Урок "Тема дружби і кохання в ліриці О.С.Пушкіна"

ТЕМА ДРУЖБИ та КОХАННЯ

У ТВОРЧОСТІ О.С.ПУШКІНА

                                                                            Кіптенко Ірина Василівна,

                                                                    учитель російської мови та зарубіжної

                                                                    літератури

                                                                            Маріупольської ЗОШ І-ІІІ ступенів №50

Тема. ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН.ТЕМА ДРУЖБИ ТА КОХАННЯ У ТВОРЧОСТІ ПУШКІНА

Мета: поглибити знання учнів про творчість О.С.Пушкіна; викликати цікавість до художнього слова, допомогти учням зрозуміти всю складність переживань, усе багатство почуттів поета; розвивати усне мовлення, уміння працювати з текстом оригіналу, навички виразного читання; виховувати естетичне сприйняття  та цікавість до предмета, сприяти духовному зростанню учнів.

Обладнання: портрет Пушкіна, записи романсів,презентація

Тип уроку: засідання  клубу шанувальників поезії Олександра Пушкіна.

Хід уроку

I. Організаційний момент. Емоційне налаштування учнів.

II. Актуалізація опорних знань

1. Вступне слово вчителя

    Ім’я О.С.Пушкіна відомо вам з дитинства . Його казки читали вам батьки :«Казка про мертву царівну і сімох богатирів», «Руслан і Людмила», «Казка про царя Салтана» та інші. Рядки з багатьох творів цього поета ви знаєте напам’ять. Тож давайте зараз згадаємо, що ми знаємо про нього.

2. Вікторина за казками  О.С.Пушкіна.

III. Оголошення мети уроку

- Сьогодні ми проведемо засідання клубу шанувальників пушкінської поезії, на якому дізнаємося про умови створення окремих поезій.

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

 Слово вчителя

  Лірика Пушкіна – це його поетична біографія і водночас художній літопис духовного життя його епохи.

   В його ліриці можна виділити такі головні теми:

• Любовна лірика;
• Пейзажна лірика;
• Громадянська та філософська лірика.
• Тема дружби .

Тема дружби в ліриці Пушкіна дуже різноманітна. Розглядаючи вірш «І. І. Пущину », ми можемо довести це твердження.
«Мій перший друг, мій друг безцінний!» – вигукує поет. У зверненні до І. Пущина відчуваються особисті, близькі нотки. Це вже не заклик до свободи і діяльності. Цей вираз простої людської радості; щира любов і прихильність до одного. Крім того, мета поета – підтримати друга у важку хвилину, так само як під час заслання до Михайлівського Пущин підтримав його.
 

Повідомлення учня.

       Особливе місце в ліриці Пушкіна займають вірші, присвячені дню відкриття Ліцею, який став для поета, та й для багатьох інших вихованців, місцем, згуртувати їх на все життя. І цією датою поет присвятив не одне твір. Мабуть, саме знамените – це «19 жовтня» (1825).
        Воно було написано під час заслання до Михайлівського, в період розлуки з тими, хто був доріг автору, в період самотності. Туга в’янучої природи гармонує з внутрішнім станом Пушкіна. Але автор не відчуває себе всіма покинутим: «Я п’ю один; і на берегах Неви мене друзі сьогодні іменують … »Зв’язок з друзями настільки міцна, що виявляється вищою політики, вище державних заборон.

… Тут, у забутої сей глушині,
В обителі пустельних хуртовин та хлада,
Мені солодка готувалася відрада:
Трьох з вас, друзів моєї душі,
Тут обняв я …

      Наперекір волі царя ліцеїсти продовжують зустрічатися. «Поета будинок опальний, Пущин мій, ти перший відвідав …»; «І ти прийшов, син ліні натхненний, о  Дельвіг мій …»; «Ми зустрілися і братськи обнялися …» – пише Пушкін у зверненні до Горчакова.
Дружба рятує його від «мереж долі суворою», допомагає подолати болісність посилання і дарує надію на зустріч у майбутньому:

Друзі мої, прекрасний наш союз!
Він, як душа, нероздільний і вічний –
Неколебім, вільний і безтурботний,
Зростаються він під покровом дружних муз.
Куди б нас не кинула доля
І щастя куди б ні повело,
Все ті ж ми: нам цілий світ чужина;
Отечество нам Царське Село.

Друзі підтримували поета у важкі часи конфліктів з владою, але от прийшла пора самому Пушкіну у черговий раз виказати підтвердження своєї відданості.
Звичайно ж, мова йде про взаємини поета з декабристами і про вірші «У глибині сибірських руд …», присвяченому ім. (читання вірша учнем напамять)

Слово вчителя.

