 1

Тепло материнського серця передалося і Тарасеві. Ріс Тарас як усі діти. Але був дуже цікавим, допитливим, жадібним до знань. Читати Тарас навчився дуже рано. Про школу першим завів розмову дід. Він казав « Що в голові є – то навіки твоє». І віддали Тараса до школи.

Ведучий  2

Разом 3 10 – 12 босоногими хлоп’ятами повторював за дяком «Аз – буки» , «Аз – буки». А вибігши зі школи співав

Аз – били мене раз

Буки  - не потрапляй дякові в руки.

Ведучий1

Та потрапляти доводилось частенько. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний. Тарас тікав від дякового навчання.

Вірш «Давно те діялось…»

Ведучий2

Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, - злидні та праця поклала в домовину мати. Їй було 40 років, а Тарасові 9 з половиною.

Ведучий1

Батько одружився вдруге. Але через два роки помер. Помираючи сказав пророчі слова: «З нього буде або щось дуже добре, або великою ледащо.»

Ведучий2

І залишився тарас сиротою.

На літо мачуха віддавала його у пастухи, а взимку він працював у наймах у дячка, який тоді навчав дітей у школі при церкві. Довелося тягати воду на високу гору, до дякової хати, мити та прибирати в школі, терпіти знущання школярів.

Ведучий1

Але саме там допитливий, жадібний до знань, Тарас навчився читати, писати, співати і малювати.

Ой умер старий батько

І старенька мати.

Та нема кому щирої

Тії радоньки дати

Що мені на світі

Сироті робити

Чи йти в люди жити

Чи дома журитись.

Вірш «Тяжко – важко в світі жити…»

Ведучий2

З того часу починаються його поневіряння по чужих людях.

Ходив, шукав, що було сили,

Людей, щоб розуму навчили

Писати вчився у дяка

І малювати в маляра

По селах пас чужі ягнята,

Та мачуха прогнала з хати

У дідичка був козачком

Щоб з нього також користь мати.

Вірш «Мені тринадцятий минало…»

Ведучий 1

Тарас наймитує. У вільний від роботи час читає і малює. Але хлопця не покидає бажання навчитися малювати. Так він потрапляє в сусіднє село Хлипівку до маляра, який погоджується вчити його малювати.

Ведучий 2

Та минали літа. Пан Енгельгард забирає його до себе а Петербург і тарас стає козачком.

Йому потрібні були різного роду дворові. Поміщик розраховував, що з природного обдарування кріпака з часом буде мати більше вигоди.

Ведучий 3

Друга сторінка нашого журналу «Літературна спадщина «Кобзаря»».

Перегляд відео. Літературна  спадщина  «Кобзаря».

Вірш « Думи мої, думи…»

Ведучий 4

Колись у сиву давнину ходили містами і селами старі сліпі люди. Вони співали про долю України про героїчні подвиги козаків. Свій спів мандрівники супроводжували грою на музичному інструменті, його називали кобзою. Від назви цього інструмента і походить назва виконавців народних пісень – кобзарі.

Ведучий 3

Шевченко не ходив з кобзою чи бандурою містами і селами. Але його твори близькі за змістом до народних дум і пісень. Тому його називають Великим Кобзарем, що він підписував свої твори «Кобзар»

Ведучий 4

Перший «Кобзар» вийшов 1840 р. у Петербурзі. В ньому було всього 8 поезій. Потім у 1844р. та 1860 р. знову повторно видали.

Ведучий 3

Шевченко дуже любив Україну і рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки рано – вранці чи надвечір і дивився, як ростуть верби на березі річки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив, як сонечко увечері сідає, а потім складав вірші. Особлива Шевченко любив калину.

Пісня «Зацвіла у лузі червона калина».

Конкурс віршів

Ведучий 4

Коли читаєш вірші Шевченка то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

Ведучий 3

Багато віршів Шевченка покладено на музику (По діброві вітер віє, Зацвіла в долині червона калина) Микола Лисенко присвятив Шевченкові понад 80 композицій.

Пісня «По діброві вітер віє»

Ведучий 5

Третя сторінка нашого журналу «Шевченко – художник».

Перегляд відео. Шевченко – художник.

Ведучий 6

Шевченко написав понад 1000 творів

«Автопортрет, Катерина, На пасіці….»

Ведучий 5

Четверта сторінка нашого журналу «Шевченкові заповіти»

Ведучий 6

Красива, багата наша мова. Шевченко показав силу і красу українського слова. Він писав про мову:

Ну щоб здавалося слова

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється ожива,

Як їх почує. Знать од Бога

І голос той , і ті слова

Ідуть між люди.

Шевченко любив свою мову, писав нею, закликав, щоб ми вчили її, не цурались:

Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, а свого не цурайтесь.

Не цурайтесь

Того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла

Ведучий 5

10 березня 1861 року Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. А в травні того року перевезли прах до України.

Поховали у м. Каневі на Чернечі горі, яка тепер називається Шевченковою, як  Шевченко заповідав.

Вірш «Заповіт»

Ведучий 6

Поховали… Тихесенько

Україна плаче

Поховали дух великий

І серце гаряче

Поховала наша мати

Найкращого сина

Вічну пам'ять заспівала

Уся Україна.

Ведучий 5

Всього 47 років прожив  Шевченко 24 з них був кріпаком, 10 років у засланні і тільки 13 років був вільним. Він був сином мужика а став великим поетом. Тяжка доля не змогла стерти його любов до України. Любіть Україну, як любив її поет. Читайте його твори і воша мова буде багатою, чистою, чарівною.

Пісня «Про кобзаря»

Про Шевченка, про Тараса

Знаєш ти і я

Його любить й поважає

Вся наша рідня

Скрізь поета шанували,→

Навіть вороги змовкали →                                      двічі.

Як лунало слово кобзаря →

 

«Обніміться, брати мої» -

Закликав Тарас,

Живіть в дружбі і любові,

Примиритись час.

Працьовиті і хоробрі, →

Всі ми варті жити добре-→                                        двічі.

Вчить Шевченко, Мудрий наш