У цьому посланні – як би відповідь, подяка Пушкіна і одночасно допомога; віра в друзів і моральна підтримка; згода з ними, визнання їх правоти.
Незвичайна внутрішній зв’язок завжди об’єднувала ліцеїстів. Ця нитка не обривалася ніколи. Така братерська дружба не раз допомагала справлятися з життєвими труднощами і надихала поета на створення чудових віршів, які по праву займають особливе місце в світовій літературі.

  Сьогодні ми розглянемо також любовну лірику Пушкіна. Будемо говорити про найпоетичніше, найвище і найчистіше почуття, ім’я якому – кохання.

 «Асоціативний кущ»

- Назвіть асоціації, які виникають у вас зі словом кохання.

(самопожертва, ніжність, ревнощі, печаль, щастя, життя)

 Слово вчителя

  Пушкіна називають «енциклопедією любовних переживань». На відміну від дружби, у якій Пушкін цінував постійність, вірність, кохання він розглядав як мінливе почуття. Воно захоплювало поета, давало йому джерело натхнення. Пушкін не шукав вічного кохання, вічною була лише потреба кохати. Кохання – ось що керує сонцем. Кохання як і поезія захоплює все людське єство, надихаючи його на прекрасні та неймовірні вчинки, будячи в ньому найкращі поривання, тривожачи його творчу уяву. Саме тому кохання і поезія у Пушкіна нероздільні. На відміну від дружби, у якій Пушкін цінував постійність, вірність, кохання він розглядав як мінливе почуття. Воно подібно урагану захоплювало поета, давало йому джерело натхнення, підкорюючи «Страстям мятежным», але, як будь-який ураган, затихало , перетворюючись в «погасший тепел». Пушкін не шукав вічного кохання, вічною була потреба кохати.

Взагалі, дослідники підрахували, що Пушкін захоплювався красою, відчував почуття закоханості, присвятив свої поезії багатьом жінкам, але найбільший слід в його душі і творчості залишили саме вони, образно кажучи, були його музами.

З розмаїття поезій, навіяних поету почуттям кохання, оберемо для аналізу один з найвідоміших віршів – «Я помню чудное мгновенье»(1825).

Повідомлення учня

- Наприкінці 1815 року до Пушкіна прийшло перше кохання. Катерина Бакуніна, сестра ліцейського товариша. Красива та чарівна Бакуніна була фрейліною імператриці. Вона з’являлася на ліцейських балах, подовгу жила у Царському Селі.

Із щоденника Пушкіна

- «Я щасливий був…ні… вчора я не був щасливий, вранці я томився чеканням, з хвилюванням стояв під вікном, дивився на снігову дорогу – її не було! – Нарешті, я втратив надію, раптом випадково зустрічаюсь із нею на сходинках…Яка вона мила»…»

Повідомлення учня

- Цьому юнацькому коханню присвячено 22 вірші. Багато художників намагалися втілити красу Бакуніної. Один з портретів був створений художником Соколовим у 1828 році. Катруся Бакуніна, сестра ліцеїста Бакуніна, навесні і позаминулого літа жила матері у Царському Селі . До неї були закохані Пушкін, Пущин , Малиновський. По скромності своєї, Катерина Павлівна не прагнула кружляти голови своїм прихильникам й усьому пройшов у життя Пушкіна та його ліцейських товаришів легкою і світлою тінню. Про неї думає Пушкін, коли у другому розділі “Євгенія Онєгіна” пише: “Вона поетові подарувала молодих захоплення перший сон, І думка про ній одушевила його цевницы перший стогін”. Катерині Павлівні Пушкін присвятив своє вірш “Бажання”

 Виразне читання поезії «Желание» (мовою оригіналу)

Медлительно влекутся дни мои,

И каждый миг в унылом сердце множит

Все горести несчастливой любви

И все мечты безумия тревожит.

Но я молчу; не слышен ропот мой;

Я слезы лью; мне слезы утешенье;

Моя душа, плененная тоской,

В них горькое находит наслажденье.

О жизни час! лети, не жаль тебя,

Исчезни в тьме, пустое привиденье;

Мне дорого любви моей мученье -

Пускай умру, но пусть умру любя!

Слово вчителя Цей вірш передає тільки один грань любовного почуття – сум зневіри, тугу першої нещасливого кохання. Однак ці страждання і сльози, дороги ліричному герою. Попри те що, що любов завдає фізичного болю, вона хоче позбутися неї. Отже, навіть саме страждання любові здатне одухотворити життя людини – цьому зміст вірші.

 Повідомлення учня

     1829 рік Пушкін пише вірш «Я вас любив…» і 5 січня 1830 року  (разом зі ще одним своїм шедевром – «Що в імені тобі моїм?...») вписав  до альбому Кароліни Собанської, в яку поет довго і безнадійно був закоханий.

     Шанувальників у Кароліни було хоч відбавляй. Коли «південній зірці», «Ольгопільській цариці» було під 30, відомий ловелас Пушкін, заінтригований її красою, спеціально примчав до Києва, щоб побачити її на одному з балів. Гаряча кров вдарила генія по мізках, і він почав тінню метатися за графинею то у Кишинів, то в Одесу, то на південь Російської імперії. Чимало творів присвятив Кароліні і видатний Міцкевич. Але красуня, крім легкого флірту, нічого не дозволяла поетам.

Кароліна Ржевуська-Собанська-Чиркович-Лакруа прожила 90 років. В кінці свого життя любила сидіти в кріслі, оббитому шовком у тон зі шпалерами, дивитися на музичну скриню, що стояла на фортепіані, біля улюбленого томика “Євгенія Онєгіна”, й згадувати:

 Я мить чудову пам’ятаю,

 Коли мені з’явилась ти,

 Як осяйне видіння раю,

 Як чистий геній красоти…

 (Пер. В. Сосюри)

 Після швидко підводилася, брала в руки пожовтілий альбом й уголос читала, він лунко оддавався в тихій вітальні:

 Та в день журби, в самотині,

 Його крізь тугу прокажи ти,

 Промов: є серце, де мені

 У спогаді припало жити.

Слово вчителя До них любов прийшла, як сила нежданої бурі, таємничої і невблаганної, протистояти якій вони просто не були здатні. Таке високе почуття поета і графині російська поетеса Анна Ахматова назвала: "І все це безсмертною любов’ю назовуть".

 Кароліна Собанська закінчила життя в Парижі. Мабуть, немає в історії світової літератури більш такого, щоб одній жінці на протязі півстоліття присвячували свої твори поети трьох держав — Росії, Польщі, Франції. Пушкін, Міцкевич, Лакруа.

Виразне читання вірша «Я вас любив …» (мовою оригіналу)

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам бог любимой быть другим.

 Бесіда за прочитаним.

 — Чим зачаровує цей вірш? (Зображенням високого романтичного почуття, що переживав ліричний герой.)

 — Яка форма вірша? (Це вірш-роздум, вірш-спомин про минуле кохання,  вірш-побажання.)

 — Чим дивує читача ця поезія? (Своєю високою гуманістю і порядністю. Герой

 зізнається у своєму коханні, сумує за ним, і бажає своїй коханій пережити ще раз таку любов.)

 — Як ви думаєте, яку роль відіграє у поезії повтор «я вас любив»? (Повтор цієї фрази передає силу кохання, яке не загасив час.)

 Літературознавчий коментар до вірша «До А.П.Керн»

          У своїх спогадах про О. Пушкіна А. П. Керн писала, що восени 1825 року вона зновпобувала у Тригорському, але вже з чоловіком. І Пушкін, за її словами, не  знайшов спільної мови з гене-ралом, а з нею був «як завжди, і навіть більш ніжним…»

 У своїх спогадах А. Керн писала, що у восьмій главі Пушкін, розповідаючи про зу -стріч Онєгіна з Тетяною на балу, зобразив їхню зустріч. Життя тривало, й у кожного з них було своє. А. Керн вдруге вийшла заміж, Пушкін — одружився. Але він, дізнавшись про смерть її матері у 1835 році, знай -шов Анну в Петербурзі й усіляко намагався втішити. Це дуже вразило жінку. Окрім того, Пушкін допомагав Анні і в її справах, пов’язаних з викупом маєтку. З іншого боку, коли захворіла маленька донька Пушкіна і терміново знадобився лікар Аренд, поет звернувся за допомогою саме до Керн. 1 лютого 1837 року Анна Петрівна плакала у темному кутку Конюшенної церкви на відспівувані О. С. Пушкіна. А потім багато років зберігала все, пов’язане з його пам’яттю,— від віршів і листів до неї до маленького ослінчика, на якому він сидів у її домі. З великою ніжністю і глибоким тактом написані А. П. Керн спогади про поета, які дають неоціненний матеріал про його епоху.

Літературна довідка про А.П.Керн

  1835 рік вірш «Я мить чудову пам’ятаю…» Пушкін написав у період Михайлівського заслання. Він присвячений Анні Петрівні Керн.

     Анна Петрівна Керн – сучасниця поета, яка надихнула його на цілу низку творів, у тому числі й «Я пам’ятаю мить чудову..». Народилась в м. Орел, де її дід І.П. Вульф був губернатором. Дитячі роки А.П. Керн минули в м. Лубни в Україні та у тверському маєтку І.П. Вільфа Бернові. Батько А.П. Керн – полтавський поміщик і надвірний радник – був людиною енергійною, освіченою, але часом деспотичною й схильною до авантюрних вчинків. Мати – Катерина Іванівна – жінка добра й ніжна, але безвольна, перебувала під впливом чоловіка. З ранніх років А.П. Керн любила читати. Хоча освіту Анна здобувала французькою мовою, вона захоплювалася читанням французьких і російських книг із бібліотеки матері. 1817 року Анну, яка ще не досягла й сімнадцятирічного віку, віддали заміж за 52 – річного генерала Єрмолая Федоровича Керна. З відчаєм дівчина скорилася волі батьків. Єрмолай Федорович Керн був у всіх відносинах не пара для своєї юної дружини. Сімейне життя бідної Ганни Петрівни зіпсувалася з перших же кроків, і навіть народження старшої дочки Катерини не могло примирити її з чоловіком.

Того ж року на Анну Петрівну обрушилося нещастя — смерть чотирирічної доньки Анни. На її похорон у Петербург приїхали з Лубен старі Полторацькі. Сама Анна Петрівна не брала участі в цій скорботній церемонії, оскільки була вагітна донькою Ольгою, яка, на лихо, також помре дитиною восьми років, 1834-го.У перші роки після розлучення Анна Керн знайшла співчуття й певну підтримку серед оточення Пушкіна. факти свідчать, що згодом її стосунки з Олександром Сергійовичем стали досить рівними й навіть теплими. Коли Анна Петрівна зазнала тяжкого горя — померла її люба матір, поет, дізнавшись про це, розшукав її в убогій квартирці на Петроградській стороні і знайшов для неї у своєму серці слова щирої скорботи, співпереживання та співчуття, так необхідні їй тоді. Про цю їхню останню зустріч незадовго до трагічної смерті поета Анна згадує з великою душевною вдячністю. Олександра Маркова-Виноградського, що навчався в 1-му Петербурзькому кадетському корпусі й був Анні Петрівні троюрідним братом. І сталося несподіване. Юний кадет закохується в свою кузину. А в ній, можливо, спалахує так і не затребувана в попередні роки ніжність і жага кохання. Вони сходяться: їй — 38, йому — 18. Того ж року, закінчивши корпус у чині підпоручника і прослуживши лише два роки, Марков-Виноградський виходить у відставку і, всупереч волі батька Анни Петрівни, бере з нею шлюб. Не беремося судити, чим керувався кожен із них у цьому дивному дуеті — юний підпоручник і вже далеко не молода жінка, котрій випало стільки втрат і розчарувань і яка за життя стала поетичною легендою.Вони прожили разом 40 років. Хоча й у великій бідності та поневіряннях. Навіть народження в Маркових-Виноградських сина Олександра в квітні 1839 р. не змінило гніву батька Анни Петрівни на милість. Він позбавив дочку всіх прав спадщини і будь-якого капіталу, в тому числі й материнського спадкового маєтку. Тож Маркови-Виноградські жили в крихітному маєтку Олександра Васильовича в Сосницях Чернігівської губернії, що складався з 15 душ селян. 1840 року Олександр Васильович одержав місце засідателя в Сосницькому повітовому суді, де прослужив понад десять років. Красномовним свідченням матеріального становища й морального стану цього не зовсім звичайного сімейного союзу є лист Анни до сестри чоловіка Єлизавети Василівни Бакуніної: «Бідність має свої радості, і нам завжди добре, оскільки в нас багато кохання... можливо, за кращих обставин ми були б менш щасливі...». У січні 1878 р. О.Марков-Виноградський помер. Через тиждень його син Олександр Олександрович пише А.Вульфу: «Після похорон я перевіз стару матір нещасну до себе в Москву — де сподіваюся її якось улаштувати в себе й де вона доживатиме свій короткий, але тяжко-сумний вік! Будь-яке співчуття подарує радість бідній сироті-матері, для якої втрата батька незамінна».Анна Петрівна пішла з життя навесні 1879 р. Про її смерть і поховання є дані з актового запису про смерть, копію якого разом із рукописами спогадів передано її сином О.Марковим-Виноградським у Пушкінський дім (нині — Інститут російської літератури РАН) у Петербурзі. Ось текст цього скорботного запису: «Тіло мертвої 27 травня 1879 р. вдови колезького асесора А.Маркова-Виноградського привезено з Москви в с. Прямухіне (родовий маєток Бакуніних під Москвою. — І.П.) 30 травня цього року й за бажанням її рідного сина губернського секретаря поховано 1 червня 1879 р. на церковнопарафіяльному кладовищі цвинтаря Прутня».Відоме як літературна версія оповідання про те, що «труна її зустрілася з пам’ятником Пушкіну, який везли в Москву до Тверських воріт».

 Читання поезії «До А. П. Керн» мовою оригіналу (слайд 13)

Я помню чудное мгновенье – 
Передо мной явилась ты, 
Как мимолетное виденье, 
Как гений чистой красоты. 

В томленьях грусти безнадежной, 
В тревогах шумной суеты 
Звучал мне долго голос нежный 
И снились милые черты. 

Шли годы. Бурь порыв мятежный 
Рассеял прежние мечты. 
И я забыл твой голос нежный, 
Твои небесные черты. 

В глуши, во мраке заточенья 
Тянулись тихо дни мои, 
Без божества, без вдохновенья, 
Без слез, без жизни, без любви. 

Душе настало пробужденье: 
И вот опять явилась ты, 
Как мимолетное виденье, 
Как гений чистой красоты. 

И сердце бьется в упоенье, 
И для него воскресли вновь 
И божество, и вдохновенье 
И жизнь, и слезы, и любовь. 

 Бесіда за прочитаним.

 — Який настрій вірша? (Романтично-піднесений.)

 — Якою ліричний герой бачить жінку, яку кохає? (Вона для нього як «ми-молетное виденье», як «гений чистой красоты», йому снилися її «милые черты».)

 — Яка композиція вірша? (У вірші можна виділити декілька частин. I — спо гади

 про зустріч, II — роки розлуки, III — нова зустріч.)

 — Що було з героєм у період розлуки? У яких рядках про це йдеться?

 («В глуши, во мраке заточенья тянулись долго дни мои без божества, без вдохнове -нья, без слез, без жизни, без любви».)

 — Який вплив мала на героя нова зустріч? («Душе настало пробужденье»,

 «И сердце бьется в упоенье, и для него воскресли вновь и божество, и вдохновенье,

 и жизнь, и слезы, и любовь».)

 — Які художні засоби використовує автор? (Епітети: «чудное мгновенье», «ми-молетное виденье», «голос нежный» тощо; метафори: «бурь порыв мятежный рассе -ял прежние мечты», «душе настало пробужденье» тощо; анафори: «как мимолетное

 виденье, как гений чистой красоты», «в томленьях грусти безнадежной, в тревогах

 шумной суеты», «и сердце бьется в упоенье…» (до кінця); градацію: «и божество, и вдохновенье, и жизнь, и слезы, и любовь»; вірш побудований на антитезі: життя без коханої — нова зустріч із нею.)

  Слово вчителя.

Композитор Микола Глінка написав романс на слова вірша Пушкіна «Я мить чудову пам’ятаю ..». Композитор свій музичний твір присвятив доньці Анни Петрівни Керн, у яку був закоханий. Послухайте цей романс.

Прослуховування романсу «Я мить чудову пам’ятаю..»

 Слово вчителя

- Ми відкриваємо найпрекрасніші й найтрагічніші сторінки із життя Пушкіна. За жартівливим визнанням поета, Наталія Гончарові була його 113 коханням. Але ті захоплення, ті пристрасті, що хвилювали його в юності, ще не були тим коханням, тим всеохопним почуттям, яке прийшло до нього на межі нового періоду життя. Настала пора зрілості й водночас бажання особистого, сімейного щастя.

     Поет завжди страждав від своєї "афроамериканської" зовнішності. Йому здавалося, що товсті губи, чорне кучеряве волосся і очі витрішкуваті псують його. За різними відомостями, поет взяв участь в 29 поєдинках, його викликали на дуель 9 десятків разів, а він сам "кидав рукавичку" і того більше - близько 150 разів.

Дружина Пушкіна, Наталія Миколаївна Гончарова, була вище поета на 10 сантиметрів, а він цього соромився.

Тим часом визрівав конфлікт поета зі світською черню. Зовнішньо він зводився до випадкової події — нахабного залицяння до дружини поета світського ловеласа, француза Ж. Дантеса, прийнятого на службу в один із найпривілейованіших полків російської гвардії завдяки високому заступництву голландського посланця барона Л. Геккерена, котрий усиновив його. Але брудна плітка, що плямувала честь пушкінської сім'ї, охоче підхоплена у великосвітських салонах, стала концентрованим вираженням усієї ворожої атмосфери, у якій перебував поет.

 Дуель між Пушкіним і Дантесом відбулася 27 січня 1837 р., о 4 годині 30 хвилин після полудня в околицях Петербурга, за Чорною річкою. Пушкін був тяжко поранений у живіт, і ця рана виявилася смертельною. Через два дні поет помер. Його смерть стала національною трагедією. Петербургом розійшовся у списках вірш М. Лермонтова «На смерть поета», у якому той висловив своє обурення і скорботу і поплатився за це засланням на Кавказ). Отримавши 4 листопада 1836 анонімний пасквіль, Пушкін посилає виклик Ж. Дантесу, публічно ухаживавшему за дружиною поета. Дуель була засмучена, Дантес змушений одружитися Е. Н. Гончарової, своячці Пушкіна, однак його поведінка після весілля і світська реакція на «історію» показали, що криза не розв'язався. 25 січня 1837 Пушкін відправляє прийомного батька Дантеса, нідерландському посланнику Л. Геккерну, лист, відповіддю на яке міг бути тільки виклик на дуель. 27 січня близько 5 вечора Пушкін був смертельно поранений. Після двох неповних діб фізичних мук, благословивши близьких, попрощавшись з друзями, отримавши від імператора обіцянку, взяти дружину і дітей «на своє піклування» (було виконане), исповедовавшись і причастивши, Пушкін помер.

Повідомлення учня .Пушкин и Гончарова.

Конец 1828 года. Танцмейстер Иогель давал бал. И здесь Пушкин увидел юную красавицу. «Ей только минуло 16 лет, когда они впервые встретились на балу в Москве. В белом воздушном платье, с золотым обручем на голове, она в этот знаменательный вечер поражала всех своей классической царственной красотой. Александр Сергеевич не мог оторвать от нее глаз, испытав на себе натиск чувства, окрещенного любовью с первого взгляда… При первом знакомстве его знаменитость, властность, присущие гению, не то что сконфузили, а как-то придавили ее. Она стыдливо отвечала на восторженные фразы, но эта врожденная скромность, столь редкая спутница торжествующей красоты, только возвысила ее в глазах влюбленного поэта».

Звали девушку Наталия Николаевна, Натали. И впервые в жизни, по его признанию, Александр Сергеевич Пушкин был робок. Вскоре он сделал предложение. В ответ полуотказ – полусогласие. Но Пушкин не отступил: мечта о счастье с этой девушкой, такой спокойной, такой нежной, умиротворенной, кружила голову.

Около двух лет тянулась мучительная для поэта история сватовства. И вот, наконец, 18 февраля 1831 года они обвенчались. Жизнь поэта озарилась счастьем.

Интерес к жене Пушкина не ослабевает. Один из самых напряженных споров, ведущихся вокруг Пушкина – это спор о Наталии Николаевне. Ее обвиняют и оправдывают, упрекают и защищают, ищут в ней то погубительницу, то ангела-хранителя. Где же можно найти истину о жене поэта? В его письмах.

Юноша. «С твоим лицом ничего сравнить нельзя на свете – а душу твою люблю я еще более твоего лица» (21 августа 1833г.).

 «Я женат – и счастлив; одно желание мое, чтоб ничего в жизни моей не изменилось, лучшего не дождусь» (Пушкин – Плетневу, 24 февраля 1831г.).

«Я люблю мою Гончарову Наташу… Прощай, красавица моя, кумир мой, прекрасное мое сокровище, когда же я тебя опять увижу?» (2 сентября 1833г.).

«Милый мой ангел!.. Скучно жить без тебя… Я должен был на тебе жениться, потому что всю жизнь был бы без тебя несчастлив… Зависимость жизни семейственной делает человека более нравственным…» (8 июня 1834г.).

Письма Пушкина жене не обожествление неземной красоты, а проявление того, что поэт таил от посторонних глаз, проявление любви семейной, счастье мужа и отца. Из писем Пушкина жене мы узнаем, что успехи Наталии Николаевны в свете волнуют, интересуют Пушкина, но не раздражают, напротив, он гордится «своей красавицей», он не гневится, а только боится, чтобы она не сделала ложного шага, боится не за себя, а за нее. Из писем мы узнаем о Наталии Николаевне как женщине, наделенной душевной щедростью, заботливой и деловой. Из писем видно, что со своей женой Пушкин обсуждает и материальные дела, и литературные, и общественные, а уже семейные тем более. О ней, о ее будущей судьбе были последние помыслы и последние заботы умирающего Пушкина: «Жена моя – ангел».

Мнение о Наталии Николаевне как о пустой светской красавице не выдерживает проверки письмами самого Пушкина, напротив, они высвечивают самые разнообразные грани ее характера и интересов.

Исполнились мои желания. Творец

Тебя мне ниспослал, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейший образец.

 Повідомлення учнів

- Із Наталією Гончаровою Пушкін познайомився в грудні 1829 року на одному з московських балів. Дівчині тоді було лише 16 років. Поет закохався й відразу зробив пропозицію. Мати дівчини відповіла, що Наталя ще дуже молода. Пушкін, страждаючи від невизначеності, поїхав на Кавказ. Навесні 1830 року він отримав через знайомого, що приїхав із Москви, вітання від Гончарових. Поет сприйняв це як пропозицію повернутися до Москви. У квітні 1830 року він зробив ще одну пропозицію Наталії, і її прийняли. 18 лютого 1831 року в церкві Вознесіння, поблизу  Нікітських воріт, Пушкін і Наталія Гончарові обвінчались. Саме Наталі дала поетові те щастя, про яке він мріяв. Пушкін був щасливим у подружньому житті, це підтверджують  його листи. За 6 років, (слайд 16) що вони прожили разом, Наталія Миколаївна народила 4 дітей. Подружжя було щасливим, і не їх провина, що вони жили в суспільстві, яке не бажало щастя поетові. Напередодні смерті поет скаже:» Моя дружина – ангел».

Читання сонета «Мадонна»напамять.

Перекладач: М.Рильський

Не безліччю картин уславлених майстрів 
Я завжди скрасити хотів свої кімнати, 
Щоб гості їх могли побожно оглядати, 
Здаля вслухаючись у вироки знавців. 

У простім закутку, серед німих трудів, 
Одну картину я хотів би споглядати, 
Одну: щоб з полотна, як з неземних країв, 
Спаситель кроткий наш і непорочна мати 

Вона з величністю, він з розумом в очах - 
Дивились лагідно, у приязних огнях, 
Самі, без ангелів, під пальмою Сіона. 

Збулось бажання це в житті моїм. Творець 
Тебе мені послав, тебе, моя Мадонна, 
Краси небесної божественний взірець.

- Хто така Мадонна? (Образ Богоматері в західному європейському релігійному живописі) Аналіз вірша «Мадонна»

-Хто така Мадонна? (образ у західноєвропейському релігійному живопису)

–Погляньте на репродукції, що спільного в зображеннях? (обидві тримають немовля)

– В чому відмінності? (Мадонна на весь зріс, ангели, більш схожа на земну жінку, Богоматір – дуже строга, її дитина старша)

– Яку б картину хотів мали ліричний герой? (останній рядок 2 стовпчика, 3 стовпчик)

- Зробіть висновок, чиїх ознак у сонеті більше: Мадонни чи Богоматері? Пушкін у вірші піднявся над відмінностями західної та східної церков.

– Яким чином виповнилось бажання автора? (з’явилась земна жінка)

– Хто такий «Творец»? (Бог)

– Що означає слово «ниспослал»? (подарував)

– як ви розумієте вираз «чистейший образец»? (поєднання краси і чистоти. Небесного і земного)

– Доведіть що це саме сонет (14 стрічок, особливості побудови стовпчиків та римування: 1 стовпчик абба, 2 стовпчик абаб- перехресна рима, в 3 і 4 стовпчиках по 3 стрічки ааб, аба)

– У якому стовпчику виражено головну думку?( В останній – піднесене ставлення до коханої жінки, подяка долі за щастя)

Перегляд репродукцій картин Рафаеля «Сікстинська мадонна» та Богоматір Володимирська.

- Розгляньте репродукції. Що спільного в зображеннях?

(Учні висловлюють свої думки) (Обидві жінки тримають немовлят.)

- У чому відмінність? (Мадонна зображена на повний зріст, більш схожа на земну жінку, Богоматір – дуже строга, її дитина старша за віком.)

Слово вчителя.

Тема кохання є головною у романі «Євгеній Онєгін». Поет використовує художній прийом-  паралелізм. Підкреслює звязок окремих елементів твору і надає можливість їх порівняти та виявити характерні риси кожного з них.

Паралелі героїв:

Друзі.:Онегін - Ленський.

Онегін-Автор.

Сестри :Ольга-Тетяна.("Итак она звалась Татьяной..."виразне читання напам'ять).

Закохані:Тетяна-Онегін.Потім Онегін-Тетяна.

Закохані:Ленський-Ольга.

Сюжет простий і реалістичний.Важливою рисою є динаміка дії,відносин між героями.

(читання напвмять листів: Тетяни- Онєгіну та Онгіна-Тетяні).

• Чи сучасні відносини між героями сьогодні?
• Чи згодні ви з такою відповіддю Тетяни Он\гіну в кінці романа.Що для вас вірність та порядність у коханні?

V. Підсумок уроку

1. Інтерактивний  прийом «Мікрофон»

- Яке значення мало кохання для Пушкіна? А для вас?

Слово вчителя

-  Ми перегорнули останню сторінку нашого уроку. Ви дізналися про жінок, яким були присвячені вірші Олександра Пушкіна. У творах Пушкін показав, що саме кохання дозволяє побачити в земній жінці щось небесне і незвичайне. Я бажаю вам пізнати кохання у вашому житті.Адже це і є щастя.

VI. Оцінювання

VI. Д/з. Вивчити вірш напам’ять (за вибором)  

                                                                                                           Додаток 1.

Викторина по сказкам А.С.Пушкина

Номинация «Сказка о рыбаке и рыбке».

1.Назовите жилище старика со старухой. (Землянка).

2. Что отвечала рыбка старику, когда он приходил к ней с очередной просьбой? («Не печалься, ступай себе с богом»).

3.Сколько раз ходил старик к морю по приказу старухи? (5).

4.Сколько раз закидывал старик в море невод? (3).

5.Назовите все желания старухи по порядку. (1 – корыто, 2 – дом, 3 – стать столбовой дворянкой, 4 – стать царицей, 5 – стать владычицей морской).

Номинация «Сказка о царе Салтане». 

1..Назови в нужной последовательности все превращения князя Гвидона. (1 – комар; 2 – шмель; 3 – муха).

2.Сопоставь имя героини и дива, о котором она поведала царю Салтану. (Повариха – про чудесную белку; Ткачиха – про 33 богатыря; Бабариха – про Царевну-лебедь).

3.Как часто выходили 33 богатыря из морской пучины? (Ежедневно).

4.Перечислить по порядку все чудеса из сказки о царе Салтане. (1 – белка, 2 – 33 богатыря, 3 – царевна-лебедь).

5. Какими родственными узами связаны герои сказки с князем Гвидоном? (Бабариха – бабушка, ткачихи и повариха – тетя, царь Салтан – отец, Царевна-Лебедь – жена, Царица – мать).

6..Как назывался остров, на котором жил князь Гвидон? (Буян).

Номинация «Сказка о попе и работнике его Балде». 

1.Посоветовала попадья попу, чтобы избавиться от Балды? (Попадья говорит: «Закажи Балде службу, чтоб стало ему невмочь. А требуй, чтоб он ее исполнил точь-в-точь»).

2. Что поп велел собрать с чертей (Оброк).

3.В «Сказке о попе и работнике его Балде» Балда дал попу три щелчка. (1 – прыгнул до потолка; 2 – лишился языка; 3 – вышибло ум).

4.За сколько лет Балда должен был собрать оброк с чертей? (3 года).

5. В какой последовательности проходили соревнования между Балдой и чертенком? (1 – помогли зайцы, 2 – закинул за тучу, 3 проскакал на коне).

Номинация «Сказка о мертвой царевне и семи богатырей». 

1.Молодая царевна была отравлена яблоком? (Да).

2.К кому и в какой последовательности обращался королевич Елисей, когда искал свою невесту? (1 – солнце; 2 – месяц; 3 – ветер).

3.Какая кличка была у собаки из «Сказки о мертвой царевне и семи богатырей» (Соколко).

4.Определите занятие семи богатырей.(Охота, охрана границ).

5.Сколько торговых городов и теремов приготовил царь в приданое дочери в «Сказке о мертвой царевне и семи богатырях». (7 городов, 140 теремов).

Номинация «Сказка о золотом петушке».

1.Что входит в обязанности золотого петушка?(Охранять царство).

2.Кто подарил царю Дадону золотого петушка?(Звездочет).

3.Что пообещал мудрецу царь Дадон за золотого петушка? (Волю первую твою, Я исполню как свою).

4. Что попросил мудрец у царя за золотого петушка? (Подари ты мне девицу, Шамаханскую царицу.)

5. Какие слова кричал золотой петушок, предупреждая царя Дадона об опасности? («Кири-ку-ку, царствуй лежа на боку»).